Спосіб лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози

Винахід відноситься до області медицини, а саме урології і може бути застосований для лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози на ранніх стадіях, та передбачає терапію за розробленою схемою проведення сеансу трансуретральної мікрохвильової термотерапії в комбінації з медикаментозними препаратами. Наприклад, відомі методи високоінтенсивної та низькоінтенсивної термотерапії для лікування ДГПЗ, а також стандартний режим експозиції до 60 хвилин та скорочений 30-хвилинний режим. (Кривобородов Г.Г. Температурные режимы трансуретральной термотерапии в лечении доброкачественной гиперплазии простаты // Урология и нефрология. - 1997.-№3.-С.36-38.; Руководство по урологии. В 3-х томах. / Под ред. Лопаткина Н.А.//Москва: "Медицина".-1998.-С.459-463.) Вище вказані методи передбачають високотемпературний вплив на тканини передміхурової залози за допомогою несфокусованого мікрохвильового випромінювання, при цьому енергія підводиться до залози за допомогою трансуретральної антени. Тому важливе забезпечення оптимальної дози поглиненої енергії тканинами з умовою одночасного запобігання термічної травми уретри за допомогою системи циркуляційного охолодження. Однак інтенсивне охолодження призводить до зменшення ефективності термального впливу. Тому якість термічного пошкодження в зонах гіперплазії під час термотерапії, а саме ефективність дози термовпливу, грає винятково важливу роль в профілактиці можливих ускладнень з боку наступної спроможності сечовипускання. Відомий спосіб лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози шляхом термотерапії (Боржієвський Ц.К., Голубєв Ю.Г., Журавчак А.З. та інш. Досвід лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) термотерапією з використанням апарата ПЕН-01//Труди наук. конф. "Современные методы лечения аденомы предстательной железы". - Київ.-1997.-С.79-80.). Суттєвою вадою цього засобу є його шаблонна схема проведення сеансу, що відірвана від індивідуальних особливостей стану пацієнта, та наявність після сеансу неконтрольованих спазмів сечового міхура, внаслідок чого присутній досить високий риск розвитку таких ускладнень, як гостра затримка сечі, гематурія, больовий синдром, недостатня відстрочена ефективність розкриття уретри внаслідок формування рубця при умовах констрікції, які не можуть не вплинути на загальний стан хворого, а також недостатність дезинфекції уретри і високий риск для розвитку запальних ускладнень і токсично-алергічний вплив на організм опікових речовин. Відомий також спосіб лікування доброякісної гіперплазії простати, розроблений в клініці Сибірського медичного університету (RU2173189СІ, Гудков А.В., Бо щенко B.C., Латыпов В.Р. Способ лечения доброкачественной гиперплазии простаты//Российские патенты и заявки на изобретения. RUABRU DB - Москва, 2001) Згідно цього способу підготовка починається з місцевої анестезії слизової уретри, після чого встановлюється і фіксується катетер з антеною, проводиться мікрохвильовий вплив при температурі від 48,5 до 49,9°С, що досягається за 5-7 хвилин, загальна тривалість сеанса 60 хвилин, всього проводять 4 сеанса з інтервалом 3-4 доби. Вказаний спосіб є найбільш близьким по технічній суті і результату, який може бути досягнутим методом, що заявляється, тому його обрано за прототип. Суттєвими вадами цього способу є його значна тривалість - 8-12 днів, відносна складність виконання і недостатня відстрочена ефективність, висока вірогідність розвитку гострої затримки сечі, токсично-алергічний вплив на організм опікових речовин, що не може не вплинути на загальний стан хворого. У зв'язку з вищевикладеним, в основу винаходу покладено задачу підвищення ефективності лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози та профілактики ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування хворих на ДГПЗ, що включає термотерапію, згідно з винаходом пацієнту спочатку за добу до проведення сеансу термотерапії призначають селективний a1-адреноблокатор у дозі 2-5мг 1 раз на добу, а перед сеансом термотерапії одноразово призначають системний термосенсибілізатор - розчин глюкози у дозі, яка розраховується відносно рівня глюкози натщесерце, та складає відповідно 0,7-1,2 грам на 1 кілограм маси тіла, яку пацієнти отримують одноразово перорально, в 1 прийом за 30 хвилин до сеансу, також перед сеансом пацієнту як місцеві термопротектори внутрішньоуретрально інстилюють суміш фармакологічних субстанцій з мембранопротекторною, протизапальною та анестезійною дією, у дозі 5мл з експозицією 5-10 хвилин, після проведення сеансу термотерапії з наступної доби на три тижні продовжують прийом a1-адреноблокаторів у дозі 2-5мг 1 раз на добу і на 7-14 діб внутрішньоуретральні інстиляції у дозі 3мл 1 раз на добу, та призначають на 3 тижні ентеросорбенти у дозах на добу 0,3-0,5г на 1 кілограм маси тіла. Відомо, що при отриманні певної дози термовпливу подальше зростання часу або потужності випромінювання досить мало впливає на ефективність лікування, однак при цьому продовжує зростати кількість ускладнень, а риск перевищення граничного бар'єра безпеки вище усі х можливих переваг. Комбінування термічного впливу з фармакотерапією дозволяє отримати селективне зниження порога ущипливості гіперплазованих клітин до підвищення температури при одночасному підвищенні резистентності з боку незмінених клітин та слизової уретри, що в свою чергу дозволяє отримати адекватний об'єм альтерації від термального мікрохвильового впливу переважно