Спосіб селективної детоксикації біологічних рідин

1. Спосіб селективної детоксикації біологічних рідин шляхом пропускання їх через колонку, заповнену сорбентом, який в і д р і з н я є т ь с я тим, що як сорбент використовують поліметилсилоксан. 2. Спосіб за п. 1, який в і д р і з н я є т ь с я тим, що використовують поліметилсилоксан з об'ємом пор 3 см /г, питомою поверхнею 150 м 2 /г та насипною вагою 0,125 г/см 3 . С > N3 Винахід відноситься до медицини - до сорбційних методів очистки біологічних рідин (крові, лімфи, плазми, спинномозкової рідини, тощо) від токсичних речовин, що накопичуються в організмі при різних захворюваннях, які супроводжуються розвитком ендотоксичного синдрому. Відомо, що при різних гострих, хронічних, аутоімунних (панкреатит, холецистит, сепсіс, гепатит, гостра чи хронічна печінкова чи ниркова недостатність та інші) захворюваннях, захворюваннях, обумовлених дією іонізуючого опромінювання, важких металів, пестицидів, Інших токсичних речовин в організмі підвищується вміст токсичних метаболітів, що призводить до розвитку багатокомпонентного екзо-ендотоксичного синдрому, який значно погіршує перебіг захворювань і може призвести до загибелі організму. Для прискорення виве дення токсичних речовин і токсичних метаболітів, нормалізації гомеостазу використовуються методи очистки біологічних рідин (крові, плазми, лімфи тощо) шляхом їх пропускання через колонку, заповнену сорбентом. Для цих цілей використовують активовані вуглі, іонообмінні смоли, отримані відомими способами. Клінічне використання методів очистки біологічних рідин (гемо-, плазмо-, лімфо-, лікворосорбція) дозволяє значно покращити перебіг захворювань, зменшити кількість ускладнень, покращити результати лікування. Серед відомих способів сорбційної очистки біологічних рідин найбільш близьким по технічній суті і отримуваному результату є метод їх очистки з допомогою активованих вуглів та іонообмінних ємол [1]. Недоліки відомого способу - недостатня селективність та сорбційна активність до сл 23454 гідрофобних ендотоксинів, та значне зниження рівня глюкози, еритроцитів, деяких есенціальних мікроелементів після перфузії біологічних рідин через активовані вуглі та іонообмінні смоли. 5 Метою винаходу є розробка способу детоксикації біологічних рідин, який не мав би вказаних недоліків. Поставлена мета досягається тим, що як детоксикуюча речовина використовується 10 кремнійорганічний просторово зшитий полімер-поліметилсилоксан з такими характеристиками: об'єм пор 3 см 3 /г, питома поверхня 150 м 2 /г, насипна вага 0,125 г/см 3 . Пористий поліметилсилоксан 15 одержують по реакції гідролітично? поліконденсації в елкілтриелоксилені, тобто метилтриелоксилені в середовищі етилового спирту з використанням каталізатора гідролізу мінеральної кислоти, перш за все 20 соляної,а поліконденсацію продуктів гідролізу І отримання однорідного гелю здійснюють додаванням лугового розчину при рН 10-11. Поліметилсилоксан подрібнюють у агатовій ступці, відбирають 25 фракції з розміром частин 0,5-1,0 мм, обробляють етиловим спиртом, відмивають від спирту дистильованою сткрильною водою, відфільтровують від надмірної води, автоклавують при 115°С на протязі 10 хвилин ЗО І заповнюють ним стерильну колонку для перфузії. Процес очистки біологічних рідин здійснюють з використанням відомих конструкцій адсорбційних колонок та перфузійних пристроїв. Використання 35 поліметилсилоксану як адсорбента забезпечує ефективне витягування (сорбцію) гідрофобних токсичних метаболітів, та меньшу ступінь видалення глюкози І краще збереження кількості еритроцитів у крові. 40 До переваг запропонованого способу відносяться: - висока селективність до органічних гідрофобних ендогенних ендотоксинів (метаболітів) - білірубіну, холестерину, тощо; 45 - висока сорбційна здібність до гідрофобних ендотоксинів (метаболітів); - інертність до корисних гідрофільних метаболітів (глюкози); - відсутність іонообмінних якостей, що 50 знижує виведення (адсорбцію) есенціальних мікроелементів; - стійке зв'язування токсичних компонентів (білірубін, холестерин, тощо). Висока селективність та сорбційна ак- 55 тивність запропонованого способу виявлена при дослідженні концентрації метаболітів Ін вітро до і після лімфо- та гемосорбції у хворих гострим панкреатитом та печінковою недостатністю. 