Роз’ємний ендопротез п’ясно-фалангового суглоба

Роз'ємний ендопротез п'ясно-фалангового суглоба, що включає стрижні конічного профілю, елементи п'ясно-фалангового зчленування, які жорстко зв'язані з ділянками торцювання стрижнів, 3 задані кути, та елементи блокування, котрі сформовані на поздовжніх поверхнях стрижнів. Основи елементів п'ясно-фалангового зчленування нахилені до осей стрижнів на 25-30° і 10°-15°, відповідно. Конічні стрижні та елементи п'яснофалангового зчленування виконані з кераміки. Аналіз властивостей відомого ендопротезу показує, що оснащення стрижнів елементами їх блокування дещо поліпшило стабілізацію та надійність фіксації імплантатів у кістково-мозкових каналах. Однак, за результатами оцінки експериментальних досліджень в умовах розвитку певних навантажень на ділянці «імплантат-кістка» іноді спостерігали формування неадекватних згинальнорозгинальних траєкторій рухів і дійшли висновку про невідповідність кутів нахилу основ елементів п'ясно-фалангового зчленування до осей стрижнів анатомічним нормалям. Неадекватність рухів п'ясно-фалангового зчленування з часом ставали чинниками виникнення нутації, прецесії, ротаційної нестабільності, які призводили до розхитування ділянки «імплантат-кістка» та погіршенню блокування стрижнів у кістково-мозкових каналах. При цьому фіксація стрижнів була недостатньою, а використання кераміки для формування поверхонь відносного ковзання в умовах ротаційної нестабільності призводило до виникнення надмірної фрикції. В основу дійсної корисної моделі поставлена задача вдосконалити ендопротез п'яснофалангового суглоба, застосування якого дозволило б шляхом наближення згинальнорозгинальних траєкторій моделі ендопротеза до анатомічних підвищити надійність фіксації стрижнів у кістково-мозкових каналах. Поставлена задача вирішується тим, що при здійсненні у відомому ендопротезі п'яснофалангового суглоба, що включає стрижні конічного профілю, елементи п'ясно-фалангового зчленування, які жорстко зв'язані з ділянками торцювання стрижнів, постачені основами, випуклою та заглибленою поверхнями, що сполучені з можливістю відносного ковзання, а основи поверхонь нахилені до осей стрижнів на задані кути, та елементи блокування, котрі сформовані на поздовжніх поверхнях стрижнів, відповідно до корисної моделі, елементи блокування виконані у вигляді замкнутої системи зубів зовнішнього зачеплення клиноподібного профілю, розміщені по замкнутому колу утворюючих поверхонь стрижнів через кожну третину кола, основи елементів п'ясно-фалангового зчленування з випуклою та заглибленою поверхнями нахилені до осей стрижнів на 27°-30° і 13°17°, відповідно, а п'ястний компонент виконаний з металу, фалангіальний компонент виконаний з полімеру. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності істотних ознак дійсної корисної моделі з вищезазначеним технічним результатом полягає в наступному. Виконання елементів блокування у вигляді замкнутої системи зубів зовнішнього зачеплення клиноподібного профілю дозволяє при введенні стрижнів у кістково-мозкові канали реалізувати функцію нерухомого клинового з'єднання, що під час прикладання ротаційних моментів залишає 43464 4 положення стрижнів незмінним. Водночас, розміщення зубів системи зовнішнього зачеплення по замкнутому колу утворюючих поверхонь стрижнів через кожну третину кола компенсує виникнення нутації та прецесії осей стрижнів у кістковомозкових каналах за рахунок опорної стійкості гребенів зубів у будь-якій крапці по довжині стрижня, дії нерухомого клинового з'єднання, а від так посилює надійність фіксації імплантатів і наближає згинально-розгинальні траєкторії п'яснофалангового суглоба до анатомічних. Поряд із цим, нахили основ елементів п'ясно-фалангового зчленування з випуклою і заглибленою поверхнями до осей стрижнів на 27°-30° і 13°-17°, відповідно, зумовлюють добрі умови згинальнорозгинальної стабільності, природного розподілу навантажень, збереження фіксації та збільшення кісткової маси на ділянці «імплантат-кістка». Використання титану для виготовлення п'ястного компонента та полімеру для виконання фалангіального компонента, належно знижує фрикцію на ділянці відносного ковзання випуклої та заглибленої поверхонь та масу конструктивного вузла, що зумовлює відтворення анатомічно адекватних рухів у суглобі та виключає впливи ротаційних моментів на дестабілізацію механізму блокування стрижнів у кістково-мозкових каналах. Отже, сукупність ознак роз'ємного ендопротезу