Спосіб лікування простих поодиноких кіст нирок середніх та великих розмірів

1. Спосіб лікування простих поодиноких кіст нирок середніх та великих розмірів, що включає застосування малоінвазивного оперативного методу шляхом пункційної кістостомії, який включає формування черезшкірного пункційного каналу під ультразвуковим контролем, введення через канал в порожнину кісти кістостомічної насадки із наступною пункцією кісти, евакуюванням вмісту кісти, який відрізняється тим, що для введення в порожнину кісти як пункційну насадку використовують кістостомінний троакар, що містить зовнішню тонкостінну латунну трубку-тубус, в яку вставляють внутрішній стержень-стилет із нержавіючої сталі, причому тубус виконаний довжиною 225 мм із зовнішнім та внутрішнім діаметрами 3 мм та 2,6 мм відповідно, і один із кінців тубусу має косий зріз під кутом 30 градусів, а стилет з боку, який вставлений в тубус, циркулярно заточений під кутом 15 градусів, а з протилежного боку має рукоятку, довжиною 20 мм, причому загальна довжина стилету U 2 66954 1 3 поетапною склеротерапією. Метод полягає у наступному: під контролем ультразвукового приладу проводять пункцію кісти тонкою голкою, через просвіт якої в середину кісти заводять тонку струнупровідник. Голку видаляють. Потім вздовж струни заводять 3-4 спеціальних дилататора (розширювача), після чого знов таки по струні всередину кісти заводять спеціальну тонкостінну дренажну трубку, через яку проводять евакуацію кістозної рідини. Трубку фіксують вузловим швом до шкіри. Впродовж трьох днів здійснюють поетапну склеротерапію одним із склерозантів (див. журнал "Урологія". - №2, 2004. - С.27-32, "Методи диференційного підходу до лікування кістозних захворювань нирок", C.O.Возіанов та спів.). Використовуючи подібну методику ймовірність рецидиву становить не більше 5-7 %, тому методи є досить ефективним та широко застосовується в урологічній практиці лікування кіст нирок. Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким по суті та результатам, що досягаються, тому його вибрано за прототип. Однак недоліком методу є, з одного боку, порівняно велика кількість одноразового інструментарію, що необхідний для виконання втручання (голка, провідник, набір дилататорів, спеціальна дренажна трубка), з другого боку - їх немала собівартість (всі відомі набори для кістостомії - закордонного виробництва) та необхідність володіння відповідними навичками користування кістостомічними наборами. Також недоліком методу пункційної кістостомії з використанням стандартного набору є ті технічні труднощі, що виникають при проведенні бужування пункційного каналу (скривлення та загинання струни, втрата її ходу тощо). Неодноразове введення інструментів (зокрема проведення 3-4 бужів) спричинює неприємні відчуття у пацієнта навіть при добре виконаному місцевому знеболенні. Втрата пункційного каналу при дилатації бужами спонукає до повторного проведення всієї процедури з самого початку, що завдає небажаної додаткової травми м'яким тканинам та нирці. Зайве пошкодження останньої може бути причиною значної кровотечі. В основу корисної моделі поставлено задачу спростити процедуру накладання пункційного каналу шляхом уведення кістостомічного троакара, попередити виникнення рецидиву захворювання шляхом проведення курсу склеротерапії етиловим спиртом через поліхлорвінілову трубку, що вводиться через тубус кістостомічного троакара, зменшити собівартість процедури шляхом спрощення самого пристрою, при цьому залишивши всі переваги загальноприйнятої методики лікування кіст нирок. