Спосіб визначення подачі води споживачам системою водопостачання

1. Спосіб визначення подачі води споживачам системою водопостачання, яка має насосну станцію та постачально-розподільну мережу з установленими на її початку витратоміром та манометром, що полягає у її визначенні витратоміром, який відрізняється тим, що визначають фактичну подачу води Оф споживачам шляхом віднімання із величини подачі Q, заміряної витратоміром, величини витоків Qвит із постачально-розподільної мережі при відповідному їм напорі Н в мережі по формулі: Qф=Q-Qвит. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що витоки із постачально-розподільної мережі розглядають як витоки із одного умовного водоводу із еквівалентної їй загальною площиною скрізних пошкоджень і, приймаючи за початкову їх величину різницю між заміряною витратоміром величиною подачі Qн насосної станції і величиною витоків Qвит.н із постачально-розподільної мережі при відповідному цій подачі напорі в період доби, коли водоспоживання незначне або практично відсутнє (як правило, в нічний період), та заміряючи манометром відповідний їй напор Нн на початку мережі, по формулах Q - Qвит .н Q K вит = н або К вит = н Нн Нн 2 живачам системою водопостачання, що має насосну станцію та постачально-розподільну мережу з установленими на її початку витратоміром та манометром, який полягає у її визначенні витратоміром [1]. Недоліком відомого способу є те, що він не ураховує наявність витоків через пошкодження у мережі, які неминуче виникають і прогресують в (19) 1 3 ній з часом, призводячи до значних неврахованих витрат води і електроенергії. Ці витрати можуть достигати розмірності з подачею води в систему в окремі періоди доби та з витратою електроенергії на це, особливо в нічний період, коли водовідбір споживачами із системи незначний або практично відсутній. На практиці це часто проявляється відсутністю балансу між вартістю поданої води в систему і сплаченою споживачами вартістю послуг за одержану ними воду. В основу корисної моделі поставлено задачу: спосіб визначення подачі води споживачам системою водопостачання шляхом визначення та урахування величини витрат води із мережі через пошкодження в ній зробити більш точним та збалансованим із водоспоживанням. Зазначена мета досягається тим, що при здійсненні способу визначення подачі води споживачам системою водопостачання, яка має насосну станцію та постачально-розподільну мережу з установленими на її початку витратоміром та манометром, що полягає у її визначенні витратоміром, визначають фактичну подачу води Qф споживачам шляхом віднімання із величини подачі Q, заміряної витратоміром, величини витоків Qвит із постачально-розподільної мережі при відповідному їм напорі Н в мережі по формулі: Qф=Q-Qвит. При цьому витоки із розподільної мережі розглядають як витоки і одного умовного водоводу із еквівалентною їй загальною площиною скрізних пошкоджень і, приймаючи за початкову їх величину різницю між заміряною витратоміром величиною подачі Qн насосної станції і величною витоків Qвит.н із постачально-розподільної мережі при відповідному цій подачі напорі в період доби, коли водоспоживання незначне або практично відсутнє (як правило в нічний період), та заміряючи манометром відповідний їй напір Нн на початку мережі, по формулам Q - Qвит .н Q K вит = н або К вит = н Нн Нн визначають спочатку коефіцієнт витоків Квит, а потім по формулі Qвит = К вит Н , підставляючи в неї одержаний коефіцієнт витоків Квит та задаючись величинами напору Н, розраховують і наносять на поле Q-H характеристику витоків Qвит=f(H). Для більш точного визначення початкової величини витоків Qвит.н. із постачально-розподільної мережі її визначають як різницю між величиною подачі Qн, заміряної витратоміром, і величиною корисної подачі Qкор.н в нічний період при одному і тому ж напорі Н на початку постачальнорозподільній мережі. A Qкор.н у свою чергу - визначають із бази даних системи водопостачання у початковий період її експлуатації, коли вона іще не мала скрізних пошкоджень, або визначають приблизно по сумі звітних даних підприємств по їх водоспоживанню в нічний період (якщо вони є серед споживачів і працюють у цей період) та кількості споживаної води на користування туалетами в нічний період мешканцями житлового масиву, який обслуговує постачально-водорозподільна мережа. Цю останню кількість визначають приблизно по 42059 4 припускаємій кількості мешканців, яка може користуватись туалетами в нічний період, та по відомій ємності змивних туалетних бачків, тобто Qвит.н.=Qн-Qкор.н По характеристиці витоків Qвит=f(H) можна також оцінити стан постачально-водорозподільної мережі системи водопостачання та необхідність її ремонту або заміни, приймаючи за критерій рівність вартостей фактичної подачі води Qф споживачам та витоків Qвит.