Спосіб діагностики полідорозису у вирощуваних у чорному морі двостулкових молюсків (устриць і мідій)

Спосіб діагностики полідорозису у вирощуваних у Чорному морі двостулкових молюсків (устриць і мідій), що включає вивчення клінічних ознак захворювання, паразитологічний аналіз молюсків та діагностику захворювання, який відрізняється тим, що щомісяця досліджують свіжовибрану про 3 міститься понад 6000 спороцист. Залежно від цього проводять профілактичні дії. Недоліками відомого способу є: - неможливість застосування способу через розходження в систематичному положенні та морфо-анатомічних ознаках розглянутих організмів, їхніх біологічних особливостях. У прототипі фігурує вид Proctoeces maculatus, що належить до класу Trematoda, розглянуті полідори належать до класу Polychaeta; - різна локалізація в організмі хазяїна та зовнішній вигляд поразок в організмі хазяїна, спричинені збудниками захворювань, які є перешкодою для діагностики полідорозису. В основу способу діагностики полідорозису у вирощуваних у Чорному морі двостулкових молюсків (устриць і мідій) поставлена задача здійснення попередньої оцінки стану природного епізоотичного фону в конкретній акваторії шляхом виявлення характерних ознак захворювання (полідорозису). Поставлена задача досягається тим, що захворювання діагностують шляхом зовнішнього та внутрішнього обстеження і вважають молюсків потенційно зараженими при виявленні прикріпленими до поверхні раковини 1-2 нектохет; зараженими - при наявності в одному молюску одного подвійного отвору (вхід-вихід), або одного Uподібного ходу в товщі раковини, або одних пузирчастих перлів на перламутровому шарі раковини; сильно зараженими - при виявленні в одній устриці більше трьох парних отворів, трьох U-подібних ходів або двох великих пузирчастих здуттів; гиперінвазованими - якщо в одній устриці всі зазначені утворення присутні одночасно. Для виявлення захворювання щомісяця досліджують свіжовідібрану пробу устриць у розмірі 15-25 екз., що включає однорічних, дво- і трирічних молюсків. Корисна модель пояснюється ілюстраціями. На фіг. 1 - Численні одиночні полідори в товщі раковини гігантської устриці; фіг. 2 - Раковини устриць з пузирчастими перлами: А - різноманіття форм і місць локалізації (крізь тонкий, що легко проламується перламутр просвічує чорний сірководневий мул); Б - багатокамерна структура пузирчастих перлів, що займає більше 50 % площі раковини; В - пузирчасті перли в раковині мідії (стрілки вказують на блістери та пузирчасті перли); фіг. 3 - Поліхета P. websteri: А - Дорослий черв, пофарбований у золотаво-жовтий колір; Б нектохета перед осіданням на стулку устриці. Спосіб здійснюється таким чином. Клінічні ознаки. Поразка полідорами устриць і мідій виражається в зміні форми та кольору краю раковини і її внутрішньої перламутрової частини. Молода полідора просвердлює отвір на границі шарів наростання раковини, проробляючи в її товщі поздовжній хід. За ростом поліхети розміри ходу збільшуються, і він стає чітко видний на внутрішній поверхні раковини у вигляді витягнутого легкого здуття білястого кольору. Як правило, цей хід має U-подібну форму і з'єднується із зовнішнім середовищем за допомогою вхідного та вихідного отворів. У цьому ході звичайно перебуває одна полідора (фіг. 1). Нерідко цей хід трансформується у велике здуття - пузирчасті перли, що виступають 60630 4 усередину екстрапаліальної порожнини устриці або мідії. Згодом хід і пузирчасті перли заповнюються мулом, що має виражений запах сірководню. Колір цих перлів варіює від білого до темносірого або чорного (фіг. 2). Клінічними ознаками полідорозису варто вважати наявність розташованих у раковині молюсків, а також на внутрішній поверхні, порожнин, заповнених і тимчасово не заповнених сірководневим мулом, навіть при відсутності в них свердлячої поліхети. Паразитологічний (епізоотологічний) аналіз. Для виявлення коректної епізоотологічної картини на акваторії марігосподарства проби устриць і мідій беруть безпосередньо перед аналізом. Кожну устрицю або мідію поміщають у чашку Петрі та заливають чистою морською водою так, щоб вона злегка покривала раковину. Зовнішній огляд раковини за допомогою мікроскопа є обов'язковим елементом дослідження, що дозволяє виявити початок інвазії або виявити полідору, що вже заселила молюска. Розселітельні личинки полідори нектохети прикріплюються до поверхні стулки раковини, перш ніж перфорувати її. У цей момент нектохету у вигляді плоского багаточленистого «черв'ячка» розміром близько 2 мм із парою довгих «вусиків» на головному кінці тіла (фіг. 3Б) можна побачити на поверхні раковини. Нектохет, знайдених у кожного з обстежених молюсків, збирають препарувальною голкою та опускають в 70° етиловий спирт, налитий в окрему паразитологічну пробірку. Дорослих черв'яків можна виявити при зовнішньому огляді раковини по подвійному, горизонтально розташованому отвору, нерідко локалізованому