Спосіб артеріалізації портальної крові при метастатичному ураженні печінки

Реферат: Спосіб артеріалізації портальної крові при метастатичному ураженні печінки включає формування постійного судинного анастомозу "кінець в кінець" між селезінковою артерією і пупковою веною шляхом проведення катетера в портальну систему. Крім того, артеріалізацію портальної системи здійснюють шляхом проведення катетера через праву шлунковосальникову вену. UA 71832 U (54) СПОСІБ АРТЕРІАЛІЗАЦІЇ ПОРТАЛЬНОЇ КРОВІ ПРИ МЕТАСТАТИЧНОМУ УРАЖЕННІ ПЕЧІНКИ UA 71832 U UA 71832 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, точніше - до онкології, і може бути використана в паліативному лікуванні хворих при метастатичному ураженні печінки. Для поліпшення функції печінки використовують прийом, відомий у літературі як "артеріалізація" печінки, що припускає не тільки природне надходження артеріальної (оксигенованої) крові через власну печінкову артерію, а й додаткове, штучно створене, введення артеріальної (оксигенованої) крові через пупкову або ворітню вени. Відомий спосіб артеріалізації печінки, при якому формують постійний судинний анастомоз "кінець в кінець" між селезінковою артерією і пупковою веною [1]. Недоліком відомого способу є технічна складність формування судинного анастомозу між селезінковою артерією і пупковою веною. У багатьох випадках, при наявності метастатичного ураження заочеревинного простору, катетеризація селезінкової артерії неможлива взагалі. За прототип вибраний спосіб артеріалізації печінки, при якому формують постійний судинний анастомоз між пупковою веною і променевою артерією за допомогою екстракорпорального шунта. При цьому роблять бужування пупкової вени за допомогою катетера, виділяють променеву артерію, канюлюють її катетером, який представляє силіконову трубку, з'єднують катетери, що знаходяться в пупковій вені і променевій артерії, після чого руку хворого прибинтовують до тулуба [2]. Однак, незважаючи на безперечну ефективність способу-прототипу, недоліком є технічна складність формування судинного анастомозу між променевою артерією і пупковою веною, необхідність фіксації руки до тулуба, що суттєво погіршує якість життя хворого. Задача, на вирішення якого спрямована заявлена корисна модель, полягає у забезпеченні можливості максимального зниження кількості ускладнень, пов'язаних з установкою катетера в артеріальну систему печінки і систему портальної вени за рахунок забезпечення можливості катетеризації практично в усіх анатомічних варіантах розташування і довжини канюлюючих судин. Поставлена задача вирішується тим, що катетер у власну печінкову артерію проводять через шлунково-сальникову артерію, попередньо відсепарувавши артерію шляхом лігування пристінкових гілок в каудальному напрямку до рівня другої пристінкової гілки правої шлунковосальникової артерії. Катетеризацію власної печінкової артерії здійснюють з використанням поліхлорвінілового катетера, діаметром 1-1,5 мм. Адекватність установки катетера перевіряють шляхом введення розчину метиленової сині. Канюлювання портальної вени здійснюють шляхом катетеризації шлунково-сальникової вени аналогічним чином поліхлорвініловим термолабільним катетером, зовнішнім діаметром 2-2,5 мм. Після катетеризації власної печінкової артерії і шлунково-сальникової вени, виводять куксу судин з катетерами через сформовані тунелі в круглій зв'язці печінки в контрапертурні проколи у правому підребер'ї за типом ангіостом і залишають у такому стані на весь термін лікування. Після установки і фіксації обох катетерів під'єднують до артерії і вени трійникові клапанні пристосування, виконуючи, таким чином, екстракорпоральне артеріовенозне шунтування. Виводять катетери, з'єднані трійниковим клапанним пристроєм, на передню черевну стінку, фіксують до шкіри, лапаротомну рану вшивають пошарово наглухо. Таким чином, задача вирішена завдяки катетеризації портальної системи через праву шлунково-сальникову вену. Ця головна ознака винаходу і забезпечує досягнення поставленої задачі. Новим у заявленому рішенні є катетеризація портальної системи печінки через шлунковосальникову вену при неможливості використання пупкової вени. Таким чином, практично у всіх анатомічних варіантах є можливість катетеризації портальної системи печінки. Спосіб здійснюють таким чином. Проводять верхньо-серединну лапаротомію з ревізією органів черевної порожнини. При наявності метастазів у печінці виконують катетеризацію власної печінкової артерії. Для цього виділяють праву шлунково-сальникову артерію за Ескег зі співавт., розсікають її стінку, вводять у зазначену артерію катетер. Проводять катетер з правої шлунково-сальникової артерії через шлунково-дванадцятипалу артерію у власну печінкову артерію. Наявність катетера у власній печінковій артерії контролюють пальпаторно. Зазвичай довжина введеного катетера становить 12-14 см. Катетер фіксують у правій шлунковосальниковій артерії за допомогою лігатури. Аналогічним чином проводиться канюлювання портальної вени через праву шлунково-сальникову вену. Виводять на передню черевну стінку, через сформований тунель у контрапертурний прокол, кінець мобілізованої правої шлунковосальникової артерії з уведеним у неї катетером. Виведення катетера на передню черевну стінку через круглу зв'язку печінки забезпечує можливість видалення катетера у подальшому (після завершення хіміотерапії) без повторної операції. Виведений катетер на передню черевну стінку фіксують до шкіри, лапаротомну рану вшивають пошарово наглухо. Після відновлення 1 UA 71832 U 5 10 15 перистальтики кишечника, в середньому - 2-4 доби, починають внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію (ВАПХТ). Після установки і фіксації обох катетерів під'єднують до артерії і вени трійникове клапанне пристосування, виконуючи таким чином артеріовенозне шунтування. Виводять катетери, з'єднані трійниковим клапанним пристроєм, на передню черевну стінку, фіксують до шкіри, лапаротомну рану вшивають пошарово наглухо. Після відновлення перистальтики кишечника, в середньому - 2-4 доби, починають внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію з попередньою артеріалізацією печінки. За способом проведено лікування 7 хворих. Ускладнень від видалення катетера і тривалого його перебування у власній печінковій артерії відзначено не було. Переваги заявленого способу полягають у можливості екстракорпоральної артеріалізації портального кровотоку при неможливості використання пупкової вени. Джерела інформації: 1. Хірургічна гепатологія / За редакцією Б.В. Петровського. - М: Медицина. - 1972. - 352 c. C. 302. 2. Гальперин E.I. Недостатність печінки / Е.І. Гальперин, М.І. Семендяєва, Е.А. Неклюдова. М.: Медицина, 1978. - 328 с. - С. 205. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 Спосіб артеріалізації портальної крові при метастатичному ураженні печінки, який включає формування постійного судинного анастомозу "кінець в кінець" між селезінковою артерією і пупковою веною шляхом проведення катетера в портальну систему, який відрізняється тим, що артеріалізацію портальної системи здійснюють шляхом проведення катетера через праву шлунково-сальникову вену. 25 Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2