Спосіб антикоагулянтної терапії під час проведення гемодіалізу у хворих з неспроможною гострою нирковою дисфункцією

Спосіб антикоагулянтної терапії під час проведення гемодіалізу у хворих з неспроможною 3 39014 гемодіалізу дальтепарин натрію вводять з допомогою шприц-помпи з розрахунку 10 МО/кг/год. Кожні 60 хв перфузію крові припиняють і екстракорпоральний контур промивають розчином NaCl 0,9 %200-300 мл, з таким же часовим інтервалом екстракорпорально (не перериваючи перфузії) вводять 20 мл 40 % глюкози і 10-20 мл 8,4 % Sol.NaHCO3. Ефективність запропонованої корисної моделі оцінювали за показниками коагулограми. Показники зсідальної системи крові оцінювали до гемодіалізу (етап f1), після 60 (етап-f2), 120 (етап-f3), 180 (етап-f4), 240 хв екстракорпоральної перфузії (етап-f5) та через 60 хв після її завершення (етапf6). Величини досліджуваних показників представлені в таблиці. Діалізна терапія проводилася у 94 хворих з декомпенсованою ГНД, які знаходилися в анестезіолого-реанімаційному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні. За способом проведення антикоагулянтної терапії всі хворі були поділені на 2 групи. В другій групі (40 хворих) антикоагулянтну терапію проводили низькомолекулярним гепарином - дальтепарином натрію (препарат "Фрагміном", фірма "Pfizer", USA), а в першій (54 хворих) нефракціонованим гепарином (НФГ). Вік хворих становив 23-65 років, маса тіла - 67-85 кг. Тяжкість стану хворих обох гр уп за шкалою APACHE оцінювалася в 15-25 балів, а тяжкість поліорганної дисфункції -6-8 балів за шкалою SOFA. До гемодіалізу кількість тромбоцитів у хворих обидвох групах була одинаковою і становила 150±30 тис. клітин. Після гемодіалізу у хворих першої групи відмічено незначне зниження кількості тромбоцитів (130±20 тис клітин., р>0,05), на відміну від хворих другої гр упи, у яких кількість тромбоцитів не змінилася. Час зсідання крові за Лі-Уайтом до гемодіалізу у хворих першої та другої гр уп також суттєво не відрізнявся. Через 60 хв перфузії у хворих др угої групи час зсідання крові зростав до 11,2±0,7 хв (р>0,05) , у хворих першої гр упи це зростання було суттєвим (20,0±2,0 хв , р0,05) і практично таким залишався до кінця гемодіалізу (14,5±0,2 хв). Зовсім інша динаміка цього показника була у хворих, яким з метою депресії зсідальної системи крові під час гемодіалізу використовували НФГ. Після 120 хв перфузії час зсідання крові за ЛіУайтом зменшува вся до 15,5±0,5 хв (р>0,05), але після цього знову зростав аж до 22,5±1 хв (р0,05) після 60 хв перфузії і практично залишався на такому ж рівні протягом 240 хв перфузії (відповідно 108±6 і 110±7 сек, р>0,05) і 60 хв по завершенню гемодіалізу (112±6 сек, р>0,05). У хворих, яким застосовували НФГ, АЧР зростав після 60 хв перфузії (125±6 сек р>0,05), продовжував зростати через 120 хв гемодіалізу ( 155±15 сек, р