Спосіб діагностики некласифікованого варіанта мієлодиспластичного синдрому як передстадії лейкемії у осіб, що зазнали дії іонізуючого опромінення

Опал j MKB^GOIN 33/48 Спосіб діагностики неклассифікованого варіанту шслодиспластнчното синдрому як передстадії лейкемії у осіб, що зазнали дГї іонізуючого опромінення Винахід відноситься до галузі медицини і може бути використаний для ранньої діагностики мієлодиспластичного синдрому, а саме для діагностики передстадій лейкемгй. Відомий спосіб діагностики мієлодиспластичного синдрому, що полягає в морфологічних дослідженнях периферичної крові та кісткового мозку: визначення процентного вмісту бластів в периферичній крові та кістковому мозку ( не більш, ніж 5%), кільцьових сідеробластів в периферичній крові та кістковому мозку ( більш ніж 15% всіх ядерних клітин червоного паростка), наявність дизгемопоезу( в клітинах гранулоцитарного ряду - вакуолізація ядра, цитоплазми, пікноз і каріорексис ядер, аномальна азурофільна зернистість цитоплазми мієлоцитів і промієлоцитів, гігантські мієлоїдні клітини, гіпо- і агрануляція мієлоцитів, клітини з псевдопельгерівською аномалією, гіперсегметація нейтрофілів; в клітинах мегакаріоцитарного паростка багатоядерні мегакаріобласти і мегакаріоцити, мегакаріоцити з округлими ядрами, мікромегакаріоцити. аномальні гранули в цитоплазмі мегакаріоцитів, гігантські форми і мікроформи тромбоцитів), в оцінці клітинності кісткового мозку (кількість мієлокаріоцитів більша ніж 250,0 х 109/л) в порівнянні із змінами кількісного складу периферичної крові (зниження кількості лейкоцитів менш ніж 4,0 х 109/л, тромбоцитів - менш ніж і 80,0 х 109/л) [ Bennett J.M., Catovsky D., Daniel M.T., Flandrin G, Galton D.A., Gralnik H.R., Sultan C. Proposals for the classification of the myelodysplastic syndromes // Br. J.Haematol. 1982. - N 51. - P.189-199]. При наявності відхилень від норми встановлюється діагноз: мієлодиспластичний синдром як можлива передстадія лейкемії. Недостатком цього способу є його невисока точність у зв'язку з тим, що не враховується наявність фібротичних змін у гемопоетичній кістковій тканині і неможливість достатньо точно прогнозувати ранню стадію лейкемію. Відомий спосіб діагностики мієлодиспластичного синдрому, який грунтується на виявленні кількісних змін в периферичній крові ( зниження лейкоцитів менш ніж 4.0 х 107л, тромбоцитів - менш ніж 180,0 х 107л), кістковому мозку ( підвищення кількості мієлокаріоцитів більш ніж 250,0 х 109/л), якісних (дизгемопоетичних) змін у всіх трьох паростках гемопоезу ( в клітинах гранулоцитарного ряду - вакуолізація ядра, цитоплазми, пікноз і каріорексис ядер, аномальна азурофільна зернистість цитоплазми мієлоцитів і промієлоцитів, гігантські мієлоїдні клітини, гіпо- і аїрануляція мієлоцитів, клітини з іїсевдопельгерівеькою аномалією, гіперсегметація нейтрофілів; в ерітроїдному паростку - наявність двох- і трьохядерних клітин, дисоціація між визріванням ядра і цитоплазми, каріорексис ядер мегалобластів, наявністть кільцьових сідеробластів, базофільна зернистість в еритроцитах, вакурлізація цитоплазми; в клітинах мегакаріоцитарного паростка - багатоядерні метакаріобласти і мегакаріоцити, мегакаріоцити з округлими ядрами, мікромегакаріоцити, аномальні гранули в цитоплазмі мегакаріоцитів, гігантські форми і мікроформи тромбоцитів), виявлення цитогенетичних маркерів ( хромосомні аномалії), які підтверджують клонове походження аномальних клітин, оцінці процентного вмісту бластів в кістковому мозку (не більше 5%) та кільцьових сідеробластів в периферичній крові та кістковому мозку ( понад 15% всіх ядерних клітин еритрощного ряду) [ Методи ранньої діагностики, лікування і прогнозування перебігу мієло-диспластичних станів: Метод, рекомедацп// Ленінградський НІІ гематології та переливання крові. - Л., 1991. 29 с]. Недостатком цього способу є його невисока точність у зв'язку з тим, що не враховується наявність фібротичних змін у гемопоетичній кістковій тканині і неможливість виявлення ранньої стадії лейкемії. Найбільш близьким по технічній суті до того, що заявляється, є спосіб діагностики некласифікованого варіанту мієлодиспластичного синдрому (нМДС), який заключається у визначенні морфологічних змін периферичної крові (визначення кількості лейкоцитів і тромбоцитів, наявність бластних клітин) і кісткового мозку (визначення клітинності, наявності бластних клітин і кільцьових сідеробластів) і визначенні якісних змін з боку елементів периферичної крові і кісткового мозку (дизгранулоцитопоез і дизмегакаріоцитопоез). [Tumors of the bone marrow. Atlas of Tumor pathology // R.D.Brunning, R.W.McKenna. Published by Armed Forces Institute of Pathology. 1994.