Спосіб діагностики загострення і прогнозування клінічного перебігу хронічного гломерулонефриту

1. Спосіб діагностики загострення і прогнозування клінічного перебігу хронічного гломерулонефриту, що включає лабораторні дослідження, 3 39495 них комплексів мономерів фібрину (РКМФ) і при їх виявленні діагностують загострення ХГН, а при наростанні їх концентрації в динаміці прогнозують розвиток ниркової недостатності і несприятливий перебіг. Поставлене завдання досягається також тим, що діаліз сечі проводять до зменшення її об'єму у 5 разів. ХГН протікає з регіонарними змінами мікроциркуляції в нирках та регіонарними гемостазіологічними змінами, які характерні для органного дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові: утворення мікротромбів у ниркових судинах і, відповідно, активація процесів фібринолізу з наступним утворенням РКМФ і ПДФ, які при порушенні фільтраційної здатності нирок проходять в сечу. Кількість ПДФ і РКМФ може бути у від'ємній залежності від діурезу, тому для можливості їх визначення концентрацію необхідно збільшити. Для цього об'єм сечі необхідно зменшити шляхом діалізу у 5 разів(цей показник повинен бути стандартним). Спосіб здійснюють таким чином. У хворого забирають нічну сечу. Для діалізу застосовують напівпроникну мембрану "Купрофан діалізатор" ДІП - 02 (виробництво Білгород-Дністровського заводу, Україна), яку вирізають розміром, відповідним об'єму зібраної сечі, і помішують її у місткість для надання форми. Заливають сечу у мембрану і добре зав'язують, після цього помішують у насичений розчин хлориду натрію. Концентрування сечі спостерігається паралельно зменшенню об'єму у зв’язку з переходом води по градієнту концентрації. Об'єм сечі зменшують у 5 разів Діалізовану сечу виливають у скляну колбу, вимірюють, розмішують і визначають ПДФ і РКМФ стафілококовим клампінг-тестом. Тест базується на здатності деяких штамів золотистого стафілококу взаємодіяти з РФМК і ПДФ. Така взаємодія оцінюється візуально по аглютинації бактеріальних клітин. Набір є специфічним для фібриногену і дозволяє визначити їх кількість від 2 до 5 мкг/мл. При відсутності реактивів методом стафілококового клампінг-тесту, дослідження можна робити будь-якими наборами для виконання ПДФ і РКМФ (розчин тромбіну для сечі не використовують). Для здійснення способу готують реактиви. Для отримання стафілококового реагента (СР), який містить порошок вбитих клітин золотистого стафілокока, його висипають у флакон з гліцерин буферною сумішшю і розмішують протягом 2 - 3 годин. Приготовлена суспензія зберігає свою чутливість до фібриногену протягом двох місяців при температурі 2 - 4 °С. Перед використанням суспензію перемішують протягом 5 - 7 хвилин. Щоб отримати розчин стандартного зразка фібриногену (СЗФ), який містить ліофілізовану плазму здорових донорів з відомим вмістом фібриногену, у флакон до СЗФ додають 9 мл дистильованої води, розчиняють. Відбирають в скляну пробірку 1 мл отриманого розчину, дода 4 ють туди 9 мл приготованого буферного розчину і розливають в одноразові пластикові пробірки по 0,15 - 0,2 мл. Зберігають до використання в морозильній камері. Розчин СЗФ має концентрацію фібриногену 32 мкг/мл і зберігає свою активність протягом двох місяців. Для приготування робочого буферного розчину (БР) концентрований БР розводять в 10 раз дистильованою водою. Робочий БР зберігає свої властивості протягом двох місяців при 2-4° С. Готують стандартні розведення СЗФ для визначення чутливості СР. Приготування СР здійснюють наступним чином: у дев’ять луночок планшети (крім першої) вносять по 0,05 мл робочого БР. 1- а лунка - концентрація фібриногену 32 мкг/мл - розморожують СЗФ і вносять 0,1 мл в першу лунку планшету. 