Спосіб імунопрофілактики загострень хронічного тонзиліту

Реферат: Спосіб імунопрофілактики загострень хронічного тонзиліту шляхом введення мукозальних вакцин проти етіологічно значимих мікробних антигенів, причому перед призначенням вакцини у хворих на хронічний тонзиліт проводять шкірні (прік) тести з мікробними алергенами та визначають в крові загальний рівень проалергічного IgE і, якщо рівень IgE підвищено або шкірні тести є позитивними, застосовують вакцину системного призначення, наприклад БронхоВаксом, а при відсутності алергії застосовують як локальні, так і системні мукозальні вакцини за рекомендованими схемами. UA 106202 U (12) UA 106202 U UA 106202 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, зокрема до отоларингології та клінічної імунології, і може бути використана для розробки більш ефективних схем профілактики загострень хронічного тонзиліту (XT). XT є одним із головних захворювань в практиці ЛОР-лікарів, педіатрів та інфекціоністів, частота за даними різних авторів має коливання в межах від 10 до 40 % особливо дитячого населення [4, 6]. Часті загострення цього захворювання можуть призвести до тяжких ускладнень з боку серцево-судинної, нервової систем, нирок, суглобів та органів травлення. Основою профілактики цих ускладнень є ефективне лікування та наступне проведення підтримуючої терапії, фізіотерапевтичних методів, вітамінотерапії. Існуючі методи профілактики загострень XT базуються на імунореабілітації у вигляді застосування різних за походженням імуностимуляторів, детоксикації, загальних методів та імунізації мікробними антигенами, що набуло широкого розповсюдження в останні десятиріччя [1, 5]. Різні фармацевтичні групи та компанії розробили багатокомпонентні складні препарати, які складаються з мікробних антигенів від 2 до 19 мікробів, що найбільш часто викликають запальні процеси в ротоглотці, в тому числі в піднебінних мигдаликах. Визначено, що частка таких препаратів може бути застосована локально (Імудон, ІРС-19, Респіброн, Ісміжен та ін.), друга група препаратів застосовується системно per os (Біостим, Рибомуніл, Бронхомунал та ін.), але немає чіткого розподілу та інструкцій - в яких випадках препарати можна застосовувати локально, а коли системно. Найбільш близьким по суті (прототипом) є методичні рекомендації: "Профілактика загострень хронічного тонзиліту та хронічного аденоїдиту у дітей шкільного віку", які видано Харківським національним медичним Університетом та Харківською академією післядипломної освіти [2], де наведено досвід застосування мукозальної вакцини Респіброн. Головними недоліками цього способу можна вважати орієнтування виключно на стан мікробного пейзажу ротоглотки, та деякі імунологічні показники місцевого загальнопланового характеру. Крім того, як до застосування мукозальної вакцини, так і після не проведено специфічних тестів на стан антитіл до антигенів, що входили до складу препарату, а також алергологічне обстеження. Препарат призначався згідно інструкцій. Наші попередні дослідження показали, що у хворих на хронічний тонзиліт після локального застосування мукозальних вакцин було виявлено підвищення рівня як специфічних (до мікробних компонентів препаратів), так і загальних (рівень IgE) алергічних реакцій [5]. В основу корисної моделі поставлена задача розробити більш ефективний та безпечний спосіб імунопрофілактики загострень XT за рахунок удосконалення схеми вакцинації з урахуванням наявності у пацієнтів проявів алергії. Поставлена задача вирішується тим, що в способі імунопрофілактики загострень XT шляхом проведення мукозальної вакцинації шляхом введення мукозальних вакцин проти етіологічно значимих мікробних антигенів згідно корисної моделі перед призначенням вакцини у хворих на XT проводять шкірні (прік) тести з мікробними алергенами та визначають в крові загальний рівень проалергічного IgE, якщо рівень IgE підвищено або шкірні тести є позитивними, застосовують вакцину системного призначення, наприклад Бронхо-Ваксом, та при відсутності алергії застосовують як локальні, так і системні мукозальні вакцини за рекомендованими схемами. Ефективність та доказовість запропонованого способу перевірено в умовах клініки та лабораторного визначення IgE. Було обстежено 77 пацієнтів, хворих на XT, з яких 27 мали позитивні шкірні проби на алергени Клебсіели, золотистого або зеленящего стафілококу, 12 осіб мали підвищений рівень IgE. Призначення таким пацієнтам локальної вакцини Респіброн або ІРС-19 підвищувало спектр алергенів, на які були позитивні шкірні тести, або рівень IgE, та удеяких хворих супроводжувалось висипами на шкірі типу кропив'янки. Навпаки, якщо пацієнтам з проявами алергії в анамнезі і при проведенні імунологічного та алергологічного тестування призначали мукозальну вакцину системної дії (Бронхо-Ваксом або Рибомуніл) кількість осіб з підвищеним рівнем IgE знижувалась на 40 %. Ефективність профілактики загострень XT після проведення вакцинації за даним способом та без врахування наявності мікробної або харчової алергії була різною (таблиця). Ефективність профілактики загострень XT при застосуванні нашого способу протягом року була втричі вищою, ніж при застосуванні метода, вказаного в прототипі. Крім того при даному способі знижувалась і кількість ГРВІ протягом року після закінчення курсу вакцинації. Таким чином запропонований нами спосіб дозволяє створити більш ефективну та безпечну технологію профілактики загострень у хворих на XT. 1 UA 106202 U Таблиця Порівняльна частота виникнення загострень на XT та ГРВІ при різних підходах до проведення мукозальної вакцинації. Спосіб Прототип Наш спосіб Частота загострень XT та ГРВІ Кількість спостережень XT до ГРВІ, до XT, "ісля 42 35 24 (57,2 %) 17 (48,5) 39 (92,8 %) 25 (71,4 %) 26 (67,9) 7 (20 %)* ГРВІ, "ісля 27 (64,2) 10 (28,5 %)* *) р