Спосіб діагностики дисплазії сполучної тканини у хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень

Спосіб діагностики дисплазії сполучної тканини у хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень, який здійснюють шляхом проведення рентгенологічного дослідження, який відрізняється тим, що додатково проводять визначення наявності фенотипічних ознак диспла 3 яких за даними літератури відносять наступні: високе розташування склепіння діафрагми, зменшення легені, зсув середостіння у бік патології, збіднення і деформація легеневого малюнку (Сазонов A.M., Цуман В.Г., Романов Г.А. Аномалии развития легких. - М.: Медицина, 1981. - 470с.). Однак самі по собі початкові туберкульозні зміни не викликають зменшення об'єму легеневої тканини. В стадіях регресу туберкульозного процесу, або переходу його в іншу форму, наприклад фіброзно-кавернозну, у хворих досить часто розвивається зменшення легені за рахунок обмеженого або поширеного пневмофіброзу, який у обстежених хворих ще не встиг сформуватися. Тому, при вперше встановленому діагнозі інфільтративного туберкульозу, можна вважати, що до зменшення в обсязі легеневої тканини у хворих приводить наявність системної дисплазії сполучної тканини, перебіг захворювання в таких випадках має свої особливості, в тому числі і в рентгенологічній картині. Вираженість рентгенологічних ознак СДСТ в легенях залежить від кількості її фенотипічних ознак, тобто ступеню її прояву. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу діагностики дисплазії сполучної тканини у хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень, в якому за рахунок додаткового дослідження, досягається можливість визначити більш ретельно ознаки дисплазії сполучної тканини, як несприятливого фону для розвитку туберкульозу легень. Поставлена задача вирішується в способі діагностики дисплазії сполучної тканини у хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень, який здійснюють шляхом проведення рентгенологічного дослідження, згідно з корисною моделлю, додатково проводять визначення наявності фенотипічних ознак дисплазії сполучної тканини та комп'ютерну томографію легень, визначають коефіцієнт зменшення площі легені (КЗПЛ) як відношення поздовжнього і поперечного розміру окремих зрізів правої легені до аналогічних лівої легені, повздовжній розмір визначають від найбільш віддалених точок переднього і заднього країв легень паралельно серединної лінії, поперечний розмір визначають на рівні середини поздовжнього - як перпендикуляр до нього від найбільш віддаленої межі легені до серединної лінії, без врахування розміру середостіння, і при зменшенні правої легені КЗПЛ стає менше 0,9; лівої легені більше 1,1. В літературі описані лише рентгенологічні ознаки ДСТ, на які не завжди звертають увагу рентгенологи загальної мережі і спеціалізованих клінік. Комп’ютерна томографія ретельно виявляє ознаки ДСТ, оскільки виключає найбільшу проблему рентгенологічного методу - сумацію (накладання різноманітних анатомічних структур одне на одне). Пропонуємо за необхідне визначати коефіцієнт зменшення площі легені з боку ураження за допомогою КТ, який можна вирахувати математичним шляхом у всіх пацієнтів. Визначення коефіцієнту зменшення ділянки легені або всієї легені має важливе значення в діагностиці СДСТ - фоні, на 44152 4 якому починає розвиватися інфільтративний туберкульозний процес. Сутність корисної моделі пояснює Фіг., де зображена схема визначення КЗПЛ на зрізах КТ у хворого на інфільтративний туберкульоз S1-2 лівої легені: (АхВ):(СхД); ОО1 - середня лінія. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. У хворого проводять визначення наявності фенотипічних і рентгенологічних ознак СДСТ. Після чого додатково проводять КТ. Визначають коефіцієнт зменшення площі легені (КЗПЛ) як відношення поздовжнього і поперечного розміру окремих зрізів правої легені до аналогічних лівої легені. Повздовжній розмір визначають від найбільш віддалених точок переднього і заднього країв легень паралельно серединної лінії. Поперечний розмір визначають на рівні середини поздовжнього - як перпендикуляр до нього від найбільш віддаленої межі легені до серединної лінії, без врахування розміру середостіння. Значення КЗПЛ залежить від локалізації процесу: при зменшенні правої легені КЗПЛ стає менше 0,9; лівої легені - більше 1,1; при двобічному процесі значення його залежить від переважання процесу, але у більшості хворих з двобічним туберкульозним ураженням він дорівнює нормі (0,91,1). Проведено аналіз результатів обстеження 54 хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень віком від 18 до 70 років: до 25 років - 21, з 26 до 45 років - 20, 46-60 років - 9, старше 61-4 чоловіка. Діагноз у всіх пацієнтів був встановлений на підставі клініко-лабораторного і рентгенологічного (оглядові рентгенограми, прицільні рентгенограми, лінійні томограми і дані комп'ютерної томографії (КТ) обстеження. Пацієнти були розділені на дві групи: основну (І) склали 43 (79,6%) хворих з проявами СДСТ (24 чоловіка і 19 жінок), групу порівняння (II) - 11 (20,3%) хворих (4 чоловіка і 7 жінок) без клінічних ознак СДСТ. Діагноз СДСТ встановлювався за наявністю фенотипічних ознак, серед яких виділяють: головні (сколіотична деформація хребта в сполученні з деформацією грудини, високе піднебіння, плоскостопість, довгі тонкі пальці рук, підвищену розтяжність шкіри, вроджену патологію очей) та другорядні (аномалію вух и зубів, птерігодактілію, тимчасові болі в суглобах). До системних дисплазій сполучної тканини відносять такі стани, коли у пацієнтів виявляють 2 і більше головних ознак ДСТ та декілька другорядних (Дорофеев Г.Д., Чурилина А.В., Дорофеев А.Э. Недифференцированные синдромы дисплазии соединительной ткани и внутренняя патология. ООО "Лебедь", Донецк, 1988. - 144с.). Тобто визначення системності ураження встановлювалось на основі, по-перше, кількості стигм дисплазії, по-друге - їх вираженості. Для більш детального аналізу хворі основної групи були розділені на підгрупи: І-а - з наявністю 3-4 головних та декількох другорядних фенотипічних ознак СДСТ і І-б - з наявністю 2 головних і поодиноких другорядних фенотипічних ознак. 5 44152 При візуальному обстеженні в основній групі різні фенотипічні прояви СДСТ були у всіх хворих і були представлені аномаліями вушних раковин, росту і будови зубів, готичним піднебінням, деформаціями грудного відділу хребта і грудної клітки, гіпермобільним синдромом переважно в ліктьових та колінних суглобах. Також визначалися множинні стигми дісембріогенезу: веретеноподібні пальці, астенічна статура й інші. 6 У більшості хворих основної групи були виявлені рентгенологічні ознаки ДСТ, до яких за даними літератури (Сазонов A.M., Цуман В.Г., Романов Г.А. Аномалии развития легких. - М.: Медицина, 1981.- 470с.) відносять наступні: високе розташування склепіння діафрагми, зменшення легені, зсув середостіння у бік патології, збіднення і деформація легеневого малюнку. Наявність кількості фенотипічних і рентгенологічних ознак СДСТ відображено в таблиці 1. Таблиця 1 Кількість рентгенологічних проявів СДСТ легень в основній групі залежно від фенотипічних ознак Кількість фенотипічних ознак 3-4 головні ознаки (I-а) 2 головні ознаки (І-б) Всього: Кількість хворих Кількість рентгенологічних ознак СДСТ відсутність n % n % n % n % 74,4 2 4,65 10 23,25 10 23,25 10 23,25 11 25,6 8 18,60 2 4,6* 1 2,3** 43 100 10 23,25 12 27,9 11 25,6 10 23,25 n % 32 2 3 4 Примітка:* - р