Спосіб лікування хворих на феліноз

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до способів лікування інфекційних хвороб. Актуальність проблеми пов'язана зі значною розповсюдженістю фелінозу, або хвороби котячих подряпин, серед населення та недостатньою ефективністю існуючих способів лікування даного захворювання. Відомий спосіб лікування фелінозу антибіотиками широкого спектру дії (Руководство по инфекционным болезням / Под ред. Ю.В.Лобзина. -СПб: Фолиант, 2000.- С.244-246). Однак клінічний досвід свідчить про недостатню ефективність цього способу у частини хворих на феліноз. Тому запропоновано додатково до антибактеріальних препаратів вводити протизапальні препарати, що потенціюють дію антибіотиків та стимулюють імунологічну реактивність хворих, зокрема амізон (Деклараційний патент на винахід №46659 "Спосіб лікування фелінозу / Фролов В.М. - Публ. 15.05.2002.-Бюл.№5). Однак до недоліків способу відноситься те, що в низці випадків він недостатньо швидко ліквідує симптоми інфекційного токсикозу та місцевих запальних явищ, особливо при тяжкому перебізі фелінозу. Тому він потребує подальшого удосконалення. Тому був розроблений спосіб лікування хворих на феліноз, при якому додатково до антибактеріальних препаратів та амізону вводять імуноактивний препарат циклоферон, що володіє також протизапальною дією (Рішення про видачу деклараційного патенту на винахід від 12.03.2003 стосовно заявки №2002075401 МІЖ 7 А61К31/24 від 01.07.2002. - Спосіб лікування хворих на феліноз). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих зберігається тривалий перебіг фелінозу, що у патогенетичному плані пов'язано з суттєвим зниженням у таких хворих функціональної активності макрофагальної фагоцитуючої системи (МФС). Задачею винаходу було удосконалення відомого способу лікування хворих на феліноз та зменшення частоти тривалого перебігу захворювання шляхом додаткового введення хворим ербісолу - нового вітчизняного імуноактивного препарату, який володіє також детоксикуючою дією. Ербісол - це комплекс природних сполук з ембріональної тканини великої рогатої худоби, який володіє імуномодулюючою, мембраностабілізуючою дією, чинить антиоксидантний та протизапальний ефекти. За своєю фармакологічною дією ербісол є біостимулятором, має значну імуномодулюючу та гепатопротекторну дію, стимулює регенерацію ушкоджених тканин у зв'язку з активацією синтезу білка та нуклеїнових кислот. Унікальною можливістю ербісолу є поєднання імуномодулюючої дії препарату з вираженою протизапальною активністю, оскільки такі ефекти традиційно вважаються взаємовиключаючими один одного. Підставою до нашої пропозиції була вперше встановлена авторами заявки закономірність, яка полягає в тому, що сукупне введення амізону, циклоферону та ербісолу обумовлює взаємне потенціювання протизапального та імунокоригуючого ефектів усіх трьох препаратів, особливо відносно підвищення фагоцитарної ланки імунної відповіді. Тому в клінічному плані відмічається суттєве покращення результатів лікування хворих на феліноз, ніж при використанні лише амізону та циклоферону, поперед усього вірогідне зниження частоти тривалого перебігу захворювання. Отже, заявлений спосіб має суттєві переваги відносно відомого способу-прототипу і є перспективним для використання в клінічній практиці. Спосіб здійснюється таким чином: хворому на феліноз призначають антибіотики широкого спектру дії в середньотерапевтичному дозуванні, амізон усередину по 0,25г 3-4 рази на добу протягом 7-14 діб, циклоферон внут-рішньом'язово по 2мл 12,5% розчину 1 раз на добу п'ять днів поспіль, потім при необхідності застосують ще п'ять ін'єкцій циклоферону через добу, усього здійснюють 5-10 ін'єкцій циклоферону та додатково ербісол по 2мл 1 -2 рази на добу внутрішньом'язово протягом 15-20 діб поспіль. При розробці заявленого способу для його клінічного та патогенетичного обґрунтування було обстежено дві групи хворих - основна (36 осіб), яка отримувала лікування згідно з заявленим способом, та група зіставлення (32 особи), яка лікувалася відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих на феліноз були рандомізовані за віком, статтю хворих та тяжкістю клінічного перебігу захворювання. В обох групах переважали хворі із середньотяжким перебігом фелінозу (32 особи та 29 осіб відповідно). В обох групах порівнювали клінічні та лабораторні показники у динаміці: основній, яка лікувалася відповідно до заявленого способу, та групі зіставлення, що отримувала лікування згідно до відомого способу-прототипу. Проведені клінічні спостереження та лабораторні обстеження дозволили встановити, що застосування заявленого способу сприяє чітко вираженій позитивній динаміці клінічної симптоматики в обстежених хворих основної групи, в тому числі скороченню тривалості збереження синдрому загального інфекційного токсикозу, в тому числі пропасниці, та ліквідації місцевих запальних проявів з боку шкіри та лімфатичних вузлів. Дані щодо впливу заявленого способу відносно відомого способу-прототипу на клінічні показники у хворих на феліноз наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування на клінічні показники у хворих на феліноз, що були під наглядом (М±m) Клінічні показники пропасниці загальної слабкості нездужання головного болю зниження апетиту ломоти у тілі Способи лікування фелінозу заявлений (n=36) відомий (n=32) Тривалість збереження (діб): 3,4±0,5 6,8±0,7 5,3±0,6 8,8±0,8 6,2±0,6 9,1±0,8 3,3±0,5 6,7±0,7 6,2±0,7 9,1±0,7 5,4±0,6 9,3±0,3 Р