Спосіб лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит з супутнім дисбіозом кишечнику

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб та гастроентерології. Актуальність предмету винаходу пов'язана з суттєвим підвищенням за останні десятиріччя захворюваності на хронічний некалькульозний холецистит (ХН Х) як в Україні, так і в інших країнах СНД, частою зустрічаємостю у хворих на ХН Х супутнього дисбіозу кишечнику (ДбК), особливо серед мешканців екологічно несприятливих регіонів України та інших країн СНД, з високим рівнем забруднення довкілля ксенобіотиками. Наявність суп утнього ДбК негативно впливає як на загальний стан хворих, так і на імунну систему, сприяє розвитку вторинних імунодефіцитних станів, що робить недостатньо ефективними існуючі способи лікування хворих на дану патологію. Тому удосконалення способів лікування хворих на ХНХ з суп утнім ДбК має суттєве значення для клінічної практики, а саме для гастроентерології. Відомий також спосіб лікування хворих на ХНХ з супутнім ДбК шляхом введення гепатопротекторних препаратів, а саме сілібору та еубіотиків - лакто-бактеріну, колібактеріозу та інших (Дорофейчук В.Г., Бейер Л.В., Богданович Н.Е, Карасева Г.Н. Дисбактеріоз - фактор риска гастроэнтерологических заболеваний // Вопросы детской гастроэнтерологии.- Горький, 1993.- С.39-47). Однак цей спосіб недостатньо ефективний, оскільки у частини хворих спостерігається у подальшому наявність загострень ХНХ та збереження явищ дисбіозу кишечнику. Відомий також спосіб лікування хворих на ХНХ з супутнім ДбК шляхом введення хворим фітозборів та еубіотиків (Береза Н.М. Проблемы дисбиоза кишечника и его коррекции // Гастроэнтерология: Республ. межвед. сборник. - Вып.31.-Днепропетровск, 2000.- С.432-435). Однак цей спосіб недостатньо ефективний, оскільки його використання не сприяє зниженню проявів так званої "метаболічної" інтоксикації, тому у хворих відмічаються загострення ХНХ, нерідко на тлі зниження показників імунітету та природної антиінфекційної резистентності. Тому був розроблений спосіб лікування хворих на ХНХ з супутнім ДбК шляхом призначення препаратів гепатозахисної дії, зокрема карсилу або ессенціале в комбінації з сучасними препаратами з групи еубіотиків: лінексом або бактисуп-тилом (В.М. Фролов, О.В. Берсенева Оценка эффективности современных гепатопротекторов в комбинации с эубиотиками в лечении больных хроническим некалькулезным холециститом на фоне дисбиоза кишечника // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: 36. наук. праць. Київ; Луганськ; Харків, 2000. - Вил. 1 (27). - С. 73-79). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у низки хворих при використанні цього способу відмічається недостатня ефективність гепатозахисного ефекту, особливо при наявності холестатичного компоненту, не у всіх хворих забезпечується нормалізація біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки. Задачею винаходу було підви щення ефективності існуючого способу лікування хворих на ХН Х з супутнім ДбК, прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання, нормалізація функціонального стану печінки та мікрофлори кишечнику. Ця задача реалізується шляхом використання в якості гепатозахисного препарату глутаргіну та в якості еубіотика - сучасного засобу біфі форму. Глутаргін - принципово новий препарат гепатозахисної, детоксикуючої, антиоксидантної та мембраностабілізучої дії, що володіє спроможністю пов'язувати аміак та інші токсичні речовини. Тому він суттєво зменшує прояви ендогенного «метаболічного» токсикозу, сприяє підвищенню антитоксичної функції печінки та запобігає розвитку загострень хронічного некалькульозного холециститу. Бі фіформ - сучасний еубіотик, що є антагоністом патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, стимулює функцію шлунково-кишкового тракту, нормалізує мікрофлору кишечнику та підвищує неспецифічну резистентність організму, в тому числі місцевий імунітет кишечнику. Наша пропозиція щодо сумісного введення глутаргіну та біфі форму базується на вперше встановленій авторами винаходу в експериментальних умовах закономірності, яка в подальшому була підтверджена в клінічних умовах, що при спільному введенні глутаргіну та біфіформу дія вказаних препаратів взаємно потенціюється, особливо відносно зниження показників "метаболічної" інтоксикації, яка характеризується підвищенням вмісту в крові так званих «середніх молекул» (СМ). У клінічному плані це обумовлює зниження ймовірності розвитку чергового загострення ХНХ у хворих та подальшого прогресування ДбК. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим на ХН Х з супутнім ДбК призначають введення в якості препарату гепатозахисної дії глутаргін усередину по 0,5г (2 таблетки) 3 рази на день протягом 5-7 діб поспіль, а потім після покращення біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки - по 0,25 (1 таблетці) протягом 7-10 діб поспіль, а в якості еубіотика біфіформ усередину по 2 капсулі 3-4 рази на добу протягом 7-10 діб поспіль та потім після покращення результатів бактеріологічного обстеження стану мікрофлори кишечнику - по 1 капсулі 2-3 рази на добу протягом 2-3 тижнів. При необхідності повторне введення глутаргіну та біфіформу здійснюють з інтервалом 2-3 місяці 3-4 рази на рік. Раніше така комбінація глутаргіну та біфі форму у даного контингенту хворих не використовувалася. При проведенні розробки запропонованого способу лікування хворих на ХН Х з супутнім ДбК, нами було обстежено 2 групи пацієнтів. Основна група містила 60 осіб, у яких лікування ХНХ з супутнім ДбК була проведена за допомогою запропонованого способу; зіставлення - 56 осіб, у яких лікування ХНХ з супутнім ДбК проводилася відповідно до існуючого способу-прототипу. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю хворих, тривалістю та часто тою загострень ХНХ ступенем ДбК. До початку проведення лікування скарги у обстежених хворих обох гр уп були однотиповими та відповідали клінічному діагнозу ХН Х з суп утнім ДбК. Дійсно, більшість обстежених скаржилися на тупий ниючий біль або тяжкість у правому підребер'ї, біль по ходу товстої кишки, здуття животу, бурчання у животі, гіркоту у роті, відрижку, нудоту, нестійкий стілець. При об'єктивному обстеженні встановлено наявність помірної гепатомегалії (печінка виступала на 2-4см з-під краю реберної дуги), чутливості печінкового краю при пальпації, позитивні симптоми Кера та Ортнера, болісність по ходу товстої кишки при пальпації. За даними ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини було встановлено, що у всі х хворих були потовщені стінки жовчного міхура, в порожнині міхура детрит. У більшості випадках відмічалася також деформація жовчного міхура перетинками. При бактеріологічному обстеженні калу встановлено переважання лактозонегативних штамів кишкової палички, наявність у калі деяких патогенних або умовнопатогенних мікроорганізмів (золотистий плазмокоагулюючий ста філокок, вульгарний протей та інші, переважно в кількості 105-106/г фекалію). До початку лікування біохімічні зсуви у обстежених хвори х обох груп були однотиповими. Вони характеризувалися помірним підвищенням рівня загального та прямого білірубіну, активності амінотрансфераз сироватки крові - АлАТ та АсАТ, показника тимолової проби, що було зв'язано з наявністю помірно вираженого реактивного гепатиту. Повторне біохімічне обстеження дозволило встановити, що в основній групі хворих, яка отримувала лікування згідно із заявленим способом за допомогою глутаргіну та біфі форму, відмічена чітко виражена позитивна динаміка біохімічних показників (таблиця 1). Дійсно, в основній групі хворих на ХНХ з суп утнім ДбК протягом двох тижнів знизився рівень загального та прямого білірубіну, активність АлАТ та АсАТ суттєво зменшилася, зменшився показник тимолової проби майже до верхньої межі норми. У групі зіставлення, яка лікувалася згідно із способу-прототипу, позитивна динаміка біохімічних показників була менш вираженою. У цих хворих рівень загального та прямого білірубіну, активність АлАТ та АсАТ, показник тимолової проби був ви ще за норму. Таблиця 1 Вплив заявленого та існуючого способів лікування хворих на ХН Х з суп утнім ДбК на функціональні проби печінки (М±m) Біохімічні показники Основна група (n=60) Група зіставлення (n=56) Р 39,5 ± 0,6 20,1 ± 0,4 40,3 ± 0,8 30,7 ± 0,5 >0,1 0,1