Спосіб лімфотропної терапії у хворих на гостру набрякову та хронічну форму панкреатиту

Спосіб лімфотропної терапії у хворих на гостру набрякову та хронічну форму панкреатиту, що 3 32520 Мала кількість лідази зменшує об'єм лімфотоку та погіршує санацію лімфатичних капілярів і вузлів. Відсутність спазмолітиків зменшує інтенсивність лімфотоку із наступним зменшенням кількості ліків доставлених до підшлункової залози. Використання 0,25% розчину новокаїну зменшує частоту та амплітуду скорочень лімфангіона, що негативно впливає на лімфопотік [10]. Відсутність гепарину зменшує швидкість лімфотоку у зв'язку з відсутністю зниження антикоагулянтних властивостей крові. Запропонована поперекова блокада за Романом Л.І. та Столяром В.Ф. для лікування гострого та хронічного панкреатитів. При її проведенні хворому у положенні на боці в поперековій області (чотирикутника Лесгафта-Гринфельта) проводять анестезію шкіри, а довгою голкою доходять до 12го ребра. Далі голкою проходять під нижнім краєм ребра на глибину 5-8 мм і її кінець опиняється в заочеревинному просторі, про що свідчить легкий вихід розчину анестетика із шприца. Вводять 100150 мл 0,25% розчину новокаїну, в який можна додавати інгібітори ферментів підшлункової залози, антибіотики, спазмолітики. Блокаду повторюють із протилежного боку [7]. Недоліками даної модифікації лімфотропної терапії є введення медикаментів, які у даному наборі не посилюють лімфовідтік від підшлункової залози. Це не ліквідує набряк останньої і не спричинює покращення кровотоку в залозі. Не відбувається покращення дренуючої функції лімфатичної системи, що унеможливлює достатню санацію усіх лімфатичних колекторів підшлункової залози, так як потік лімфи захоплює незначну частину лімфатичних судин та вузлів і в результаті достатньої концентрації ліків у враженій залозі не створюється. Відсутність лідази зменшує об'єм лімфотоку та санацію лімфатичних капілярів і вузлів. Відсутність аскорбінової кислоти зменшує інтенсивність лімфотоку із наступним зменшенням кількості ліків доставлених до підшлункової залози. Використання усього 200-300 мл 0,25% розчину новокаїну не зменшує часто ту та амплітуду скорочень лімфангіона і веде до уповільнення лімфотоку [8]. Відсутність гепарину зменшує швидкість лімфотоку в зв'язку з відсутністю зниження антикоагулянтних властивостей крові. Описане Капісом введення 40мл 0,25% новокаїну (0,5% розчину лідокаїну) з одного боку і такої ж кількості з протилежного без інших необхідних медикаментів, для збудження лімфовідтоку у парапанкреатичний простір має за мету знеболення та переривання патологічної імпульсації від підшлункової залози. Введення медикаментів здійснюється з обох боків на 8см (4 пальці) латеральніше Processus spinosus хребця L1, трохи нижче 12 ребра голку треба вводити під кутом 45° до сагітальної площини трохи вгору, до упору в тіло 1-го поперекового хребця. Далі голку трохи відтягують і знову вводять у дещо латеральнішому напрямку. Доки її кінчик не зісковзне з бокової поверхні тіла хребця на 1см углиб. Середня глибина занурення голки 7-10см від шкіри. Обов'язково необхідно перевірити місце знаходження кінця 4 голки потягуванням клапану на себе і при появі в шприці крові, голку підтягують до себе. Описана маніпуляція самим автором називається блокадою сонячного сплетення. Вона рекомендована для ліквідації больового синдрому. Блокада проводиться одноразово, а не лікувальним циклом. У переліку медикаментів відсутні лідаза, антикоагулянти, антибіотики та спазмолітини, а це не спричинює посилення відтоку лімфи від підшлункової залози і не веде до зменшення її набряку і порушення інших її функцій. Найближчим способом лімфотропного лікування хронічного та гостру набрякову форму панкреатиту та обраний за прототип (Левін Ю.М., Казанцев Г.