Спосіб діагностики дуоденогастрального рефлюксу у ранньому післяопераційному періоді

Спосіб діагностики дуоденогастрального рефлюксу в ранньому післяопераційному періоді, що 3 денні рН-мікрозонда (скручування перегинання, необхідність рентгенконтролю для перевірки правильності його розташування, диспепсичні розлади. Достовірність даного способу після операції сумнівна, так як препарати, які застосовуються для наркозу, суттєво впливають на рівень рН шлунка. Крім того, існує думка, що рН-метрія не прийнятна для діагностики патологічних рефлюксів [6]. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, полягає в удосконаленні способу діагностики ДГР в ранньому післяопераційному періоді шляхом застосування проявленої рентгенівської плівки. Технічний результат, що досягається, буде полягати в усуненні недоліків відомих методів діагностики ДГР, що небезпечні розвитком ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі діагностики ДГР в ранньому післяопераційному періоді, який включає встановлення назогастрального поліхлорвінілового зонда до операції, виконання лапаротомії, оперативне втручання на гастродуоденальній зоні, лаваж та дренування черевної порожнини, згідно корисної моделі, у ємність через назогастральний зонд аспірують шлунковий вміст, занурюють смужку проявленої (засвіченої, закріпленої) рентгенівської плівки на 20 хвилин; і якщо плівка стає прозорою, діагностують дуоденогастральний рефлюкс Відмінною особливістю способу є використання для діагностики ДГР рентгенівської плівки. Желатиновий шар проявленої (засвіченої, закріпленої) рентгенівської плівки під впливом трипсину соку підшлункової залози, який є складовою частиною дуоденального вмісту, розчиняється, внаслідок чого плівка стає прозорою [7]. За літературними даними такий спосіб діагностики ДГР невідомий. Спосіб здійснюється наступним чином. Перед виконанням операції хворому встановлюють назогастральний поліхлорвініловий зонд. Виконують лапаротомію, оперативне втручання на гастродуоденальній зоні, лаваж та дренування черевної порожнини. У ранньому післяопераційному періоді проводять оцінку наявності рефлюксу вмісту ДГР у шлунок шляхом занурення у ємність, в яку аспірується через назогастральний зонд шлунковий вміст, смужки проявленої (засвіченої, закріпленої) рентгенівської плівки на 20 хвилин; при ДГР желатиновий шар рентгенплівки розчиняється - плівка стає прозорою. Приклад 1. Хворий П., 36 роки, історія хвороби №1897, поступив до стаціонару 24.07.09 о 20.30 год. зі скаргами на інтенсивний біль в епігастрії, загальну слабкість, нудоту, відчуття сухості в роті. Хворіє протягом 8 годин, в анамнезі - виразкова хвороба. Об'єктивно: загальний стан середньої тяжкості, серцеві тони приглушені, ритмічні, PS 102 уд/хв., AT - 100/60 мм рт. ст., язик сухий, живіт не приймає участі в акті дихання, при пальпації виражений м'язовий дефанс, перитонеальні симптоми позитивні. Обстежений: Заг. аналіз крові: Нb . 12 . 9 126 г/л, ер. - 4,33 10 /л, лей. - 10,4 10 /л, тр. – . 12 240 10 /л. Б/х білок 66 г/л, білірубін 14,9 мкмоль/л. УЗД: наявність вільної рідини в черевній порожни 46697 4 ні. Рентгеноскопія органів черевної порожнини вільний газ у черевній порожнині. Встановлено діагноз: перфорація порожнистого органу. 24.07.09 о 21.00 хворого направлено до операційної, де після короткотривалої передопераційної підготовки (центральна вена, катетеризація сечового міхура, назогастральний зонд) виконана лапаротомія (21.30). Виявлена перфоративна виразка передньої стінки ДІЖ, дифузний серознофібринозний перитоніт. Виконано висічення виразки, дуоденопластику, лаваж та дренування черевної порожнини. У ранньому післяопераційному періоді (3 доби) хворий перебував у відділенні реанімації, де отримував інфузійну, протирецидивну та антибактеріальну терапію. Протягом цього періоду через назогастральний зонд щодоби виділялось близько 400 мл шлункового вмісту. У ємність з шлунковим вмістом занурювали смужку проявленої (засвіченої, закріпленої) рентгенівської плівки на 20 хвилин. Проводилась оцінка наявності ДГР - плівка не змінила свого забарвлення, що було розцінено як відсутність рефлюксу вмісту ДПК у шлунок (дуоденопластика - пілорозберігаюче втручання, після виконання якого замикаюча функція воротаря не порушується). Приклад 2. Хворий М., 42 роки, історія хвороби №3641, поступив до стаціонару 4.09.09 о 22.10 год. зі скаргами на інтенсивний біль в епігастрії, загальну слабкість, нудоту, відчуття сухості в роті. Хворіє протягом 1 годин, в анамнезі -виразкова хвороба. Об'єктивно: загальний стан середньої тяжкості, серцеві тони приглушені, ритмічні, PS - 76 уд/хв., AT- 110/60 мм рт. ст., язик сухий, живіт не приймає участі в акті дихання, при пальпації виражений м'язовий дефанс, перитонеальні симптоми позитивні. Обстежений: Заг. аналіз крові: Нb - 132 г/л, . 12 . 9 . 12 ер. - 3,9 10 /л, лей. - 9,6 10 /л, тр. – 190 10 /л. Рентгеноскопія органів черевної порожнини - вільний газ у черевній порожнині. Встановлено діагноз: перфорація порожнистого органу. 4.09.09 о 22.50 хворого направлено до операційної, де виконана лапаротомія (23.30). Виявлена перфоративна субпилорична виразка передньої стінки цибулини ДПК, пилоростеноз, дифузний серозний перитоніт. Виконано висічення виразки, гастродуоденопластику, лаваж та дренування черевної порожнини. У ранньому післяопераційному періоді (3 доби) хворий перебував у відділенні реанімації, де отримував інфузійну, протирецидивну та антибактеріальну терапію. Протягом цього періоду через назогастральний зонд щодоби виділялось до 600 мл шлункового вмісту. У ємність з шлунковим вмістом занурювали смужку проявленої (засвіченої, закріпленої) рентгенівської плівки на 20 хвилин. Проводилась оцінка наявності ДГР плівка стала прозорою, що було розцінено як наявність рефлюксу вмісту ДПК у шлунок (гастродуоденопластика - пілороруйнівне втручання, після виконання якого замикаюча функція воротаря порушується). За період з 2007 по 2009 pp. в клініці кафедри хірургії №2 НМУ імені О.О.Богомольця запропоно 5 46697 ваний спосіб було використано у 19 прооперованих хворих. Ускладнень у жодного хворого не спостерігалось. У той час, як згідно літературних даних, неприємні відчуття, диспепсичний синдром відмічено у 8-14% хворих, яким дослідження проводилось за способом-прототипом [8]. Таким чином, корисна модель, що заявляється, дозволяє провести діагностику ДГР у ранньому післяопераційному періоді у хворих, які перенесли хірургічні втручання на гастродуоденальній зоні, є не травматичною, досить ефективною, простою у виконанні та не потребує спеціального обладнання. Список використаної літератури 1. Вдовиченко А.В. Лікування виразкової хвороби, поєднаної з дуденогастральним рефлюксом // Врачебная практика. - 2000.- N3.- С.7-10. 2. Минушкин О.Н., Зверков И.В., Елизаветина Г.А., Масловский Л.В. Язвенная болезнь.- М., 1995.- 152 с. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 3. Федоров А.В., Ступинин В.А., Гранев Н.Н. Дуоденальный рефлюкс у больных язвенной болезнью// Хирургия.- 1992.- N3.- С.27-31. 4. Горбунов В.Н., Столярчук Е.В. Гастрэктомия на высоте рецидивного про-фузного кровотечения после ваготомии из множественных острых язв желудка//Хирургия.- 1998.- №7.- С. 56-57. 5. Буфан М.М., Дутка Р.Я., Новосад А.Б. Спосіб діагностики дуодено-гастрального рефлюксу.Реєстр галузевих нововведень.- 2007.- №26-27.С. 172. 6. Рапопорт СИ., Лакшин А.А., Ракитин Б.В., Трифонов М.М. рН-метрия пищевода и желудка при заболеваниях верхних отделов пищеварительного тракта / Под ред. академика РАМН Ф.И. Комарова.- М.: ИД МЕДПРАКТИКА-М, 2005, 208 с. 7. Веремеенко К.Н., Голобородько О.П., Кизим А.И. Протеолиз в норме и при патологии.- К.:, Здоровья, 1988.- 200 с. 8. Honein К., Slim R., Abdel-Malak N. et al. 24hour esophageal pH monitoring in the olderly people// J. Med. Liban.- 1998.- V.46.- N4.- P. 189-193. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601