Спосіб корекції балансу цитокінів фнп-a і іл-6 у сироватці крові хворих на ішемічну хворобу серця з проявами хронічної серцевої недостатності при наявності цукрового діабету 2 типу та метаболічного синдрому

Спосіб нормалізації балансу цитокінів у сироватці крові хворих на ішемічну хворобу серця 3 Левченко Т.П., Полторак В.В., Казаков О.В. Применение аморила в комплексной терапии сахарного диабета типа 2 с метаболическим синдромом. - Киев-Харьков, 2004. - 20 с]. Деякі представники групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (і-АПФ) здійснюють прямий модулюючий вплив на синтез ендотеліального фактора релаксації, а при регулярному вживанні навіть знижують частоту розвитку ЦД 2 типу. Останній факт має важливе значення, тому що на даний момент існує думка, що традиційні принципи лікування хворих ІХС недостатньо ефективні для осіб із супутнім ЦД [Єрмакович І.І., Чернишов В.А., Белозьорова С.В. Сучасне лікування метаболічного синдрому. Методичні рекомендації. - Харків, 2004. - 24с; Кравчук Н.А., Левченко Т.П., Полторак В.В., Казаков О.В. Применение аморила в комплексной терапии сахарного диабета типа 2 с метаболическим синдромом. - Киев-Харьков, 2004. - 20с]. У літературі є повідомлення про ряд досліджень, що довели високу ефективність застосування і-АПФ у комплексі з bадреноблокаторами. Можливо, це пояснюється наявністю могутньої нейрогуморальної і кардіопротекторної дії останніх [Єрмакович І.І., Чернишов В.А., Белозьорова С.В. Сучасне лікування метаболічного синдрому. Методичні рекомендації. -Харків, 2004. - 24 с; Кравчук Н.А., Левченко Т.П., Полторак В.В., Казаков О.В. Применение аморила в комплексной терапии сахарного диабета типа 2 с метаболическим синдромом. - Киев-Харьков, 2004. - 20 с]. Можна з досить високою імовірністю припустити, що схема лікування, яка включає іАПФ у комплексі з b-адреноблокатором, буде позитивно впливати на основні патогенетичні аспекти ХСН у хворих ЦД 2 типу при наявності МС: ліпідний обмін, нейрогуморальну регуляцію серцево-судинної системи, скорочувальну здатність лівого шлуночка. Лікування ХСН у хворих ЦД 2 типу з наявністю МС сьогодні ще досить складна задача. Її складність визначається тим, що наявність в одного хворого ЦД 2 типу з МС і ХСН поглиблює патологічні зміни в балансі запальних цитокінів. Останні, у свою чергу, модулюють функціонування ендотелію, беруть участь у нормалізації артеріального тиску (AT), впливають на ліпідний обмін, ремоделювання серця, виразність інсулінорезистентності. Отже, при цій спільній патології ефективним може бути тільки комплексне лікування, здатне поряд з нормалізацією параметрів ліпідного і вуглеводного обміну, AT, відновлювати баланс у системі цитокінів і ендотелійзалежних медіаторів. Даним умовам відповідає комплексне лікування, що включає поряд з аспірином, діуретиками (фуросемід, гіпотіазид), ізосорбіта динітратом, метформіном, аторвастатином - і-АПФ і b-адреноблокатор [Єрмакович І.І., Чернишов В.А., Белозьорова С.В. Сучасне лікування метаболічного синдрому. Методичні рекомендації. - Харків, 2004. - 24 с; Кравчук Н.А., Левченко Т.П., 31152 4 Полторак В.В., Казаков О.