Спосіб діагностики ексудату черевної порожнини

Спосіб діагностики ексудату черевної порожнини, що включає лапароцентез, забір досліджуваної рідини у ємність, її попередню візуальну оцінку, додавання до рідини реактиву та кінцеву оцінку проби запалення органів черевної порожнини та очеревини, який відрізняється тим, що в ємність місткістю 5 мл додають 0,15 мл 50 % розчину етанолу та 0,5 мл досліджуваної рідини, оцінку результату проводять протягом 10 хвилин, у разі утворення гелю проба вважається позитивною. (19) (21) u200906226 (22) 16.06.2009 (24) 25.08.2009 (46) 25.08.2009, Бюл.№ 16, 2009 р. (72) КОРОТКИЙ ВАЛЕРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, КОЛОСОВИЧ ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ, ЧЕМОДАНОВ ПАВЛО ВІКТОРОВИЧ, ГАНОЛЬ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ, БЕЛЬТАДЖИ АМЖАТ (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ 3 тивність [6], а також низька чутливість методики 54,2% [7]. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється, є проба Ривальта, в основі якої лежить визначення наявності серомуцину, що дає позитивний результат, вступаючи в реакцію з оцтовою кислотою [8]. Цей спосіб виконується наступним чином: проводять лапарацентез, отримують рідину для дослідження, виконують її попередню візуальну оцінку. В ємність з дистильованою водою, підкисленою 2-3 краплинами концентрованої оцтової кислоти, місткістю 100 мл додають 1-2 краплини досліджуваної рідини та відразу проводять оцінку отриманого результату. Проба вважається позитивною при утворенні білесуватої хмарини, що опускається на дно ємності. При отриманні позитивного результату діагностують запалення органів черевної порожнини та очеревини, що є показанням до виконання оперативного втручання; негативний результат свідчить про відсутність запалення у черевній порожнині та потребує подальшого обстеження пацієнта та більш глибокого аналізу вмісту черевної порожнини (на наявність специфічної або неспецифічної мікрофлори, вмісту білка тощо). Недоліками описаного способу є низька чутливість методики, що складає 64,3% [9], а також хибнопозитивні результати при дослідженні змішаних рідин (трансудат та кров) [10]. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, полягає в удосконаленні способу діагностики ексудату черевної порожнини, у тому числі, перитоніту, при лапароцентезі шляхом якісного визначення фібрин-мономера в отриманій рідині. Технічний результат, що досягається, буде полягати в зменшенні частоти гнійно-септичних ускладнень у хворих на гостру хірургічну патологію органів черевної порожнини. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі діагностики ексудату черевної порожнини, який включає лапароцентез, забір досліджуваної рідини у ємність, її попередню візуальну оцінку, додавання до рідини реактиву та кінцеву оцінку проби (позитивний або негативний результат), при отриманні позитивного результату діагностують запалення органів черевної порожнини та очеревини, що є показанням до виконання оперативного втручання (лапаротомія або перитонеальний лаваж); негативний результат свідчить про відсутність запалення у черевній порожнині та потребує подальшого обстеження пацієнта та більш глибокого аналізу вмісту черевної порожнини (на наявність специфічної або неспецифічної мікрофлори, вмісту білка тощо), згідно корисної моделі, в ємність місткістю 5 мл додають 0,15 мл 50% розчину етанолу та 0,5 мл досліджуваної рідини, оцінку результату проводять протягом 10 хвилин, у разі утворення гелю проба вважається позитивною. Відмінною особливістю способу є використання для оцінки характеру ексудату 0,15 мл 50% розчину етанолу та 0,5 мл досліджуваної рідини, оцінка результату через 1-10 хв. з моменту реакції, позитивною вважається результат з утворенням геля. Фібрин-мономер є похідим фібриногена, кот 43819 4 рий не трансформується в фібрин при додаванні тромбіна та згідно концепції створеної Л.