Спосіб визначення ризику розвитку синдрому чардж-стросса в хворих на бронхіальну астму та системні васкуліти з еозинофільним синдромом

Спосіб визначення ризику розвитку синдрому Чардж-Стросса (СЧС) в хворих на бронхіальну астму та системні васкуліти з еозинофільним синдромом, при якому проводять імунологічні дослідження для визначення кількості еозинофілів в периферичній крові, рівня загального IgE, інтерлейкінів (ІЛ)-2, ІЛ-4, ІЛ-5 та ІЛ-10, кількості Т- та Влімфоцитів та їх активізаційних маркерів, а також концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), на основі статистичного аналізу та математичного моделювання визначають імунологічні предиктори ризику виникнення синдрому ЧарджСтросса, отримані дані вводять у виведену формулу для хворих на бронхіальну астму з еозинофілією: U 2 (19) 1 3 рівня загального lgE, інтерлейкінів (ІЛ)-2, ІЛ-4, ІЛ-5 та ІЛ-10, кількості Т- та В-лімфоцитів та їх активізаційних маркерів, а також концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), на основі статистичного аналізу та математичного моделювання визначають імунологічні предиктори ризику виникнення синдрому Чардж-Стросса, отримані дані вводять у виведену формулу для хворих на бронхіальну астму з еозинофілією: СЧС {0;1} = ROUND (0,0038 х лейкоцити + 0,0344 х еозинофіли % + 0,0095 x CD HLA DR % + 0,0086 х ЦІК + 0,0091 x IgE - 0,0001 х ІЛ-2+0,0098 х ІЛ-4+0,0791 х ІЛ-5-0,0129 х ІЛ-10-0,8432), де ROUND - математична операція заокруглення до цілих виразу, обчислюваного за індивідуальними значеннями вказаних показників кожного з хворих на бронхіальну астму, або у виведену формулу для хворих на системні васкуліти з еозинофілією: СЧС {0;1} = ROUND (0,0101 х еозинофіли % + 0,0139 x CD4 % - K),0124 x CD19 % 0,0029 x CD25 % + 0,0308 x CD HLA DR % + 0,0089 х ЦІК + 0,0005 x IgE + 0,0616 х ІЛ-2-0,0046 х ІЛ-4+0,0207 х ІЛ-50,0329 х ІЛ-10 0,7649), де ROUND - математична операція заокруглення до цілих виразу, обчислюваного за індивідуальними значеннями вказаних показників кожного з хворих на системні васкуліти і, якщо в результаті проведеного підрахунку в пацієнта результат близький до 1 та 1, стверджують про високий ризик розвитку синдрому ЧарджСтросса, при значенні 0 стверджують про низький ризик розвитку синдрому Чардж-Стросса. Імунологічні предиктори ризику синдрому Чардж-Стросса в хворих на бронхіальну астму та системні васкуліти з еозинофільним синдромом визначені з врахуванням клітинноопосередкованого, антитіло-залежного та гіперімунокомплексного механізмів його розвитку, а також з урахуванням того, що ця патологія поєднує у собі ознаки як алергічної, так і автоімунної патології, та характеризується певними порушеннями з боку імунної системи. Спосіб здійснюють таким чином. У хворих на бронхіальну астму та системні васкуліти на тлі еозинофілії визначають кількість еозинофілів в периферичній крові, рівень загального IgE, IЛ-2, IЛ-4, IЛ-5 та ІЛ-10 кількість Т- та Влімфоцитів та їх активізаційні маркери, а також концентрацію ЦІК. Отримані дані вводять у виведену формулу для хворих на бронхіальну астму з еозинофілією або у виведену формулу для хворих на системні васкуліти з еозинофілією. Якщо в результаті проведеного підрахунку в пацієнта результат близький до 1 та 1, стверджують про високий ризик розвитку синдрому Чардж-Стросса, при значенні 0 - стверджують про низький ризик розвитку синдрому Чардж-Стросса. Про наявність зв'язку між синдромом ЧарджСтросса (його наявністю/відсутністю) та індивідуальними значеннями різних показників хворих на бронхіальну астму та на системні васкуліти свідчать результати проведеного кореляційного аналізу з визначенням коефіцієнтів їх парної кореляції 63387 4 для хворих на бронхіальну астму та системні васкуліти з еозинофілією та без еозинофілії. Найбільш значимими математично обґрунтованими імунологічними предикторами