g-(r-бензолоксамідо)-бутанова кислота, сполуки якої мають діуретичну, протизапальну та анальгетичну активність

-(R-Бензолоксамідо)-бутанова кислота загальної формули RC6H4NHCOCONH(CH2)3COOH, де R=2-СН3 або 3-ОСН3, або 3-СООН, або 2-СООСН3, або 3-СООС2Н5, або 2-СООС2Н5, за яким сполуки мають діуретичну, протизапальну та анальгетичну активність. (19) (21) u201007854 (22) 23.06.2010 (24) 10.01.2011 (46) 10.01.2011, Бюл.№ 1, 2011 р. (72) ЧЕРНИХ ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ, ГЕОРГІЯНЦ ВІКТОРІЯ АКОПІВНА, БАННИЙ ІВАН ПРОКОПОВИЧ, БАННА НАТАЛЯ ІВАНІВНА, САВЧЕНКО ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ, КОЛЕСНІКОВ ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, ГЛУЩЕНКО АЛЛА ВОЛОДИМИРІВНА 3 56338 4 Приклад 1. Авторами було синтезовано 6 споють до розчину 2,07г (0,01моль) етилового естеру лук загальної формули (І), наведено у таблиці 1. 2-метилбензолоксамінової кислоти в 10мл діоксану і залишають до зникнення лужного середовища. Сполуку 1 (табл. 1) -(2Осад, що випав, відфільтровують, розчиняють у метилбензолоксамідо)-бутанову кислоту формули 20мл води і підкислюють НСl (1:1) до рH 3. Осад (І), одержують наступним чином. відфільтровують, висушують і кристалізують. До розчину 0,56г (0,01моль) калію гідроксиду в Решту сполук 2-6 одержують аналогічним чи10мл метанолу додають 1,03 (0,01моль) ном. Підтверджено будову одержаних сполук. амінобутанової кислоти. Одержаний розчин додаТаблиця 1 Сполука 1 2 3 4 5 6 R 2-СН3 3-ОСН3 3-СООН 2-СООСН3 2-СООС2Н5 2-СООС2Н5 Характеристики -(R-бензолоксамідо)-бутанових кислот Знайдено,% Вирахувано, % Т. пл.*, БруттоВихід,% °С формула С Н N С H N 75 167-169 59,20 6,15 10,70 C13H16N2O4 59,08 6,10 10,60 68 172-174 55,84 5,75 10,09 C13H16N2O5 55,71 5,76 9,99 81 184-186 53,20 4,82 9,62 C13H14N2O6 53,06 4,79 9,52 72 197-199 56,15 5,22 9,44 C14H16N2O6 56,00 5,37 9,38 67 182-184 56,09 5,72 8,63 C15H18N2O6 55,90 5,63 8,69 69 178-180 56,12 5,76 8,61 C15H18N2O6 55,90 5,63 8,69 Rf** 0,65 0,71 0,68 0,59 0,61 0,77 *Кристалізують з пропанолу-2. **Константи Rf визначено методом ТШХ в системі розчинників: хлороформ-етанол-ацетон (1:9:10) на пластинах „Silufol UV-254", проявлення парами йоду. ІЧ-спектри, , см-1: 1-3362, 3146, 1680, 1522; 2-3354, 2960, 1698, 1542; 3-3358, 3118, 1684, 1524; 4-3358, 3115, 1684, 1524; 5-3306, 2955, 1699, 1525; 6-3308,3102, 1680, 1519. Спектри ПМР, , м. ч.: 1-8,94; 7,96; 7,65; 7,84; 3,68; 3,05; 2,13; 1,58; 10,20. 2-8,86; 7,82; 7,62; 7,82; 3,66; 3,02; 2,12; 1,56; 10,20. 3-8,86; 7,92; 7,62; 7,78; 3,62; 3,05; 2,14; 1,55; 10,20. 4-8,94; 7,89; 7,80; 7,61; 3,64; 3,05; 2,14; 1,52; 10,18. 5-8,90; 7,84; 7,78; 7,62; 3,62; 3,04; 2,16; 1,52; 10,20. 