-P. 161-168]. При наявності кількості бластних клітин в кістковому мозку менш ніж 5 % і відсутності або періодичній наявності бластних клітин у периферичній крові в поєднанні із зниженою кількістю лейкоцитів (менше 4,0 х 109/л) і тромбоцитів ( менше 180,0 х 109/л), а також наявності якісних змін лейкоцитів (вакуолізація ядра, цитоплазми, пікноз і каріорексис ядер, аномальна азурофільна зернистість цитоплазми мієлоцитів і промієлоцитів, гігантські мієлоїдні клітини, гіпо- і агрануляція мієлоцитів, клітини з псевдопельгерівською аномалією, гіперсегметація нейтрофілів) і тромбоцитів (багатоядерні мегакаріобласти і мегакаріоцити, мегакаріоцити з округлими ядрами, мікромегакаріоцити, аномальні гранули в цитоплазмі мегакаріоцитів, гігантські форми і мікроформи тромбоцитів) в поєднанні з підвищеною клітинністю кісткового мозку (підвищення кількості мієлокаріоцитів більш ніж 250,0 х 109/л), встановлюють діагноз: некласифікований мівлодиспластичний синдром (н-МДС). Недостатком відомого способу є невисока точність у зв"язку з тим, що не враховується наявність фібротичних змін гемопоетичної кісткової тканини. Відсутність даних гістологічного дослідження гемопоетичної кісткової тканини при наявності даних з боку периферичної крові та кісткового мозку не дозволяє діагностувати некласифікований мієлодиспластичний синдром як передстадію лейкемії. , Технічною задачею винаходу є створення способу дагностики некласифікованого варіанту мієлодиспластичного синдрому як передстадії лейкемії, який мав би підвищену точність при діагностиці лейкемії у осіб, що зазнали дії іонізуючого опромінення. Технічна задача вирішується за рахунок того, що визначають морфологічні зміни периферичної крові і кісткового мозку, якісні зміни з боку елементів периферичної крові і кісткового мозку, причому додатково проводять гістологічне дослідження для визначення наявності змін гемопоетичної кісткової тканини і на основі усіх отриманих даних встановлюють діагноз. Фібротичні зміни гемопоетичної тканини, які визначаються при проведенні гістологічного дослідження кісткового мозку, на початкових стадіях характеризуються дисциркуляторними змінами: набряк строми і позасудинне розміщення еритроцитів, розриви еритроцитів, периваскулярне, інтерстиціальне і парамегакаріоцитарне посилення стромального малюнка, лімфатичних вузлів та лімфоїдна інфільтрація. Па більш пізніх стадіях виявляються грубі, часто неоднорідні фібрози, особливо поряд з мегакаріоцитами, які, звичайно, не бувають представлені кластерами. При цьому завжди присутні морфологічні ознаки запалення, як, наприклад, позасудинні плазматичні клітини, моноцити, лімфоїдна інфільтрація. Визначення фібротичних змін гемопоетичної тканини в сукупності з персистуючою гранулоцитопенією і/або тромбоцитопенією, кількістю бластних клітин в кістковому мозку і периферичній крові, дизгранулоцитопоезом і дйзмегакарюцйтопоезом, клітиншстю кісткового мозку дозволяє встановити нМДС як ранню передстадію лейкемії. Спосіб, який заявляється, дозволяє своєчасно проводити профілактику та лікування із застосуванням сучасних методів та препаратів. Приклад 1. Хворий К., 37 років, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В аналізах периферичної крові в динаміці (7 місяців) зниження кількості лейкоцитів до 2,1-2,6 х 109/л, тромбоцитів - до 94,0-102,0 х 109/л, в кістковому мозку кількість мієлокаріоцитів - 270,0 х 109/л, кількість бластних елементів - 5,5%, виражені явища дизгранулоцитопоезу, дизмегакаріоцитопоезу. В гістологічному препараті підздухвинної кістки визначались явища фіброзу гемопоетичної тканини, кісткові трабекули з вогнищами розсмоктування по типу гладкої резорбції. Відмічалось вогнищеве посилення стромального малюнка. В петлях грубоволокнистої сполучної тканини спостерігалась велика кількість мегакаріоцитів, в тому числі дегенеративних форм. Зустрічались випоти фібріну у вигляді волокон і безструктурних мас. Через 4,5 міс. у хворого розвинулась гостра міг лобластна лейкемія. Приклад 2. Хворий Б., 52 роки, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, переніс гостру променеву хворобу III ст. В аналізах периферичної крові в динаміці (3 місяці) -зниження кількості тромбоцитів - до 25,0-46,0 х 109/л, лейкоцитів -до 1,9-2.95 х 109/л, в кістковому мозку - кількість мієлокаріоцитів на протязі періоду нагляду зросла від 13,0 х 109/л до 210.0 х 109/л, кількість бластних елементів - 0.25% -3,5%, виражені явища дизгранулоцитопоезу, дизмегакаріоцитопоезу. В гістологічному препараті підвздошної кістки визначаются явища фіброзу гемопоетичної тканини: маса дрібних уламків кісткової тканини, оточених фіброретикулярними волокнами, фіброретикулярні волокна виявлялись у кістково-мозкових порожнинах, також відмічалось формування нових молодих колагенових волокон. Через 4 міс. на фоні гострої мієлобластної лейкемії розвинулись інфекційні ускладнення в поєднанні з геморагічним синдромом, що зумовили смерть хворого. Спосіб може бути широко викорисганий в спеціалізованих гематологічних відділеннях клінік України для діагностики ранніх стадій лейкемії.