Спосіб діагностики артеріальної гіпертензії в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки з поліморфізмом гена рецептора ангіотензину іі першого типу

Реферат: Спосіб діагностики артеріальної гіпертензії у хворих із супутньою неалкогольною жировою хворобою печінки включає оцінку вимірів загально клінічних та інструментальних обстежень. Для діагностики артеріальної гіпертензії в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки у хворого додатково оцінюють поліморфізм гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С) та при наявності А/С генотипу діагностують поєднаний перебіг артеріальної гіпертензії та неалкогольної жирової хвороби печінки. UA 121299 U (12) UA 121299 U UA 121299 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до терапії, і може бути використана для діагностики артеріальної гіпертензії (АГ) в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) за поліморфізмом гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С). Тісний зв'язок між захворюваннями серцево-судинної системи та захворюваннями печінки обумовлений безліччю різних факторів із різними механізмами, спільна односпрямована дія яких призводить до погіршення перебігу захворювань обох систем органів. За рахунок кардіологічної патології ураження печінки може бути як первинним (розвивається незалежно), так і вторинним (внаслідок погіршення серцево-судинної патології, відсутності корекції дисліпідемії, ожиріння, цукрового діабету) [Вялов С.С. Неалкогольная жировая болезнь печени как компонент метаболического синдрома: жировая печень и атеросклероз // Consilium Medicum. - 2012. - № 5. - Т. 14. - С. 41 - 45]. Тому своєчасна діагностика АГ у хворих із супутньою НАЖХП є актуальною задачею терапії. Найбільш поширеним способом діагностики АГ у хворих із супутньою НАЖХП є виміри та аналіз загальноклінічних та інструментальних обстежень [Stepanova M., Younossi Z.M. Independent association between nonalcoholic fatty liver disease and cardiovascular disease in the US population // Clin. Gastroenterol. Hepatol.- 2012.- Vol. 10 (6).- P. 646-650]. Даний спосіб діагностики АГ у хворих із супутньою НАЖХП є найбільш близьким до того, що з'являється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлено задачу розширення арсеналу способів діагностики шляхом створення способу діагностики артеріальної гіпертензії в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки, який включає оцінку поліморфізму гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С). Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі діагностики АГ у хворих із супутньою НАЖХП, який включає оцінку вимірів загальноклінічних та інструментальних обстежень, згідно з корисною моделлю, для діагностики артеріальної гіпертензії в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки у хворого додатково оцінюють поліморфізм гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С) та при наявності А/С генотипу діагностують коморбідні стани. Технічний ефект корисної моделі, а саме розширення арсеналу способів діагностики шляхом створення способу діагностики артеріальної гіпертензії в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки, який включає оцінку поліморфізму гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С), обумовлений синергізмом заходів, які заявляються. Спосіб виконують наступним чином: для діагностики артеріальної гіпертензії в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки у хворого додатково до оцінки вимірів загальноклінічних та інструментальних обстежень оцінюють поліморфізм гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С) та при наявності А/С генотипу діагностують коморбідні стани. Ефективність способу доведена клініко-молекулярними дослідженнями. У дослідженні прийняли участь 115 хворих на АГ, серед яких 56 жінок (44,8 %) та 69 чоловіків (55,2 %). Усіх хворих було розподілено на 2 групи: 1 групу склали хворі на АГ з супутньою НАЖХП (n=55), 2 групу - хворі на АГ без НАЖХП (n=60). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Групи були порівняні за віком і статтю. Діагноз встановлювали відповідно до діючих наказів МОЗ України. Дослідження алельного поліморфізму гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С) проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з електрофоретичною детекцією результатів з використанням наборів реактивів "SNP-ЕКСПРЕС" виробництва ТОВ НВФ "Литех" (РФ). Виділення ДНК з цільної крові виконували за допомогою реагенту "ДНК-експресс-кровь" виробництва ТОВ НВФ "Литех" (РФ) відповідно до інструкції. Правильність розподілу частот 2 2 генотипів визначалася відповідністю рівноваги Харді-Вайнберга (рі +2 pipj+pj =1). Згідно Гельсінської декларації всі пацієнти були поінформовані про проведення клінічного дослідження і дали згоду на визначення поліморфізму досліджуваного гена. Математична комп'ютерна обробка результатів проводилася за допомогою програмного пакета "Statistica 6,0" (StatSoft Inc, США). Для порівняльного аналізу вибірок використовували стандартну програму кореляційного аналізу з розрахунком середніх арифметичних величин: Мm, вірогідності й рівню достовірності (р). Для оцінки ступеня взаємозв'язку між вибірками використовували коефіцієнт кореляції (г). Тест на дотримання рівноваги Харді-Вайнберга частот генотипів поліморфізму гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С) показав, що в групі хворих на АГ у цілому та в контрольній групі є статистично значущі (р=0,002 і р=0,0015 відповідно) відмінності виявлення 1 UA 121299 U частот генотипів та очікуваних, розрахованих відповідно до закону Харді-Вайнберга. Результати дослідження частоти виявлення генотипів поліморфного локусу А1166С гена рецептора ангіотензину II першого типу в цілому в групі контролю та в групах хворих представлені в таблиці. 5 Таблиця Частота виявлення генотипів поліморфізму гена рецептора ангіотензину II першого типу (А1166С) у групах хворих і в групі контролю Генетичні маркери Генотип А/А Генотип А/С Генотип С/С АГ(n=60) АГ+НАЖХП (n=55) 33 (55 %) 21 (35 %)* 6 (10 %) 16 (29,09 %)*° 29 (52,72 %)*° 10 (18,19 %) Контрольна група (n=20) 12 (60 %) 5 (25 %) 3 (15 %) Примітка: * - вірогідність відмінностей між групою порівняння та контрольною групою (р