Спосіб прогнозування інсульту після транзиторної ішемічної атаки кардіоемболічного генезу

Спосіб прогнозування інсульту після транзиторної ішемічної атаки кардіоемболічного генезу, 3 67343 середнього - 3-4 бали, низького - 0-2 бали. Шкала має високу специфічність та чутливість, є зручною та простою у використанні. Недоліком наведеного прототипу є те, що в ньому не враховується провідний патогенетичний підтип транзиторної ішемічної атаки, зокрема кардіоемболічний механізм, який часто є причиною як первинних, так і повторних судинних подій, та не використовуються показники, що посилюють діагностичну точність прогнозу інсульту саме після кардіоемболічної транзиторної ішемічної атаки. Задачею корисної моделі, що заявляється, є удосконалення прогностичної шкали ABN з урахуванням кардіоемболічного патогенетичного підтипу транзиторної ішемічної атаки. Технічний результат: прогнозування повторних інсультів після кардіоемболічної транзиторної ішемічної атаки залежно від наявності пароксимальної форми фібриляції передсердь (ПФФП). Це дозволяє посилити діагностичну точність прогнозу та зменшити частоту виникнення інсульту за рахунок модифікації вторинної профілактичної терапії хворих з ТІА кардіоемболічного генезу. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі шкального визначення ризику інсульту після транзиторних ішемічних атак, який включає оцінку віку, артеріального тиску, наявності осередку ішемії головного мозку відповідного судинного басейну за даними нейровізуалізації, згідно з корисною моделлю, додатково оцінюють наявність пароксизмальної форми фібриляції передсердь, підраховують кількість балів і при оцінці 5-9 балів прогнозують високий ризик розвит 4 ку інсульту, при 3-4 балах - середній, при 0-2 балах для кожного з виділених підтипів транзиторних ішемічних атак - низький. Розроблена нова шкала оцінки ризику інсульту після ТІА кардіоемболічного патогенезу ABN(c) (Age, Blood pressure, Neuroimaging, Cardioembolic) враховує: вік пацієнта (понад 60 років - 2 бали), величину артеріального тиску на момент розвитку ТІА (понад 160/90 мм рт. ст. - 2 бали), наявність вогнища свіжої ішемії за даними нейровізуалізації у судинному басейні, відповідному клінічним проявам ТІА (3 бали), наявність ПФФП (2 бали). Максимальна сума балів за даною шкалою становить 9 балів. Групу високого ризику становлять пацієнти з оцінкою в 5-9 балів, середнього - 3-4 бали, низького - 0-2 бали для кожного з виділених підтипів ТІА. Спосіб здійснюється наступним чином: У хворих з ТІА в першу добу після розвитку захворювання, проводять клініко-неврологічне та додаткове лабораторне та інструментальне (магнітно-резонансно-томографічне або комп'ютернотомографічне дослідження), ультразвукове та допплерографічне дослідження магістральних судин голови та шиї, за допомогою ЕКГ та Ехо-КГ визначають наявність пароксизмальної форми фібриляції передсердь. Цей показник разом з такими прогностичними чинниками, як наявність вогнища гострої ішемії за даними нейровізуалізації, вік хворого, величина AT на момент розвитку ТІА вводять до шкали (табл. 1). Таблиця 1 Шкала прогнозу інсульту у хворих з КЕ підтипом ТІА Прогностичний чинник Наявність вогнища Вік хворих понад 60 років AT понад 150 мм рт. ст. Пароксизмальної форми фібриляції передсердь Всього Максимальна кількість балів у разі кардіоемболічного (КЕ) підтипу ТІА - 9 балів. До високого ризику відносили хворих, у яких прогностичний бал був вищим за 5 (6-9 балів). Для побудови шкали прогнозування ризику інсульту після ТІА КЕ підтипу розроблено формалізовану історію хвороби, в якій аналізували 27 клінічних симптомів. Вони відображали об'єм неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS (National Institutes of Health Stroke Scale/Шкала інсульту Національного інституту здоров'я) (6), дані фізикального, ультразвукового допплерографічного, лабораторного та нейровізуалізаційного обстеження 22 пацієнтів з ТІА віком від 35 до 79 років (середній вік 56,8±2,6 року), що лікувались у відділеннях судинного профілю Олександрівської клінічної лікарні м. Києва в період з 2006 по 2008 роки. На підставі кореляційного аналізу для КЕ підтипу ТІА знаходили додаткову ознаку (крім тих, що Бал 3 2 2 2 9 включені в базовий варіант шкали ABN) з найбільшим коефіцієнтом кореляції. Таким виявилась пароксизмальна форма фібриляції передсердь. Ймовірність інсульту залежно від величини цього показника розраховували за допомогою метода бінарної логістичної регресії. Відібраному показнику надавали відповідний бал за принципами, які лягли в основу створення шкали ABN. Статистичну обробку даних проводили шляхом застосування пакета статистичних програм SPSS 13.0 for Windows. Нами було проаналізовано вплив форми фібриляції передсердь (постійна і пароксизмальна) на розвиток інсульту у хворих з КЕ підтипом ТІА, враховуючи важливість цієї ознаки у визначенні саме кардіоемболічного підтипу захворювання. Всього з 22 хворих з КЕ підтипом ТІА у 13 (59.1 %) була фібриляція передсердь. У 40,9 % хворих була пароксизмальна форма (ФП), у 18,2 % - постійна. 5 67343 Інсульт протягом 2 років виник у 12 (54,5 %) хворих. Розподіл хворих за наявністю і формою 6 ФП залежно від факту виникнення інсульту наведено в таблиці 2. Таблиця 2 Розподіл хворих з КЕ підтипом ТІА за наявністю і формою ФП залежно від факту виникнення інсульту протягом 2 років Інсульт Не виник Виник Всього Немає 6 (60,0 %) 3 (25 %) 9 (40,9 %) Фібриляція передсердь Постійна Пароксизмальна 3 (30,0 %) 1 (10,0 %) 1 (8,3 %) 8 (66,7 %) 4 (18,2 %) 9 (40,9 %) Статистичний аналіз показав, що хворі з інсультом і без такого достовірно відрізняються за частками фібриляції передсердь та її формами, 2 р=0,026 ( тест). У хворих з пароксизмальною формою ФП ризик інсульту складає 88,8 %, а у хворих з постійною формою ФП та без такої 30,7 %. Тобто наявність пароксизмальної форми ФП підвищує ризик інсульту протягом 2 років у хворих з КЕ підтипом ТІА у 2,89 рази (р