Спосіб оцінки толерантності до фізичного навантаження хворих, що перенесли інфаркт міокарда

Спосіб оцінки толерантності до фізичного навантаження хворих, що перенесли інфаркт міокарда, за яким здійснюють візуалізацію серця шляхом ехокардіографічного дослідження, визначають індекс скоротливої функції міокарда (ІСФ), а після відновлювального лікування аналізують показники дистанційної ходьби за 6 хвилин, який відрізняється тим, що додатково визначають індекс маси міокарда (ІММ), визначають кінцево-діастолічний (КДО) об'єм лівого шлуночка, співставляють вели U 2 (19) 1 3 бражаючи лише середню швидкість зміни об'єму порожнини лівого шлуночка (Vcf=(KДO-KCO)/T вигнання. Підтверджує це необґрунтованість введення Vcf у формулу визначення К. Відомий спосіб оцінки ефективності відновлювального лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарда (см. UA 52134 МПК А61В8/00, дата публікації: 10.08.2010, бюл. № 15), за яким здійснюють візуалізацію серця шляхом ехокардіографічного дослідження, за даними якого визначають КСО, при цьому до початку і після відновлювального лікування додатково визначають індекс скоротливої функції міокарда (ІСФ) за формулою: ІСФ=УО/КСО. Після відновлювального лікування додатково аналізують показники дистанційної ходьби за 6 хвилин, коли після відновлювального лікування КСО ЛШ зменшується більше, ніж на 20%, ІСФ збільшується не менше, ніж на 30 %, а показник дистанційної ходьби за 6 хвилин знаходиться в межах 500-800 м, вважається відновлювальне лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарда ефективним. Основним недоліком способу є строк проведення дослідження 3-4 місяці після завершення всіх етапів реабілітації. Обидва способи як для оцінки толерантності до фізичного навантаження хворих, так і для оцінки ефективності лікування хворих, що перенесли ІМ, не приймають до уваги основний фактор компенсації порушень при ІМ функції ЛШ - гіпертрофії лівого шлуночка, виміром якої є індекс маси міокарда (ІММ), використовують поєднання спрямованості і величини визначуваних індексів (К і ІСФ) з результатами проби з фізичним навантаженням. Задачею розробки є створення способу оцінки толерантності до фізичного навантаження хворих, що перенесли інфаркт міокарда, в якому за рахунок додаткового застосування показників основного фактора компенсації порушень та застосування визначених емпіричним шляхом показників границь, поєднання величини визначених показників з результатами проби з фізичним навантаженням забезпечується підвищення достовірності висновку. Для вирішення цієї задачі спосіб оцінки толерантності до фізичного навантаження хворих, що перенесли інфаркт міокарда, включає візуалізацію серця шляхом ехокардіографічного дослідження, визначають індекс скоротливої функції міокарда (ІСФ) а після відновлювального лікування аналізують показники дистанційної ходьби за 6 хвилин. Новим у способі є те, що додатково визначають індекс маси міокарда (ІММ), визначають кінцево-діастолічний (КДО) об'єм лівого шлуночка, співставляють величини визначених показників з результатами проби з фізичним навантаженням та у випадку, коли КДО знаходиться у межах 1602 253мл, ІММ знаходиться у межах 149-264 г/м , ІСФ знаходиться у межах 1,07-1,40, а дистанція 6-ти хвилинної ходьби знаходиться у межах 500-800 м, роблять висновок, що толерантність до фізичного навантаження відповідає рівню І функціонального класу (ФК); у випадку, коли КДО знаходиться у межах 160-220 мл, ІММ знаходиться у межах 1492 235 г/м , ІСФ знаходиться у межах 0,72-0,99; а 62142 4 дистанція 6-ти хвилинної ходьби знаходиться у межах 500-350 м, роблять висновок, що толерантність до фізичного навантаження відповідає рівню II ФК; а у випадку, коли КДО знаходиться у межах 138-219,8 мл, ІММ знаходиться у межах 1262 259,5г/м , ІСФ знаходиться у межах 0,52-1,01, а дистанція 6-ти хвилинної ходьби знаходиться у межах 250-350 м, роблять висновок що хворий належить до групи високого ризику розвитку несприятливих серцево-судинних подій, з