Спосіб корекції лійкоподібної деформації грудної клітки

Спосіб корекції лійкоподібної деформації грудної клітки, що включає два поперечні аксилярні та один субксифоїдальний розрізи грудної клітки, мануальну мобілізацію загрудинного простору, формування загрудинного тунелю, введення у 3 ного пневмотораксу та застосування відеоторакоскопії. Більш наближеним до дійсної корисної моделі за кількістю істотних ознак є спосіб корекції ЛДГК, що включає два поперечні аксілярні та один субксіфоїдальний розрізи грудної клітки, мануальну мобілізацію загрудинного простору, формування загрудинного тунелю, введення у тунель по провіднику дуго-Т-образної пластини зі стабілізуючою секцією, її розворот на 180° під найбільш впалою ділянкою та фіксацію до ребер лігатурою за протилежні кінці стабілізуючої секції в субксіфоїдальному просторі. Поперечні розрізи проводять на довжину до 3,5-4,0 см. Застосування провідника виключає проведення дозованого пневмотораксу і відеотора-коскопічного контролю, що, на відміну від попереднього аналога, спрощує процес і робить його більш оперативним. Тривалість лікування у цей спосіб становить ~5-10 ліжко-днів [5]. Недолік найближчого аналога зв'язується з онтогенією різноманітних ускладнень. Так, за повідомленнями Американської педіатричної хірургічної асоціації, резекційний шлях корекції ЛДГК і використання металевих позагрудинних пластин, у 27,0 % випадків супроводжується ускладненнями стану грудної клітки (гемо- і пневмотораксом, ателектазом, пневмонією, підшкірною емфіземою, утворенням перикардіального і плеврального ексудату), в поодиноких випадках - виникненням аневризми передньої грудної артерії, навіть ушкодженням серця і печінки, у 8,2% випадків - появою помірного пневмотораксу і автокерованого сегментарного ателектазу легені [4]. Причиною виникнення вищенаведених ускладнень у 9,2 % випадків були травмування плевральної порожнини й рясні кровотечі, з причини міграції пластини уздовж осі грудини та її ротації у плевральній порожнині, що вимагало повторення операцій та істотно збільшувало витрати на лікування дітей раннього віку, хворих на ЛДГК І і II ступенів. До основи дійсної корисної моделі поставлена задача вдосконалити спосіб корекції лійкоподібної деформації грудної клітки, застосування котрого сприяло б зниженню числа післяопераційних ускладнень шляхом стабілізації позиції використовуваної пластини. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі корекції лійкоподібної деформації грудної клітки, що включає два поперечні аксілярні та один субксіфоїдальний розрізи грудної клітки, мануальну мобілізацію загрудинного простору, формування загрудинного тунелю, введення у тунель по провіднику дуго-Т-образної пластини зі стабілізуючою секцією, її розворот на 180° під найбільш впалою ділянкою та фіксацію до ребер лігатурою за протилежні кінці стабілізуючої секції і в субксіфоїдальному просторі, відповідно до корисної моделі, додатково дуго- Т-образну пластину розташовують над грудиною субфасціально, перед фіксацією її позицію коригують з надгрудинного апоневротичного простору шляхом надавлювання на вершину лійкоподібної деформації, у протилежному напрямі від хребта, а під час фіксації пластини її центр жорстко зв'язують з грудиною спонгіозним шурупом і субперіхондрально накла 46696 4 дають додаткову лігатуру по обидві сторони від шурупа, проводячи її у вигляді П-образних вузлів по заднім поверхням ребер, зверху і знизу стабілізуючої секції пластини. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмітних ознак запропонованого способу корекції ЛДГК з вищезазначеним технічним результатом полягає в наступному. Примусова корекція позиції дуго-Т-образної пластини перед її фіксацією, насамперед, надавлюванням на вершину лійкоподібного випинання у бік протилежний від хребта з надгрудинного апоневротичного простору, націлена на стабілізацію позиції пластини за рахунок максимального зближення поверхонь грудини та використовуваної пластини, задля обмеження діапазону її рухів (міграції, ротації) у плевральній порожнині. Це допускає можливість ретростернального уведення пальця хірурга у надгрудинний апоневротичний простір, опозитно до хребця, для мануального відтворення надавлювання. Жорсткий зв'язок центра стабілізованої пластини з грудиною за допомогою спонгіозного шурупа, як і накладання лігатури субперіхондральним чином, у вигляді П-подібних вузлів, по заднім поверхням ребер, зверху і знизу стабілізуючої секції пластини, по обидва боки від шурупа стабілізують позицію пластини за рахунок збільшення числа точок її фіксації на грудній клітці. Так, окрім фіксації пластини лігатурою до ребер, насамперед, за протилежні краї стабілізуючої секції, число точок фіксації пластини збільшується від 2 до 5, переважно на контакті протилежних кінців стабілізуючої секції з задніми поверхнями ребер і центра ваги пластини з грудиною. За цих умов при корекції ЛДГК зменшуються обсяги травмування, кровотечі, ймовірність виникнення гемо- і пневмотораксу, що сприяє зниженню онтогенії післяопераційних ускладнень. Додатковими перевагами дійсної корисної моделі над найближчим аналогом є поліпшення інвазивних властивостей за рахунок зменшення обсягу крововтрат; спрощення процесу, завдяки скороченню тривалості операції, виключенням тривалої штучної вентиляції легенів, зайвої відеоторакоскопії та діагностичного контролю за пневмотораксом, ателектазом, пораненнями магістральних судин під час операції тощо; покращення естетичних і косметичних характеристик за рахунок можливості виконання коротких розрізів (до 4-2 см); розширення функціональних і психологічних показань на корекцію симетричних або асиметричних ЛДГК вродженого та набутого ґенезу, скорочення тривалості інтенсивного больового синдрому, завдяки можливостям біаксілярно-субмускулярного надгрудинного накладання використовуваної пластини та її індивідуального підбору. Тож, сукупність запропонованих відмітних ознак заявленої корисної моделі у вирішенні поставленої задачі і досягненні технічного результату є суттєвою. Вона характеризує затребуваний обсяг правового захисту запропонованого способу, що є невідомим з рівня техніки, а від того може бути кваліфікована новою й поширюватись на усі випадки його багаторазової реалізації. 5 На фіг. 1 показаний напрям надавлювання на вершину лійкоподібного випинання, на фіг. 2 зображені точки (1, 2, 3, 4, 5) фіксації дуго-Тобразної пластини. Сутність. Для корекції ЛДГК виконують 2 поперечні аксілярні та 1 субксіфоїдальний розрізи грудної клітки, мобілізують загрудинний простір мануальним чином і формують субмускулярний тунель. До найбільш впалої ділянки ГК за допомогою провідника просувають дуго-Т-образну пластину зі стабілізуючою секцією. Для стабілізації дуго-Тобразної пластини на грудній клітці її розташовують над грудиною субфасціально, а перед фіксацією коригують її позицію з надгрудинного апоневротичного простору шляхом надавлювання пальцем на вершину лійкоподібної деформації, у протилежному напрямі від хребта (фіг. 1). При фіксації пластину прикріплюють лігатурою до ребер, за протилежні кінці стабілізуючої секції (1, 2, 4, 5), а її центр жорстко зв'язують з грудиною спонгіозним шурупом (3). При цьому по обидві сторони від шурупа (3) субперіхон-дрально накладають додаткову лігатуру, проводячи її у вигляді Побразних вузлів по заднім поверхням ребер, зверху і знизу стабілізуючої секції пластини, чим збільшують число контактних поверхонь (фіг. 2) пластини з ГК За сукупністю запропонованих ознак істотно обмежується діапазон рухів пластини (міграція, ротація), зменшуються травмування плевральної порожнині та майже у 20 разів обсяг крововтрат на операційній ділянці, що забезпечує зниження числа післяопераційних ускладнень на -20-25 %. Приклад. Хлопчик В., 11 років, перебував у дитячому пульмонологічному відділенні КЗ «Міська клінічна лікарня №8» м. Кривого Рогу з приводу коригування вродженої симетричної ЛДГК III ступеня, субкомпенсованої стадії (і/хв. № 7433\998 від 10 08. 