Спосіб діагностики синдрому подразненої кишки

Спосіб діагностики синдрому подразненої кишки, який включає дослідження розладів моторної ДІЯЛЬНОСТІ товстої кишки та дослідження вмісту серотоніну в сироватці крові, який відрізняється тим, що спосіб здійснюють за допомогою нашкірної реєстрації біоелектричної активності товстої кишки та дослідження вмісту серотоніну в сироватці крові хворих імуноферментним методом та визначають характер та взаємозв'язки розладів пептидерпчної регуляції у розвитку синдрому подразненої кишки Корисна модель відноситься до медицини, а саме до способів діагностики захворювань кишечнику і може бути використана для діагностики синдрому подразненої кишки (СПК) За даними науково-медичної інформації СПК відноситься до числа досить актуальних проблем гастроентерології Перші публікації о СПК з'явились у 60-І роки [1] Однак у КЛІНІЧНІЙ практиці він став діагностуватися лише після Міжнародного робочого засідання гастроентерологів (Рим, 1988), присвяченого питанням дефініції синдрому (irritable bowel syndrome), який був ухвалений як комплекс функціональних порушень кишечнику, які продовжуються понад 3 МІСЯЦІ За даними вітчизняних та зарубіжних авторів [2], СПК зустрічається у 25% населення Його розповсюдженість складає 14-24% у жінок та 5-19% у ЧОЛОВІКІВ [3] Однак за допомогою до лікаря звертаються лише 10% страждаючих на це захворювання, враховуючи досить делікатний характер скарг [4] ЕТІОЛОГІЯ Й патогенез цього захворювання не уточнені і нині активно вивчаються БІЛЬШІСТЬ ДОСЛІДНИКІВ вважають, що до патогенетичних механізмів СПК у першу чергу, відносять стрес, хронічні ПСИХІЧНІ навантаження, які сприяють дисбалансу нейромедіаторів (енкефалінів, серотоніну, холецистокініну, нейротензіну, соматостатину та ін) і в якості місцевої ВІДПОВІДІ призводять до зміни функцій кишечнику (моторної з розладом скорочувальної і пропульсивної його активності, секреторної та сенсорної) Немає сумніву, що на сучасному етапі пізнання під терміном СПК об'єднана неоднорідна за етіологією та патогенезом група захворювань Для відокремлення хвороб з однаковим патогенезом використовуються діагностичні критерії СПК (критерії Manning A P , та римські критерії 1988) Відсутність суворої специфічності КЛІНІЧНИХ проявів СПК та схожість з іншими захворюваннями обумовлює необхідність проведення ряду діагностичних та діференційно-діагностичних досліджень Визначення місця СПК серед патологи шлунково-кишкового тракту, як і обґрунтування його визнання в якості еквівалента нозологічної одиниці, потребує цілеспрямованого комплексного дослідження Прототипом вибрано «Спосіб діагностики синдрому подразненої кишки», відомий з повідомлення [5], який за сукупністю істотних ознак на поточний час є провідним і характеризується аналізом результатів психологічних, імунопстохімічних та морфологічних досліджень, як аспектів деталізації патогенезу та формування висновків щодо перебігу захворювання Проте, відома методика є не досить інформативною, що ставить під сумнів вірогідність й точність діагностичного результату, а за участю психологічного тестування є суб'єктивною Від того, відомий спосіб має негативний вплив на адекватну терапію В основу корисної моделі поставлено завдання розробити такий спосіб діагностики СПК, в якому нове виконання деяких методичних аспектів, складання діагностичного алгоритму обстеження хворого дозволятиме у найкоротші терміни вибрати безпомилкову лікувальну тактику Поставлене завдання, ВІДПОВІДНО ДО предмета корисної моделі, здійснюється за допомогою того, CO О) ю 5943 що на стадії життєвого циклу при детальному аналізі критеріїв оцінки перебігу захворювання передбачені додаткові дослідження вмісту серотоніну в крові та характеру взаємозв'язків розладів моторної функції, а формування висновків - по відхиленням їхніх значень від норми. Таблиця 1 Співставний аналіз заявлюваного та відомого способів діагностики синдрому подразненої кишки Найменування показників Дослідження особливостей клінічних проявів Дослідження розладів моторної діяльності товстої кишки Дослідження вмісту