Спосіб профілактики специфічних запальних ускладнень при епідемічному паротиті у дорослих

1. Спосіб профілактики специфічних запальних ускладнень при епідемічному паротиті у доро 3 взаємно потенціючого ефекту амізону та нуклеїнату в плані противірусної та імуномодулюючої дії обох препаратів. Нами було вперше встановлено, що при сумісному введенні амізону та нуклеїнату хворим з ЕП відмічається суттєве посилення противірусної та імуномодулюючої дії обох препаратів, а в патогенетичному плані у хворих прискорювалася нормалізація імунологічних показників. Показово, що використання заявленого способу сприяє суттєвому зменшенню кількості специфічних запальних ускладнень та прискорення одужання хворих на ЕП. Заявлений спосіб використовують таким чином. Хворим дорослим з діагнозом ЕП призначають детоксикуючу терапію (внутрішньовенне введення 500-1000 мл 5% розчину глюкози з додаванням аскорбінової кислоти 10-20 мл 5% розчину, неогемодез або реополіглюкін по 400 мл), введення амізону всередину по 0,5 г 3 рази на добу після вживання їжі протягом 6-7 діб поспіль, та додатково - нуклеїнат по 2 пігулки (0,5 г) 4 рази на день після вживання їжі протягом 14-21 діб поспіль. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на ЕП віком від 17 до 35 років - основна, що включала 30 осіб (20 чоловіків та 10 жінок) і група зіставлення з 28 осіб (19 чоловіків та 9 жінок). Обидві групи хворих були рандомізовані за віком, статтю хворих та тяжкістю клінічного перебігу захворювання та строком госпіталізації. Хворі основної групи отримували лікування згідно до заявленого способу, тобто детоксикуючу терапію, амізон та нуклеїнат, хворі 58894 4 групи зіставлення лікувалися за допомогою існуючого способу, тобто отримували лише детоксикуючу терапію та амізон. При проведені імунологічного обстеження встановлено, що в обох групах у хворих, що були під наглядом, відмічалася типова клінічна картина ЕП, яка характеризувалася наявністю загальних симптомів інфекційного токсикозу (пропасниця, загальна слабкість, нездужання, головний біль, зникнення апетиту) та локальної симптоматики паротиту, а саме збільшення привушних слинних залоз (переважно з обох боків) та їхню болісність. У 18 (60,5) обстежених основної і у 17 (60,7%) хворих групи зіставлення діагностовано тяжка форма ЕП і у решти пацієнтів обох груп - середньотяжкий перебіг паротитної інфекції. Проведення динамічного спостереження дозволило встановити, що використання запропонованого способу лікування ЕП сприяє позитивному впливу на клінічні ознаки захворювання (таблиця 1). Дійсно, у хворих на ЕП основної групи, яка лікувалася згідно до заявленого способу, відмічалося скорочення тривалості місцевих симптомів паротиту, а саме пропасниці - у середньому на 3,2±0,12 діб, загальної слабкості - на 3,7±0,15 доби, нездужання - на 4,3±0,2 доби, зниження апетиту - на 3,9±0,2 доби (Р