Спосіб діагностики і препарування прихованих каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору

1. Спосіб діагностики і препарування прихованих каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору, який включає препарування каріозної порожнини першого класу на жувальній поверхні моляру, виявлення прихованої каріозної порожнини другого класу на апроксимальній поверхні моляру нижче екватору, з подальшим препаруванням останньої в формі тунелю із збереженням контактного пункту даного зуба, який відрізняє ться тим, що на внутрішню поверхню отпрепарованої каріозної порожнини першого кла 36246 бної порожнини і додаткового майданчика приводять до того, що віддаляється велика кількість здорових твердих тканин зуба, що вабить за собою руйнування контактного пункту моляру, ослаблення міцності зуба, і приводить до додаткового подразнення пульпи зуба. Найбільш близьким за технічною сутністю до способу, який заявляється є спосіб діагностики і препарування каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору [Mount G.J. Restorations of Class II Lesion in Deciduous teeth / Atlas of Ligth-cured Glass-Ionomer Cement, A Clinicians Applicftions of GC Fuji II LC – Theory and Practice – Tokyo, 1993. – P. 27.], які виявляються зуболікарським дзеркалом і зондом або прицільною внутріротовою рентгенограмою, і включає препарування із центральної фісури або вже отпрепарованої каріозної порожнини першого класу на жувальній поверхні моляру в невелику каріозну порожнину другого класу нижче екватору на його апроксимальній, із зберіганням контактного пункту даного зуба, і вибраний нами як прототип. Спосіб за прототипом здійснюється таким чином. За допомогою зуболікарського дзеркала і зонда, або прицільної внутріротової рентгенограми діагностується невеликий каріозний дефект апроксимальної поверхні моляру нижче екватору. Для того, щоб не руйнувати контактний пункт моляру, на його жувальній поверхні із центральної фісури кулевидним або фісурним бором, укріпленим в кутовому наконечнику поглиблюються в тканини зуба, досягаючи каріозної порожнини на апроксимальній поверхні моляру нижче екватору. Далі цим же бором видаляють некротизовані розм'якшені каріозні тканини і щільний пігментований дентин каріозної порожнини нижче екватору на апроксимальній поверхні зуба, одночасно формуючи порожнину у вигляді тунелю. Якщо каріозна порожнина знаходиться на жувальній поверхні моляру, то спочатку препарують її, а потім із цієї порожнини кулевидним бором поглиблюються в тканини зуба до каріозної порожнини на апроксимальній поверхні нижче екватору моляру, одночасно віддаляючи розм'якшений дентин і формуючи каріозну порожнину у вигляді тунелю. Недоліками цього способу є, передусім, вимушена необхідність використання спеціального небезпечного медичного обладнання, пов'язані з цим додаткові витрати часу і матеріальних засобів для діагностики невеликих каріозних уражень нижче екватору на апроксимальній поверхні моляру за допомогою прицільної внутріротової рентгенограми, застосування зуболікарського дзеркала і зонда не дозволяє виявити приховані каріозні ураження і об'єктивно оцінити достатність препарування каріозної порожнини, так само не визначає наявність бактерійної інвазії в зубні тканини, внаслідок чого стоматолог може не виявити недопрепаровані інфіковані демінералізовані каріозні тканини в каріозній порожнині першого класу в молярі, які формують вхід у тунель, виконаний каріозними тканинами з виходом у каріозне ураження на апроксімальній поверхні моляру нижче екватору; вибір напряму препарування у вигляді тунелю із каріозної порожнини на жувальній поверхні так само здійснюється лікарем суб'єктивно, а це приводить до зайвого посічення здорових тканин моляру, до ви падкової перфорації пульпової камери, до вибору неправильного направлення і місця препарування. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу діагностики і препарування прихованих каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору, в якому за рахунок певних прийомів забезпечується рання діагностика, підвищується точність, швидкість, об'єктивність і безпечність виявлення і препарування прихованих каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору. Поставлена задача вирішується тим, що в способі діагностики і препарування прихованих каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору, який включає препарування каріозної порожнини першого класу на жувальній поверхні моляру, виявлення прихованої каріозної порожнини другого класу на апроксимальній поверхні моляру нижче екватору, з