серотоніну в сироватці крові Дослідження клінічного перебігу Оскільки очікувані властивості заявлюваного способу мають зв'язок із досягненням позитивного результату, то сукупність пропонованих відмітних ознак можливо кваліфікувати істотною. За цих умов, відсутність очевидності перевершення наведеного результату за рахунок використання додаткових досліджень, дослідження вмісту серотоніну в крові та характеру взаємозв'язків розладів моторної функції дозволяє визнати їх сукупність перед прототипом «новою» і в сполученні з відомими ознаками достатні для вирішення завдання корисної моделі. Поєднання загальних і відомих ознак заявлюваного способу не виявлено у відомій науці та техніці. Заявлюваний спосіб може бути виконаний в умовах лікувальних закладів, таким чином його можна використовувати в системі установ охорони здоров'я людини. Заявлюваний спосіб діагностики СПК здійснюється таким чином: збираються анамнестичні дані, скарги хворого, усім хворим проводилось загально клінічне обстеження: клінічний аналіз крові, дослідження біохімічних показників, загальний аналіз сечі, копрологічне дослідження, дослідження вмісту серотоніну в сироватці крові. Проводилось ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, колоноскопія або ректороманоскопія із отриманням біоптату слизової оболонки товстої кишки з послідуючим його патоморфологічним дослідженням. Функціональне дослідження товстої кишки проводилось за допомогою електрогастрографу ЭГС-4М. Психологічний статус хворих оцінювався за допомогою опитувальника "Міні-мульт" у модифікації Ф.Б. Березіна та М.П. Мірошникова, та тесту Сігілбергера. Дослідження вмісту серотоніну в сироватці крові проводилось імуноферментним методом з використанням набору "Serotonin ELISA КІТ", країна-виробник: (Germany). Проби крові для визначення рівня серотоніну в сироватці крові отримували натщесерце з 8 до 9 ранку з кубітальної вени. Після згортання крові пробірки центрифугували при 500д протягом 10 хвилин, сироватку відбирали, розливали в промаркіровані пробірки і зберігали при -20°С до проведення аналізу. Проводили спектрофотометрію на фотометрі "Humanreader", країна-виробник: (Germany), діапазон довжини хвиль - 405-620нм, діапазон вимірювання оптичної плотності - від 0 до 2,ЗБ. Оцінка результатів здійснювалась за Прототип Заявлюваний спосіб + + + + + + калібрувальною кривою. Відповідно цього графіку прилад разраховує і результат. При цьому діапазон результатів: 30-200Нг/мл, трактується як норма вмісту серотоніну. Дослідження моторної діяльності товстої кишки способом нашкірної реєстрації біоелектричної активності товстої кишки. Для проведення електроколографії використовується електрогастрограф ЭГС-4М, в якому за допомогою спеціальних фільтрів змінюється характеристика частот, що дозволяє реєструвати біоструми товстої кишки. Запис електроколограм проводилась зранку, через 1-2ч після звичайного сніданку. Активний електрод накладувався на поверхню тіла в місті проекції відділів товстої кишки, вивчали моторику сліпої, ободової та сигмовидної кишок. Неактивний електрод накладали на нижню треть правої гомілки. Записували електричну активність товстої кишки над кожним відділом на протязі ЗО хвилин. При оцінкі результатів електроколографії враховували загальний характер кривой, частоту перистальтичного і тонічного компонентів, амплітуду зубців у мілівольтах, ритм скорочень. По характеру електроколограм всі обстежені хворі були поділені на групи. При нормокінетичному типі електроколограм під час запису біострумів сліпої кишки вольтаж зубців дорівнював 0,10-0,12мВ, поперечно ободової кишки - 0,190,21 мВ і сигмовидної - 0,24-0,26мВ. При гиперкинетичному типі кривой вольтаж перевищував вказані величини, а при гіпокінетичному типі відмічалось зменшення біопотенціаів. Проведені спостереження встановили кореляцію між характером стільця і данними електрокологафії. При проносах частіше зустрічається висока амплітуда як тонічного, так і перестальтичного компонентів. При закрепах і чергуванні закрепів з проносами відмічається крива з рідкими перистальтичними