ризику розвитку синдрому Чардж-Стросса як серед хворих на бронхіальну астму з еозинофільним синдромом, так і серед хворих на системні васкуліти з еозинофільним синдромом є наявність вираженої та стійкої еозинофілії та високий рівень IЛ-5. Додатковими імунологічними особливостями для цих патологій у визначенні ймовірності розвитку синдрому Чардж-Стросса для хворих на бронхіальну астму з еозинофільним синдромом є зростання + показників CD НLA DR - лімфоцитів, IgH та IЛ-4, a для хворих на системні васкуліти з еозинофільним + синдромом - підвищення кількості СО19 + лімфоцитів, CD HLA DR -лімфоцитів та рівнів ЦІК, ІЛ-2. Відносно вищі коефіцієнти кореляції дозволяють відібрати з множини усіх вимірюваних показників хворих на бронхіальну астму без та з еозинофілією, а також на системні васкуліти без та з еозинофілією, комплекс найбільш інформативних показників щодо прогнозування розвитку синдрому Чардж-Стросса. У цьому відношенні результати їх кореляційного аналізу за множинами індивідуальних даних практично співпадають з висновками порівняльного аналізу за вибірковими середніми значеннями. Все цe дає змогу математично описати рівнянням виявлені залежності між синдромом Чардж-Стросса і вибраним комплексом найбільш інформативних показників хворих на бронхіальну астму та системні васкуліти. Наявність кореляцій, тобто лінійних залежностей, дозволяє для такого опису використати як адекватну математичну модель рівняння множинної лінійної регресії: у = b0 + b1 × 1 + b2 × 2 + … + bкхк, де x1, x2,…, хк - кількісні значення інформативних показників у хворих при наявності/відсутності СЧС (в моделюючому рівнянні вони розглядаються як незалежні змінні); b0, b1, b2,…, bк - шукані величини відповідних коефіцієнтів регресії (параметрів вказаної математичної моделі), які обчислюються на основі множини наявних даних; y - результуючий показник СЧС (наявність/відсутність якого формально вважається залежною змінною). Модельований результуючий показник у визначається за наведеним рівнянням регресії як кількісна величина. Однак його можна ввести в модель і визначати за моделлю як категоріальну (альтернативну, бінарну) змінну Y, наприклад, прийняти у випадках відсутності СЧС Y = 0, а у випадках наявності СЧС Y = 1. Результати обчислень у за вказаним вище рівнянням (які звичайно є дробовими числами) будуть наближатися до значення 0 чи 1, а категоріальний висновок щодо можливості розвитку СЧС отримують як заокруглення кожного обчисленого значення у до цілих, тобто Y = ROUND(y). Для математичного опису виявлених нами залежностей у вигляді регресійної моделі було використано статистичний матеріал, а саме - по 90 5 індивідуальних значень кожного з 9-ти вибраних (вказані у табл. 1) інформативних показників, і ще 90 умовних числових значень (0 чи 1), які приблизно порівну представляють можливість наявності/відсутності у хворих на бронхіальну астму без та з еозинофілією розвитку синдрому ЧарджСтросса. Аналогічно для хворих на системні васкуліти без та з еозинофілією та визначення ймовірності розвитку синдрому Чардж-Стросса було також використано статистичний матеріал нашої роботи, а саме - по 79 індивідуальних значень кожного з 11-ти вибраних (вказані у табл. 2) інформативних показників, і ще 79 умовних числових значень (0 чи 1), які також приблизно порівну представляють можливість наявності/відсутності у хворих на системні васкуліти розвитку синдрому Чардж-Стросса. 63387 6 За цими вихідними для моделювання даними були визначені програмними засобами EXCEL параметри моделі (рівняння множинної лінійної регресії), представлені в табл. 1 для хворих на бронхіальну астму з еозинофілією та без еозинофілії та в табл. 2 для хворих на системні васкуліти з еозинофілією та без еозинофілії. Регресійна модель для хворих на бронхіальну астму характеризувалась високою достовірністю 2 (р