Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

Спосіб оцінки ефективності лікування хворих 3 представляють матриксні металопротеїнази, що вивільняються з макрофагів і нейтрофілів. Отже, розроблюються селективні інгібітори матриксних металлопротеїназ. Ще один можливий підхід - лікування ендогенними антипротеазами, такими, як 1-антитрипсин і секреторний інгібітор лейкопротеази. Можливо, ще більш ефективним буде збільшення власної ендогенної продукції антипротеаз. Гіперсекреція слизу - характерна риса ХОЗЛ не піддається специфічному лікуванню. Імовірно, тахікінінові антагоністи можуть бути використані для контролю гіперсекреції слизу з моменту вивільнення нейропептидів із чутливих нервових закінчень дихальних шляхів, що активуються при палінні. Інші підходи включають інгібіцію ефекторного вивільнення нейропептидів з використанням опіоїдів або відкриття калієвих каналів, а також регуляцію експресії генів, відповідальних за продукцію слизу, активізованих хронічним палінням [3]. Існуючі на даний час способи оцінки ефективності лікування хворих на ХОЗЛ не можуть повною мірою оцінити результат проведеного лікування. Так, відомий спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень [7], що включає оцінку комплексу імунологічних показників, і в залежності від типу імунної відповіді призначають різні поєднання антигомотоксичних препаратів: при гіперреактивній реакції імунної системи або переважно супресорній імунній недостатності з високим імунорегуляторним індексом - Лімфоміозот по 10 крапель тричі на добу сублінгвально та Мукозу композитум по 2,2 мл внутрішньом'язово тричі на тиждень, при тотальному клітинному імунодефіциті або переважно хелперній імунній недостатності з низьким імунорегуляторним індексом Траумель С та Ехінацею композитум С по 2,2 мл внутрішньом'язово почергово через день, Бронхаліс-Хель по 1 таблетці тричі на добу сублінгвально та Лімфоміозот по 10 крапель тричі на добу сублінгвально впродовж 2-х тижнів. Проте даний спосіб лише забезпечує можливість призначення додаткових препаратів - антигомотоксичної терапії додатково до базових засобів для лікування хворих на ХОЗЛ, але не дозволяє адекватно оцінити його ефективність. Найбільш близьким до способу, за заявляється, є спосіб, вибраний як прототип, що включає застосування лікарських препаратів, при якому оцінюють комплекс імунологічних показників і в залежності від типу імунної відповіді призначають різну дозу Фенспіриду: при реакції імунної системи з окремими імунологічними порушеннями доза становить 160 мг на добу, а при гіпоергічній, в залежності від вираженості процесу, - 160-240 мг двічі на добу перед їжею впродовж 3-х тижнів [8]. Проте даний спосіб дозволяє детально оцінити та визначити типи імунної відповіді у хворих на ХОЗЛ і призначити специфічну терапію, проте не дозволяє оцінити ефективність призначеного лікування. В зв'язку з вищенаведеним видно, що вирішення проблеми адекватної оцінки ефективності лікування хворих на ХОЗЛ, є надзвичайно актуальним. Задача, яку вирішує корисна модель, що заяв 66350 4 ляється, полягає у створенні способу оцінки ефективності лікування хворих на ХОЗЛ, який би був точним, інформативним та дозволив отримати найбільш достовірні дані, які б сприяли адекватній оцінці результатів проведеного лікування. Технічний результат, що досягається від вирішення задачі, на відміну від прототипу полягає у підвищенні точності оцінки ефективності лікування за рахунок дослідження в сироватці крові концентрації прозапальних цитокінів - ФНП- ІЛ-1 та ІЛ-6 - та можливості призначення в подальшому адекватної терапії хворим на ХОЗЛ. За доступними літературними даними такий спосіб оцінки ефективності лікування хворих на ХОЗЛ не відомий. Поставлена задача вирішується тим, що у відому способі, який включає дослідження крові, згідно з корисною моделлю, до та після лікування визначають сироватковий рівень прозапальних цитокінів - фактора некрозу пухлин-, інтерлейкіну 1 та інтерлейкіну-6 і при зниженні їх вмісту після лікування до значень, які не відрізняються від норми, оцінюють лікування як ефективне. Спосіб, що заявляється, здійснюється наступним чином. Для проведення дослідження у хворого беруть кров (венозну) до та після лікування в кількості 5 мл. Кров центрифугують при 1500 об/хв. протягом 10 хв. і після цього знімають сироватку крові. В досліджуваній сироватці крові до та після лікування визначають вміст ФНП-, ІЛ-1 та ІЛ-6 за допомогою сертифікованих в Україні наборів реагентів для імуноферментного аналізу Pro ConTOB "Протеиновый контур" (Росія). Стандартний протокол аналізу. 1. В лунки планшета А1-Д1 вносять по 100 мкл стандартів ФНП-, ІЛ-1 та ІЛ-6 із відомою концентрацією, в лунку Е1 вносять 100 мкл буфера (нульовий стандарт), в решту лунок вносять по 100 мкл сироваток для тестування. 