Спосіб лікування запальних захворювань підшлункової залози

1. Спосіб лікування запальних захворювань підшлункової залози, що передбачає медикаментозний та фізіотерапевтичний вплив, який відріз 36166 Хирургия поджелудочной железы. - Симферополь: Таврида, 1997. - 553 с.). Таким чином, у способі-прототипі не враховується фактично дійсний стан метаболічних порушень, який є у окремих хворих, зменшується, але залишається реальним ризик виникнення важких ускладнень, які можуть привести до летального кінця хвороби. В основу винаходу покладене завдання попередження ускладнень перебігу ЗЗПЗ. Поставлене завдання вирішене у способі лікування ЗЗПЗ за допомогою комбінованого лікувального впливу - як з використанням фармакологічних препаратів, так і лазерного випромінювання. Новим у даному способі є комбіноване застосування дезагрегантів, амінокислотних сумішей та лазерного випромінювання в розроблених авторами дозуваннях та режимах. Спосіб здійснюється таким чином. У хворих на гострий панкреатит після проведення діагностичних процедур здійснюють 10-хвилинні сеанси впливу низькоінтенсивним лазерним випромінюванням інфрачервоного діапазону (джерело - лазер "Узор-2"; параметри - довжина хвилі - 0,89 мкм, частота - 300 Гц) на проекцію підшлункової залози на передню черевну стінку, та внутрішньовенно застосовують пентоксифілін (0,1-0,2 г) і суміш "Інфезол 40" (25-50 мл на 1 кг маси на добу, в/в). Подібні впливи лазерним випромінюванням та введення фармакологічних агентів проводять двічі на добу протягом ще чотирьох діб з моменту здійснення оперативного втручання. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю заявлених ознак і результатом, що досягається, можна пояснити таким чином. Взаємодія численних факторів протягом розвитку ЗЗПЗ означає прискорення енергетичного обміну, виникнення негативного азотистого балансу та загального порушення метаболічних процесів в організмі. При ЗЗПЗ формується стан, який нагадує стрес чи септичний стан - збільшення серцевого викиду, зниження периферійного судинного опору, збільшення засвоєння кисню тканинами, а також дисоціація процесів окиснювального фосфорилювання, пов'язаного з порушеннями діяльності окремих клітин (Shaw J.H.F., Wolfe R.R. Glucose, fatty acid, and urea kinetics in patients with severe pancreatitis // Ann. Surg, 1986, v. 204, р. 665672). Таким чином, у хворих на ЗЗПЗ збільшується катаболізм, калорійні витрати, спостерігаються метаболічні розлади. Важливими також є ускладнення прийому їжі. Зокрема, оральне засвоювання різко обмежується у зв'язку з атонічним станом шлунку, тонкого кишечника, який обумовлений розвитком панкреатогенного перитоніту. Клінична картина при гострому панкреатиті характеризується розвитком нудоти, блювоти та больового синдрому. Прийнята їжа не може бути засвоєна через порушення процесів її асиміляції. Завдяки розвитку запального процесу можливою є значна втрата білку разом з ексудатом - як в черевну порожнину, так і ретроперитонеально. Також досить важливим є обмеження харчування через необхідність зниження секреторної активності підшлункової залози. Кінцевим результатом поєднаного впливу названих факторів є те, що хворий може знаходи тись у стаціонарі на протязі перших 3-5 днів і не отримувати ніяких екзогенних нутрієнтів. Тому важливою є корекція саме білкового обміну якомога раніше з моменту виникнення захворювання. З метою попередження синдрому поліорганної недостатності в ранньому періоді лікування на основі відновлення стану білкового обміну як базову суміш використовували розчин "Інфезол 40" (Berlin Chemie AG), який складається з амінокислот, вуглеводів та електролітів і застосовувався, виходячи із розрахунку 0,6-1,0 г амінокислот (25- 50 мл "Інфезола 40") на 1 кг маси тіла на добу. Слід зазначити, що у 1 л інфузійного розчину входять L-форми наступних амінокислот: глутамінова кислота (5,0 г), метіонін (1,75 г), аланін (4,0 г), гліцин (7,0 г), аргінін (4,55 г), аспарагінова кислота (2,0 г), гістидин (1,35 г), ізолейцин (2,1 г), лізин (2,0 г), лейцин (2,75 г), фенілаланін (3,15 г), треонін (1,6 г), триптофан (0,5 г) та валін (2,25 г). Застосування у комплексі вказаних засобів дозволяє досягти стійкого лікувального ефекту за рахунок багатобічного впливу на загальні патогенетичні механізми стресдезадаптаційного синдрому, попередження значної активації перекисного окислення ліпідів під час лазерних впливів. Приклади конкретного застосування способу Приклад № 1. Хворий на гострий панкреатит Б., 50 років. Діагноз: Гострий панкреатит. Має місце характерний поперековий больовий синдром. В анамнезі - зловживання їжею та алкоголем. Спостерігається розвиток ферментемії - підвищення вмісту амілази, ліпази, трипсину, а також зниження рівня антитрипсину. Лабораторно-інструментальне дослідження виявило: 1) значну активацію перекисного окислення ліпідів зі зниженням антиоксидантних резервів, дисліпідемію; 2) порушення імунної відповіді в бік пригнічення клітинної ланки імунітету; 3) зниження секреторної активності підшлункової залози; 4) лапароскопічне дослідження - в черевній порожнині до 700 мл серозно-геморагічного ексудату. На вісцеральній очеревині місцями визначаються "стеаринові бляшки". Жовчний міхур - флегмонозно змінений. При ультразвуковому дослідженні визначається розвиток набряку та геморагічні зміни в зоні головки та тіла підшлункової залози, холецистолітіаз, потовщення стінок та збільшення об'єму жовчного міхура. Хворому проведено 10-хвилинний сеанс впливу низькоінтенсивним лазерним випромінюванням інфрачервоного діапазону в зоні проекції залози на передню черевну стінку черева (джерело - лазер "Узор-2"), внутрішньовенно застосували пентоксифілін в дозі 0,2 г, а також проведено внутрішньовенне введення розчину "Інфезол 40" (25 мл на 1 кг маси тіла). Через 2,5 г з моменту внутрішньовенних інфузій провели оперативне втручання – холецистоектомію, холедохостомію по Керу, мобілізацію підшлункової залози, некректомію залози та позачеревної клітковини, дренування сальникової сумки. Протягом чотирьох діб післяопераційного періоду проводили щодобовий вплив лазерним випромінюванням, внутрішньовенне застосування пентоксифіліну та розчину "Ін фезол-40". 2 36166 Повторне лабораторно-інструментальне дослідження в період після припинення внутрішньовенних інфузій модифікованого амінокислотного розчину показало значне покращення показників перекисного окислення ліпідів, нормалізацію ліпідограми, зникнення відчуття болю після прийняття їжі. Спостереження у віддаленому післяопераційному періоді (термін - 12 місяців з моменту виконання операції) показав відсутність ускладнень, повну професійну та фізичну реабілітацію. Розроблений спосіб лікування пройшов апробацію в клінічній практиці, проведена його порівняльна характеристика з традиційними методами лікування: використання інгібіторів протеолітичної активності (контрикал), цитостатиків (циклоспорин) та сандостатину з даларгіном. Слід зазначити, що цей розділ роботи було виконано у хворих, які мали набрякову форму захворювання і ефективність визначалась за показниками розвитку ускладнень та необхідністю виконання оперативного втручання. Як свідчать результати, наведені в табл. 1, за умов розробленого комплексного лікування суттєво скорочувався термін перебування хворих у стаціонарі - на 41,0% (Р