скороченнями. Для спастичного запора характерна висока амплітуда кривої з рідкими кишковими скороченнями, які нагадують гіперкінез, тонічний компонент преобладає над перистальтичним. Використання заявлюваного способу ілюструють такі конкретні приклади. Приклад 1 Хвора К., 42 роки, історія хвороби №421, поступила до клініки захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки Інституту гастроентерології АМН 5943 України 03 02 2004 року зі скаргами на загальну слабкість, біль у животі бурчання, здуття живота, пронос, знижений настрій Хворіє з 2001 року, коли після нервовоемоційного перевантаження на роботі виникли пронос, біль по ходу товстої кишки, здуття живота Лікувалась неодноразово стаціонарно з приводу хронічного панкреатиту та проктосигиощіту, перенесла операцію холецистектомію Діагноз синдром подразної кишки встановлений в 2002 році на основі типової клінічної, ендоскопічної, рентгенологічної та гістологічної картин Об'єктивно загальний стан хворої середньої тяжкості, шкіра бліда, дефіцит маси тіла 5кг, AT 110/70мм рт ст , пульс 90 за хв , задовільних властивостей Над легенями дихання везикулярне Серце - тони приглушені, ритм правильний Язик обкладений білим нальотом Живіт при пальпації болючий в правій задухвинній ДІЛЯНЦІ Печінка біля краю реберної дуги Селезінка не збільшена Випорожнення 4-5 разів на добу, кал кашоподібний Ректороманоскопія Заключения Субатрофічний проктосигмоідіт Катаральний сфінктеріт Морфологічне дослідження незначний набряк слизової оболонки кишки, збільшення діаметру капілярів, укорочення та розширення крипт, повишений вміст в них слизу, невелике збільшення бокаловидних клітин, незначна клітинна інфільтрація Дослідження сироватки крові на серотонін 207Нг/мл - вище норми Дослідження моторної ДІЯЛЬНОСТІ товстої кишки способом нашкірної регестрації біоелектричної активності товстої кишки Реєструвалась висока амплітуда зубців як тонічного, так і перистальтичного компоненту, збільшувалась частота скорочень товстої кишки Заключения пперкінетичний тип електроколограми Психологічне дослідження Тест Спілбергера Заключения Високий рівень тривоги Опитувальник "міні-мульт" ММРІ Заключения Депресивно-іпохондричні особливості Копролопчне дослідження калу форма - оформлений, консистенція - м'який, колір - коричневий, запах - нейтральний, м'язові волокна - незначна КІЛЬКІСТЬ, мила незначна КІЛЬКІСТЬ, неперетравлена клітковина - незначна КІЛЬКІСТЬ, простійші та яйця глист - не виявлені Загальний аналіз крові гемоглобін - 118г/л, еритроцити - 3,8x10-іг/л, кольоровий показник 0,93, лейкоцити - 4,4x10э/л, ШОЕ - 7мм/год, еозинофіли - 1%, сегментоядерні - 53%, лімфоцити 46% Отримане лікування Дієта, смекта, ентерол, но-шпа, еглоніл, мезим-форте КЛІНІЧНИЙ діагноз Синдром подразненої кишки з преобладаниям діареї Таким чином, за допомогою заявлюваного способу діагностики синдрому подразненої кишки були розроблені діагностичні критерії, складен діагностичний алгоритм обстеження хворого, що дозволило у найкоротші терміни вибрати безпомилкову лікувальну тактику і в задовільному стані 24 02 2004р хвора виписана додому під диспансерний нагляд Запропонованим способом в КЛІНІЦІ захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки Інституту гастроентерології АМН України обстежено 36 пацієнтів з синдромом подразненої кишки (16 з діарейним варіантом, 20 з закріпним) Використання запропонованого способу сприяло швидкій розробці діагностичних критеріїв та складанню діагностичного алгоритму обстеження хворих Цей метод діагностики є доступним Таблиця 2 Показники електроколографії у хворих на синдром подразненної кишки в залежності від варіанту кишкової диспепсії Тип електроколографії Нормокінетичний Гіпокінетичний Пперкінетичний Діарейний варіант п=16 Жінки Р ± т , Чоловіки % Р±т, % 40,0±12,25 33,33±4,49 60,0±12,25** 66,67±6,23** Закріпний варіант п=20 Чоловіки Жінки Р±т, % Р±т, % 7,69±5,96 61,54±10,87** 71,43±10,1** 30,77±10,32 28,57±10,1 Здорові п=17 Жінки Р ± т , Чоловіки Р±т, % % 29,41 ±11,05 23,53±10,28 17,64±9,24 5,88±5,70 17,64±9,24 5,88±5,70 Примітки *р