Спосіб переносу оклюзійної інформації з тимчасових конструкцій на постійні при м’язово-суглобових розладах зубощелепно-лицьової ділянки

Спосіб переносу оклюзійної інформації з тимчасових конструкцій на постійні при м'язовосуглобових розладах зубощелепно-лицьової ділянки, що включає індивідуальне моделювання оклюзійної поверхні на робочій моделі, який відрізняється тим, що після проведеного лікування за допомогою тимчасових конструкцій отримують анатомічні відбитки з верхньої та нижньої щелеп з зацементованими тимчасовими конструкціями, фіксують міжальвеолярну висоту та центральне співвідношення щелеп за допомогою силіконового реєстрату та переносять всю отриману інформацію в регульований артикулятор, роз'єднують тимчасові конструкції навпіл в ділянці фронтальної групи зубів, вилучають половину тимчасової конструкції з однієї сторони на нижній щелепі таким чином, щоб U 2 (19) 1 3 на постійні конструкції для збереження стійкого терапевтичного ефекту. Отже проблема удосконалення технології переносу оклюзійного рельєфу з тимчасових коронок, які були використані в якості лікувальних апаратів, на постійні конструкції є актуальною, а її вирішення сприятиме підвищенню ефективності лікування та збереження стійкого терапевтичного ефекту при функціональних розладах зубощелепно-лицьової ділянки. Серед відомих способів переносу оклюзійної інформації з тимчасових коронок на постійні при досягненні терапевтичного ефекту у пацієнтів з функціональними м'язово-суглобовими розладами ЗЩЛД, що виникають внаслідок деформації оклюзійної площини, нашу увагу привертають такі, що відносяться до прямих способів переносу, наприклад, за допомогою силіконового ключа. Найбільш близький за технологічним рішенням є спосіб переносу оклюзійного рельєфу за допомогою силіконового ключа, обраний нами в якості найближчого аналога, який передбачає отримання силіконового відбитку, який буде відображати всю оклюзійну інформацію, та шляхом його розділення навпіл в ділянці оклюзійної площини домоделювання вестибулярної та оральної поверхні, припасовуючи силіконовий ключ на робочу модель на всіх лабораторних етапах виготовлення постійних конструкцій [11]. Між тим, наведений спосіб переносу оклюзійної інформації має ряд недоліків, зокрема, він не дозволяє ідентично перенести винайдені раніше центральне співвідношення щелеп і його оклюзійний аналог задню контактну позицію та оклюзійний рельєф, отриманий шляхом воскового моделювання з подальшим переносом на тимчасові коронки, які підлягають, за необхідності, вибірковому пришліфуванню або домоделюванню на них певних оклюзійних утворів, за допомогою яких був отриманий стійкий терапевтичний ефект. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, полягає в переносі оклюзійної інформації з тимчасових коронок на постійні конструкції для оптимізації умов підвищення ефективності лікування пацієнтів з функціональними розладами ЗЩЛД та досягнення більш стійкого результату в коротші терміни лікування. Технічний результат від використання корисної моделі досягається за рахунок визначення індивідуальних параметрів артикуляції пацієнта, переносу індивідуальних параметрів артикуляції в регульований артикулятор, визначення чинників функціональних м'язовосуглобових розладів ЗЩЛД, їх усунення на моделях у регульованому артикуляторі, відновленні оклюзійної площини за допомогою моделювального воску при імітації рухів нижньої щелепи в трьох площинах, плануванні виду постійних ортопедичних конструкцій в залежності від визначеного обсягу ушкодження твердих тканин зубів й дефектів зубних рядів, переносу оклюзійної інформації з воскової репродукції на тимчасові незнімні конструкції, а після досягнення 27428 4 стійкого терапевтичного результату переносі оклюзійної інформації на постійну конструкцію. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає індивідуальне моделювання оклюзійної поверхні на робочій моделі, згідно корисної моделі, після проведення лікування дисфункційних станів ЗЩЛД за допомогою тимчасових конструкцій, отримують робочі відбитки з верхньої та нижньої щелеп з тимчасовими коронками та фіксують здобуту між альвеолярну висоту та центральне співвідношення щелеп за допомогою силіконового реєстрату, реєструють індивідуальні параметри артикуляції та переносять всю набуту інформацію в регульований артикулятор, роз'єднують тимчасові конструкції навпіл в ділянці фронтальної групи зубів, вилучають половину тимчасової конструкції з однієї сторони на нижній щелепі таким чином, щоб збереглась міжальвеолярна висота та центральне співвідношення щелеп, заповнюють вивільнене місце на моделі силіконовою масою для реєстрації прикусу, вилучають силіконовий реєстрат після застигання, проводять аналогічні маніпуляції з іншого боку та на протилежній щелепі, отримують чотири прикусних блоки та чотири взаємозамінні моделі, встановлюють в артикуляторі модель верхньої щелепи з тимчасовими коронками та робочу модель нижньої щелепи із здобутими силіконовими реєстраторами прикусу відповідно до винайдених раніше міжальвеолярної висоти та центрального співвідношення щелеп, пригіпсовують нижню робочу модель, встановлюють в артикулятор нижню модель з тимчасовими коронками та верхню робочу модель з силіконовими блоками, фіксують її гіпсом в артикуляторі, отримують дві взаємозамінні моделі на верхню щелепу та дві взаємозамінні моделі на нижню щелепу, що надає можливість встановити в артикулятор модель з тимчасовими конструкціями на верхню щелепу й робочу модель на нижню щелепу та відтворити оклюзійний рельєф на нижній щелепі відносно верхніх тимчасових конструкцій, і навпаки, таким же чином моделюють оклюзійну площину на робочій моделі верхньої щелепи відносно нижніх тимчасових конструкцій. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є проведення усіх операцій щодо відтворення ідентичного оклюзійного співвідношення щелеп з відновленою заздалегідь оклюзійною площиною, міжальвеолярною висотою та центральним співвідношенням щелеп із остаточним пришліфуванням тимчасових конструкцій та подальшою стабілізацією нового положення нижньої щелепи. Запропонований спосіб переносу оклюзійної топографії з тимчасових конструкцій в якості лікувальних апаратів після досягнення терапевтичного ефекту на постійні конструкції зі збереженням міжальвеолярної висоти та центрального співвідношення щелеп здійснюється наступним чином. Після визначення міжальвеолярної висоти та центрального співвідношення щелеп та індивідуальних параметрів артикуляції 5 стандартними методами знімають анатомічні відбитки зубних рядів пацієнта з функціональними м'язово-суглобовими розладами ЗЩЛД та виготовляють діагностичні моделі, які гіпсують в регульований артикулятор з урахуванням вищезазначених індивідуальних параметрів пацієнта; відтворюють рухи нижньої щелепи в трьох площинах, визначають фактори, які призвели до виникнення функціональних розладів ЗЩЛД, здійснюють їх усунення шляхом вибіркового пришліфування оклюзійних площин та відновлюють їх за допомогою моделювального воску відповідно до визначених індивідуальних параметрів пацієнта; за обсягом ушкодження твердих тканин зубів і дефектів зубних рядів планують вид ортопедичних конструкцій та переносять винайдене в артикуляторі оптимальне оклюзійне співвідношення щелеп пацієнта на тимчасові незнімні конструкції шляхом дублювання діагностичних моделей з восковою репродукцією майбутніх оклюзійних співвідношень за допомогою силіконової дублюючої маси, та формування на них методом стандартного штампування пластикових кап, границі яких перекривають нерухому слизову оболонку порожнини рота, виготовляють гіпсові моделі з відбитків після препарування опорних зубів, ізолюють внутрішню поверхню капи вазеліновим маслом або іншим засобом, наповнюють капу акриловою