Б) є спосіб, який передбачає введення медикаментів у зоні середньої третини гомілки. В той же час цей спосіб не дозволяє санувати усі групи лімфатичних капілярів та вузлів [5]. Задача корисної моделі, що вирішується, є розробка нової та доступної в широкому використанні модифікації методики й техніки виконання парапанкреатичної лімфотропної терапії з метою отримання кращих результатів консервативної терапії загострення хронічного та набрякової форми гострого панкреатиту, а також попередження ускладнень. Технічним результатом є підвищення ефективності лікування хворих на загострення хронічного та набрякову форму гострого панкреатиту. За методикою введення медикаментів, яку запропонував Каппіс, вводять послідовно, з проміжком 5-8 хвилин, наступні препарати: фармакологічні збудники лімфоутворення, спазмолітики, антикоагулянти, знеболюючі і останнім добову дозу антибіотика. Цикл лікування складається із 7-10 щоденних процедур. Введення препаратів здійснюють почергово зліва і справа. В якості фармакологічних збудників лімфоутворення використовують 64 ОД лідази, розведеної у 5мл 0,5% розчину новокаїну. Голка не видаляється до кінця процедури. Із спазмолітиків використовують 2мл Но-шпи, яку вводять у ту саму голку, що і ферменти. Як антикоагулянт використовують 5000 ОД гепарину. Із знеболюючих використовують новокаїн 0,5% 10мл, яким розводили ферменти та антибіотики. Як антибіотик використовували 2гр. ампіцилліну або 1гр. цефазоліну, або 1гр. цефтриаксону, або 80мг гентаміцину. Хворим проводилась загальноприйнята інфузійна та антибактеріальна терапія. За запропонованою модифікацією місце введення медикаментів вибирати необхідно наступним чином: Введення медикаментів здійснюється з обох боків на 8см (4 пальці) латеральніше Processus spinosus хребця L1, трохи нижче 12 ребра голку треба вводити під кутом 45° до сагітальної площини трохи вгору, до упору в тіло 1-го поперекового хребця. Далі голку трохи відтягують і знову вводять у де що латеральнішому напрямку, поки її кінчик не зслизне з бокової поверхні тіла хребця на 1см углиб. Середня глибина занурення голки 7-10см від шкіри. Обов'язково перевірити місце знаходження кінця голки потягуванням клапану на себе і при появі в шприці крові голку підтягують до себе на 0,5см. Використовується 20 мі 5 32520 лілітровий шприц з довжиною голки 15-16см. Голка вводиться на глибину 7-10см і до введення останнього препарату не видаляється і не зміщується. При проведенні голки через тканини, проходимо наступні структури: шкіру, підшкірну клітковину, фасцію довгого розгинача спини і далі через нього до парапанкреатичної, парааортальної та паракавальної клітковини. Новокаїн передпосилаємо протягом усього руху голки. При потраплянні голки в парапанкреатичну клітковину розчини із шприца витікають без напруги і при зніманні шприца не витікають назовні. Голку треба підтягнути на 3-5 мм якщо при аспірації у шприц потрапляє кров із аорти або порожнистої вени. Приклади конкретного використання способу Приклад 1 Хворий К., 31 рік, історія хвороби №2463, мешканець міста Суми. Знаходився під спостереженням з 12.02.07 до 20.02.07р. Був госпіталізований у хірургічне відділення Сумської обласної клінічної лікарні із скаргами на ниючий оперізуючий біль в області живота та попереку, здуття живота затримку газів, спрагу, н удоту, багаторазову блювоту, яка не приносила полегшення. Біль іррадіював у ліве надпліччя. На основі даних анамнезу та об'єктивного обстеження було встановлено діагноз: хронічний панкреатит в стадії загострення. Визначені показники активності запального процесу: лейкоцити крові 10,8*109 в 1л., діастаза крові 33г/мас л., цукор крові 6,8ммоль/л, креатини 55мкмоль/л, сечовина 4,3ммоль/л. Ультразвукове обстеження підшлункової залози: збільшена головка 4,7см; тіло 1,7см; хвіст 1,8см; підвищена ехогенність та неоднорідність залози, в проекції головки виявляються рідинні утворення до 2,5см. в діаметрі. Проведене парапанкреатичне лімфотропне лікування протягом 8 днів та загальноприйнята