В. Применение аморила в комплексной терапии сахарного диабета типа 2 с метаболическим синдромом. - Киев-Харьков, 2004. - 20 с]. Спосіб корекції балансу цитокінів у сироватці крові хворих, що мають ознаки ХСН одночасно зі ЦД 2 типу і МС шляхом призначення комплексної терапії, що включає і-АПФ і селективний bадреноблокатор є найбільш близьким до того, що заявляється, по технічній суті і результату, що може бути досягнутий, тому він обраний як прототип. В основу корисної моделі покладено задачу розширення арсеналу терапевтичних комплексів, що нормалізують баланс цитокінів ФНП-a і ІЛ-6 у сироватці крові хворих на ІХС, що мають ознаки хронічної серцевої недостатності одночасно з цукровим діабетом 2 типи і метаболічним синдромом. Задачу, покладену в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі нормалізації балансу цитокінів у сироватці крові хворих, що мають ознаки хронічної серцевої недостатності одночасно з цукровим діабетом 2 типу і метаболічним синдромом шляхом призначення комплексної терапії, що включає іАПФ і селективний b-адреноблокатор, згідно з корисною моделлю, хворим на ішемічну хворобу серця для нормалізації балансу цитокінів ФНП-a і ІЛ-6 до комплексної терапії включають як і-АПФ лізиноприл, а як селективний b-адреноблокатор карведілол в цільових дозах. Технічний ефект способу нормалізації балансу цитокінів ФНП-a і ІЛ-6 у сироватці крові хворих на ІХС, що мають ознаки хронічної серцевої недостатності одночасно з цукровим діабетом 2 типу і метаболічним синдромом полягає в ефективному впливі терапії, що заявляється, на вміст цитокінів ФНП-a і ІЛ-6 у сироватці крові. Ефективність способу доведена експериментально. В залежності від призначеної дози лізиноприлу і карведілолу хворі були розподілені на 5 груп: 1) 22 хворих одержували лізиноприл у добовій дозі 2,5-5мг на добу; 2) 25 хворих - 7,5-10мг лізиноприлу на добу; 3) 22 пацієнта - 15-20мг лізиноприлу на добу; 4) 20 хворих поряд з 2,5-5мг лізиноприлу одержували карведілол у добовій дозі 12,5-25мг; 5) 20 хворим карведілол призначався в дозі 37,5-50мг на фоні прийому 2,5-5мг лізиноприлу. Підбор дози лізиноприлу здійснювали методом титрування, починаючи з 2,5мг із поступовим збільшенням дози до максимально стерпної для кожного пацієнта індивідуально. Стартова доза карведілолу була 3,125мг 2 рази на добу, дозу препарату збільшували кожні 7 днів при задовільній переносимості попереднього етапу титрування до дози максимально наближеної до цільової. Групи були аналогічні за віком, відповідно, (56,1±1,09), (58,8±1,04), (63,3±1,06), (55,9±1,09) і (54,3±1,07) років; статтю - усі чоловіки, з тривалістю захворювання ІХС, яка була понад 2,8, 3,0, 2,7, 2,8 і 3,3 років, відповідно. Усі хворі мали уперше виявлений ЦД 2 типу середньої тяжкості. 5 Групи були аналогічні по функціональному класу ХСН. II функціональний клас (ФК) ХСН мали 4 (18,8%) особи групи 1; 6 (24,0%) осіб групи 2; 4 (18,8%) особи групи 3; 3 (15,0%) особи групи 4; 4 (20,0%) особи групи 5. III ФК ХСН діагностований у 18 (81,2%) осіб групи 1; 19 (76,0%) осіб групи 2; 18 (81,2%) осіб групи 3; 17 (75,0%) осіб групи 4; 16 (80,0%) осіб групи 5. Обстеження хворих здійснювали до і після 12 тижнів лікування, включаючи період титрування. Дизайн дослідження обраний як інформативний щодо визначення дозозалежних ефектів лізиноприлу і карведілолу. Дослідження здійснювалося в умовах амбулаторного лікування хворих, при їхній згоді і з виконанням правил вживання ліків і терміну повторного обстеження. Аналізувалися в динаміці клінічні, імунологічні, гормональні, біохімічні параметри, а також результати ультразвукового дослідження. Результати оброблені за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel 2000. Статистична вірогідність отриманих результатів визначалася за допомогою параметричного критерію дисперсійного аналізу (Стюдента). Достовірною вважалася різниця при досягненні рівня Р