по краю раковини. Виявити отвір полідори вдається не завжди. Тому слідом за зовнішнім оглядом устриць і мідій розкривають. Тіло як устриці, так і мідії відокремлюють від стулок скальпелем і видаляють. Потім проводять огляд внутрішньої поверхні обох стулок. У випадку виявлення витягнутих або округлих здуттів, пофарбованих в інший колір ніж перламутровий шар раковини (фіг. 1, 2А, 2Б), або сильно виступаючих в екстрапаліальну порожнину пузирчастих перлів (фіг. 2В), з'являються підстави вважати устрицю або мідію зараженою полідорою. Для підтвердження цього блістер або «перли» акуратно розкривають, поміщують в чашку Петрі і вивчають під мікроскопом. Можуть бути виявлені дорослі полідори у вигляді плоских членистих золотаво-жовтого кольору черв'яків 10-35 мм у довжину, які змієподібно звиваються. Розкриті «перли» також додатково обстежать у відбитому світлі мікроскопа для виявлення черв'яків, що не потрапили в чашку Петрі. Як і нектохет, дорослих полідор від кожної устриці варто зібрати препарувальною голкою та зафіксувати в окремій пробірці в 70° етиловому спирті. Характеристика епізоотичного фону. Для оцінки епізоотичного фону при розміщенні молюскових господарств авторами корисної моделі пропонується наступна градація ступеня зараженості полідорами молюсків у природних поселеннях, що свідчить про розміри потенційної загрози для культивуємих молюсків по фактору полідорозису. Сла 5 бко зараженими варто вважати молюсків у діапазоні 0,1-10 %, середньо зараженими - 11-25 %, сильно зараженими - 26-50 %, а гіперзараженими 51-100 %. Приклади реалізації способу. Приклад 1. На дослідній устричній фермі в б. Козача (м. Севастополь) восени брали проби молюсків: 15 устриць С. gigas 1-2-3-літнього віку. Молюсків доставляли в спеціалізовану лабораторію, де в акваріумах забезпечували продувку води мікрокомпресором. Кожного з молюсків, поміщали в чашку Петрі та проводили зовнішній огляд у відбитому світлі на стереоскопічному мікроскопі МБС-10. У п'яти устриць на поверхні правої стулки знайшли по 1-5 нектохет на стадії 16-18 сегментів. У трьох устриць знайшли по 1-2 більших нектохет, що вже проробляли ходи в раковині. Нектохети були зафіксовані в 70° етиловому спирті. Пізніше була визначена їх приналежність до виду P. websteri. Це дозволило не тільки виявити присутність P. websteri у конкретному районі, але й установити календарні строки осідання її личинок на стулки устриць - кінець жовтня. Частота виявлення осілих на устриць личинок полідор P. websteri і P. ciliata і їх чисельність є показниками, що свідчать про потенційне зараження молюсків і епізоотичною характеристикою району. Ознаки полідорозиса констатовані відповідно в 35 % устриць, що дає підстави віднести досліджуваний район до сильно зараженого. Приклад 2. Свіжоздобуті устриці С. gigas 2-3-літнього віку в кількості 21 екз. (дослідна устрична ферма б. Козача - м. Севастополь) були піддані аналізу. Попередній зовнішній огляд виявив трьох інвазованих полідорою устриць. При наступному розкритті цих устриць виявилося, що у двох особин полідори сформували одиночну трубку кожна. У 60630 6 однієї устриці хід вів у пузирчасті перли, у якому при аналізі його вмісту знайшли трьох черв'яків, визначених пізніше як P. ciliata. Розкриття інших 18 устриць виявило ще 6 молюсків з ознаками полідорозиса, двоє з них мали великі здуття на лівій, більшій стулці. В одній з пузирчастих перлин були знайдені 5 черв'яків, в іншій -12 (фіг. 3). В інших устрицях були виявлені одиночні полідори. Аналіз складу зафіксованих у спирті поліхет показав, що дві устриці були заражені Р. websteri, інші - P. ciliata. У пробі мідій з довжиною раковини 60-70 мм (25 екз.), добутих у районі Любимовки (м. Севастополь), знайшли пузирчасті перли у 5 мідій. Ці «перлини» займали від 40 до 75 % поверхні раковини. У кожній з них були виявлені по 3-5 полідор. Наступне вивчення зафіксованих в 70° етиловому спирті черв'яків дозволило віднести їх до виду P. ciliata. Епізоотичний фон досліджуваного району характеризувався як середньо заражений (20 %). Пропонований спосіб дозволяє діагностувати захворювання молюсків на самих ранніх стадіях його виникнення, у проміжному стані, у дефінітивному виді та мінімізувати збиток, що наносить полідорозис тому або іншому маригосподарству. Джерела інформації: 1. Гаевская А. В. Паразиты, болезни и вредители мидий (Mytilus, Mytilidae). VI. Полихеты (Polychaeta). - Севастополь: ЭКОСИ-Гидрофизика, 2008. - 137 с. 2. Лисицкая Е. В., Болтачева Н. А., Лебедовская М. В. Новый для фауны Украины вид Polydora websteri Hartman, 1943 (Polychaeta: Spionidae) из прибрежных вод Крыма (Черное море) // МЭЖ, Т. IX, № 2, - 2010. - С. 74-79. 3. Спосіб діагностики й профілактики проктекозису чорноморських мідій в умовах марикультури. Пат. № 82302, Україна, МПК А01К 61/00. 7 Комп’ютерна верстка Л. Купенко 60630 8 Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601