низьким рівнем толерантності до фізичного навантаження, що відповідає III ФК. В новому способі для оцінки толерантності до фізичного навантаження хворих, що перенесли інфаркт міокарда, приймають до уваги основний фактор компенсації порушень при ІМ функції ЛШ гіпертрофії лівого шлуночка, виміром якої є індекс маси міокарда (ІММ), використовують поєднання спрямованості і величини визначуваних індексів (К і ІСФ) з результатами проби з фізичним навантаженням, що дозволяє визначити рівень толерантності до фізичного навантаження, який можливо буде досягнути в результаті лікування, та забезпечує підвищення достовірності висновку. Спосіб ілюструється прикладами його застосування. Хворий Т. 57 років, знаходився у відділенні інфаркту міокарда і відновлювального лікування ННЦ-Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска з діагнозом: ІХС: гострий інфаркт міокарда з зубцем Q передньо-перетинково-верхівкової області лівого шлуночка (12.12.2008 p.) CH 1 ст. Після закінчення стаціонарного етапу лікування хворому проведена ехокардіографія: ФВ - 51,7 %, КДО - 167 мл, ІММ 2 170 г/м , ІСФ - 1,39 (в вихідному стані - 0,99). Співставлення параметрів, які характеризують функціональний стан даного хворого з такими, що в нормі дозволяє відмітити, що величина ФВ та ІСФ знаходяться в межах фізіологічних коливань (в N ФВ>50 %, ІСФ за середніми даними 1,45±0,05, нижня дискримінаційна межа 1,25). Нормальна величина ІСФ в поєднанні з помірним збільшеним КДО на 30 % в порівнянні з середньостатистичною величиною даного показника в нормі та вираже2 ною гіпертрофією міокарда (>150 г/м ) дозволяє вважати, що даному хворому можна проводити пробу з фізичним навантаженням та очікуваний результат проведення проби може відповідати рівню І ФК. Хворому проведена проба дистанційною ходьбою протягом 6 хвилин (по NYHA). Результат проби - хворий адекватно пройшов 500 м, що відповідає рівню толерантності до фізичних навантажень, що відповідає І ФК. Очікуваний результат за отриманими даними у хворого Т. підтверджується проведенням проби з дистанційною ходьбою. Хворий Г., 62 роки, знаходився у відділенні інфаркту міокарда і відновлювального лікування ННЦ-Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска з діагнозом: ІХС: гострий Q-IM передньо-перетинкововерхівковий ІМ (12.03.2010 р.) СН ІІ-А ст. Після закінчення стаціонарного етапу лікування хворому проведена ехокардіографія з визначенням основних показників кардіогемодинаміки: ФВ - 49,8 %, 2 КДО - 157 мл, ІММ - 164 г/м , ІСФ - 0,85. 5 62142 Співставлення параметрів, які характеризують функцію лівого шлуночка даного хворого з такими в нормі, дозволило встановити збільшення КДО (на 25 % в порівнянні зі середньостатистичною величиною показника в нормі), наявністю вираже2 ної гіпертрофії ЛШ (ІММ>150 г/м ), значне зниження ІСФ. Слід зауважити, що величина ФВ у даного хворого знаходилася на нижній межі норми. У даного хворого наявність вираженої гіпертрофії лівого шлуночка і збільшеного КДО в поєднанні зі зниженим ІСФ свідчить про недостатній рівень реалізації компенсаторно-пристосувальних меха 6 нізмів адаптації до умов гемоциркуляції і дозволяє передбачати наявність зниженої толерантності до фізичного навантаження до рівня III ФК і необхідності обережності при проведенні проби з фізичним навантаженням. Хворому проведена проба з дистанційною ходьбою протягом 6 хвилин (по NYHA). Результат проби - хворий пройшов 300 м, що відповідає рівню ТФН, яка характеризує III ФК. Тобто, результат, отриманий при проведенні проби з ФН підтверджує передбачення про низький рівень ТФН на підставі аналізу даних ехокардіографії. Таблиця Показники кардіогемодинаміки і результатів тесту з ходьбою (за NYHA) у хворих на ІМ Групи 1-а група 2-а група 3-я група М+m Межа коливань М+m Межа коливань М+m Межа коливань КДО, мл 195,4±8,6 160-253 196,5±7,5 160-220 185,8±11,8 138-219,8 Величина показника 2 ІММ, г/м ІСФ Прогноз ходьби, м 208,5±1167 1,17±0,07 >500 149-264 1,07-1,40 212,3±10,7 0,84±0,03