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування простих поодиноких кіст нирок середніх та великих розмірів за допомогою молоінвазивного оперативного методу шляхом пункційної кістостомії, що включає формування через шкірного пункційного каналу під ультразвуковим контролем, введення через канал в порожнину кісти пункційної насадки із наступною пункцією кісти, евакуюванням вмісту кісти, згідно із 66954 4 корисною моделлю, для введення в порожнину кісти як пункційну насадку застосовують кістостомічний троакар, що складається із зовнішньої тонкостінної латунної трубки-тубусу, в яку вставляють внутрішній стержень-стилет із нержавіючої сталі, причому тубус виконаний довжиною 225мм із зовнішнім та внутрішнім діаметрами 3мм та 2,6мм відповідно, і один із кінців тубусу має косий зріз під кутом 30 градусів, а стилет з боку, який вставлений в тубус, циркулярно заточений під кутом 15 градусів, а з протилежного боку має рукоятку, довжиною 20мм, при цьому загальна довжина стилету дорівнює 250мм, і діаметр стилету виконаний таким, що дозволяє останньому входити в тубус майже не залишаючи проміжку між зовнішньо стінкою стилету та внутрішньою стінкою тубусу, і пункцію кісти здійснюють переконавшись, що кінець кістостомічного троакару знаходиться в порожнині кісти, що відображає екран монітор ультразвукового апарату, потім стилет вилучають із тубусу, в рідину, тобто вміст кісти, який виділяється із тубусу, направляють на цитологічне дослідження на предмет наявності злоякісних клітин, далі через просвіт тубусу в порожнину кісти, для кінцевої евакуації її вмісту, заводять товстостінну поліхролвінілову трубку, діаметр якої менше за внутрішній діаметр тубусу, і коли кінець цієї трубки дійде до порожнини кісти, що фіксує ультразвуковий апарат тубус видаляють з пункційного каналу, а поліхлорвінілову трубку залишають всередині кісти, фіксують її до поверхні шкіри, потім для виключення сполучення кісти з порожнистою системою нирки проводять кістографію з використанням рентгенологічної речовини, після чого здійснюють триденний курс склеротерапії і надалі за допомогою ультразвукового апарату виконують контрольний огляд нирки і видаляють поліхлорвінілову трубку із порожнини кісти. Окрім цього, для триденного курсу склеротерапції використовують 96 % етиловий спирт. Використання інструменту з усіма суттєвими ознаками, включаючи відмінні, дозволяє проводити кістостомічний троакар в кісту через єдиний прокол, виключаючи зайве травмування тканин, що відбувається при бужуванні каналу відповідно до загальноприйнятої методики; інструмент використовувати багаторазово після відповідної обробки, за рахунок чого суттєво зменшується собівартість операції; кількість складових значно спрощує техніку використання троакару та не потребує від виконавця спеціальних навичок. Графічна частина інструменту пояснює суть корисної моделі, де на кресленні він і зображений. Інструмент складається з тубусу 1, в який вставляється стилет 2 з рукояткою 3. Тубус представляє собою тонкостінну латунну трубку довжиною 225мм, зовнішнім діаметром 3мм, внутрішнім діаметром 2,6мм, один кінець якої має косий зріз під кутом 30 градусів. Стилет 2 з одного боку має рукоятку 3, а з другого циркулярно заточений під кутом 15 градусів. Загальна довжина стилету 250мм, довжина рукоятки 3 - 20мм, виготовлений з нержавіючої сталі. Стилет 2 щільно входить в тубус 1, майже не залишаючи проміжку між зовнішньою стінкою стилету та внутріш 5 ньою стінкою тубусу. Заточений край останнього плавно переходить в загострений кінець стилету 2, що дозволяє мінімально травматично проводити інструмент через м'які тканини (шкіру, підшкірну клітковину, фасції, м'язи). Спосіб здійснюють таким чином. В стерильних умовах, в операційній під місцевим знеболенням або спинномозковою анестезією, використовуючи пункційну насадку для ультразвукового датчика проводять пункцію кісти троакаром. Переконавшись, що кінець троакару знаходиться в порожнині кісти, вилучають внутрішню частину, що зветься стилет 2. Одразу із тубуса 1 почне витікати рідина - вміст кісти. Через просвіт тубусу 1 заводять поліхлорвінілову трубку, діаметр якої на 0,4мм менший за внутрішній