інфузійна та антибактеріальна терапії. Після курсу лікування спостерігалося покращення стану пацієнта зі зменшенням больового синдрому, нормалізацією функцією шлунковокишкового тракту, зменшенням лейкоцитів до 4,2*109 на л цукру крові 4,3ммоль/л, діастази 10г/год., креатину 30мкмоль/л, сечовини 3,0ммоль/л. При контрольному УЗД обстеженні головка підшлункової залози 4,2см, тіло 1,4см, хвіст 1,6см, зниження ехогенності, структура однорідна, рідинні порожнини в проекції головки не виявляються. Приклад 2 Хворий П., 29 років, історія хвороби №2468, мешканець села Миропілля Сумської області. Знаходився під спостереженням з 13.02.07 до 22.02.07р. Госпіталізований в хірургічне відділення Сумської обласної клінічної лікарні із скаргами на ниючий оперізуючий біль в області живота та попереку, здуття живота, затримку газів, біль іррадіював у ліве надпліччя, спрагу, нудо ту, багаторазову блювоту яка не приносила полегшення. На основі даних анамнезу та об'єктивного обстеження було встановлено діагноз: гострий панкреатит. Визначені показники активності запального процесу: лейкоцити крові 11,6*109 в 1л, діастаза крові 6 53г/мас л, цукор крові 5,8ммоль/л, креатини 108мкмоль/л, сечовина 8,8ммоль/л. Ультразвукове обстеження підшлункової залози: збільшена головка 5,7см; тіло 4,7см; хвіст 2,6см; підвищена ехогенність та неоднорідність залози. Проведене парапанкреатичне лімфотропне лікування протягом 9 днів та загальноприйнята інфузійна та антибактеріальна терапія. Після курсу лікування спостерігалося покращення стану пацієнта зі зменшенням больового синдрому, нормалізацією функцією шлунковокишкового тракту, зменшенням лейкоцитів до 4,0*109 на л, цукру крові 5,0ммоль/л, діастази 15г/год., креатинину 31мкмоль/л, сечовини 4,2ммоль/л. При контрольному УЗД обстеженні головка підшлункової залози 4,9см, тіло 4,5см, хвіст 2,0см, зниження ехогенності, структура однорідна, рідинні порожнини не виявлялись. Спосіб, що пропонується, розроблений на базі хірургічного відділення Сумської обласної клінічної лікарні. У всіх хворих було досягнуто одужання за результатами суб'єктивного та об'єктивного обстежень із покращенням самопочуття, ліквідацією ознак гострого та хронічного панкреатиту в стадії загострення. Спосіб, що пропонується, дозволяє ефективно та безпечно лікувати хворих на гострий набряковий панкреатит та загострення хронічного в умовах стаціонару. Література: 1. Гальперин Э.И. О применении сандостатитна в хир ургии // Хирургия. - 2004. - №9.- С.45-46. 2. Дроздова А.С. Применение сандостатина при болезнях органов пищеварения // Рос. гастроэнтерологический журнал. -2005. - №1.- С.46-49. 3. Казанцев Г.Б. Выбор лечебной тактики при панкреонекрозе. Дис... канд.мед.наук.-Москва, 1990. 4. Кочнев О.С. Хир ургия неотложных заболеваний. - Казань, 1981. - С.125-149. 5. Левин Ю.М. Основы лечебной лимфологии. - М.: Медицина, 1986. - С.145-146. 6. Охлобыстин А.А. Современная терапия хронических панкреатитов // Врач. - 2004. - №5.С.60-62. 7. Оскретков В.И. Общехир ургические навыки. - М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Изд-во НГМА, 2002.- 206с. 8. Панченко Р.Т., Выренков Ю.Е., Ярема И.В. и др. Эндолимфатическая антибиотикотерапия. - М.: Медицина, 1984. -240с. 9. Савельев B.C. Панкреонекроз. Состояние и перспектива // Хирургия. 1993.-№6. -С.22-28. 10. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека // М: Медицина, 1968. - Том 2. - 502с. 11. Ярошко В.Г. Комп'ютерна томографія з позицій стандартів діагностики і лікування гострого панкреатиту // Клінічна хірургія. -2005. - №2.- С.2022. 12. Egidio A., Shein M. Surgical strategies in the treatment of pancreatic necrosis and infection // Br.J.Sug., 1991. - №78 (2). - P.133-137. 13. Imrie C, Prognosis of acute pancreatitis // Ann. Ital.Chir., 1995. - №66 (2).-P.187-189. 7 Комп’ютерна в ерстка Н. Лисенко 32520 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601