Спосіб визначення ступеня ушкодження тканини нирки

Спосіб визначення ступеня ушкодження тканини нирки шляхом проведення біохімічного дослідження крові, який відрізняється тим, що визначають показники окисної модифікації білка альдегідфенілгідразон і карбоксилфенілгідразон та ступінь дефрагментації білка на великі, середні та мілкі фрагменти, і якщо альдегідфенілгідразон 3 17908 4 вільнорадикальному окисленні може побічно відопереважаючу дію якогось з них. Це дозволить прображати ступінь пошкодження клітинних структур. водити цілеспрямовану профілактику можливих Спочатку визначаються різні біохімічні маркери, ускладнень: при превалюванні запального процесу що відображають ступінь окисної модифікації, по- посилення антибактеріальної і протизапальної тім відбувається руйнування молекули білка на терапії, урообструкції - дренування сечових шлякрупні, середні та мілкі фрагменти. Окисна модихів. При оцінці показників перекісного окислення фікація білків на помисел Дубніной з співавторами ліпідів специфічність ушкоджувального чинника не - один з ранніх індикаторів пошкодження тканини. виявляється. Ден і співавтори вважають, що в стані окислюваУ пацієнтів з перенесеними оперативними льного стресу, активні форми кисню атакують в втручаннями, сеансами ДЛТ, загостреннями хроніпершу чергу не ліпіди, а білки плазматичних мемчних захворювань (наприклад, хронічний пієлонебран, що приводить до їх деполімеризації та до фрит) необхідно визначити з максимальною точнілізису клітини. Окислені білки часто функціональстю терміни реабілітації органу. Зокрема це но неактивні, вони легше піддаються протеолізу, необхідне для визначення безпечних термінів попри цьому окислені білки здатні виступати як джевторної літотрипсії. Встановлено що традиційно рело вільних радикалів, виснажувати запаси клівживані в практичній медицині лабораторні і додатинних антиоксидантів, таких як аскорбінова кисткові методи дослідження, не завжди точно відолота та глютатіон. In vitro показано, що продукти бражають реальну картину. Так при нормалізації вільнорадикального окислення білків опосередкузагального аналізу сечі показники окисної модифіють окислювальні пошкодження ДНК. Таким чикації і ступеня дефрагментації білка можуть значно ном, окислені протеїни є не тільки "свідками", але відрізнятися від норми, і навпаки, при нормальних й активними учасниками процесу вільнобіохімічних маркерах пошкодження може спостерірадикального пошкодження. гатися, наприклад, лейкоцитурія. Ймовірно, в таких Поставлена задача вирішується тим, що у випадках, вона має інше джерело. способі, який включає проведення біохімічного Урологічні і нефрологічні захворювання, в бідослідження крові, новим є те, що визначають льшості випадків, є хронічними з рецидивуючою показники окисної модифікації білка - альдегідфетечією, що поступово приводить до розвитку нирнілгідразон (АФГ) і карбоксілфені-лгідразон (КФГ) кової недостатності і інвалідізації пацієнтів. Це та ступінь дефрагментації білка на великі (ВФ), пов'язано з постійною ушкоджувальною дією на середні (СФ) та мілкі (МФ) фрагменти, і якщо АФГ функціональну тканину нирки, що зменшує її кільскладає 0,071-0,110 умовних одиниць (У.О.), КФГ кість і заміщає сполучною тканиною. Тому, зреш0,071-0,110 У.О., ВФ - 0,064-0,070 У.О., СФ - 0,064тою, будь-які лікувальні заходи повинні зводитися 0,070 У.О., МФ - 0,061-0,070 У.О. то діагностують до максимального збереження паренхіми нирки. легку ступінь ушкодження нирки, якщо АФГ склаЗастосування у практичній медицині запропоновадає 0,111-0,160 У.О., КФГ - 0,111-0,150 У.О., ВФ них біохімічних маркерів дозволить більшою мірою 0,071-0,120 У.О., СФ - 0,071-0,110 У.О., МФ досягти цих результатів. 0,071-0,100 У.О. то діагностують середню ступінь Спосіб здійснюють таким чином. ушкодження нирки, якщо АФГ складає від 0,161 Отримання показників окисної модифікації і У.О. та вище, КФГ - від 0,151 У.