6-8,88; 7,80; 7,74; 7,62; 3,64; 3,05; 2,18; 1,54; 10,18. Авторами було досліджено гостру токсичність, діуретичну, протизапальну та аналгетичну активність заявлених сполук. Експериментальні дані наведено у таблиці 2. Приклад 2. Вивчення гострої токсичності заявлених сполук проведено на білих нелінійних мишах обох статей масою 18-24 г. [3]. Речовини вводили тваринам внутрішньошлунково у вигляді 35% тонкодисперсної водної суспензії, стабілізованої Твином-80. Кожну дозу досліджували на 5 тваринах. З метою вивчення і одержання необхідної інформації про летальні і максимально переносимі дози цієї сполуки, виявлення картини отруєння, а також широти терапевтичної дії, за тваринами проводили спостереження протягом 14 днів після однократного введення. Кількість загиблих тварин і тих, що вижили, реєстрували через кожні 24 години, ЛД50 розраховували за методом Кьорбера [4, 5]. У дослідах на мишах встановлено, що для заявлених сполук ЛД50 при внутрішньошлунковому введенні складає 1515-2410мг/кг. Відповідно гостра токсичність препаратів порівняння: гіпотіазиду 1175мг/кг, фуросеміду 1000мг/кг, анальгіну 1197мг/кг, диклофенаку 360мг/кг (табл. 2). Приклад 3. Вплив синтезованих сполук на видільну функцію нирок вивчено на білих щурахсамцях лінії Вістар масою 120-160гр [3]. Для дослідження сечогінної дії використані серії тварин по сім щурів у кожній групі. Сполуки, що досліджували, вводили внутрішньошлунково в дозі 0,01 ЛД50. Таблиця 2 Діуретична протизапальна, аналгетична активність та гостра токсичність -(R-бензолоксамідо)-бутанових кислот Активність Сполука 1 2 3 4 5 діуретична, % у дозі 0,01-0,02 ЛД50 через 2 години через 4 години 168,4 180,2 124,5 132,2 128,5 135,1 116,4 131,2 146,4 162,3 протизапальна, % у дозі 10 мг/кг аналгетична, % у дозі 50 мг/кг 22,3 20,5 14,7 12,5 35,4 21,4 24,3 17,2 16,4 38,2 лд50 (мг/кг) 1740 1570 1645 1515 2410 5 56338 6 Продовження таблиці 2 6 Гіпотіазид Фуросемід Адіурекрин Анальгін Диклофенак 135,1 159,4 318,7 54,7 151,6 168,4 405,4 56,1 При вивченні водного діурезу щурів утримували на постійному раціоні при вільному доступі до води. До водного навантаження тварин витримували на протязі двох годин без їжі та води. Потім щурам вводили у шлунок за допомогою зонду сполуки, що досліджували, у вигляді водної суспензії одночасно з водним навантаженням у кількості 3 мл на 100 г маси тіла тварини. Сечу збирали через кожну годину впродовж чотирьох годин. Кількість сечі, що виділилась у тварин контрольної групи, приймали за 100%. Аналіз отриманих експериментальних даних проводили у порівнянні з еталонними діуретиками гіпотіазидом та фуросемідом. Результати досліджень наведені в таблиці 2. Аналіз результатів вивчення діуретичної активності показав, що всі вивчені сполуки в умовах водного навантаження викликають збільшення видільної функції нирок у середньому на 31,280,2%. Виражену діуретичну активність, яка перевищує дію гіпотіазиду, проявляє сполука 1 (R=2CH3), яка за дві години збільшувала діурез на 68,4%, а за 4 години - на 80,2%. Приклад 4. Протизапальну активність досліджуваних сполук вивчали на дослідних щурах на моделі гострого запального набряку, викликаного субплантарним введенням в задню лапку щура 0,05мл 1% розчину карагеніну [3]. Дослідження виконано на безпородних білих щурах масою 218269г по 7 тварин у дослідних і контрольній групах. Вимір об'єму лапки здійснювали за допомогою онкомера до початку досліду та у момент максимального розвитку набряку (4 години). Заявлені