діаметр тубусу 1. Коли кінець трубки дійде до порожнини кісти (що буде чітко видно на екрані монітора ультразвукового приладу), обережно видаляють тубус 1 троакару з пункційного каналу, при цьому залишаючи трубку всередині кісти. Трубку фіксують до шкіри капроновою ниткою № 3 з двох боків. Вміст кісти самостійно, без активного відсмоктування видаляється назовні, збирається в стерильну банку та надсилається на цитологічне дослідження. Наступного дня проводять рентгенологічне дослідження кісти на предмет сполучення з порожнинною системою нирки. Якщо кіста ізольована, починається курс склеротерапії: всередину кісти через трубку вводять 96 % спирт на шістдесят хвилин, після чого кісту спорожнюють активною аспірацією. Таку процедуру проводять впродовж трьох днів. Після останньої маніпуляції проводять кінцеве дослідження стану нирки та залишкової порожнини кісти (якщо така є) та трубка видаляють. На рану накладають стерильну пов'язку. Приклад. Хворий Г., 57 років був прийнятий в урологічне відділення Роменської ЦРЛ з діагнозом кіста нижнього полюсу лівої нирки (за даними ультразвукового дослідження). Хворому запропоновано лікування кісти по запропонованому методу. В умовах операційної, в положенні хворого на животі, після обробки операційного поля розчином С-4 та ізоляції стерильною білизною проведена місцева анестезія 0,5 % розчином новокаїну. Під ультразвуковим контролем вибране місце пункції на направлення пункційного ходу з таким розрахунком, щоб голка не 66954 6 проходила через паренхіму нирки або проходила, минаючи миску. Глибина проколу визначена шляхом вимірювання відстані від поверхні шкіри до центра кісти по ультразвуковому зображенні спеціальними мітками на екрані приладу. Потім проводився розгин шкіри довжиною 5мм та вводився кістостомічний троакар через поперекову ділянку в порожнину кісти під постійним ультразвуковим контролем. Як тільки кінець троакара потрапив в порожнину кісти, стилет видалили і зразу ж відмітили витікання вмісту кісти через тубус. Через тубус всередину кісти ввели поліхлорвінілову трубку 2мм в діаметрі, контролюючи на екрані ультразвукового приладу його потрапляння в порожнину кісти, після чого тубус видалили, притримуючи трубку, щоб вона не вийшла з порожнини кісти. Вміст кісти відправили на цитологічне дослідження. Відразу ж провели рентгенологічне дослідження порожнини кісти шляхом уведення в 15 % розчину грюмбраету для того, щоб бути впевненими, що кіста не сполучається з мискою. Не видаляючи трубки з кісти, на рану було накладено один вузловий шов, яким фіксовано трубку до шкіри. Впродовж трьох днів в порожнину кісти через трубку вводили 96 % спирт з годинною експозицією, після чого трубку видалили. Післяопераційний період проходив без ускладнень. Хворий виписаний з відділення на 4 добу після операції. Термін спостереження - 2 роки. Рецидиву захворювання не було. Запропонований спосіб є детальним та точним, дозволяє проводити кістостомічний троакар в кісту через один прокол, виключаючи зайве травмування тканин, що відбувається при бужуванні каналу відповідно до загальноприйнятої методики. Запропонований інструмент можна використовувати багаторазово після відповідної післяопераційної обробки, дезінфекції та стерилізації, що суттєво зменшує собівартість операції. Кількість складових (стилет та тубус) значно спрощує техніку використання троакару та не потребує від лікаря особливих навичок (окрім загальновідомих щодо маніпуляцій під ультразвуковим наведенням). За допомогою запропонованого способу для пункційної кістостомії проведено більше 10 операцій при розмірах кіст від 70 до 140мм на базі Роменської центральної районної лікарні, першої міської клінічної лікарні м. Суми. При спостереженні впродовж 24 місяців рецидивів не було. 7 Комп’ютерна верстка Н. Лисенко 66954 8 Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601