Пристрій для остеосинтезу стегнової кістки

Винахід відноситься до медицини, а саме травматології та ортопедії І може бути використаний для лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки. Лікування вище згаданих переломів здійснюється за допомогою фіксації кісток пристроями, 7що включають діафізарну накладку з отворами під шурупи і стержень, цвях або П-подібну пластину, з'єднану з діафізарною накладкою. Недоліком таких пристроїв є те, що шурупи, як правило, проводяться в одній площині, а це потребує значної їх кількості і збільшує травматизацію оперативного втручання. З'єднання діафізарної накладки з цвяхом чи пластиною не надійне, можливість регуляції величини шийно-діафізарного кута обмежена, тому часто фіксатор виконують монолітним, з певним, заданим шийно-діафізарним кутом. Але при його накладанні виникають додаткові технічні труднощі: необхідне застосування пристроїв, які виключають вище описані недоліки. Відомий пристрій для остеосинтезу стегнової кістки [1], що містить пластину, роздвоєну на одному її кінці на дві полоски, з різьбовими отворами під цанговий і регулюючий гвинт. Пластина кріпиться до діафіза кістки шурупами. Після введення цангового гвинта в шийку, вводять розвод-ний стержень, який розводить цанговий кінець гвинта. Контргайкою з'єднують пластину і цанговий гвинт. Величина шийно-діафізарного кута регулюється регулюючим гвинтом. Пристрій має можливість компресувати відламки, регулювати шийнодіафізарний кут. Застосовується в більшості випадків при черезшийних переломах. Слід відмітити значну складність фіксатора. При міжвертельних і підвертельних переломах цінність пристрою знижується. Відомий пристрій для остеосинтезу переломів проксимального кінця стегнової кістки [2], включає діафізарну накладку, робоча частина якої виконана у вигляді двох паралельних стержнів Т-подібного перерізу. ДІафізарна накладка зв'язана з робочою частиною зубчастим шарніром під кутом 130 градусів. Фіксатор застосовується при черезшийних, череззвертельних І підвертельних переломах стегна. Застосування двох Тподібних паралельних стержнів дає стабільну фіксацію. Але при накладанні пристрою виникають труднощі з центрацією досить об'ємної робочої частини, в шийці стегна. У фіксаторі відсутня також можливість регулювання шийно-діафізарного кута. Відомий пристрій для остеосинтезу переломів шийки стегнової кістки [3], що складається з вигнутої під кутом 120-130 градусів пластини з отворами під внутрішньокісткові стержні на одному кінці І фіксаційні стержні на другому. Останні мають опорні виступи І шур упну різьбу. Головки внутрішньокісткових І фіксаційних стержнів виконані знімальними у вигляді ступінчатої гайки. Спочатку в кістку вводять стержні, потім на них надівають пластину, яка лягає на опорні виступи, що запобігають контакту пластини з кісткою. На виступаючі частини стержнів накручують гайки. В шийку вводиться два стержні, що дає стабільну фіксацію при черезшийних і міжвертельних переломах. Відсутність кістки з пластиною зменшує травматизацію кістки. Але даний пристрій не дозволяє регулювати шийно-діафізарний кут, що створює тр уднощі при його накладанні. При підвертельних переломах стабільність фіксації знижується. Відомий пристрій для фіксації переломів стегнової кістки [4], що складається з діафізарної накладки з відігнутим кінцем І хвостовиком, при цьому відігнаний кінець має поздовжній паз і різьбовий отвір ближче до хвостовика під контргвинт. Цвях виконаний у вигляді швелера, вигнутий Г-подібно. а на його меншому коліні є два різьбових отвори під гвинти, розміщені в пазі накладки. Пристрій дозволяє регулювати кут взаєморозміщення накладки і цвяха, але можливість регуляції його величини значно обмежена. Крім того, накладка фіксується до кістки багатьма шурупами. Відомий протез із змінним кутом для вправлення перелому нижньої кінцівки [5], що містить діафізарну накладку (шину), підігнану 1 вигнуту у вер хній частині по стегновій кістці. В середній її частині є потовщення з наскрізним отвором, сторони якого відхилені під кутом, щоб розташувати оправу для розміщення в ній двогранного стержня, що взаємодіє з основним внутрішньокістковим стержнем, закріпленим в верхній частині диафізарної накладки за допомогою кутової прокладки І гайки. Цей пристрій, як найбільш близький до запропонованого за функціональним призначенням та конструктивним рішенням, взятий нами за прототип. Він має деякі переваги порівняно з іншими, простий у використанні, так як його накладання не потребує спеціальнихумов, дозволяє фіксувати переломи шийки і вертельні ділянки стегна. Однак, він має ряд суттєви х недоліків, що звужують область його застосування: 1) шур упи, які фіксують накладку до кістки проходять в одній площині, що знижує стабільність фіксації; 2) обмежена можливість регуляції величини шийнодіафізарного кута; 3) обмежена можливість зміни взаєморозміщення внутрішньокісткових стержнів, неможлива заміна їх місцями; 4) діафізарна накладка контактує Із кісткою на всьому протязі, що посилює травматизацію; 5) пристрій не дозволяє стабільно фіксувати підвертельні і скалкові переломи верхньої третини стегна. В