О. та вище, ВФ ступеня дефрагментації білка рекомендовано від 0,121 У.О. та вище, СФ - від 0,111 У.О. та виздійснювати на висоті дії ушкоджувальних чиннище, МФ - від 0,101 У.О. та вище, то діагностують ків: атака гострого пієлонефриту, перша доба пістяжку ступінь ушкодження нирки. ля травми, оперативного втручання або проведеПричинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ної ДЛТ. В подальшому контроль здійснюється не ознак, що заявляються, та технічним результатом рідше 1 разу на тиждень до відновлення показниполягає у такому. ків. Так встановлено, що поклад від сполучення При зростанні ступеня пошкодження тканини ДЛТ із запальним процесом та обструктивним синирки наголошується не тільки підвищення рівня ндромом відновлення показників коливається від 7 всіх показників, але змінюється і співвідношення у до 21 доби. ряді АФГ - МФ у напрямку зростання останніх. Це Методика визначення. Забір крові у хворих зв'язано з тим, що при наростанні ступеня дії здійснюються в ранці натще. У якості антикоагуляушкоджувальних чинників не тільки залучається нту використовували розчин гепарину. В плазмі більша кількість молекул білка, але і зростає їх крові визначали ступінь окисної модифікації білків ступінь деструкції. При оцінки показників перекіспо методу В. Halliwell. Метод оцінки окисної модиного окислення ліпідів такої залежності не спостефікації білків заснований на реакції взаємодії окирігається. Тому, оцінюючи зміни маркерів всього слених амінокислотних залишків з 2,4ряду АФГ - МФ можна більш точно оцінити глибину динітрофенілгідразином (2,4-ДНФГ) з утворенням пошкодження органу. 2,4-динітрофенілгідразонів - альдегідних (АФГ) та В урологічній практиці найчастішими причинакарбоксильних (КФГ) груп, та по накопиченню проми яки приводять до пошкодження ниркової тканидуктів дефрагментації білка. ни є: запальний процес (пієлонефрит), обструктиДо 0,05мл плазми, розбавленої фізіологічним вний синдром, механічна травма (у тому числі розчином в співвідношенні 1:10, додають 7мл 0,5М оперативні і ендоскопічні втручання, дистанційна фосфатного буфера (температура розчину 5 С) і літотрипсія). Експериментальне встановлено, що центрифугують при 11000g 30 хвилин. До 0,1мл для кожного перерахованого ушкоджувального підготовленої проби додають 0,1мл 2,8% заліза (II) чинника характерні свої особливості зміни ряду сульфату, 0,1мл 4% перекису водню і інкубують 2 АФГ - МФ. Таким чином, можна побічно судити про години. Потім додають 1мл 25% трихлороцтової 5 17908 6 кислоти і центрифугують 30 хвилин при 3000об/хв. 3000об/хв. Осад промивають 3мл етилацетату, До 0,5мл надосаду додають 12,0мл 0,9% натрію розчиняють у 3мл 50% розчину сечовини, додають хлориду, спектрофотометрують при довжині хвилі 1 краплю 7% розчину соляної кислоти і розводять 254 (КФ), 272 (СФ) і 280 (МФ) нм, розчин порівняндистильованою водою в 12 разів. Підготовлений ня - 0,5М фосфатний буфер. По показнику екстинрозчин спектрофотометрують при довжині хвилі кції визначають ступінь дефрагментації белка. 274,363нм, розчин порівняння - 0,5М фосфатний До осаду, що залишився після центрифугубуфер. По показнику екстинкції визначають кільвання, додають 1мл 2,2% 2,4кість альдегідних та карбоксильних груп. динітрофенілгідразину (приготовленого на 7% роОтримані показники залежно від тяжкості пошзчині соляної кислоти) та інкубують 1 годину при кодження відповідають наступним значенням: температурі 37 С, центрифугують 10 хвилин при Норма Легкий ступінь Середній ступінь Тяжкий ступінь Альдегідфенілгід-разон, УЕ 0,070 від 0,071 до 0,110 від 0,111 до 0,160 до 0,160 та вище Карбоксилфенілгідразон, УЕ 0,070 від 0,071 до 0,110 від 0,111 до0,150 до 0,150 та вище Приклад. Хвора Васильєва Галина Андріївна, 1956 р.