Спосіб лікування хворих на оперізувальний лишай

Реферат: Спосіб лікування хворих на оперізувальний лишай шляхом призначення стандартної противірусної та симптоматичної терапії. Хворому додатково призначають зостевір і німесил. UA 119009 U (12) UA 119009 U UA 119009 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до неврології і дерматовенерології, і може бути використана у лікуванні хворих на оперізувальний лишай. Оперізувальний лишай являє собою рецидивну форму вітряної віспи, обидва ці захворювання викликаються вірусом Variocella zoster. Оперізувальний лишай характеризується довічною локалізацією вірусу-збудника в організмі. Перехворівши на вітряну віспу, організм виробляє до вірусу-збудника довічний імунітет, однак при ослабленні імунної системи відбувається активація Variocella zoster. Частота рецидивів оперізувального лишаю підвищується по мірі старіння: у літніх людей рецидиви трапляються в кілька разів частіше, ніж у людей молодого та середнього віку, а за статистикою кожен десятий старий у віці 70 років регулярно страждає загостреннями цієї хвороби. Основним імунним чинником, який гальмує вірусну персистенцію при оперізувальному лишаї, є специфічні до антигенів вірусу Variocella zoster антитіла класу імуноглобулінів G [1]. Існує багато способів лікування оперізувального лишаю, але вони не є достатньо ефективними, досить часто призводять до розвитку ускладнень захворювання (виразний больовий синдром з послідуючою постгерпетичною невралгією), і не забезпечують ліквідацію рецедивуючого перебігу хвороби, що обумовлює необхідність розробки нових способів лікування. Найбільш близьким аналогом є спосіб, який полягає у призначенні хворим: противірусних (фармцикловір - по 500 мг 3 рази на добу), імуномодулюючих (лікопід - по 10 мг 2 рази на добу) препаратів, вітамінів групи В (тіаміну бромід по 1 мл 3 % розчину, ціанокобаламін - по 1 мл 0,05 % розчину - внутрішньом'язово щоденно, міняючи препарати через день), при вираженому больовому синдромі - знеболюючих засобів (аналгін - внутрішньо по 500 мг 2-3 рази на добу або внутрішньом'язово по 1 мл 50 % розчину 2-3 рази на добу; місцево - розчини анілінових барвників (фукорцин або метиленовий синій, або діамантовий зелений), протизапальні та знеболюючі (у разі необхідності) мазі та креми [1]. Спільними суттєвими ознаками аналога і корисної моделі, що заявляється є такі: призначення стандартної противірусної та симптоматичної терапії. Спосіб-аналог не є достатньо ефективним, так як у більшості випадків не запобігає розвитку ускладнень захворювання (виразний больовий синдром з послідуючою постгерпетичною невралгією) і не запобігає розвитку рецидивів, тому що не відбувається повної інактивації вірусів-збудників. В основу корисної моделі поставлена задача - удосконалення ефективності антивірусної і знеболюючої терапії при лікуванні хворих на оперізувальний лишай. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає призначення хворому стандартної противірусної та симптоматичної терапії, згідно з корисною моделлю, додатково призначають препарати зостевір і німесил. Зостевір (рідкий імуноглобулін людини проти вірусу Variocella zoster), який містить віруснейтралізуючі антитіла класу імуноглобулінів G, які специфічні до вірусу Varicella zoster в титрі не менше 1:1200. Зостевір призначають одноразово на добу внутрішньом'язово по 4,5 мл, 5 разів з добовим інтервалом. Німесил - нестероїдний протизапальний і знеболюючий препарат, який призначають по однодозовому пакету вагою 2,0 г гранул, які містять 100 мг німесуліду, 2 рази на добу, після їжі, протягом 10 днів. Перед вживанням вміст пакета німесилу слід розчинити у 100 мл теплої води. Для підтвердження ефективності запропонованого способу лікування хворих на оперізувальний лишай було обстежено дві групи хворих - перша (34 хворих), які отримували лікування згідно до запропонованого способу та друга (37 хворих), які лікувалися згідно зі способом-прототипом. Вік хворих коливався від 45 до 76 років. В результаті проведеного дослідження встановлено, що тривалість больового синдрому в другій групі склала 19,7±1,0 днів, а в першій групі 10,4±0,5 днів, що було менше в 1,9 рази (р