2. Інкубують 1 годину при t +37 °C при безперервному струшуванні. 3. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі дистильованою водою. 4. В кожну лунку вносять по 100 мкл розчину вторинних антитіл. 5. Інкубують 1 годину при t +37 °C при безперервному струшуванні. 6. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі дистильованою водою. 7. В кожну лунку планшета вносять по 100 мкл розчину кон'югату стрептавідину з пероксидазою хріну. Інкубують 30 хвилин при t +37 °C при безперервному струшуванні. 8. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі дистильованою водою. Осушують планшет. 9. В усі лунки вносять розчин субстрату із фарбником. Інкубують 20 хв. при кімнатній температурі в місці, захищеному від прямих сонячних променів. 10. Зупиняють реакцію внесенням в кожну лунку по 50 мкл розчину сірчаної кислоти. 5 66350 11. Виконують облік реакції за допомогою автоматичного фотометру при довжині хвилі 450 нм. Конкретні приклади виконання. Приклад 1. Хворий К., 47 р. Перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ХОЗЛ II стадії. Хворіє на ХОЗЛ протягом 12 років. Стаж паління 22 роки, щоденно до 20 цигарок на добу. У пацієнта наявні постійний кашель з виділенням мокроти слизового характеру, а під час загострень - гнійного, задишка при фізичному навантаженні. Об'єктивне обстеження - над легенями - коробковий перкуторний тон, аускультативно - жорстке дихання, розсіяні сухі свистячі хрипи над легенями. Дослідження показників функції зовнішнього дихання виявило порушення за обструктивним типом: ФЖЕЛ - 74,3 % від належної величини, ОФВ1 66,8 % від належної величини, ПОШ видиху 65,7 % від належної величини, ОФВ1/ФЖЕЛ 66,1 %, проба із сальбутамолом негативна, приріст ОФВ1 склав - 3,2 %. При рентгенологічному обстеженні у даного пацієнта було виявлено явища дифузного пневмосклерозу та емфіземи легень. Отримував лікування бронходилятаторами короткої дії - беродуал Н по 2 вдихи 2 рази на добу та пролонгованим - Спіріва 18 мкг в 1 вдиху 1 раз на добу. В імунограмі рівень ФНП- в сироватці крові до лікування - 121 пг/мл, після лікування - 48 пг/мл, рівень ІЛ-1  до лікування - 115 пг/мл, після - 40 пг/мл, сироваткова концентрація ІЛ-6 до лікування - 85 пг/мл, після лікування - 12 пг/мл. Приклад 2. Хворий А., 46 р. Перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ХОЗЛ легень II стадії. Хворіє на ХОЗЛ протягом 9 років. Стаж паління - 19 років, щоденно до 10 цигарок на добу. У пацієнта наявні постійний кашель з виділенням мокроти слизового характеру, а під час загострень - гнійного, задишка при фізичному навантаженні та загостреннях. Об'єктивне обстеження - над легенями - перкуторно - легеневий тон з коробковим 6 відтінком, аускультативно - жорстке дихання, розсіяні сухі свистячі хрипи над легенями. Дослідження показників функції зовнішнього дихання виявило порушення за обструктивним типом: ФЖЕЛ 69,2 % від належної величини, ОФВ1 - 59,8 % від належної величини, ПОШ видиху - 61,4 % від належної величини, ОФВ1/ФЖЕЛ - 68,2 %, проба із сальбутамолом негативна, приріст ОФВ1 склав 1,7 %. При рентгенологічному обстеженні у даного пацієнта було виявлено явища дифузного пневмосклерозу та емфіземи легень, без вогнищевих змін. Отримував бронходилятори: Спіріва по 1 дозі 1 раз на день та сальбутамол по 2 вдихи на вимогу не більше 3 разів на добу. В імунограмі рівень ФНП- в сироватці крові до лікування - 115 пг/мл, після лікування - 40 пг/мл, рівень ІЛ-1  до лікування - 110 пг/мл, після - 45 пг/мл, сироваткова концентрація ІЛ-6 до лікування - 75 пг/мл, після лікування - 15 пг/мл. Проведені дослідження після етапу лікування показали достовірне зниження рівня прозапальних цитокінів в сироватці крові хворих, які отримували терапію за протоколом лікування відповідно до Наказу №128 [1]. По запропонованому способу було обстежено 125 хворих на ХОЗЛ, і отримані результати виявили високу інформативність запропонованого способу в порівнянні зі способом-прототипом (табл. 1). Контрольну групу склали 30 здорових осіб, співставлюваних за віком та статтю. Діагноз та стадію ХОЗЛ встановлювали відповідно до Наказу №128 від 19.02.2007р [1]. Імунологічне обстеження проводилося двічі: до лікування та через 1 місяць постійної терапії. Статистична обробка отриманих результатів виконана на персональному комп'ютері з використанням пакета прикладних програм Microsoft ХР "Ехсеl". Зміна рівня прозапальних цитокінів в динаміці лікування наведено в табл. 1. Таблиця 1 Вміст інтерлейкінів у сироватці крові хворих на ХОЗЛ в динаміці лікування (Mm) Показник ФНП-, пг/мл ІЛ-1, пг/мл ІЛ-6, пг/мл До лікування (n=125) 102,15±4,73* 101,25±4,09* 78,21±3,85* Після лікування (n=125) 44,78±2,31** 40,18±2,14** 11,16±0,33** Контрольна група (n=30) 42,31±2,12 39,42±1,97 10,31±0,52 Примітки: * - достовірність різниці показників порівняно з контрольною групою (р