подальшим препаруванням останньої у формі тунелю із збереженням контактного пункту даного зуба, додатково, згідно з винаходом, на внутрішню поверхню отпрепарованої каріозної порожнини першого класу наносять фарбувальний розчин на основі базисного фуксину в пропілен-гліколі, після експозиції його вимивають і висушують порожнину, після чого ведуть виявлення недопрепарованої інфікованої демінералізованої каріозної тканини по залишковому фарбуванню і у випадку, принаймні, двократного препарування виявленого залишкового фарбування в одному напрямі до апроксімальній поверхні моляру нижче його екватору продовжують препарування порожнини в формі тунелю з виходом у приховане каріозне ураження на апроксімальній поверхні нижче екватору моляру. Доцільно, як фарбувальний розчин на основі базисного фуксину. в пропілен-гліколі використати карієс-маркер, час експозиції якого становить 5-15 секунд. Новим в способі діагностики і препарування каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору є те, що при використанні карієс-маркеру виникає можливість абсолютної візуалізації недопрепарованих інфікованих демінералізованих каріозних тканин зуба на дні вже отпрепарованої каріозної порожнини першого класу на жувальній поверхні моляру, які можуть формувати тунель, виконаний каріозними тканинами та оточува ти невелике приховане каріозне ураження другого класу на апроксимальній поверхні моляру нижче екватору, але не виявляються лікаремстоматологом при використанні стандартних методів; використання карієс-маркеру виключає необхідність застосування складного і небезпечного медичного рентгенологічного обладнання для діагностики описуємих каріозних уражень, які не виявляються зуболікарським зондом і дзеркалом; час експозиції карієс-маркеру становить всього 515 секунд. Таким чином застосування саме карієсмаркеру в способі діагностики і препарування, який заявляється, забезпечує ранню діагностику невеликих прихованих каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору, не виявляємих за допомогою стандартних методів; підвищує точність, об'єктивність і безпеку діагностики цих каріозних поразок молярів, а так само сприяє значному зниженню витрат часу на цей процес, оскільки дозволяє уникнути рентгенологіч 2 36246 ного методу обстеження; до того ж, дуже короткий час експозиції карієс-маркеру дозволяє стоматологу протягом 5-15 секунд швидко і точно визначити напрям і об'єм препарування тканин зуба, підвищуючи ефективність лікування прихованих каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору у людей різних вікових гр уп. Сутність способу пояснюється малюнками, де на фіг. 1 – видимий фісурний карієс моляру, на фіг.2 – залишкове фарбування недопрепарованого інфікованого демінералізованого каріозного дентину при першому фарбуванні, на фіг.3 – повторне розповсюдження залишкового фарбування до апроксимальної поверхні нижче екватору моляру після двократного препарування, яке вказує на наявність прихованого каріозного ураження цієї поверхні, фіг. 4 – сформована комбінована каріозна порожнина моляру. Спосіб здійснюється таким чином. Фісурним або кулевидним бором, закріпленим в кутовому наконечнику проводять препарування видимого фісурного карієсу моляру 1, після препарування каріозної порожнини першого класу 2 на жувальній поверхні моляру або видалення старої пломби, на внутрішню поверхню цієї каріозної порожнини (дно 3 і стінки 4) наносять ватяною кулькою фарбувальний розчин карієс-маркера, після експозиції (через 5-15 секунд) струменем води повністю вимивають карієс-маркер, висушують порожнину і виявляють по червоному залишковому фарбуванню 5 недопрепаровану інфіковану демінералізовану каріозну тканину: кулевидним або фісурним бором маленького розміру видаляють весь, пофарбований червоним, дентин на дні і стінках цієї порожнини. Потім вдруге, ватяною кулькою, змоченою карієсом-маркером обробляють каріозну порожнину зуба, через 5-15 секунд, знову промивають порожнину, висушують і знов досліджують її на залишкове фарбування: вдруге пофарбовану дільницю 6 на внутрішній поверхні каріозної порожнини у тому ж самому місці, тобто недопрепарований інфікований демінералізований і каріозний дентин, цим же бором повністю видаляють, поглиблюючись у дентин зубу. Потім в третій раз знову обробляють порожнину карієсом-маркером – проявленням залишкового фарбування 7, яке знов повторюється в тому ж напрямі до апроксимальної поверхні моляру 8 нижче його екватора 9, вже після двократного препарування виявляють приховане каріозне ураження другого класу 10 апроксимальній поверхні моляру