4 П р и к л а д . Лімфу, зібрану у хворого печінковою недостатністю, в кількості 100,0 мл пропускають зі швидкістю 100 мл/хвилину на протязі однієї години (загально прийняті середні швидкості та час проведення гемосорбції*) через колонку об'ємом 20 см 3 , заповнену поліметилсилоксаном. При таких же умовах проводиться перфузія лімфи через активоване вугілля марки СКН-70 та СУСГ. Результати біохімічного аналізу лімфи до та після сорбції приведені в табл. 1. Таким чином, поставлена метапереважне видалення (адсорбція) гідрофобних токсичних метаболітів із лімфи досягається при використанні в якості (як адсорбента) адсорбента поліметилсилоксану. Із табл. 1 видно, що рівень загального, прямого білірубіну, холестерину при сорбції через поліметилсилоксан знижується в середньому на 65-70%. а глюкози лише на 9,5%. В той же час при перфузії через відомі активовані вуглі рівень вмісту загального та прямого білірубіну, холестерину знижується всього на20-30%,аглюкози-вЮ-13разІв(Р0,05). Переваги запропонованого способу виявлені і при пропусканні венозної крові через сорбент ПМС-256 (табл. 2). Таким чином, і при гемосорбції з використанням поліметилсилоксану досягається поставлена мета-ефективне видалення гідрофобних токсичних метаболітів. Так, рівень загального білірубіну при сорбції через ПМС-256 знижується в 1,8 рази, прямого - в 2,1 рази, холестерину - в 1,7 рази, а глюкози - всього на 19,1%, еритроцитів - на 3,2%. Більш ефективно відбувається адсорбція вільного гемоглобіну через сорбент ПМС-256 - в 1,7 рази, в той час, як через відомі вуглі СУСГ - в 1,2 рази, СКН-70 - в 1,1 рази (Р 0,05). Таким чином, запропонований спосіб детоксикації біологічних рідин шляхом пропускання їх через колонку, заповнену поліметилсилоксаном, забезпечує селективне та більш ефективне видалення ендогенних гідрофобних токсичних речовин ніж ВІДОМІ способи детоксикації з використанням активованих вуглів. Крім того, позитивним є те, що при використанні запропонованого способу з біологічних рідин значно в меньшій КІЛЬКОСТІ виводиться глюкоза та меньше змінюється кількість еритроцитів. Запропонований спосіб дозволяє також більш ефективно проводити сорбцію вільного гемоглобіну. Литература. 1. Лопухин Ю.М., Молоденков М.Н. Гемосорбция. - М.: Медицина. - 1978. 2. Лопухин Ю.М. и др. Адсорбенты, их свойства, получение и применение. - Л.: Наука. - 1979. 23454 3. Николаев В.Г., Стрелко В.В. Гемо5. Береснев А,В. и др. Сорбционные сорбция на активированных углях. - Киев: методы лечения печеночной недостаточноНаукова думка. - 1979. сти. - Киев: Здоров'я. - 1984. 4. Николаев В.Г. Гемокарбоперфузия в 6. Панченков Р.Т. и др. Лимфосорбция. клинике и эксперименте. Киев: Наукова дум- 5 - М.: Медицина. - 1982. ка. - 1984. Таблиця 1 Зміни біохімічних показників лімфи при лімфосорбціТ Показники, мг% Загальний білірубін Прямий білірубін Холестерин Глюкоза До лімфосорбціТ 8,61 ±0,72 4,72 ±0,38 97,01 ±8,83 148,04 ±9,05 СУГС п=12 7,13±0,54 2,79 ±0,32 74,52 ±7,98 11,22 ±3,07 Після лімфосорбціТ СКН-70 ПМС-256 п=11 п=14 6,12±0,67 2,96±0,36 3,81 ±0,41 1,52 ±0,22 72,05±8,05 26,02 ±3,77 14,43±1,57 134,02±12,7 Таблиця 2 Зміни біохімічних показників венозної крові при гемосорбції Показники Білірубін загальний, мкмоль/л Білірубін прямий, мкмоль/л Холестерин, ммоль/л Вільний гемоглобін, мг/л Глюкоза, ммоль/л Еритроцити, 1012/л Упорядник Замовлення 4541 316,2±22,1 СУГС п=14 304,5±25,2 Після гемосорбції СКН-70 п=12 297,2±19,7 ПМС-256 п=15 175,6±12,4 256,4±21,7 233,3±18,2 229,5±17,6 119,7±12,2 12,2±1,05 11,3±1,21 10,9±0,99 7,12±0,67 69,22 ±3,29 56,07±4,04 54,89 ±3,89 39,23±3,07 6,65±0,56 3,21 ±0,32 3,19±0,34 5,58±0,31 3,87±0,15 3,05 ±0,12 3,11±О,13 3,75 ±0,10 До гемосорбції Техред М.Келемеш Коректор Н. Корол ь Тираж Підписне Державне патентне відомство України, 254655, ГСП, Київ-53, Львівська пл., 8 Відкрите акціонерне товариство "Патент", м. Ужгород, вул.Гагаріна, 101