Л. Громашевською, входить до складу так званих середніх молекул, що накопичуються в біологічних рідинах при патологічних процесах [11]. Відомо, що при додаванні до плазми крові 50% розчину етанолу за наявності в ній комплексів фібринмономера з продуктами розщеплення фібриногена/фібрина і фібриногеном, відбувається вивільнення фібрин-мономера, котрий полімерезується з утворенням геля [12]. Результати класичного етанолового тесту (визначення зазначеного білка в крові) останнім часом активно використовують для оцінки важкості перебігу запального процесу в організмі людини. Якісне визначення фібринмономера в рідині, отриманій з черевної порожнини, забезпечить підвищення рівня діагностики гнійно-септичних ускладнень у хворих на гостру хірургічну патологію органів черевної порожнини, так як даний білок присутній в ексудаті вже на ранніх стадіях розвитку цих захворювань [13]. Крім того, запропонований спосіб дозволяє провести диференційну діагностику ексудату та транссудату, а також на ранніх стадіях виявити у хворих на асцит розвиток запалення в черевній порожнині (асцит-перитоніт), що є вкрай важким у даної категорії хворих. На наш погляд, перевагами запропонованого способу діагностики ексудату черевної порожнини при гострих хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини та їх гнійно-септичних ускладненнях є його висока чутливість, відсутність хибнопозитивних або хибнонегативних результатів, простота виконання та можливість широкого використання у закладах охорони здоров'я України. За відомими літературними даними такий спосіб діагностики ексудату черевної порожнини невідомий. Запропонований спосіб здійснюється наступним чином. У важких для клінічної діагностики випадках, а також при не інформативності рентгенологічного та ультразвукового методів хворому виконують лапароцентез, отримують досліджувану рідину з черевної порожнини, виконують її попередню візуальну оцінку, у ємність місткістю 5 мл додають 0,15 мл 50% розчину етанолу та 0,5 мл досліджуваної рідини, оцінку результату проводять протягом 10 хвилин. Утворення гелю розцінюється як позитивний результат проби, що дає підстави до хірургічного лікування хворого (лапаротомія або перитонеальний лаваж). Негативний результат свідчить про відсутність запалення у черевній порожнині та потребує подальшого обстеження пацієнта та більш глибокого аналізу вмісту черевної порожнини (на наявність специфічної або неспецифічної мікрофлори, вмісту білка тощо). Конкретний приклад втілення. Хворий П., 64 років, поступив до II хірургічного відділення КМКЛ № 4 м. Києва 4.02.2008 зі скаргами на помірний біль в животі в епігастрії. Захворів гостро біля 3х годин тому, коли з'явився різкий біль в епігастрії, через деякий час інтенсивність болю зменшилась. В анамнезі: виразкова хвороба 12-ти палої кишки; холецистектомія з приводу ЖКХ 15 років тому. При об’єктивному огляді відмічаєть 5 ся помірна тахікардія 86 уд./хв., AT 130/80мм рт ст; живіт піддутий, помірно напружений та болючий при пальпації в епігастрії та в правому підребір’ї. Симптом Щьоткина - Блюмберга сумнівний в правом підребір’ї. Хворому виконана діагностична лапароскопія: по правому боковому каналу помірна кількість прозорого випоту, в підпечінковому просторі виражений спайковий процес, що робить неможливим огляд верхнього поверху черевної порожнини. Випот з правого бокового каналу аспіровано. Етаноловий тест з випотом позитивний. Діагностований перітоніт. Хворий оперований, інтраопераційно виявлена прикрита перфорація виразки дванадцятипалої кишки. Хворий Р., 67 років поступив в І хірургічне відділення КМКЛ № 4 м. Києва 18.04.2008 зі скаргами на біль в животі в епігастрії та в правому підребір’ї. Біль з'явилась біля 5 годин тому. В анамнезі: виразкова хвороба 12-ти палої кишки; в 1996 році оперований з приводу перфорації виразки (було виконано ушивання перфоративного отвору). При об’єктивному огляді відмічається тахікардія 92 уд./хв, AT 100/60мм рт ст; ЧДР 