основу винаходу поставлена задача удосконалення пристрою для остеосинтезу стегнової кістки, в якому за рахунок зміни конструкції основних елементів, доповнення його новими і характеру їх взаєморозміщення та фіксації забезпечується стабільне з'єднання відламків, створення оптимальної конструкції для конкретного виду перелому (черезшийний, міжвертельний, підвертель-ний, скалковий), зниження травматичності оперативних втр учань, що покращує результати лікування. Поставлена задача вирішується тим, що пристрій для остеосинтезу стегнової кістки, який включає згідно пропозиції напівкільце з отворами і виступом, через центр якого проходить отвір, та вигнуту у вер хній частині по стегновій кістці діафізарну накладку з зубцями на внутрішній поверхні ·*] наскрізним пазом для стабілізації енутрішньокісткового стержня з столярною різьбою і мітчиком на одному з кінців, а Г-подібний стержень має фігурний переріз І доповнений зубцями на зовнішній поверхні короткого плеча, з'єднується з діафізарною накладкою різьбовим стержнем. Наявність зубчатого з'єднання між стержнями та діафізарною накладкою дозволяє переставляти стержні місцями залежно від проходження лінії перелому (типу перелому). Нижня частина накладки має також паз, куди входить виступ напівкільця, яке фіксується в діафізарній накладці різьбовим стержнем, що забезпечує стабільність конструкції. Пропонується два види виконання напівкілець, коли виступ знаходиться на середині випуклості або на одному його кінці. Конструкція напівкілець дозволяє провести різьбові стержні через різьбові отвори і кістку в різних площинах. Для зручності введення стержні мають також мітчик. Наявність пазу в нижній частині накладки І кількох отворів дозволяє зафіксувати потрібний вид напівкільця в певному місці, створюючи оптимальну конструкцію пристрою для конкретного перелому, крім того, діафізарна накладка лягає не на кістку, а на виступ напівкільця і елементи зубчатого з'єднання, що зменшує травматизацію кістки. Основні елементи фіксатора можна переставляти І стабілізувати в певному місці, цим, відповідно, створюється оптимальна конструкція для конкретного перелому, що розширює межі використання запропонованого пристрою (переломи шийки стегна, міжвертельні переломи, підвертельні переломи, переломи верхньої третини стегна). При цьому збільшується тільки довжина діафізарної накладки. На фіг. 1 зображений загальний вигляд пристрою для остеосинтезу стегнової кістки; на фіг. 2 і 3 - переріз варіантів напівкілець. Пристрій включає вигнуту по стегновій кістці діафізарну накладку 1, фігурний поздовжній паз 2 І отвори 3 під різьбові стержні 4 з мітчиком у нижній її частині та наскрізний паз і зубці 5 на внутрішній поверхні у верхній частині діафізарної накладки, напівкільце 6 з виступом 7, що входить у паз 2, при цьому через центр виступу проходить різьбовий отвір, входить у паз 2. Г-подібний внутрішньокістковий стержень 8, що має зубці 9 на зовнішній поверхні короткого плеча, з'єднані ґл з діафізарною накладкою 1 за допомогою різьбового стержня 10. Другий внутрішньокістковий стержень 11 з столярною різьбою та мітчиком на кінці зафіксований зубчатою шайбою 12 з гайкою. Напівкільце 6 має також різьбові отвори 13 під різьбові стержні 4 з мітчиком на кінці. Пристрій для остеосинтезу стегнової кістки використовується таким чином. При міжвертельних, підвертельних переломах оголюють місце перелому, репонують відламки через середину вертела в шийку вбивають Г-подібний стержень 8 до упору короткого плеча у вертел, потім проводять другий внутрішньокістковий стержень 11 в шийку по дузі Адамса. На діафізарну частину стегна розміщують два різних напівкільця 6 на виступи 7 накладають діафізарну накладку 1 пазом 2 і фіксують різьбовим стержнем 4, напівкільце з виступом на одному кінці фіксують до накладки довгим стержнем, що проходить через стегнову кістку і гладкий отвір у напівкільці. Напівкільце з виступом по середині випуклості теж фіксується до кістки довгим різьбовим стержнем, проведе-ним в іншій площині. Таким чином діафізарна накладка надійно фіксується до діафіза-метафіза стегнової кістки. Потім різьбовим стержнем 10, що проходить через наскрізний паз фіксується до діафізарної накладки 1 Г-подібний внутрішньокістковий стержень 8, а внутрішньокістковий стержень 11 стабілізується в пазі зубчатою шайбою 12 з гайкою. Після встановлення дренажів рана зашивається. При черезшийних переломах застосовується коротка діафізарна накладка, може використовуватись одне напівкільце.. Для фіксації переломів верхньої третини стегна накладається довша діафізарна накладка, кількість напівкілець збільшується. Запропонований винахід був використаний з позитивним результатом при лікуванні 5-ти хворих з переломами: черезшийний -1, черезвертельний - 2, перелом верхньої третини стегнової кістки - 2. Таким чином, запропонований нами пристрій дозволяє провести стабільний металоостеосинтез різних переломів проксимального відділу стегнової кістки шляхом створення оптимальної конструкції для кожного конкретного випадку,· знизити травматичність оперативного втручання, що сприяє покращенню результатів лікування.