2009). Надавали медичну допомогу за умов запропонованого способу. За 3 доби до операції вивчали відповідь організму на індивідуальну переносимість металу пластини, новокаїно-спиртово-полісахаридної суміші, антибактеріальної терапії тощо. З урахуванням типу ЛДГК, налаштовували пластину. Під інтубаційним наркозом, у положенні на спині з розведеними руками, в проекції IV міжребір'я, по середній аксілярній лінії з обох сторін виконували два поперечних та один субксіфоїдальний розрізи грудної клітки, довжиною 4 і 2 см, відповідно. Здійснювали мобілізацію загрудинного простору мануальним чином. Через виконані розрізи, в межах м'яких тканин передньої грудної стінки формували надгрудинно-реберний тунель. Вводили у тунель дуго-Т-образну пластину зі стабілізуючою секцією над впалою ділянкою. Позицію дуго-Тобразної пластини коригували надавлюванням на вершину лійкоподібного випинання з надгрудинного апоневротичного простору, за допомогою пальця, уведеного ретростернально, опозитно до хребця, до максимального зближення передньої поверхні груднини з задньою поверхнею пластини. 46696 6 У скоригованому стані пластину фіксували до ребер лігатурою, за протилежні точки стабілізуючої секції, спонгіозним шурупом, зв'язуючи її центр з грудиною, та П-подібними вузлами лігатури, накладаючи їх субперіхондрально, по обидві сторони шурупа, по заднім поверхням ребер, зверху і знизу стабілізуючої секції. М'які тканини піддавали дренуванню. Рани вшивали шар за шаром. У перші 23 доби після операції спостерігали помірний больовий синдром, котрий зник на 3 добу. Ходьба з першої доби. Надавали знеболюючі, антибактеріальну та інфузійну внутрішньовенну терапію на протязі 3, 5 і 1 доби, відповідно. З 6 тижня дозволено займатися плаванням, фізкультурою. Пластину видалили через 12 місяців. Спостереження за результатами операції показали, що використання запропонованого способу корекції ЛДГК надавало можливість формувати грудино-аксілярний субмускулярний тунель над вершиною лійкоподібного випинання ГК без зайвої крововтрати і травмування плевральної порожнини в динаміці, запобігти виникнення гемо- і пневмотораксу, внаслідок обмеження можливостей міграції та ротації пластини у позагрудинному просторі, зі зниженням онтогенії післяопераційних ускладнень на ~20-25 %. Таким чином, запропоноване рішення задачі відповідає умові «промислова придатність», як таке, що може бути використаним у дитячій хірургії, з можливістю перевершення вищенаведеного технічного результату за допомогою продуктів, які стали відомі за подією пріоритету й поєднані з рішенням поставленої задачі. Водночас, характеристика заявленого способу, що зазначена у Формулі, визначає відмінність його від об'єктів аналогічного призначення, що, з урахуванням вищенаведених тверджень, допускає можливість набуття йому правового статусу як корисної моделі процесу. Аналоги: 1. Данилов О.А., Макаров А.В., Сокур П.П., Рибальченко В.Ф., Юрченко M.I. Деформація грудної клітки у дітей / Навч.-метод. посібник. -К., 2006. -145с. 2. Кривченя Д.Ю., Заводій В.Г., Притула В.П., Кузик А.С., Гололапа Г.В., Язвінська Л.В. Сучасні методи корекції лійкоподібної деформації грудної клітки // Хірургія дитячого віку. -2008. - Т.5. №1(18). -С.98-107. 3. Herba A., Swoveland В., Tagge E.P., Georgeson К., Othersen, Nuss D. Out-come analiysis of minimally invasive repair of pectus excavatum: Review of 251 cases // J. Pediatr. Surg. -2000. -V.35. -№.2. -P .252-258. 4. Nuss D., Kelly, Jr. R.E., Croitom D.P., Katz M.E. A 10-year reviw of minimally invasive technique for the correction of pectus excavatum // J. Pediatr. Surg. - 1998. -V.33. -№. -P.545-552. 5. Кривченя Д.Ю. Реконструктивно-пластична корекція лійкоподібної деформації грудної клітки // Педіатрія, акушерство та гінекологія. -2007. -№1. С. 36 -43. 7 Комп’ютерна верстка І.Скворцова 46696 8 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601