Спосіб медичної реабілітації хворих з синдромом хронічної втоми

Спосіб медичної реабілітації хворих з синдромом хронічної втоми, що включає щадний режим, повноцінну дієту з високим вмістом вітамінів та біологічно активних речовин та введення препарату "Манакс" за схемою, який відрізняється тим, що додатково вводять кремнеземні ентеросорбенти у вигляді 1-2% водної суспензії по 200-250 мл З рази на добу усередину між прийомами їжі та ЛІКІВ курсами по 5-7 діб з інтервалами 15-20 діб між ними, всього 3-4 курси ентеросорбцм в залежності від досягнутого ефекту хронической усталости // Імунологія та алергологія -1998-№1 -С 69-81) Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих на СХВ з наявністю високого рівня ендогенної "метаболічної" інтоксікацм та значної концентрацією так званих "середніх молекул" (CM) в сироватці крові, тривалий час зберігається симптоматика СХВ та характерні для даної патології імунологічні розлади При проведенні нами спеціального вивчення даної проблеми встановлено, що при значної концентрації в сироватці крові CM та циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), вони блокують рецептори імунокомпетентних клітин та не дають можливості препарату "Манакс" реалізувати свій патогенетичний ефект Задачею винахіду було підвищення ефективності способу медичної реабілітації хворих на СХВ, шляхом додаткового проведення ентеросорбцм, а саме повторних курсів введення сучасних вітчизняних кремнезьомних ентеросорбентів, зокрема, Сіларду П Ця пропозиція базується на вперше встановленої авторами заяви закономірності, яка заключається в тому, що повторне введення кремнезьомних ентеросорбентів, зокрема Сіларду П, забезпечує зниження в сироватці крові концентрації СМ та ЦІК, особливо найбільш токсигенних серед ньомолекулярних фракцій, і, таким чином, сприяє підвищенню ефективності лікування та медичної реабілітації хворих на СХВ Спосіб здійснюється таким чином При встано ю (О ю вленні діагнозу СХВ, після завершення лікування хворого, йому призначають ВІДПОВІДНІ режим та дієту, препарат "Манакс" за схемою, та додатково - кремнезьомний ентеросорбент вітчизняного виробництва, зокрема Сілірд П у вигляді 1-2% водної суспензії по 200-250мл 3 рази на добу усередину між прийомами їжі та ЛІКІВ Тривалість одного курсу введення ентеросорбентів складає 5-7 діб, в залежності від досягнутого ефекту, призначають 34 курси ентеросорбцм з інтервалом 15-20 діб між ними При розробці запропонованого способу медичної реабілітації хворих на СХВ, нами було обстежено дві групи осіб з даною патологією 3 них перша група (96 хворих) отримувала лікування згідно до запропонованого способу друга група (85 хворих) - згідно до способу - прототипу Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю хворих, тяжкістю перебігу процесу, наявності супутньої патології В амбулаторне - ПОЛІКЛІНІЧНИХ умовах проводилося лікування хворих, які обстежувалися в динаміці за допомогою загальноклінічних, деяких імунологічних та біохімічних показників Так, вивчали рівень СМ за методом В В Ніколайчика та співавт (1991), загальну концентрацію ЦІК за допомогою метода преціпітацм в розчині поліетіленгліколю (ПЕГ) за методом Digeon є а в модифікації 56510 В М Фролова та співавт (1990), а також вміст найбільш токсигенної середньомолекулярної фракції (11S-19S) у складі ЦІК При проведенні КЛІНІЧНИХ обстежень та лабораторних досліджень було встановлено, що в першій групі хворих, які страждають на СХВ, при проведенні лікування має місце прискорення нормалізації КЛІНІЧНИХ показників та досягнення стійкой повноцінної ремісії відносно другої групи (таблиця 1) З таблиці 1 видно, що у хворих першої групи тривалість збереження субфебрилітету було на 9,6±0,2 дні (в 2,1 рази) менш, ніж в другій групі, загальної слабкості - на 12,1±0,3 ні (в 2 рази) менш, нездужання - на 11,5±0,3 дні (в 1,8 рази) менш, головного болю - на 12,1±0,25 дні (в 2,2 рази), запаморочення - на 9,8±0,3 дні (в 1,93 рази ), лімфаденопатм - на 14,3±,9 дні (в 2 рази), підвищеної дратівливості - на 13,4±0,9 дні (в 2,1 рази) КЛІНІЧНИЙ нагляд в динамиці дозволив встановити, що тривалість досягнутої ремісії у хворих першої групи склала в середньому 10,6±0,5 міс в другій групі - 5,6±0,25 міс, тобто в 1,9 рази (Р