Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска грунтообробного агрегату

Корисна модель відноситься до сільськогосподарського машинобудування, зокрема, до ґрунтообробних агрегатів з дисковими робочими органами для обробітку ущільнених грунтів різного механічного складу, з подрібненням та загортанням пожнивних залишків у грунті. Найближчим, за технічною суттю та сукупністю ознак, до запропонованого є вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату, що містить стійку, верхня частина якої приєднана до рами агрегату, а до її нижнього кінця приварений корпус підшипникової опори з робочим диском [Борона дискова БН-2,4. Керівництво з експлуатації, ВАТ „ВО „ВОСХОД", Корсунь-Шевченківький, 2005р., с. с.6,7, рис. рис.2, 4, 5, прикладено; також патент UA 16444 U, A01B71/00, публ. 15.08.06]. Недоліком такого конструктивного рішення є те, що приварка корпусу підшипникової опори до стійки, по-перше, при необхідності заміни підшипників, обумовлює необхідність разом з ними замінювати стійку, а по-друге, унеможливлює регулювання кута нахилу робочого диска відносно стійки. Задачею корисної моделі є створення вузлу обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, в якому, за рахунок внесення змін в конструкцію окремих елементів та зв’язків між ними, уможливлюються заміна підшипників без заміни стійки та регулювання кута нахилу робочого диска відносно стійки. Для цього у вузлі обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату, що містить стійку, верхня частина якої приєднана до рами агрегату, а на нижній кінець обпертий корпус підшипникової опори, відповідно до корисної моделі суміжні частини стійки та корпусу підшипникової опори приєднані одна до одної знімно, за допомогою зустрічно спрямованих виступу та проміжку між щоками, які заходять один в одний та закріплені не менше ніж двома болтами. Кріплення корпусу підшипникової опори болтами, замість зварки, як у прототипі, дає можливість замінювати підшипники, залишаючи стійку на місці, що не тільки значно зменшує тривалість ремонту, але дозволяє, також, зменшити матеріальні витрати. Для можливості регулювання кута нахилу робочого диска доцільно щонайменше один з отворів під з’єднувальні болти в виступах стійки або корпусу підшипникової опори виконати у вигляді пазу, а торцям виступів на суміжних частинах стійки та корпусу підшипникової опори надати окреслення ламаної прямої. Корисна модель пояснюється кресленнями, де на: Фіг.1 та 3 запропонований вузол показаний у зборі; Фіг.2 та 4 - місця „А" та „Б" з Фіг.1 та 3, відповідно; Фіг.5 - вигляд „В" з Фіг.3. Криволінійний робочий диск 1 посаджений на вісь підшипникової опори, до корпусу 2 якої прикріплена трубчаста стійка 3. Останню доцільно виконати з двох частин, що примикають одна до одної під тупим кутом а. Приєднання корпусу 2 до стійки здійснено за допомогою двох щок 4, приварених до корпусу 2, та відповідного виступу 5 з лисками 6 на кінці стійки, а, також, пари болтів з гайками 7, заведених у отвори 8, розташовані на осі стійки. Верхній або нижній отвір у щоках 4 або виступі 5 стійки виконані у вигляді пазу. Суміжні торці елементів, що з’єднуються один з одним, наприклад торці щок 4 та/або виступів 5, виконані у вигляді ламаних прямих 9. Все це дає можливість регулювати кут примикання корпусу підшипникової опори до стійки від ,,b" на Фіг.1 до „Y" на Фіг.3. У бічному напрямку примикання суміжних поверхонь щок 4 та лисок 6 виступів 5 здійснено, практично, без зазорів. При досягненні згаданого вище технічного результату забезпечується, також, достатня жорсткість вузлу.