22 за хвилину; живіт піддутий, помірно напружений та болючий при пальпації в епігастрії та в правому підребір’ї. Симптом Щьоткина - Блюмберга сумнівний в правому підребір’ї. Хворому проведена діагностична лапароскопія: в черевній порожнині у всіх відділах велика кількість мутного випоту. Огляд підпечінкового простору неможливий через різко виражений спайковий процес. Випіт з черевної порожнини аспіровано. Етаноловий тест з випітом негативний. Спостереження за хворим продовжено. Надалі при обстеженні діагностовано цироз печінки, асцит. За період з 2005 по 2009 pp. в клініці кафедри хірургії №2 НМУ запропонований спосіб було застосовано у 25 хворих на гостру та хронічну патологію органів черевної порожнини. Чутливість методики склала 100%, хибні результати не відмічались. Це дозволило в усіх хворих на гостру хірургічну патологію органів черевної порожнини, у тому числі, на тлі хронічних їх захворювань (цироз печінки), вчасно обрати потрібну хірургічну тактику. Негативний результат запропонованого способу діагностики дав можливість у хворих з загостренням хронічної патології органів черевної порожнини уникнути виконання необґрунтованих оперативних втручань. Гнійно-септичних ускладнень у післяопераційному періоді у жодного хворого не спостерігалось. У той час, як згідно літературних даних, чутливість способу-прототипу складає 64,3%, що підвищує ризик виникнення гнійносептичних ускладнень в післяопераційному періоді на 35,7%. Таким чином, застосування запропонованого способу дозволить забезпечити зниження частоти гнійно-септичних ускладнень у хворих на гостру 43819 6 хірургічну патологію органів черевної порожнини за рахунок покращання діагностики даної патології, а також диференційної діагностики ексудату та транссудату. Список використаної літератури: 1. Р.В. Бондарев, В.И. Бондарев. Сравнительные результаты лечения больных острым разлитым перитонитом при использовании методов хирургической детоксикации // Український Журнал Хірургії. - № 2. - 2008. - с. 73-77. 2. Гостищев В.К. и соавт. Перитонит // Москва.- Медицина. 1992. 3. Струков А.И. Острый разлитой перитонит. // Медицина, -1987. -285 с. 4. Walsh R., Brody F., Brown N. Laparascopic splenectomy for limphproliferative disease. // Surg. Endosc. 2004. V.18. P.272-275. 5. Яновський Д.Н., Челенова М.А. Атлас цитологии экссудатов и транссудатов. - Киев, 1968, 420 с.: ил. 6. Медовой B.C., Парпара А.А., Пятницкий A.M., Соколинский Б.З. Сравнение характеристик проточных, микроскопических визуальных и микроскопических автоматических методик цитоанализа.// Клиническая лабораторная диагностика. №12. - 2008. - с.33-36. 7. Мизгирев Д.В. Диагностические и лечебные аспекты пункционно-дренирующих вмешательств при панкреатогенных жидкостных образованииях живота: Автореф. дис. канд. мед. наук. - Архангельск, 2008. -18 с. 8. Руководство по клинической лабораторной диагностике./ Под ред. В.В. Меньшикова. - М.: Медицина, 1982.- 576 с. 9. Кельманская С.И., Норейко Б.В., Гуренко Е.Г. и др. Плевриты в период эпидемии туберкулеза.// Вестник гигиены и эпидемиологии.- Том 6, №1,-2002.-с.35-37. 10. Лабораторные методы исследования в клинике: М51 Справочник/ Меньшиков В.В., Делекторская Л.Н., Золотницкая Р.П. и др.; Под ред. В.В. Меньшикова. - М.: Медицина, 1987, - 386с.: ил. 11. Нетюхайло Л.Г. Молекули середньої маси маркери ендогенної інтоксикації при експериментальній опіковій хворобі.// Современные проблемы токсикологии. №3. - 2005.- с.57-58. 12. Балуда В.П., Баркаган З.С., Гольдберг Е.Д. и др. Лабораторные методы исследования гемостаза./ Под ред. Е.Д. Гольдберга.- Томск, 1980.- 313 с. 13. Газин И.К. Информативность маркеров в оценке тяжести эндотоксикоза при гнойнонекротических поражениях нижних конечностей у больных диабетом.// Клиническая лабораторная диагностика. - №12. - 2008. - с.17-20. 7 Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 43819 8 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601