Спосіб покращення діастолічної функції лівого шлуночка у дітей при тяжкому сепсисі та септичному шоку

Спосіб покращення діастолічної функції лівого шлуночка у дітей при тяжкому сепсисі та септичному шоку, що включає використання лікарських препаратів, який відрізняється тим, що до комплексу інфузійної терапії додають 6% розчин гід 3 плазмі відмічається у понад 50% пацієнтів та корелює із тяжкістю гемодинамічних розладів (Fenton К. Et al., 2004). Отже, діастолічна дисфункція може суттєво впливати на кровообіг у міокарді та прогноз септичного шоку, і, таким чином, потребує корекції. Запропоновані сучасною медициною заходи щодо корекції діастолічної дисфункції застосовуються переважно у кардіології при лікуванні хронічної недостатності кровообігу і полягають у призначенні b-блокаторів, інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту, антагоністів кальцію, блокаторів рецепторів ангіотензину, які при тривалому використанні здатні покращити діастолічну функцію лівого шлуночка (Current perspectives sn diastolic dysfunction and diastolic heavt failure. Adeline F. Leite-Moreira Heart, 2006. №92. - P. 712-718). Проте їх застосування при септичному шоку неможливе, через здатність знижувати артеріальний тиск та серцевий викид. До того ж швидкість розвитку їх впливу на діастолічну функцію не залишає надії на розвиток бажаного ефекту протягом короткого терміну лікування септичного шоку. Таким чином, на даний час рекомендації щодо покращання діастолічної функції лівого шлуночка при септичному шоку та тяжкому сепсисі взагалі відсутні. Найбільш близьким та обраним за найближчий аналог є спосіб лікування розладів гемодинаміки при інфекційно-токсичному шоку у дітей, який включає попереднє визначення показників геодинаміки, водно-електролітного стану, осмоляльності плазми та введення ізотонічного натрійвміщуючого розчину для відновлення обсягу циркулюючої крові. Здійснюють інфузію розчину Рінгера з лактатом у великих обсягах (Lactated Ringer's solution resuscitation causes neutrophil activation after hemorrhagic shock. Rhee P. Et al J. Trauma, 1998; 44(2): 313-319). Використання кристалоїдних розчинів також має значну кількість недоліків. Вони знижують колоїдно-осмотичний тиск, сприяють накопиченню рідини у позаклітинному секторі, що призводить до розвитку інтерстиціального набряку легень. Для відновлення обсягу циркулюючої крові кристалоїдних розчинів потрібно в 3-4 рази більше, ніж колоїдних. Таким чином, сольові ізотонічні розчини дуже повільно відновлюють гемодинамічні показники і не впливають на покращення діастолічної функції лівого шлуночка. Крім того, розчин Рінгера з лактатом викликає активацію нейтрофілів і стимулює розвиток каскадних медіаторних механізмів, які лежать в основі синдрому поліорганної недостатності. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу покращення діастолічної функції лівого шлуночка у дітей при тяжкому сепсисі та септичному шоку, в якому за рахунок зміни схеми лікування, досягається відновлення пасивного діастолічного току крові з лівого передсердя до лівого шлуночка, за рахунок чого відбувається покращення діастолічної функції лівого шлуночка. Поставлена задача вирішується в способі покращення діастолічної функції лівого шлуночка у 42842 4 дітей при тяжкому сепсисі та септичному шоку шляхом використання лікарських препаратів, згідно з корисною моделлю, до комплексу інфузійної терапії додають 6% розчин гідроксиетилкрохмалю 130/0,4 «Венофундин» або «Волювен» з розрахунку 20-30мл/кг маси тіла за 30 хвилин у центральну або периферичну вену за допомогою інфузомату, інфузія триває до досягнення центрального венозного тиску 8-12мм рт.ст., після чого проводять повторне дослідження центральної гемодинаміки та трансмітрального потоку, і при збільшенні співвідношення максимальних швидкостей ранньо- і пізньодіастолічного наповнення лівого шлуночка Е/А понад 1, подовження часу DT діагностують покращення діастолічної функції лівого шлуночка, а саме відновлення пасивного діастолічного току крові з лівого передсердя до лівого шлуночка. Спосіб корекції діастолічної дисфункції у дітей з септичним шоком та тяжким сепсисом, що пропонується, ґрунтується на використанні інфузійної терапії. Пропонується використання колоїдних плазмозамінників - похідних гідроксиетилкрохмалю - 6% розчину ГЕК 130/0,4 («Венофундин» або «Волювен»), 1 літр якого містить 60г/л ГЕК 130/0,4, 154ммоль/л натрію та 154ммоль/л хлору. Осмолярність становить 309мОсмоль/л. Колоїдноосмотичний тиск дорівнює 18мм рт.ст., тривалість об'ємозамісної дії дорівнює 4-6 годинам, а її об'ємний ефект становить 100%. Запропонована методика включає наступні етапи. Забезпечується моніторне спостереження за хворими, яке здійснюється шляхом реєстрації ЕКГ, частоти серцевих скорочень (ЧСС), пульсоксиметрії, вимірювання систолічного (АТс), діастолічного (Атд) та середнього (CAT) артеріального тиску осцилометрічним методом (моніторна система UM-300). Центральний венозний тиск вимірюється методом Вальдмана. Всім пацієнтам проводиться ехокардіоскопія у М-режимі та імпульснохвильове допплерівське сканування трансмітрального кровоточу за допомогою УЗ-сканера. Вимірюють кінцево-діастолічний (КДР) та кінцевосистолічний (КСР) розміри лівого шлуночка. За формулою Teichholz L et al, (1976) проводять розрахунок кінцево-систолічного (КСО) та кінцеводіастолічного об'ємів (КДО) лівого шлуночка, ударного індексу (УІ), фракції викиду (ФВ). Серцевий індекс розраховують за формулою СІ=УІxЧСС . Також вимірюються параметри трансмітрального кровотоку: максимальні та мінімальні швидкості хвиль раннього діастолічного наповнення (Е) (Vmax Е, Vmin Е) та передсердної систоли (A) (VmaxA, VminA), ET хвиль Е та A, DT (deceleration time) хвилі Е, IVRT (isovolumic relaxation time) лівого шлуночка з наступним розрахунком інтегралів хвиль Е та А - VTI Е та VTI А. Кінцево-діастолічний тиск у лівому шлуночку розраховується за формулою КДТЛШ = 1,06+15,15xVTI peakA/VTI PeakE (Stork T.V., Muller R.M., Piske J.G. et al, 1989). Для оцінки кінцево-діастолічної податливості камери лівого шлуночка використовують діастолічний індекс ДІ = КДТЛШ/КДОЛШ х 100. При констатації у дитини септичного шоку та тяжкого сепсису у поєднанні з розладами центральної гемодинаміки у вигляді гіповолемії та першо 5 го типу діастолічної дисфункції (Е/А)