Пристрій для остеосинтезу

Пристрій для остеосинтезу, що містить накісткову пластину та елементи фіксації, який відрізняється тим, що накісткова пластина та елементи фіксації виготовлені з біодеструктуючого матеріалу на основі поліуретану, в який включено остеоіндуктивну речовину, наприклад гідроксіапатит, та імуномодулятор, наприклад левомізол; а елементи фіксації виконані у вигляді пінів. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургічної стоматології та щелепнолицевої хірургії, і призначена для фіксації кісткових уламків при проведенні реконструктивно-відновних операцій на лицевому черепі, а також при лікування травматичних переломів щелеп. Однією з актуальних проблем хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії є оптимізація умов репаративного остеогенезу, наприклад, при лікуванні переломів, що потребують оперативного втручання, а також при виконанні реконструктивних операцій на кістках лицевого черепа. Серед способів остеосинтезу щелепнолицевої ділянки поряд з апаратними способами фіксації кісткових уламків використовують і неапаратні. Так, використання металевих титанових пластин для фіксації уламків кісток лицевого черепа потребує повторного хірургічного втручання з метою видалення пристроїв для іммобілізації кісткових уламків [1]. Більш раціональним при проведенні остеосинтеза є використання біодеградуючих накісних пластин, зроблених на основі полілактидів, які фіксуються до кістки за допомогою шурупів [2]. Такі пластини забезпечують фіксацію фрагментів кістки та, виконавши свою функцію, розсмоктуються. Перевагою використання цих пластин є відсутність необхідності повторних хірургічних втручань для їх видалення. Але введення шурупів в кістку під час фіксації пластини на кісткових уламках завдає певних труднощів. Часто шурупи під час їх вкручування в кістку ламаються, а різьба на них пошко джується. Це ускладнює фіксацію уламків кісток під час операції і може негативно вплинути на репаративний остеогенез в післяопераційному періоді. Також ці пластини виконують тільки іммобілізуючу функцію і не оптимізують умови репаративного остеогенезу. Корисна модель, що заявляється вирішує задачу оптимізації умов репаративної регенерації в післяопераційному періоді при проведенні реконструктивних операцій на кістках лицевого черепа. Технічний результат досягається в поліпшенні умов перебігу остеогенезу в ділянці переломів щелеп. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому пристрої, який включає пластину та елементи фіксації, згідно корисної моделі, накісна пластина та елементи фіксації виготовлені з біодеструктуючого матеріалу на основі поліуретану, в який включено остеоіндуктивну речовину, наприклад, гідроксиапатит, та імуномодулятор, наприклад, левомізол; а елементи фіксації виконані у вигляді пінів. Піни значно зручніше використовувати під час фіксації пластини до кісткових уламків, при цьому забезпечується жорстка іммобілізація останніх. В якості полімерної компоненти використовується епоксиполіуретанова суміш, що твердне внаслідок взаємодії з олігоамідною смолою, і це призводить до отримання композиту - олігоокситетраметиленгліколь, який за своїми фізикомеханічними характеристиками відповідає необхідним вимогам. Цей матеріал характеризується високою міцністю при розриві (8-ЗОМпа) і віднос CD 00 О) 6867 ним подовженням від 16 до 32%. Введення до композиту 20% гідроксиапатиту стехіометричного призводить до підвищення міцності при розриві майже вдвічі і модуля пружності при розтягуванні в 1,8 рази. За своїми міцністними характеристиками запропоновані нами біорезорбуючі накістні пластини не поступаються титановим. А гідроксиапатит, що включений в їх склад та левамізол позитивно впливають на перебіг репаративного остеогенезу. Пристрій для остеосинтезу з цього матеріалу дозволяє позитивно впливати на остеогенез в кістковій рані, зменшити вірогідність ускладнень в післяопераційному періоді та запобігти довготривалої побудови кісткової тканини в місцях переломів, в тому числі «післяопераційних», швидше отримати зрощення кістки в місцях переломів. Показанням для використання пристрою є: - Травматичні та резорбційні переломи верхньої та нижньої щелеп зі зміщенням, які потребують оперативного лікування; - Травматичні переломи вилицевих кісток та вилицевої дуги зі зміщенням; Травматичні переломи вилицевоорбітального комплексу зі зміщенням; - Хірургічне лікування дефектів та деформацій нижньої щелепи; - Хірургічне лікування дефектів та деформацій середньої зони обличчя. За даними літератури такий пристрій для остеосинтезу, який має вищевказані властивості, невідомий. Сутність корисної моделі пояснюється малюнком, на якому представлено загальний вигляд пристрою для остеосинтезу, який містить: 1) власне пластину; 2) отвори для