Спосіб виготовлення тимчасових незнімних конструкцій при м’язово-суглобових розладах зубощелепно-лицевої ділянки

Спосіб виготовлення тимчасових незнімних конструкцій при м'язово-суглобових розладах зубощелепно-лицевої ділянки, що передбачає індивідуальне моделювання оклюзійної поверхні на робочих моделях та цементування в порожнині рота, який відрізняється тим, що після визначення міжальвеолярної висоти та центрального співвідношення щелеп та індивідуальних параметрів артикуляції знімають відбитки зубних рядів, виготовляють діагностичні моделі, які гіпсують в регульований артикулятор, 3 27416 Найбільш близький за технологічним рішенням є спосіб виготовлення тимчасових конструкцій з акрилової пластмаси холодним або гарячим методом полімеризації, обраний нами в якості прототипу, який передбачає індивідуальне моделювання оклюзійної поверхні на робочих моделях, які відлиті за відбитками після препарування зубів [4]. Між тим, наведений спосіб виготовлення тимчасових конструкцій має ряд недоліків, зокрема, він не дозволяє ідентично перенести винайдені раніше оклюзійні співвідношення в регульованому артикуляторі з урахуванням індивідуальних параметрів та рухів нижньої щелепи в трьох площинах та відтворити оклюзійний рельєф та центральне співвідношення щелеп і його оклюзійного аналогу. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, полягає в переносі оклюзійної інформації з воскового шаблону на тимчасові конструкції для оптимізації умов підвищення ефективності лікування пацієнтів з функціональними розладами зубощелепнолицевої ділянки та досягнення більш стійкого результату в коротші терміни лікування. Технічний результат від використання корисної моделі досягається за рахунок визначення індивідуальних параметрів артикуляції пацієнта, переносу індивідуальних параметрів артикуляції в регульований артикулятор, визначення чинників функціональних м'язовосуглобови х розладів ЗЩЛД, їх усунення на моделях у регульованому артикуляторі, відтворенні оптимальної оклюзійної площини за допомогою моделювального воску при імітації рухів нижньої щелепи в трьох площинах, плануванні виду постійних ортопедичних конструкцій в залежності від визначеного обсягу ушкодження твердих тканин зубів й дефектів зубних рядів та переносу оклюзійної інформації з воскової репродукції на тимчасові незнімні конструкції. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає індивідуальне моделювання оклюзійної поверхні на робочій моделі, з подальшим цементуванням в порожнині рота пацієнта, згідно корисної моделі, після визначення міжальвеолярної висоти та центрального співвідношення щелеп та індивідуальних параметрів артикуляції знімають відбитки зубних рядів, виготовляють діагностичні моделі, які гіпсують в регульований артикулятор, відтворюють рухи нижньої щелепи в трьох площинах, визначають фактори, що призвели до виникнення функціональних розладів, здійснюють їх усунення та відтворюють оптималне оклюзійне співвідношення за допомогою моделювального воску у регульованому артикуляторі; за обсягом ушкодження твердих тканин зубів та дефектів зубних рядів планують вид ортопедичних конструкцій, переносять винайдене оптимальне оклюзійне співвідношення за допомогою силіконової дублюючої маси, виготовляють пластикові капи, відливають гіпсові моделі з відбитків після препарування зубів, ізолюють 4 внутрішню поверхню капи, наповнюють її акриловою пластмасою та припасовуюють на робочі моделі, видаляють залишки пластмас в ділянці маргінального пародонту, полірують та фіксують тимчасові конструкції в порожнині рота. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є проведення усіх операцій щодо пошуку оптимального оклюзійного співвідношення щелеп, відновлення оклюзійної площини за допомогою моделювального воску при імітації рухів нижньої щелепи в трьох площинах, визначення виду оптимальної ортопедичної конструкції у регульованому артикуляторі та переніс заздалегідь досягнутого результату на тимчасові конструкції зі збереженими міжальвеолярною висотою, центральним співвідношенням щелеп та іншими оклюзійними факторами. Запропонований спосіб виготовлення тимчасових конструкцій для лікування функціональних м'язово-суглобових розладів зубощелепно-лицевої ділянки здійснюється наступним чином. Після визначення міжальвеолярної висоти та центрального співвідношення щелеп та індивідуальних параметрів артикуляції стандартними методами знімають функціональні відбитки зубних рядів пацієнта з функціональними м'язово-суглобовими розладами ЗЩЛД та виготовляють діагностичні моделі, які гіпсують в регульований артикулятор з урахуванням вищезазначених індивідуальних параметрів пацієнта; відтворюють рухи нижньої щелепи в трьох площинах, визначають фактори, які призвели до виникнення функціональних розладів ЗЩЛД та здійснюють їх усунення шляхом вибіркового пришліфування оклюзійних площин та відновлюють їх за допомогою моделювального воску відповідно до визначених індивідуальних параметрів пацієнта; за обсягом ушкодження твердих тканин зубів і дефектів зубних рядів планують вид ортопедичних конструкцій та переносять винайдене в артикуляторі оптимальне оклюзійне співвідношення щелеп пацієнта на тимчасові незнімні конструкції шляхом дублювання діагностичних моделей з восковою репродукцією майбутніх оклюзійних співвідношень за допомогою силіконової дублюючої маси, та формування на них методом стандартного штампування пластикових кап, границі яких перекривають нерухому слизову оболонку порожнини рота, виготовляють гіпсові моделі з відбитків після препарування опорних зубів, ізолюють внутрішню поверхню капи вазеліновим маслом або іншим засобом, наповнюють капу акриловою пластмасою та припасовують її на робочі моделі з відбитків з відпрепарованими зубами, розміщують в апарат для холодної полімеризації пластмаси, проводять припасування тимчасових конструкцій на робочі моделі, видаляють залишки пластмаси в ділянці маргінального пародонту, полірують та фіксують тимчасові конструкції в порожнині рота. Після досягнення терапевтичного ефекту та стабілізації винайденного центрального співвідношення 5 27416 переносять оклюзійну інформацію з тимчасових конструкцій та постійні. Ефективність запропонованого способу оцінювалася за клініко-функціональнорентгенологічними показниками: клінічним зникненням симптомів м'язово-суглобових розладів, відновленням параметрів біоелектричної активності жувальних м'язів, збільшенням площі контактної поверхні, нормалізацією артикуляції нижньої щелепи, фіксацією суглобової головки біля основи скату суглобового горбка, ідентичністю суглобови х щілин в обох скроневонижньощелепних суглобах (за даними рентгенологічного дослідження). Конкретний приклад втілення Хвора М., 39 років, історія хвороби №1567, звернулася з приводу постійного болю в області лівого скронево-нижньощелепного суглобу, який підсилюється під час прийому їжі, ірадіює у потиличну, вушну та задньо-шийну ділянки, шум у вуха х, обмеженість рухів нижньої щелепи (до 1см). Появу скарг визначає після множинного постійного протезування протягом 3 років та прямих реставрацій із збільшенням висоти прикусу протягом останніх 5 років. Об'єктивно: бракує оклюзій них контактів в області премолярів та молярів праворуч, відкривання рота до 1см, асиметрично зі зміщенням щелепи ліворуч, пальпація суглобової головки помірно болісна, при пальпації жувальних м'язів визначається підвищений їх тон ус та помірна болісність. На верхній нижній щелепах множинні дефекти в невеликої протяжності (до 2 зубів), заміщені постійними металокерамічними конструкціями. Спостерігаються сколи керамічного облицювального матеріалу на оклюзій них поверхнях. Попередній діагноз - Дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу та м'язів. Для уточнення діагнозу проведено рентгенологічне дослідження (комп'ютерна томограма суглобів), визначення площі оклюзійного контакту методом оклюзіографії, проведено електронний запис рухів нижньої щелепи (за допомогою апарату Condylocomp), запис біоелектричної активності м'язів (електроміографія). Клінічний діагноз Дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу та м'язів, зниження висоти прикусу, деформація цілісності зубного ряду (II гр упа дефектів зубного ряду за Бетельманом). Пацієнтці було знято всі постійні конструкції, визначені індивідуальні параметри артикуляції та міжальвеолярна висота центрального співвідношення щелеп, за отриманими функціональними відбитками виготовлені діагностичні моделі, які загіпсовані в регульований артикулятор з урахуванням вище зазначених визначених індивідуальних параметрів. Під час імітації рухів нижньої щелепи в регульованому артикуляторі визначили чинники формування у пацієнтки функціональних розладів ЗЩЛД та методом вибіркового при шліфування моделей та відновлення оклюзійних площин моделювальним воском відтворили оптимальну оклюзію з урахуванням визначених раніше міжальвеолярної висоти та центрального співвідношення щелеп. За 6 обсягом відтвореної оклюзійної площини встановлюємо вид постійної ортопедичної конструкції, дублюємо моделі з восковою репродукцією, препаруємо зуби та переносимо оклюзійну інформацію з воскового шаблону на тимчасові конструкції для досягнення терапевтичного ефекту. Так, після 4 тижнів користування винайденою незнімною тимчасовою конструкцією було досягнуто зменшення скарг пацієнтки та об'єктивне (за даними допоміжних клініко-функціональних методів дослідження) покращення функціонального стану м'язовосуглобового комплексу. Після досягнення стійкого терапевтичного ефекту і повному зникненні симптомів патологічного стану пацієнтці було виготовлено постійні металокерамічні конструкції з ідентичною тимчасовим конструкціям оклюзійною поверхнею. Повторні спостереження пацієнтки через 3, 6 місяців та 1 рік свідчать про його повне одужання та функціональну придатність виготовлених конструкцій. Список літератури 1. Ар утюнов С.Д., Вязьмин А.Я. Восстановление окклюзионной поверхности зубов и зубных рядов с применением новых технологий и современных конструкционных материалов \\ Бюллетень Вост-Сиб. Научного центра СО РАМН. - 1998. - №1. - С.66-67. 2. Баданин В.В. Нарушение оклюзии основной этиологический фактор в возникновении дисфункций височно-нижнечелюстного сустава // Стоматология.- 2000.- №1.- С.51-54. 3. Гросс М.Д., Ме тьюс Дж.Д., Нормализация окклюзии. Пер. с англ. М: Медицина. 1986.- 287с. 4. Лебеденко И.Ю., Ибрагимов Т.И., Ряховский А.Н. Функциональные и аппаратурные методы исследования в ортопедической стоматологии. М: ООО « Медицинское информационное агенство», 2003. - 128с: ил. 5. Майкл Уайз. Ошибки протезирования. Лечение пациентов с несостоятельностью реставраций зубного ряда // М.: « Азбука», 2005, с.408. 6. Новіков В.М. Реабілітація хворих з дисфункційними порушеннями скроневонижньощелепного суглоба залежно від обраного методу ортопедичного лікування Автореф. дис... канд. мед. наук.: 14.01.22 / Укр. Мед. стомат. Академія. - Полтава, 1994. - 27с. 7. Хватова В.А. Диагностика и лечение нарушений функциональной окклюзии. Нижний Новгород, Из-во НГМА, 1996. - С.272. 8. Хва това В.А. Принципы моделирования воском окклюзионной поверхности//3убной техник. - 1998. - №1. - С.6-7. 9. Хвато ва В.А. Взаимосвязь окклюзии и височно-нижнечелюстного сустава // Ортодентинфо. - 1998. - №2. - С.18-21. 10. Wood D.P. Reproducibility of the centric relation bite registration technigue // Angle Orthod. 1994. - 64. - S.211-217. 11. Kluge A.M. Orale Parafunktionen - Diagnostik und therapeutische Interventio-nen // Team.-J. Berlin: Quintessenz. - 2000. - Bd 30. - S.577-586.