Фіксатор для шийки стегна

Фіксатор для шийки стегна, який складається із стержня, що має конусоподібне потовщення на внутрішньому кінці та із довільного числа шпиць, які взаємодіють із конусоподібним потовщенням, який відрізняється тим, що конусоподібне потовщення виконано у формі гайки, розміри якої можна змінювати і різьба під яку займає зовнішні дві третини стержня з можливістю регульованого переміщення гайки по внутрішньокістковій частині стержня у межах периферичного уламка. (19) (21) u201008560 (22) 08.07.2010 (24) 10.01.2011 (46) 10.01.2011, Бюл.№ 1, 2011 р. (72) БЕРЕЗОВСЬКИЙ ОРЕСТ ІВАНОВИЧ, МАЙКА БОРИС МАТВІЙОВИЧ, КОПТЮХ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ (73) ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО 3 но фіксуються гайкою 4, що теж розташовується на зовнішньокістковому відрізку стержня 1 між гайками 2 і 3 та оснащена каналами 6 для введення шпиць 5, а ці канали зроблено по її внутрішньому периметру. Фіксатор застосовують наступним чином. У репоновані уламки шийки стегна за однією із відомих методик [2, 3, 4] вводять скеровуючу шпицю 5. По ній стержень 1 вводять у кістку до досягнення його внутрішнім кінцем субкортикальних шарів голівки стегна. На стержень 1 через його зовнішній кінець за допомогою торцевого ключа (на фігурі не показаний) нагвинчують гайку 2, заглиблюючи її всередину периферичного уламка настільки, наскільки це необхідно для забезпечення оптимального розходження внутрішніх кінців шпиць 5 у центральному уламку. Потім на стержень 1 нагвинчують гайку 4 до жорсткого впирання її у кортикаліс підвертлюгового майданчика і в її канали 6 одна за одною вводять необхідну кількість шпиць 5 до відчуття пружинистого опору, який свідчить про те, що внутрішні кінці шпиць 5 вперлися у скошені стінки гайки 2. Після цього введення кожної із шпиць 5 продовжують легкими ударами по їх зовнішніх кінцях. При такому способі подальшого введення внутрішні кінці шпиць 5 взаємодіють із стінками гайки 2, вигинаючись відповідно до нахилу цих стінок і дотично до них продовжують свій шлях до досягнення кортикальних шарів голівки стегна. Потім на стержень 1 максимально нагвинчують гайку 3, яка, завдяки своїй конічній формі, відгинає від стержня 1 зовнішні кінці шпиць 5 і в таких спосіб надійно фіксує їх на досягнутих позиціях. Надлишки зовнішніх кінців шпиць 5 і стержня 1 скушують. Між зовнішнім кінцем фіксатора та кісткою можна встановити компресійну пружину 7, зразок якої показаний на Фіг.9. Видалення фіксатора здійснюють у зворотній послідовності. Приклад 1. На вологому препараті шийки стегнової кістки змодельовано її черезшийковий перелом. В уламки введено стержень, на який нагвинчена та заглиблена у периферичний уламок внутрішньокісткова гайка відповідних розмірів (визначені за результатами рентгенографії). Потім на зовнішній кінець стержня нагвинчена до жорсткого впирання у кортикаліс підвертлюгового майданчика гайка, оснащена каналами для шпиць. В ці канали введено 5 ілізаровських шпиць до впиранння їх у стінки внутрішньокісткової гайки. Легкими ударами по зовнішніх кінцях шпиць їх просування продовжено до впирання у кортикаліс голівки стегна. Надлишки зовнішніх кінців шпиць скушені. При огляді місця перелому виявлено повну адаптацію 56392 4 уламків, яка збереглася після вертикальних навантажень у 90кг на голівку стегна. Приклад 2. Спеціальні медико-технічні випробування виявили наступні переваги заявленого фіксатора перед прототипом. 1. Конусоподібну гайку 2 можна розмістити практично у будь-якому місці стержня 1 та на будьякій віддалі на місця перелому і таким чином індивідуально оптимізувати кути відхилення внутрішніх кінців шпиць 5 в залежності від розмірів і форми центрального уламка та особливостей самого перелому. 2. Регулювання функціональних позицій внутрішніх кінців шпиць можливе також шляхом підбору відповідної із гайок 2, які виготовляються різними за формою конуса, зокрема, за кутами нахилів його стінок. 3. Довжина стержня 1 у запропонованому фіксаторі практично нічим не обмежується і вона, як і довжина шпиць 5, достатня для остеосинтезу уламків шийки стегна будь-якої величини. Через це нема необхідності виготовляти фіксатори різних типорозмірів - належних розмірів фіксатор з допомогою звичайних кусачок легко формується під час операції. 4. Вгвинчуванням конусоподібної гайки 3 всередину пучка шпиць 5 здійснюється їх відтискування від стержня 1 та відгинання у боки довкола нього, внаслідок чого ці шпиці надійно фіксуються незалежно від будь-яких післяопераційних змін у кістковій тканині. 5. Заміна трубки з внутрішньокістковими каналами для шпиць, як це має місце у прототипі, на гайку 3 і розташування таких каналів по внутрішньому периметру цієї гайки спрощує технологію виготовлення фіксатора та методику його застосування. Таким чином за допомогою заявленого фіксатора для шийки стегна, оснащеного рухомими конусоподібними потовщеннями різного розміру, можна змінювати та регулювати позиції шпиць і кути їх відхилень, чим підвищується технологічність процесу остеосинтезу. Джерела інформації, які слід взяти до уваги: 1. Олекса А.П. Травматологія. - Львів: Афіша, 1996. - с. 301-304. 2. Каплан А.В. Повреждения костей и суставов. - М: Медицина, 1979. - 568с. 3. Chapman M.W., Madison M. Operative Orthopaedics. - Vol. I. - Philadelphia: J. B. Lippincott Company, 1993. - 463p. 4. Андрейчин В.А., Шібель І.В., Забава Б.М. Метод визначення розташування шийки стегнової кістки при операції остеосинтезу // Шпитальна хірургія. - 2001. - №1. - с. 119-120. 5 56392 6 7 Комп’ютерна верстка М. Ломалова 56392 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601