Спосіб диференціальної діагностики менінгіту

Винахід відноситься до медицини, зокрема, до інфектології і може бути використаний в діагностиці менінгіту у дітей і дорослих. Відомий спосіб для діагностики важкої форми бактеріального менінгіту шля хом біохімічного дослідження ліквору, а саме, визначення рівня його екстинкції. Для цього спинномозкову рідину попередньо розчиняють дистильованою водою у співвідношенні 1 : (5 - 10) відповідно, далі проводять спектрофотометрію отриманих проб при довжині хвиль 254 і 280нм проти дистильованої води і знімають показники оптичної густини. Результати виражають в одиницях, чисельно рівних показникам екстинкції. При рівнях абсорбції, які перевищують 0,150 і 0,090од. констатують важку форму бактеріального менінгіту (Покровский В.И., Габриелян Н.И., Чекалина К.И., Дмитриев А.А. Способ диагностики гнойного менингита. А.с. 1142107, опубл. 28.02.85, Бюл. №8). Однак цей спосіб має ряд недоліків, закладених у самій суті біохімічних показників, які пропонуються для його виконання. Так, показники екстинкції, згідно аналогу, можуть дати хибні результати як в сторону гіпер-, так в сторону гіподіагностики, залежно від ступеня важкості, характеру і етіології запального процесу в мозкових оболонках. Величина показників екстинкції при аналізі нативного ліквору розчиненого дистильованою водою, буде залежати від вмісту в ньому білка та його метаболітів різної молекулярної маси, які мають спектр поглинання при довжині хвилі 254 і 280нм. Рівень білка та його метаболітів (поліпептидів) в лікворі, як відомо, підвищується як при бактеріальних, так і при вірусних менінгітах у дітей і дорослих. Тому визначення показників екстинкції, згідно аналогу, може обумовити гіпердіагностику бактеріального запалення м'яких мозкових оболонок, і, навпаки, розлади ліквородинаміки, які можуть розвинутися при важких бактеріальних процесах, внаслідок утворення спайок і блоку поступлення білкових та Інших речовин із запального вогнища у ліквор, здатні стимулювати його санацію. Тому показники рівнів екстинкції, визначені за прототипом у таких випадках, будуть знижені, що сприяє гіподіагностиці важкого бактеріального менінгіту. За прототип винаходу взято відомий спосіб диференціальної діагностики менінгіту шляхом визначення концентрації олігопептидів середньої молекулярної маси у лікворі (Валюх СВ., Макаренко К.К., Бабич Е.М., Деркач С.А.. Клиническое значение метода определения метаболитов средней молекулярной массы в крови и спинномозковой жидкости у детей // Педиатрия. - 1988. - №8. - С.44 - 46). Для цього у хворого забирали ліквор, і по методиці Габріелян Н.І. та ін. (Габриелян Н.И., Левицкий Э.Р., Дмитриев А.А. Скрининговый метод определения средних молекул в биохимических жидкостях. Метод. рекомендации. - М., 1985. - С.18) визначили показники рівня олігопептидів середньої молекулярної маси спектрофотометрично при довжині хвилі При середніх показниках 0,313 ± 0,01 ставили діагноз менінгококового бактеріального менінгіту, при 0,240 ± 0,01 - бактеріального менінгіту не встановленої етіології, рівень 0,166 ± 0,02 був властивий серозним вірусним менінгітам. Недоліком цього способу є те, що не вказано конкретних числових меж, які дозволяють встановлювати діагноз. Абсолютні цифри, запропоновані у прототипі, у значній мірі залежать від форми важкості патологічного процесу, ініціального фактора захворювання та вікових особливостей хворого організму. Крім того, абсолютні цифри можуть коливатися залежно від марок спектрофотометра та суб'єктивного сприйняття лаборанта. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалити спосіб диференціальної діагностики менінгіту, в якому використані показники рівнів екстинкції ліквору, шля хом введення диференціально-діагностичного показника, чим забезпечується адекватність заключения ступеню розладів гомеостазу, патологічним змінам ліквору при різного характеру запальних процесах, за рахунок чого є змога диференціювати бактеріальний і вірусний менінгіт. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі диференціальної діагностики менінгіту, який включає забір ліквору і визначення концентрації олігопептидів середньої молекулярної маси на спектрофотометрі при довжині хвилі згідно винаходу, визначають концентрацію олігопептидів середньої молекулярної маси при та диференціально-діагностичний показник за формулою де показник; диференціально-діагностичний - концентрація олігопептидів середньої молекулярної маси при - концентрація олігопептидів середньої молекулярної маси при і при значенні діагностують бактеріальний менінгіт, а при вірусний. Винахідницький рівень забезпечується неочевидністю для диференціальної діагностики менінгітів. Спосіб здійснюється наступним чином. В обстежуваного хворого шляхом спінальної пункції забирають ліквор, визначають концентрацію олігопептидів середньої молекулярної маси за методом Габрієлян Н.І. спектрофотометрично при і та диференціально-діагностичний показник і при його значенні 1000 ´ 106/л, яке найбільш характерне для бактеріальних менінгітів, у лікворі при бактеріальному менінгіті відмічалося лише у 78,6% (22 хворих). Перевагу нейтрофілів, властиву цій патології, виявлено 92,9% (26) випадків. Концентрація білка перевищувала 1г/л у 85,7% (24) обстежуваних. Кількість хворих із повним комплексом ознак, найбільш властивих бактеріальному ураженню м'яких мозкових оболонок складала 67,9% (19 випадків). Серед 46 обстежених хворих на вірусні менінгіти підвищення плеоцитозу до 1000 ´ 106/л, характерне для цієї хвороби, спостерігалося у 95,6% (44хв.). Лімфоцити переважали лише у 69,6% (32хв.). Нормальна концентрація білка у СМР, або підвищення її до 1г/л відмічалося у 91,3% (42хв.). Кількість хворих з повним набором ознак, характерних для вірусни х уражень м'яких мозкових оболонок складала 63% (29) із обстежених. Таким чином, аналіз клініки та визнаних клініко-біохімічних досліджень ліквору хворих на інфекційне запалення м'яких мозкових оболонок є у певній мірі відносними і в ряді випадків призводить до сумнівів у діагностиці, що відбивається на своєчасності та повноті об'єму терапевтичних заходів у кожному конкретному випадку, а також обумовлює поліпрагмазію. Запропонований спосіб диференціальної діагностики апробований в групі провірки, яка складалася із 60 хворих на менінгіти різної етіології, дітей віком від 6міс. до 14 років і дорослих, які обстежувалися після розробки даного способу в попередній групі 74 хворих. Порівняльні дані прототипу і запропонованого способу подані в табл.3. Як видно із табл.3, розроблений спосіб має переваги над прототипом насамперед у тому, що запропонований диференціально-діагностичний показник є відносною величиною, на відміну від абсолютних середніх числових значень, які використані у прототипі. Як відомо, відносна величина не залежить від форми важкості хвороби, типу збудника віку хворого, похибок спектрофотометрів різних марок та суб'єктивного сприйняття лаборанта. Така незалежність і обумовлює його більшу точність для діагностичного заключения. Крім цього, автори прототипу передбачають можливість застосування своїх пропозицій для обстеження хворих ді тей. Розроблений нами спосіб дозволяє діагностувати та диференціювати вірусні та бактеріальні менінгіти, як у дітей, так і дорослих. Приклад 1. Хворий С., 1р. 8міс. поступив у стаціонар на 2 день хвороби із діагнозом гострий менінгіт. Захворювання розпочалося гостро, із підвищенням температури до 39°, блювання. При об'єктивному обстеженні виражений плямистопапульозний висип на стегнах і сідницях, виражений менінгеальний синдром. Зроблено люмбальну пункцію. Під підвищеним тиском отримано прозору СМР. Осадові реакції Панді +, Н.