п'ясно-фалангового суглоба є суттєвою та відповідає критерію «новизна», оскільки має причин-нонаслідковий зв'язок з отриманням вищезазначеного технічного результату та не випливає з досліджуваного рівня техніки явним чином. На Фіг.1 зображений загальний вигляд роз'ємного ендопротезу п'ясно-фалангового суглоба, на Фіг.2 - деталі п'ясно-фалангового зчленування. Відомості, які підтверджують можливість відтворення корисної моделі, з одержанням заявленого технічного результату, полягають в наступному. Роз'ємний ендопротез п'ясно-фалангового суглоба включає титанові стрижні 1, 2 заданої конічної конфігурації (Фіг.1). З ділянками їх торцювання жорстко зв'язані елементи п'ясно-фалангового зчленування 3, 4, які постачені основами 5, 6, випуклою 7 і заглибленою 8 поверхнями (Фіг.2), що виготовлені належно: п'ястний компонент - з металу, фалангіальний компонент - з полімеру. Випукла 7 та заглиблена 8 поверхні елементів 3, 4 сполучені з можливістю відносного ковзання (Фіг.1). Для підвищення надійності фіксації стрижнів у кістково-мозкових каналах, шляхом наближення згинально-розгинальних траєкторій згинача до анатомічних, на поздовжніх поверхнях стрижнів 1, 2 у вигляді замкнутої системи зубів 9 зовнішнього зачеплення клиноподібного профілю 10 сформовані елементи блокування (Фіг.1, 2), які розміщені по замкнутому колу утворюючих поверхонь стрижнів 1, 2 через кожну третину кола. При цьому основа 5 елемента п'ясно-фалангового зчленування 3 з заглибленою поверхнею 8 нахилена до осі стрижня 1 на 13°-17°, а основа 6 з випуклою поверхнею 7 елемента 4 - на і 27°-30° до осі стрижня 2 (Фіг.1). Для імплантації запропонованого роз'ємного ендопротезу п'ясно-фалангового суглоба розкри 5 вають п'ясно-фаланговий суглоб шляхом тильного доступу. Під заданими кутами виконують резекцію патологічно змінених відділів п'ясної кістки та фаланги, зі збереженням субхондрального шару по тильній поверхні. В кістково-мозкових каналах формують посадочні ложа, які відповідають формам стрижнів. Надалі в них послідовно занурюють стрижні 1, 2, заміщуючи резецовані відділи відповідних кісток елементами п'ясно-фалангового зчленування 3, 4, шляхом накладання основ 5, 6 елементів 3, 4 протезу на кутові зрізи голівок п'ясної кістки та фаланги. Після введення стрижнів 1, 2 у кістково-мозкові канали утворюється нерухоме клинове з'єднання поверхонь кістково-мозкових каналів з гребнями системи зубів 9, яке залишає їх положення незмінним. Рознесення зубів 9 по замкнутому колу утворюючих поверхонь стрижнів 1, 2 через кожну третину кола запобігає виникненню нутації та прецесії їх осей у кістково-мозкових каналах, а від того зумовлює оптимальний характер надійності фіксації імплантатів. На завершення контактні поверхні обох частин ендопротезу з'єднують, а капсулу суглоба та м'які тканини зшивають. Палець іммобілізують гіпсовою шиною на 2-3 тижні. Після зняття шини приступають до функціонального лікування. Оптимальні кути нахилу основ 5, 6 елементів 3, 4 і метало - полімерний склад, з якого виготовлені їх випукла 7 і заглиблена поверхні 8 наближають згинально-розгинальні траєкторії 43464 6 п'ясно-фалангового суглоба до анатомічних, в умовах природного розподілу навантажень й замалого тертя, сприяють збереженню фіксації та збільшенню кісткової маси на ділянці «імплантаткістка». У порівнянні з прототипом запропонована конструкція роз'ємного ендопротезу додатково сприяє збереженню біомеханічних взаємовідносин анатомічних структур, близьких до нормального суглоба, та збільшенню функціональних можливостей за рахунок покращення фіксації ендопротезу у кістково-мозковому каналі під час реконструктивно-відновлювального лікування. Приклад. Хворий А., 1960р. н. (історія хвороби №1282), надійшов до клініки УкрДерж НДІ МСПІ з діагнозом: наслідки виробничої травми правої кисті у вигляді підвивиху 2 п'ясно-фалангового суглоба з вираженим порушенням функції кисті. З приводу наявності деформації 2 пальця, больового синдрому, функціональних порушень хворому проведена операція - ендопротезування 2 п'яснофалангового суглоба протезом оригінальної конструкції. Хворий виписаний у задовільному стані. Висновок: наданий приклад клінічного використання роз'ємного ендопротезу п'яснофалангового суглоба, доводить можливість його застосування в ортопедії, з можливістю перевершення технічного результату, що відповідає умові «промислова придатність». 7 Комп’ютерна верстка А. Крулевський 43464 8 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601