Спосіб визначення лектинів

Реферат: UA 119537 U UA 119537 U 5 10 15 20 25 30 Спосіб належить до сільського господарства, зокрема рослинництва, селекції та насінництва, харчової промисловості, і може бути застосований в селекційних програмах, для оцінки якості продукції, харчових технологіях, виробництві БАДів тощо. Відомий спосіб визначення лектинів у пшениці м'якої, коли для аналізу видаляють окрему частину зернівки - її зародок (Див. Антонюк В.О. Лектини та їх сировинні джерела - Львів, 2005. – С. 118-119). Відокремлені зародки подрібнюють, екстрагують та проводять оцінку гемаглютинуючої активності екстрактів в імунологічних планшетах за допомогою еритроцитів крові людини. Незважаючи на ефективність відомого способу, підготовка до аналізу рослинного матеріалу потребує додаткових технологічних операції, пов'язаних із відокремленням від зернівки зародку, що подовжує термін проведення аналізу. Задача корисної моделі - підвищення технологічності аналізів, скорочення терміну їх проведення. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що як рослинний матеріал використовують зернівки пшениці м'якої. Традиційно екстракцію і подальше вивчення лектинів пшениці проводиться шляхом їх виділення із зародку (аглютиніни зародків пшениці - АЗП). Для підготовки очищених лектинів зародки найбільш цінна частина зернівки де знаходиться більше всього аглютинінів. Разом з тим, під час скринінгових досліджень сортів та гібридів необхідно видаляти зародки у великій кількості зразків, що суттєво знижує ефективність способу. Шляхом експериментальних досліджень нами було встановлено, що активність аглютинації за прототипом (при визначенні у зародках) та за пропонованим способом (при визначенні у зернівках) знаходиться у межах похибки досліду, тобто чутливість способу ідентична. Спосіб здійснюється наступним чином. Був проведений аналіз активності аглютинації сортів пшениці м'якої. Для цього одна група зразків була підготовлена за прототипом, що включало відокремлення зародків від ендосперму та подальше подрібнення. Друга група зразків була перемелена на млинці, що було в 3,5 рази швидше за прототип. В подальшому обидві групи зразків екстрагували, концентрували білок та визначали активність аглютинації за допомогою еритроцитів крові людини. Отримані результати наведені у таблиці. Можна зробити висновок, що активність аглютинації лектинів за прототипом та за пропонованим способом статистично не відрізнялися (tфaкт.