1- е розведення - 16 мкг/мл - 0,05 мл з першої лунки переносять до другої лунки планшету, перемішують. 2- е розведення - 8 мкг/мл - 0,05 мл з другої лунки переносять до третьої лунки планшету, перемішують. 3- е розведення - 4 мкг/мл - 0,05 мл з третьої лунки переносять до четвертої лунки планшету, перемішують. 4 - е розведення -1 мкг/мл - 0,05 мл з четвертої лунки переносять до п'ятої лунки планшету, перемішують. 5 - е розведення - 1 мкг/мл - 0,05 мл з п'ятої лунки переносять до шостої лунки планшету, перемішують. 6 - е розведення - 0,5 мкг/мл - 0,05 мл з шостої лунки переносять до сьомої лунки планшету, перемішують. 7 - е розведення - 0,25 мкг/мл - 0,05 мл з сьомої лунки переносять до восьмої лунки планшету, перемішують. 8 - е розведення - 0,125 мкг/мл - 0,05 мл з восьмої лунки переносять до дев'ятої лунки планшету, перемішують. Серію розведеної сироватки готують таким чином: в сім лунок (крім першої) другого ряду планшету вносять по 0,05 мл робочого БР. 1- а лунка - розведення сечі 1:2 - в першу лунку вносять 0,1 мл сироватки, яка в процесі одержання розводиться у два рази. 7- е розведення - 1:4 - 0,05 мл з першої лунки переносять до другої лунки планшету, перемішують. 2 - е розведення -1:8 - 0,05 мл з другої лунки переносять до третьої лунки планшету, перемішують. 3 - е розведення -1:16 - 0,05 мл з третьої лунки переносять до четвертої лунки планшету, перемішують. 4 - е розведення -1:32 - 0,05 мл з четвертої лунки переносять до п'ятої лунки планшету, перемішують. 5 - е розведення - 1:64 - 0,05 мл з п'ятої лунки переносять до шостої лунки планшету, перемішують. 6 - е розведення - 1:128 - 0,05 мл з шостої лунки відкидають. 5 39495 Вносять суспензію СР в кількості 0,05 мл або по одній краплі в кожну лунку першого ряду зі СЗФ і другого ряду з серійним розведенням зразків сечі. Реактиви змішують енергійним погойдуванням планшету в горизонтальній площині протягом 3 хвилин. Оцінюють результати реакції: на темному фоні проводять візуальне визначення наявності аглютинації клітин. Визначають чутливість стафілококового діагностикуму за аглютинацією СР в лунках першого ряду планшету, тобто визначають мінімальну концентрацію фібриногену, що здатна викликати склеювання клітин СР. Облік результатів реакції проводять за склеюванням СР в серійних розведеннях досліджуваного зразка, тобто визначаючи найбільше розведення сечі, в якому виявляються агрегати клітин стафілококу. Інтенсивність аглютинації в порівнюваних лунках (зі СЗФ) повинна бути одинаковою. Знаючи чутливість діагностикуму, розраховують кількість похідних фібриногену. Наприклад: аглютинація відмічена у розведеннях 1:2, 1:4, 1:8, 1:16, 1:32, а в розведенні 1:64 її немає. Розраховують кількість похідних фібриногену: 32 х 0,5=16 мкг/мл в еквіваленті фібриногену. В нормі фібриногену і його похідних у сечі немає. Наявність фібриногену в сечі вказує на загострення ХГН. Для підтвердження ефективності запропонованого способу діагностики і прогнозування клігічного перебігу ХГН були проведені клініколабораторні дослідження у групах хворих на ХГН без загострення (12 хворих) і з загостренням (10 хворих) і в контрольній групі (10 здорових людей) Результати клініко-лабораторних досліджень: у хворих на ХГН без загострення кількість ПДФ і РКМФ була рівною 0,33±0,01, (р