за рахунок гіперплазованих зон у передміхуровій залозі і одночасно попередити пошкодження тканин уретри, та запобігти розвиткові або значно зменшити функціональні розлади у сечовипусканні. Шляхом фармакологічного підвищення резистентності тканин уретри до високої температури і антимікробної обробки уретри за допомогою інстиляції комплексної медикаментозної суміші, що містить також місцевий анестетик, компоненти якої зв'язано на гідрофільній основі, вирішуються питання профілактики ускладнень від термічного, механічного, запального та інших факторів ушкодження. У наступному періоді поліпшення функціонального стану сечовипускання та зменшення констрікції у простаті запобігає розвитку ускладнень та сприяє утворенню більшого діаметра просвіту в простатичному сегменті, а зменшення концентрації токсичних речовин після тканинного опіку надає можливість прискорити процеси репарації та суттєво зменшити реабілітаційний період. Використання методу на ранніх стадіях у наступному попереджає розвиток гіперплазії у ділянках, що після дії термовпливу пройшли сполучно-тканинну трансформацію. Спосіб виконують наступним чином: За добу до проведення сеансу термотерапії хворому призначають пероральний прийом селективних а1-адреноблокаторів у терапевтичних дозах 2-5мг 1 раз на добу. З метою збільшення зон альтерації у вузлах гіперплазії використовують системний термосенсибілізатор глюкозу, яка модулює мікрооточення гіперплазованих клітин, знижує внутрішньопухлинну рН та підвищує їх термочутливість. Враховуючи, що зниження рН при цьому має місце лише у пухлині через особливості її мікрофізіології, ця компонента має високоселективну дію. Дозу обирають індивідуально для кожного пацієнта у залежності від рівня глюкози натщесерце, відповідно 0,7-1,2грам на 1 кілограм маси тіла, яку пацієнти отримують одноразово перорально, в 1 прийом за 30 хвилин до початку сеансу термотерапії. З метою усунення можливих ускладнень та профілактики розвитку гострого набряку та запальних процесів, пацієнту перед сеансом як місцеві термопротектори призначають у дозі 5мл, на 10 хвилин, внутрішньоуретральні інстиляції суміші фармакологічних субстанцій з мембранопротекторною, протизапальною та анестезійною дією, що містить у якості діючих речовин нітазол, офлоксацін, клотрімазол, сульфаміділ, мірамістин, діметілсульфоксид, циклоферон, трімекаїн на гідрофільній водорозчинній основі (поліетиленоксид, 1,2-пропіленгліколь, проксанол). При цьому використовують гідрофільну основу - поліетиленоксид. При внутришньоуретральному введенні цей полімер забезпечує активне гальмування проявів абсорбції, що веде до збільшення об'єму вмісту уретри за рахунок рідкої фракції з одночасним прискоренням пасажу фармпрепаратів у тканини за рахунок активного переносу у життєздатні клітини епітелію з одночасним депонуванням у міжклітинний рідині. Сам поліетиленоксид не всмоктується, не ферментується уретральним або простатичним вмістом, що виключає можливість виникнення вибухонебезпечних газів. У зв'язку з тим, що поліетиленоксид має поверхнево активні здібності та підвищену проникність для слизових, виключається його дія як роздратуючого на слизові, форсування діурезу, зниження AT, що притаманні іншим основам. Крім того, поліетиленоксид має виражений антибактеріальний ефект, що реалізується не тільки в просвіті органу, а і в товщі тканини слизової оболонки завдяки властивості поліетиленоксиду проникати в глибину непошкоджених тканин (навіть шкіри), а в поєднанні з антибіотиками чи антисептиками посилює їх бактеріостатичний ефект в 20-30 разів. Після хворим проводять сеанс трансуретральної мікрохвильової термотерапії. З метою усунення можливих ускладнень та профілактики розвитку гострого набряку та запальних процесів, для медикаментозного впливу на тканини передміхурової залози та м'язів детрузору після сеансу термотерапії пацієнти продовжують курсовий пероральний прийом селективних a1-адреноблокаторів у терапевтичних дозах 2-5мг 1 раз на добу, на строк 2-3 тижні, а також з наступної доби після сеансу термотерапії пацієнту продовжують внутрішньоуретральні інстиляції суміші у дозі 3мл 1 раз на добу, з експозицією 5-10 хвилин, на строк 7-14 діб. З метою елімінації токсичних речовин після тканинних опіків та прискорення процесів репарації пацієнту з наступної доби на 3 тижні призначають курс ентеросорбентів із розрахунку 0,3 - 0,5г на 1 кілограм маси тіла на добу в три прийоми, через 1,5-2 години після або за такий же час до прийому їжі. Таким чином, спосіб не потребує придержуватись будь якої спеціальної підготовки, лише в день проведення сеансу хворому рекомендовано не перевищувати середньодобову норму рідини 1,5-2 літри. Проведено аналіз результатів лікування у пацієнтів після терапії по способу-прототипу і по заявленому способу. Групу 1 склали 43 пацієнта з ДГПЗ на ранніх стадіях, яким було проведено комбіновану терапію по способу, що заявляється. До контрольної групи порівняння (група 2) увійшли 6 пацієнтів, яким проведено терапію по способу-прототипу. Найбільш очевидною різниця результатів лікування хворих у гр упах 1 і 2 стає при порівнянні динаміки змін показників середнього об'єму передміхурової залози та максимальної швидкості потоку сечі при урофлоуметрії (таблиці 1 і 2). Таблиця 1 Порівняння змін середнього об'єму передміхурової залози Групи пацієнтів Група 1 Група 2 До сеансу 71,36 78,47 Об'єм 1 місяць 76,31 82,23 передміхурової залози, см 3 3 місяці 6 місяців 12 місяців 73,54 59,42 48,32 81,34 72,86 68,76 24 місяці 48,56 64,54 р-рівень