нижче його екватору. Після цього продовжують препарування порожнини в формі тунелю 11 з входом 12 із порожнини першого класу на жувальній поверхні моляру і виходом 13 – на апроксимальну поверхню нижче екватора моляру, зберігаючи контактний пункт моляру 14, уникаючи перфорації пульпової камери зуба 15. Комбінована каріозна порожнина моляру готова до пломбування. Приклад 1. Хворий Т. 28 років. Звернувся зі скаргами на застрявання їжі в зубі нижньої щелепи. Зуб раніше лікований не був. Об'єктивно: на жувальній поверхні 36 зуба (перший лівий нижній моляр) в області центральної фісури визначається каріозна порожнина середньої глибини, виконана залишками їжі і розм'якшеним пігментованим дентином; зондування каріозної порожнини безболіс но, термореакція – негативна, вертикальна перкусія 36 зуба – негативна; зуб в кольорі не змінений. Відзначалась наявність болю при препаруванні даного зуба в області дентино-емалевого кордону. Діагноз: хронічний середній карієс 36 зубу. Фісурним бором, закріпленим в кутовому наконечнику проводили препарування каріозної порожнини на жувальній поверхні першого лівого нижнього моляру, після закінчення препарування зонд не впроваджувався в тканині порожнини зуба і ковзав. Після препарування каріозної порожнини 36 зуба на її дно і стінки наносили ватяною кулькою фарбувальний розчин карієс-маркеру, наприклад "Caries-Marcer" (VOCO, Германия). Після експозиції через 5 секунд струменем води повністю вимивали карієс-маркер, висушували порожнину 36 зуба і досліджували її на залишкове фарбування: на дні каріозної порожнини на жувальній поверхні 36 зуба біля апроксимально-дистальної стінці виявилася пофарбована червоним точка, яка являється недопрепарованим інфікованим демінералізованим каріозним дентином, тому кулевидним бором маленького розміру видаляли весь, пофарбований червоним, дентин на дні даної каріозної порожнини. Потім, вдруге, ватяною кулькою, змоченою карієсом-маркером обробляли каріозну порожнину 36 зуба, через 5 сек. промивали порожнину і висушували. І знову досліджували її на залишкове фарбування: на дні обробляємої каріозної порожнини 36 зуба, біля апроксимальнодистальної стінці в тому ж місці знову виявилась пофарбована червоним дільниця дентину, яка також являється інфікованою демінералізованою каріозною тканиною на дні каріозної порожнини першого класу. Знов, цим же кулевидним бором видаляли весь пофарбований червоним дентин на дні каріозної порожнини, поглиблюючись в тканини зуба. Процедуру пофарбування каріозної порожнини повторювали в третій раз і знов виявили залишкове червоне фарбування дентину на її дні, в тому ж напрямі, до апроксимально-дистальної поверхні 36 зубу нижче екватору, яке після вже двократного препарування в цьому ж напрямі вказало на наявність прихованого каріозного ураження апроксимально-дистальної поверхні даного моляру нижче його екватору. Тому фісурним бором малого розміру проводили обов'язкове посічення всієї пофарбованої, а значить, інфікованої, тканини зуба з паралельним і остаточним формуванням цієї порожнини в формі тунелю з виходом у виявлене приховане каріозне ураження апроксимальнодистальної поверхні 36 зуба нижче екватору, зберігаючи природний контактний пункт моляру, уникаючи перфорації його пульпової камери. Комбінована порожнина першого лівого нижнього моляру, розташована на жувальній і апроксимальнодистальній поверхнях готова до пломбування. Випробування пропонуємого способу діагностики і препарування невеликих прихованих каріозних уражень апроксимальних поверхонь молярів нижче екватору зубу проведено на 45 пацієнтах із прихованими каріозними ураженнями нижче екватору на апроксимальних поверхнях молярів. Результати вказують на те, що використання способу, який заявляється, забезпечує ранню діагностику прихованих каріозних уражень молярів на апроксимальних поверхнях нижче екватору, підвищує 3 36246 точність, об'єктивність, швидкість і безпечність їх діагностики і препарування, не вимагає великих витрат часу і застосування складного небезпечного медичного обладнання для їх виявлення за допомогою прицільної внутріротової рентгенограми. Використання запропонованого способу дозволяє стоматологу швидко (протягом 5-15 секунд), точно визначити напрям, об'єм і достатність препарування тканин зубу, уникаючи перфорації його пульпової камери, сприяє обгрунтованому зберіганню природних контактних пунктів молярів, а також підвищує ефективність лікування цих каріозних уражень у людей різних вікових гр уп. Фіг. 1 Фіг. 2 Фіг. 3 Фіг. 4 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4