-Аппельта +/-. Концентрація білка на верхній границі норми 0,33г/л, плеоцитоз - 50 ´ 106/л, переважають лімфоцити. Результати клінічних та лабораторних даних давали підстави думати про вірусне ураження м'яких мозкових оболонок. Але вирахуваний ДДП складав 1,2, що засвідчує наявність бактеріального менінгіту. Поява у день пункції геморагічного висипу на місці плямисто-папульозної екзантеми та виявлення при бактеріоскопії товстої краплі крові диплококів, які нагадують морфологічно менінгокок, підтверджували наше заключения. Це було підставою для раннього застосування бактеріоцидної етіотропної терапії і сприяло швидкому видужанню хворого, клінічні симптоми хвороби у якого минули повністю на IV день від початку захворювання. Приклад 2. Хвора В., 2р. 6міс., поступила в стаціонар на II день хвороби із діагнозом: менінгококова інфекція, гнійний менінгіт, менінгококцемія. Захворювання почалося гостро із підвищенням температури до 39 блювоти та появи геморагічного висипу. На момент поступлення - стан важкий, утримується виражена інтоксикація, геморагічний висип, позитивні менінгеальні симптоми. При люмбальній пункції отримана мутна СМР сірого кольору. Різко пози ивними були реакції Панді і Нонне-Аппельта, концентрація білка у лікворі становила 1,98г/л, нейтрофільний плеоцитоз сягав 2400 ´ 106. Дані клініко-лабораторних показників свідчать про бактеріальний менінгіт. Вирахуваний ДДП - 1,3 вказує на діагноз гнійного бактеріальногоменінгіту, підтвердженого надалі виділенням збудника із ліквору. Приклад 3. Хворий Ч., 27р., поступив у стаціонар на III день від початку хвороби, яка розпочалася гостро, із підвищенням температури тіла до 38,4° різкого болю голови, інтенсивність якого наростала. На III день появилася блювота. При поступленні стан хворого був важким. Спостерігалися виражені менінгеальні симптоми. Шляхом люмбальної пункції під нормальним тиском отримана опалесціююча СМР. Визначалися позитивні реакції Панді ++/- та Нонне-Аппельта + Концентрація білка дорівнювала 0,66г/л, лімфоцитарний плеоцитоз складав 1490 ´ 106/л. На підставі вище описаного виникали діагностичні сумніви щодо характеру бактеріального або вірусного ураження м'яких мозкових оболонок. Вирахуваний ДДП становив 3,6 І дозволяв думати про вірусний процес. Залучення надалі у хворобу білявушних слинних та підшлункової залоз свідчили про змішану форму вірусної паротитної інфекції, а саме про вірусний менінгіт. Приклад 4. Хворий Л., 9p., поступив у стаціонарне відділення на III день хвороби із діагнозом гострий менінгіт. Захворювання розпочалося гостро із підвищенням температури тіла до 38,7°, болю голови. На другий день хвороби приєдналася блювота. В час поступлення стан хворого був важким, спостерігались явища герметичної ангіни, виражені менінгеальні симптоми. При спінальній пункції під підвищеним тиском отримано прозору безбарвну рідину. Реакція Панді +, реакція Нонне-Аппельта +/-, концентрація білка становила 0,33г/л, лімфоцитарний плеоцитоз складав 95 ´ 106/л. Вказане дозволяло думати про ентеровірусну інфекцію. Вирахуваний ДДП становив 2,2, що згідно запропонованої формули, характерне для вірусних процесів. Таким чином, запропонований спосіб діагностики бактеріальних і вір усних менінгітів перевищує прототип, завдяки застосуванню показника ДДП, який є відносною величиною і менше, ніж абсолютні цифри показників прототипу залежить від сторонніх факторів. Спосіб може застосовуватися для діагностики як бактеріальних так і вірусних менінгітів у широкій віковій групі (не тільки у дорослих, а і в ді тей). ДДП дозволяє встановлювати правильний діагноз шляхом аналізу відносно невеликої кількості СМР, що особливо важливо при набряку головного мозку і загрозі його вклинення у великий потиличний отвір на висоті інтоксикації. Цим досягається більша безпечність способу у порівнянні із загальноприйнятими способами диференційної діагностики. Запропонований спосіб може бути альтернативою традиційному аналізу ліквору, який вимагає достатньовеликого об'єму СМР, тривалішого часу і більших матеріальних затрат. Технічна простота виконання робить спосіб загальнодоступним для більшості клінік і лабораторій. Дешевизна виконання способу дозволяє зменшити матеріальні витрати на лабораторні дослідження, необхідні для встановлення діагнозу.