пластмасою та припасовують її на робочі моделі з відбитків щелеп пацієнта із відпрепарованими зубами, розміщують в апарат для холодної полімеризації пластмаси, проводять припасування тимчасових конструкцій на робочі моделі, видаляють залишки пластмаси в ділянці маргінального пародонту, полірують та фіксують тимчасові конструкції в порожнині рота. Після досягнення терапевтичного ефекту та стабілізації винайденого центрального співвідношення переносять оклюзійну інформацію з тимчасових конструкцій та постійні, отримують робочі відбитки з верхньої та нижньої щелеп з тимчасовими коронками та фіксують здобуту міжальвеолярну висоту та центральне співвідношення щелеп за допомогою силіконового реєстрату, реєструють індивідуальні параметри артикуляції та переносять всю набуту інформацію в регульований артикулятор, після чого при необхідності (тотальна реставрація) роз'єднують тимчасові конструкції навпіл в ділянці фронтальної групи зубів, і вилучають половину тимчасової конструкції з однієї сторони на нижній щелепі, так щоб збереглась міжальвеолярна висота та центральне співвідношення щелеп, заповнюють вивільнене місце на моделі силіконовою масою для реєстрації прикусу, вилучають силіконовий реєстрат після застигання, провівши аналогічні маніпуляції з іншого боку; таку ж саму маніпуляцію проводять на верхній щелепі і в результаті отримують чотири блоки та чотири взаємозмінні моделі; встановлюють в артикуляторі модель верхньої щелепи з тимчасовими коронками та робочу модель нижньої щелепи із здобутими силіконовими реєстраторами прикусу відповідно до винайдених раніше міжальвеолярної висоти та 27428 6 центрального співвідношення щелеп, та пригіпсовують нижню робочу модель, після того встановлюють в артикулятор нижню модель з тимчасовими коронками та верхню робочу модель з силіконовими блоками та пригіпсовують її. В результаті маємо дві взаємозамінні моделі на верхню щелепу та дві взаємозамінні моделі на нижню щелепу. Таким чином мають змогу встановити в артикулятор модель з тимчасовими конструкціями на верхню щелепу та робочу модель на нижню щелепу і відтворюємо оклюзійний рельєф на нижній щелепі відносно верхніх тимчасових конструкцій, і навпаки, моделюють оклюзійну площину на робочій моделі верхньої щелепи відносно нижніх тимчасових конструкцій. Ефективність запропонованого способу оцінювалася за клініко-функціональнорентгенологічними показниками: клінічним зникненням симптомів м'язово-суглобових розладів, відновленням параметрів біоелектричної активності жувальних м'язів, збільшенням площі контактної поверхні, нормалізацією артикуляції нижньої щелепи, фіксацією суглобової головки біля основи скату суглобового горбка, ідентичністю суглобових щілин в обох скроневонижньощелепних суглобах (за даними рентгенологічного дослідження). Конкретний приклад втілення Хвора 3., 37 років, історія хвороби №1432, звернулася з приводу постійного болю в області лівого скронево-нижньощелепного суглобу, який підсилюється під час прийому їжі, ірадіює у потиличну, вушну та задньо-шийну ділянки, шум у вухах, обмеженість рухів нижньої щелепи (до 1см). Появу скарг визначає після множинного постійного протезування протягом 3 років та прямих реставрацій із збільшенням висоти прикусу протягом останніх 5 років. Об'єктивно: бракує оклюзійних контактів в області премолярів та молярів праворуч, відкривання рота до 1см, асиметрично зі зміщенням щелепи ліворуч, пальпація суглобової головки помірно болісна, при пальпації жувальних м'язів визначається підвищений їх тонус та помірна болісність. На верхній та нижній щелепах множинні дефекти в невеликої протяжності (до 2 зубів), заміщені постійними металокерамічними конструкціями. Спостерігаються сколи керамічного облицювального матеріалу на оклюзій них поверхнях. Попередній діагноз - дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу та м'язів. Для уточнення діагнозу