Спосіб діагностики пошкоджень фізарних зон в експерименті

Реферат: Спосіб діагностики пошкоджень фізарних зон в експерименті здійснюють шляхом моделювання перелому зони зростання та візуалізації. Крім того, застосовують цифрову мікрофокусну рентгенографію модельованого перелому зони зростання, при наявності прямої ознаки перелому фізарної зони, а саме лінії прояснення, діагностують наявність епіфізеолізу (апофізеолізу) без зсуву, а відсутність змін дозволяє діагностувати пошкодження м'яких тканин або зв'язкового апарата травмованої області. UA 70809 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ПОШКОДЖЕНЬ ФІЗАРНИХ ЗОН В ЕКСПЕРИМЕНТІ UA 70809 U UA 70809 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі експериментальної медицини і може бути використана в діагностиці пошкоджень фізарних зон ліктьового суглоба у дітей. Основною відмінністю дитячої кісткової системи від дорослої є наявність зони зростання або фізарної зони, що складається з проліферуючих клітин хряща між метафізом і епіфізом зростаючої кістки. Цієї області не вистачає властивій кістковій тканині механічної міцності, і, отже, ця ділянка сприйнятливіша до травматичних пошкоджень, чим навколишня осифікована тканина. Найчастіше пошкодження фізарної зони відбувається на межі осифікованої і неосифікованої тканини у вигляді відшарування хрящової тканини від осифікованої поверхні метафізу. За даними різних авторів пошкодження фізарної зони складає від 3 % до 60 % всіх склетних травм у дітей. Діагностика при травмі значно утруднена з причини анатомічних і рентгенологічних особливостей структури дитячого ліктьового суглоба. Недостатність анамнезу, добре виражена підшкірна жирова клітковина, що утрудняє пальпацію, і відсутність зсуву відламків при підокісних переломах утрудняють розпізнавання і приводять до діагностичних помилок. Нерідко за наявності перелому ставлять діагноз удару і, навпаки, за відсутності пошкоджень кісткової тканини ставлять діагноз остеоепіфізеолізу без зсуву необгрунтовано. В результаті близько 50 % дітей без переломів кісток отримують необґрунтоване лікування, тоді як близько 30 % дітей із переломами кісток не отримують відповідного лікування. Помилки діагностики (частіше спостерігаються у дітей до 3-річного віку) і лікування часто приводять до обмеження рухів, уповільнення зростання кістки, деформації кінцівки, інвалідизації пацієнта. За даними зарубіжних авторів нерозпізнаний остеоепіфізеоліз (SalterHarris III) може привести до повного закриття зон росту і, як наслідок, до варусної або вальгусної деформації кінцівки. Відомим є спосіб діагностики переломів внутрішнього надвиростка плечової кістки [Щекин О. В. "Диагностика и лечение закрытых переломов костей локтевого сустава у детей". Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.09 - детская хирургия. - Национальный медицинский университет им. А. А. Богомольца, г. Запорожье, 2003.], який полягає в пропозиції клінічних симптомів: виборчій хворобливості при рухах, подвійній локалізації болю, а також проведенні рентгенографії ліктьового суглоба в прямій проекції із зовнішньою ротацією плеча на 25-30° з рентгенологічним симптомом заміщення або накладення ядра окостеніння внутрішнього надвиростка на ядро окостеніння блока плечової кістки або ліктьового відростка. Для поліпшення діагностики переломів голівки плечової кістки запропонований клінічний симптом - пронаційно-згинальна проба. Достатньо важко інтерпретувати рентгенограми на предмет перелому в тих відділах кістки, де є неосифікована тканина, оскільки виявлення пошкодження фізарної зони утруднене із-за її рентгеноконтрастності, отже, рентгенографія не завжди вносить ясність через відсутність рентгеноконтрастності ядер окостеніння в епіфізах. Оскільки у дітей молодшого віку велика частина епіфізу представлена хрящем і рентгенонеконтрастна, а ядро окостеніння утворює тінь у вигляді невеликої точки, то рентгенографічно діагноз перелому можна поставити, ґрунтуючись лише на непрямих ознаках, таких як клиновидне розширення зони росту і зсув ядра окостеніння (епіфізу) щодо метафізу. Якщо ж травматичне пошкодження представлене у вигляді чистого епіфізеолізу без зсуву або ж ядро окостеніння ще відсутнє, то такий діагноз ставиться чисто клінічно без підтвердження за допомогою променевих методів дослідження. Відомий спосіб експериментальної діагностики пошкоджень фізарних зон за допомогою МРТ і подальшого гістологічного підтвердження [D Jaramillo; В F Kammen; F Shapiro Cartilaginous path of physeal fracture-separations: evaluation with MR imaging—an experimental studywith histologic correlation in rabbits. Radiology 2000;215(2):504-511.], вибраний за прототип. Спосіб полягає в моделюванні перелому зони зростання дистального відділу стегнової кістки і проксимального відділу великогомілкової кістки молодих кроликів з подальшим проведенням магнітнорезонансної томографії. Ознаками, які збігаються з істотними ознаками пропонованого способу, є: дослідження переломів кісток ліктьового суглоба у дітей, зокрема з пошкодженнями зон зростання за допомогою методів променевої діагностики. Причинами, які перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення ефективності діагностики переломів ліктьового суглоба у дітей), є неможливість визначення прямих ознак пошкоджень зон росту. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу діагностики пошкоджень фізарних зон в експерименті, в якому за рахунок зміни характеру візуалізації, 1 UA 70809 U 5 10 15 20 25 30 35 40 досягається визначення прямих ознак пошкоджень зон росту, за рахунок чого відбувається підвищення ефективності діагностики переломів кісток ліктьового суглоба, зокрема з пошкодженнями зон росту і, відповідно, вибір адекватної тактики лікування. Поставлена задача вирішується тим, що в способі діагностики пошкоджень фізарних зон в експерименті, який здійснюють шляхом моделювання перелому зони зростання та візуалізації, згідно з корисною моделлю, застосовують цифрову мікрофокусну рентгенографію модельованого перелому зони росту, при наявності прямої ознаки перелому фізарної зони, а саме лінії прояснення, діагностують наявність епіфізеолізу (апофізеолізу) без зсуву, а відсутність змін вказує на пошкодження м'яких тканин або зв'язкового апарата травмованої області. Між сукупністю ознак пропонованого способу і очікуваним технічним результатом визначається наступний причинно-наслідковий зв'язок: застосування цифрової мікрофокусної рентгенографії області з модельованим переломом зони росту дозволяє виявляти пряму ознаку перелому зони росту, об'єктивізувати певний вид патології, тобто за рахунок отриманих даних при цифровій мікрофокусній рентгенографії з 7 разовим збільшенням визначають конкретну нозологічну одиницю - епіфізеоліз (апофізеоліз). При діагностиці пошкоджень зон росту цифрова мікрофокусна рентгенографія області з модельованим переломом зони росту є цінним і достовірним методом дослідження, що дозволяє діагностувати пошкодження фізарних зон: наявність прямої ознаки перелому фізарної зони (лінії прояснення) свідчить про наявність епіфізеолізу (апофізеолізу), а відсутність змін дозволяє говорити про пошкодження м'яких тканин або зв'язкового апарата травмованої області. Спосіб здійснюють таким чином. Моделювання проводиться на тканиноеквівалентному фантомі (мертвонароджені доношені цуценята щенята і козенята). Проводять моделювання перелому фізарної зони тканиноеквівалентного фантома згідно з описом D Jaramillo; В F Kammen; F Shapiro Cartilaginous path of physeal fracture-separations: evaluation with MR imaging—an experimental study with histologic correlation in rabbits. Radiology 2000;215(2):504-511.). Далі виконують цифрову мікрофокусну рентгенографію пошкодженої області в двох взаємно перпендикулярних проекціях з 7 разовим первинним збільшенням зображення. На цифровій мікрофокусній рентгенограмі чітко візуалізується лінія прояснення на межі осифікованої тканини метафізу і хрящової неосифікованої тканини фізарної зони, розцінювана як травматичне пошкодження зони зростання. Для об'єктивізації проводять гістологічне дослідження тканиноеквівалентного фантома, підтверджуючи дані цифрової мікрофокусної рентгенографії у вигляді перелому зони росту. Таким чином, модель, що заявляється, дозволяє підвищити ефективність діагностики переломів кісток ліктьового суглоба з пошкодженням зон росту, об'єктивізувати такі види пошкоджень, як епіфізеоліз, апофізеоліз без зсуву ядра окостеніння, а також за відсутності ядер окостеніння, проводити адекватну тактику лікування, тим самим покращуючи прогноз і знижуючи відсоток ускладнень таких пошкоджень. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 Спосіб діагностики пошкоджень фізарних зон в експерименті, який здійснюють шляхом моделювання перелому зони зростання та візуалізації, який відрізняється тим, що застосовують цифрову мікрофокусну рентгенографію модельованого перелому зони зростання, при наявності прямої ознаки перелому фізарної зони, а саме лінії прояснення, діагностують наявність епіфізеолізу (апофізеолізу) без зсуву, а відсутність змін дозволяє діагностувати пошкодження м'яких тканин або зв'язкового апарата травмованої області. 50 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП ―Український інститут промислової власності‖, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2