н., поступила у відділення урології Запорізької обласної клінічної лікарні 18.10.05 зі скаргами на періодичні нападоподібні болі в лівій поперековій області, підвищення температури тіла до 37,8 С вечорами, протягом 4 діб. При обстеженні, за даними УЗД і оглядової та внутрішньовенної урографії знайдено 2 конкременти лівої нирки, в проекції миски і пиелоуретрального сегменту. Останній викликав явища урообструкції: за даними УЗД і внутрішньовенної орографії: розширення чашок, миски і пиелоуретерального сегменту (ПУС), із зниженням функції виділення нирки - на внутрішньовенній урографії контраст з'являється на 60 хвилині. В традиційно виконуваних лабораторних дослідженнях є ознаки активації запального процесу: в загальному аналізі крові лейкоцитів - 12,0 109л, паличкоядрових мієлоцитів -14%; ШОЕ - 22мм/г; в загальному аналізі сечі: білок - 0,165г/л; лейкоцити - на 1/2 в полі зору, еритроцити - 2-6 в полі зору. Таким чином у пацієнтки були присутні два чинники, що надають ушкоджувальну дію на паренхіму нирки - обструктивний синдром і запальний процес. Визначені в сироватці крові показники окисної модифікації і дефрагментації білка: АФГ - 0,151 У.О., КФГ 0.119У.О., ВФ - 0,097У.О., СФ - 0,085У.О., МФ 0,078У.О., що відповідає середньому ступеню тяжкості пошкодження паренхіми. Хворим призначена антибактеріальна, протизапальна терапія: цефтриаксон 1,0 2 рази на добу, диклофенак натрію 150мг 2 разу на добу. 21.10.05 проведена дистанційна літотрипсія каменя ПУС лівої нирки. Після літотрипсії відходили фрагменти. Температура нормалізувалася через 2 доби після літотрипсії. Через 7 діб після літотрипсії виконано контрольне обстеження: за даними оглядової урографії конкремент ПУС лівої нирки повністю зруйнований, осколки відійшли, залишився конкремент мисці лівої нирки. Рутинні лабораторні показники відновилися практично до нормальних значень: в загальному аналізі крові лейкоцитів Великі фрагменті, УЕ Середні фрагменті, УЕ Мілкі фрагменті, УЕ 0,063 від 0,064 до 0,070 від 0,071 до 0,120 до 0,120 та вище 0,063 від 0,064 до 0,070 від 0,071 до 0,110 до 0,110 та вище 0,060 від 0,061 до 0,070 від 0,071 до 0,100 до 0,100 та вище 4,9 109л, паличкоядрових мієлоцитів -4%; ШОЕ 9мм/г; в загальному аналізі сечі: білок - 0,099г/л; лейкоцити - 10-30 в полі зору, еритроцити - 1-4 в полі зору. А зміни маркерів пошкодження знову відповідають середній тяжкості пошкодження: АФГ - 0,133У.О., КФГ -0,117У.О., ВФ - 0.091У.О., СФ 0,074У.О., МФ - 0,076У.О. Таким чином ми бачимо, що не дивлячись на відновлення лабораторних показників традиційно вживаних в практичній медицині, зміни тканини нирки залишаються достатньо вираженими. Тому проведення літотрипсії з приводу каменя миски лівої нирки в ці терміни протипоказано. Хвора була виписана. Продовжувала одержувати уроантисептики, препарати, стимулюючі діурез, фітотерапевтичні засоби. 04.11.05 хвору знову госпіталізували, через 14 діб після першого сеансу літотрипсії. Був виконаний контроль показників окисної модифікації і дефрагментації білка, які відповідають нормальним значенням: АФГ 0,72У.О., КФГ - 0,66У.О., ВФ - 0,61 У.О., СФ 0,063У.О., МФ - 0,059У.О. 06.03.05 проведена повторна дистанційна літотрипсія. Післяопераційний період проходив без яких-небудь ускладнень. Через 7 діб на контрольній оглядовій урограмі конкремент зруйнований, осколки відійшли. Запропоновані нами маркери пошкодження і традиційно вживані лабораторні дані знаходилися в межах норми. Таким чином, запропоновані біохімічні маркери пошкодження дозволили більш точно визначити безпечні терміни проведення повторної літотрипсії, запобігши можливості потенційних ускладнень. Даний приклад наочно відбиває зміни показників окисної модифікації і дефрагментації білка при поєднаній дії на паренхіму нирки декількох ушкоджувальних чинників: дія ударної хвилі при літотрипсії, активного запального процесу та обструктивного синдрому. Дані маркери більш точно відображають терміни реабілітації органу, порівняно з існуючими в практичній медицині. 7 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 17908 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601