сполуки вводили у дозі 50мг/кг внутрішньочеревинно за 30 хвилин до введення карагеніну. Ступінь гноблення набряку (протизапальну активність) розраховували за формулою: Vk Vg % гноблення 100 Vk де Vk і Vg відповідно об'єм лапки у контролі та у досліді. В якості препарату порівняння вибрано диклофенак. За даними таблиці 2 заявлені сполуки проявляють помірну протизапальну активність. Приклад 5. Аналгетичну активність отриманих сполук досліджували на моделі "оцтових корчів" у дослідах на білих щурах вагою 180-220г. "Корчі" викликали внутрішньоочеревинним введенням 0,75% водного розчину оцтової кислоти в дозі 1мл на 100г ваги тіла тварини. Підрахунок кількості "корчів" проводили через 20 хвилин після внутрішньоочеревинного введення оцтової кислоти протягом 30 хвилин. Вивчаемі сполуки вводили перора 14,7 20,4 2100 1175 1000 49,2 55,6 49,2 45,5 1197 360 льно за допомогою спеціального зонду протягом 30 хвилин. Досліджувані сполуки вводили в ізоефективних дозах по відношенню до препарату порівняння анальгіну. Препарати порівняння вводили в дозах: анальгін - 50мг/кг, диклофенак 10мг/кг. Ступінь аналгетичної дії досліджуваних сполук оцінювали за їх здатністю знижувати кількість "корчів" у щурів по відношенню до контрольної групи та виражали у відсотках [3]. В кожній групі використовували по 7 щурів. Результати отриманих експериментальних даних наведено в таблиці 2. З даних таблиці 2 видно, що більшість вивчених сполук проявляють помірну аналгетичну активність. Найбільш активною виявилась сполука V (R=COOC2H5), але її активність не досягає дії препарату анальгіну. Об'єктом винаходу є нові індивідуальні хімічні сполуки -(R-бензолоксамідо)-бутанові кислоти, які проявляють діуретичну, протизапальну та аналгетичну активність при низькій токсичності. Заявлені сполуки одержують з використанням стандартних доступних хімічних реактивів простим технологічним способом, який може бути здійснений в умовах хіміко-фармацевтичного підприємства на стандартному обладнанні. Заявлені сполуки представляють інтерес для подальших поглиблених досліджень з метою створення на їх основі нових ефективних і безпечних засобів комплексної дії. Джерела інформації: 1. Машковский М. Д. Лекарственные средства. В 2-х томах. - 14-е изд. - М: Новая волна, 2003.T.1-С. 46, 170, 171. 2. Пат. 48025 Україна. МПК С 07 С 143/82, А 61 К 31/63 -карбоксиаміламІд 4амінобензолсульфонілоксамінової кислоти, який проявляє гемостатичну та аналгетичну активність / І.П. Банний, В.П. Черних, Л. Д. Халєєва та ін. (Україна). - №4287422. Заявл. 20.07.1987; Опубл.: 15.08.2002, Бюл. №8. 3. Доклінічні дослідження лікарських засобів. Метод, рекоменд. / За ред. О. В. Стефанова. - К.: Авіцена, 2001. - С 375-384. 4. Беленький М. Л. Элементы количественной оценки фармакологического эффекта. - 2-е изд. Л.: Медицина, 1963. - С. 99-107. 5. Прозоровский В.Б. Использование наименьших квадратов для пробит-анализа кривых летальности // Фармакол. и токсикол. - 1962. - Т. 25, №1.-С.115-118. 7 Комп’ютерна верстка М. Мацело 56338 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601