н. в нічний період. Ця сукупність нових суттєвих ознак, що полягають у визначенні та урахуванні витоків через пошкодження у постачально-розподільній мережі системи водопостачання у взаємодії з відомою загальною суттєвою ознакою, що полягає у визначенні подачі системи водопостачання витратоміром, установленим на початку її постачальнорозподільній мережі, дозволяє визначити фактичну подачу води споживачам, спожиту ними із системи водопостачання та витоки із неї, збалансувати вартість поданої і фактично спожитої води, оцінити стан її постачально-розподільної мережі та установити критерій необхідності її ремонту або заміни. На фігурі зображено графічне здійснення способу визначення подачі води споживачам системою водопостачання на прикладі системи водопостачання із насосною станцією, в камері №31 Лєдновських резервуарів КП "ВТП "ВОДА" м. Харкова. На фігурі: крива 1 - характеристика насоса насосної станції; крива 2 - характеристика постачально-розподільної мережі в денний період, крива 3 - те ж в нічний період, які побудовані по відомій залежності H=Hcт+KQ2 [2], де: Нст - статичний напір; К - коефіцієнт опору постачально-розподільної мережі; Крива 4 - характеристика витоків через скрізні пошкодження в постачально-розподільній мережі, яка побудована по відомій залежності для витоків через отвори Qвит = mw 2qH = K вит Н [3] з урахуванням корисної подачі Qкор.н в нічний період. Спосіб здійснюють наступним чином. На поле Q-H наносять паспортну характеристику 1 насоса, що установлений на насосній станції системи водопостачання, або сумісну характеристику декількох насосів, які одночасно подають воду у постачально-розподільну мережу системи водопостачання. Потім, заміряючи витратоміром подачі Qд та Qн, а манометром напори Нд та Нн в денний та нічний періоди і, наносячи їх величини на поле Q-H, визначають на ньому робочі точки системи водопостачання А та Б. Ці точки повинні знаходитись на кривій 1, якщо режим роботи системи не регулюється засувкою. Потім, підставляючи одержані таким чином величини подач та напорів у приведену вище залежність H=Hcт+KQ2, Визначають із неї коефіцієнти, опору постачально-розподільної мережі в денний та нічний періоди її роботи: 5 Kд = Нд - Нст Q2 д Нн - Нст 2 Qн Одержані величини коефіцієнтів опору Кд та Кн підставляють у залежність Н=Нст+KQ2 і, задаючись величинами подачі Q, розраховують і наносять на поле Q-H характеристики мережі Нд= Нст+КдQ2 крива 2 та Нн=Нст+КнQ2 - крива 3, в денний та нічний періоди відповідно. Після цього по заміряній витратоміром подачі Qн та по корисній подачі Qкор.п. в нічний період по формулі Qвит.н.=Qн-Qкор.н Розраховують початкову величину витоків в нічний період при заміряному напорі H. При цьому корисну подачу в нічний період Qкор.н визначають із бази даних системи водопостачання у початковий період її експлуатації, коли вона іще не мала скрізних пошкоджень (як правило цей період для систем із чавунними трубами, складає до 30 років, а із стальними - до 10 років), або визначають приблизно по сумі звітних даних підприємств по їх водоспоживанню, а нічний період (якщо вони є серед споживачів і працюють у цей період) та кількості споживаної води на користування туалетами в нічний період мешканцями житлового масиву, який обслуговує постачально-водорозподільна мережа. Цю кількість споживаної води визначають приблизно по припускаємій кількості мешканців, яка може користуватись туалетами в нічний період, та по відомій ємності змивних туалетних бачків. Kн = 42059 6 Далі із вище приведеної формули для витоків Qвит.н. = К вит Нн визначають коефіцієнт витоків Q Квит = вит .н , Нн підставляють у формулу для витоків Qвит = К вит Н одержану величину коефіцієнта витоків Квит і, задаючись в ній величинами напору H, розраховують і наносять на поле Q-H характеристику витоків Qвит=f(H) - крива 4. Ця сукупність приведених на фігурі кривих дозволяє в будь-який час при будь-якої подачі в постачально-розподільну мережу визначити величину фактичної подачі води споживачам, величину витоків із мережі через пошкодження в ній, а по останній - оцінити її стан та необхідність ремонту або заміни. Джерела інформації: 1. Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України. КДП 204-12. Укр. 242-95. Державний Комітет України по житлово-комунальному господарству (Держ. житлокомунгосп України). Київ 1995. с. 64. 2. Н.Н. Абрамов. Водоснабжение. Москва, Стройиздат. 1974. с. 63. 3. В.А. Большаков и др. Справочник по гидравлике. Киев. Головное издательство издательского объединения «Вища школа». 1984. с. 50. 7 Комп’ютерна верстка А. Крулевський 42059 8 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601