проведено рентгенологічне дослідження (комп'ютерна томограма суглобів), визначення площі оклюзійного контакту методом оклюзіографії, проведено електронний запис рухів нижньої щелепи (за допомогою апарату Condylocomp), запис біоелектричної активності м'язів (електроміографія). Клінічний діагноз дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу та м'язів, зниження висоти прикусу, деформація цілісності зубного ряду (II група дефектів зубного ряду за Бетельманом). Пацієнтці було знято всі постійні конструкції, визначені індивідуальні параметри артикуляції та 7 міжальвеолярна висота центрального співвідношення щелеп, за отриманими функціональними відбитками виготовлені діагностичні моделі, які загіпсовані в регульваний артикулятор з урахуванням вище зазначених визначених індивідуальних параметрів. Під час імітації рухів нижньої щелепи в регульованому артикуляторі визначили чинники формування у пацієнтки функціональних розладів ЗЩЛД та методом вибіркового пришліфування моделей та відновлення оклюзійних площин моделювальним воском відтворено оптимальну оклюзію з урахуванням визначених раніше міжальвеолярної висоти та центрального співвідношення щелеп. За обсягом відтвореної оклюзійної площини встановлено вид постійної ортопедичної конструкції, дубльовано моделі з восковою репродукцією, відпрепаровано зуби та перенесено оклюзійну інформацію з воскового шаблону на тимчасові конструкції для досягнення терапевтичного ефекту. Після 5 тижнів користування винайденою незнімною тимчасовою конструкцією було досягнуто зменшення скарг пацієнтки та об'єктивне (за даними допоміжних клініко-функціональних методів дослідження) покращення функціонального стану м'язовосуглобового комплексу. Після досягнення стійкого терапевтичного ефекту і повному зникненні симптомів патологічного стану пацієнтці було виготовлено постійні металокерамічні конструкції з ідентичною тимчасовим конструкціям оклюзійною поверхнею, перенесеною за способом, відповідно до заявленої корисної моделі. Повторні спостереження пацієнтки через 3, 6 місяців та 1 рік свідчать про його повне одужання та функціональну придатність виготовлених конструкцій. Список літератури 1. Арутюнов С.Д., Вязьмин А.Я. Восстановление окклюзионной поверхности зубов и зубных рядов с применением новых технологий и современных конструкционных материалов // Бюллетень Вост-Сиб. научного центра СО РАМН. - 1998. - №1. - С.66 - 67. 2. Баданин В.В. Нарушение оклюзии основной этиологический фактор в возникновении дисфункций височно-нижнечелюстного сустава// Стоматология.- 2000.-№1.-С.51-54. 3. Гросс М.Д., Метьюс Дж.Д., Нормализация окклюзии. Пер. с англ. М: Медицина. 1986. - 287с. 4. Лебеденко И.Ю., Ибрагимов Т.И., Ряховский А.Н. Функциональные и аппаратурные методы исследования в ортопедической стоматологии. М: ООО «Медицинское информационное агенство», 2003. - 128с: ил. 5. Новіков В.М. Реабілітація хворих з дисфункційними порушеннями скроневонижньощелепного суглоба залежно від обраного методу ортопедичного лікування Автореф. дис... канд. мед. наук.: 14.01.22 / Укр. Мед. стомат. Академія. - Полтава, 1994. - 27с. 6. Хватова В.А. Диагностика и лечение нарушений функциональной окклюзии. Нижний Новгород, Из-во НГМА, 1996. - С.272. 27428 8 7. Хватова В.А. Принципы моделирования воском окклюзионной поверхности // 3убной техник. - 1998. - №1. - С.6-7. 8. Хватова В.А. Взаимосвязь окклюзии и височно-нижнечелюстного сустава // Ортодентинфо. - 1998. - №2. - С.18-21. 9. Wood D.P. Reproducibility of the centric relation bite registration technigue // Angle Orthod. 1994. - 64. - S.211-217. 10. Kluge A.M. Orale Parafunktionen - Diagnostik und therapeutische Interventio-nen // Team.-J. Berlin: Quintessenz. - 2000. - Bd 30. - S.577-586. 11. Майкл Уайз. Ошибки протезирования. Лечение пациентов с несостоятельностью реставраций зубного ряда // М.: «Азбука», 2005, с.408.