фіксації уламків пінами; 3) піни для фіксації. Пристрій працює наступним чином: Після скелетування поверхні фрагментів кісток, які потрібно зафіксувати в правильному положенні, та їх репозиції (це здійснюється під наркозом або під НЛА), свердлом (діаметр 1,75мм) перпендикулярно кістці згідно отворам 2 в пластині 1 роблять тунелі для пінів 3. Припасовують пластину 1 таким чином, щоб отвори 2 на ній співпадали з тунелями. Далі піни 3 (діаметр 1,8мм) за допомогою молотка вводять у відповідні тунелі. Таким чином, досягають жорсткої фіксації пластини 1 до кістки, а також жорсткої фіксації фрагментів кісток. Рану зашивають. В післяопераційному періоді пацієнта лікують по стандартній схемі. Шви знімають на 7-8 день. Рентгеноконтроль положення фрагментів кісток, де проводили остеосинтез, а також контроль положення накісної пластини 1 в рані проводять через тиждень, 1 місяць, 3 місяці після операції послідовно. Приклад конкретного застосування пристрою. Хворий Р. (29 років, і/х. №289) знаходився на лікуванні в щелепно-лицевому відділенні №2 лікарні №12 м. Києва з діагнозом неправильно зрослий перелом нижньої щелепи в ділянці 47 та 32 зубів. В анамнезі 2 місяця тому попав в ДТП. В результаті отримав важку ЗЧМТ та травматичний перелом нижньої щелепи в ділянці 47 та 32 зубів зі зміщенням. У зв'язку з важким загальним станом репозиція фрагментів нижньої щелепи протягом 2 місяців не проводилася. При надходженні в щелепно-лицеве відділення №2 лікарні №12 м. Києва при пальпації визначалася деформація нижньої щелепи в ділянці тіла з правого боку та в ділянці підборіддя, симптом сходинки позитивний в місцях перелому. Прикус відкритий в межах від 46 до 33 зубів. Запалення слизової оболонки в місцях перелому не визначалося. Зуби в місцях перелому не рухомі. Уламки нижньої щелепи теж нерухомі. На ортопантомограмі визначався двійний неправильно зрослий перелом нижньої щелепи в ділянці 47, 32 зубів із зміщенням. Вогнищ запалення на знімку не визначалося. 26.10.2002р. хворому проведена операція - рефрактура, репозиція і остеосинтез нижньої щелепи. Протокол операції Під наркозом з боку порожнини рота проведено скелетування нижньої щелепи в ділянці переломів через розтини по перехідній складці. Традиційним способом проведена рефрактура нижньої щелепи в місцях переломів. Уламки нижньої щелепи мобілізовані та співставлені в правильному положенні спочатку в ділянці 32 зубу. Припасована накісна пластина 1, що запропонована нами. В означених місцях свердлом з діаметром 1,75мм зроблені тунелі в кістці. За допомогою молотка через отвори 2 пластини 1 в тунелі введені піни З діаметром 1,8мм, жорстко фіксуючи пластину 1 та фрагменти нижньої щелепи в правильному положенні. Аналогічно проведена фіксація уламків нижньої щелепи в ділянці 46, 47 зубів. Рани дреновані та зашиті. Додатково іммобілізацію фрагментів нижньої щелепи було проведено шинами за Тігерштедтом. Прикус адаптовано в ортогнатичному співвідношенні. Післяопераційний період проходив без ускладнень. Хворий отримав курс протизапальної терапії за стандартною схемою. Через тиждень після операції у хворого визначався незначний набряк тканин в місцях перелому, всі рани загоїлись первинним натягом, ознак запалення не було. На контрольному рентгенознімку від 3.11 2002р. визначалося, що фрагменти нижньої щелепи фіксовані в правильному співвідношенні, положення накісної пластини 1 та пінів 3 коректне. Хворого виписано з відділення 5.11.2002. 26.11.2002р. у зв'язку з відсутністю ознак запалення в місцях перелому та нерухомістю уламків нижньої щелепи шини за Тігерштедтом було знято. При контрольному огляді хворого 20.01.2003р. деформації нижньої щелепи, рухомості її фрагментів, вогнищ запалення не визначалося. Прикус ортогнатичний. На контрольній рентгенограмі правильне положення фрагментів нижньої щелепи, ознаки доброї регенерації кісткової тканини, ознаки розсмоктування пластини 1 та пінів 3. За період з 2001 по 2003 рік в клініці щелепнолицевої хірургії НМУ з приводу травматичних переломів щелеп та вилицево-орбітального комплексу, а також деформацій кісток лицевого черепа прооперовано 12 хворих з використанням пристрою для остеосинтезу, запропонованого нами. У всіх випадках отримано добрі функціональні та 6867 анатомічні результати, регенерація кісткової тканини проходила добре, що підтверджувалося клінічними, рентгенологічними, імунологічними методами дослідження. Література: Комп'ютерна верстка Л.Литвиненко 1. Intarnal Fixation of the Mandible: a manual of AO/ASIF principles /Bemd Spiessi // Springer -Verlag Berlin Heidelberg. 1989. -375p. 2. Bos Rudolf Robrt Maria. Poly (L-lactide) Osteosynthesis development of bioresorbable bone plates and screw. -Groningen, 1989. -93p. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601