Спосіб ранньої діагностики кератоконусу

Реферат: Спосіб ранньої діагностики кератоконусу включає визначення товщини рогівки в центрі. Додатково визначають товщину рогівки на середній периферії, у 2,5 мм від лімбу та при різниці товщин більше 130 мікрон, діагностують кератоконус. UA 72468 U (12) UA 72468 U UA 72468 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до офтальмології, і може бути використана для діагностики кератоконусу на ранніх стадіях, що буде сприяти ранньому виконанню фотохімічного зшивання колагенових фібрил рогівки riboflavin-UVA cross-linking (CCC-L) для збереження зорових функцій та зупинки прогресування кератоконусу, а також дозволить зменшити ризик появи ятрогенних кератектазій після рефракційних операцій. Спосіб полягає в тому, що виконується аберометрія та визначається активність лізоциму у слізній рідині. При наявності аберацій та активності лізоциму, що є вищою за 21,3 мгк/л, діагностують кератоконус [Патент РФ № 2115735 Автор Горскова Евгения Николаевна (RU), Севостьянов Евгений Николаевич (RU), Теплова Светлана Николаевна (RU)]. Спосіб є нетравматичним та дозволяє діагностувати кератоконус на ранніх стадіях, проте оцінка результатів аберометрії є суб'єктивною, що є вагомим недоліком. Крім того, визначення активності лізоциму у слізній рідині потребує забору сльози, що потребує дозволу хворого та спеціальних навичок медичного персоналу. Для впровадження методу необхідна наявність лабораторії, що звужує можливості використання методу. Найближчим за сукупністю ознак до того, що заявляється, є спосіб ранньої діагностики кератоконусу шляхом проведення вимірювання товщини рогівки у центрі [Kanski JJ. Clinical ophthalmology. A systematic approach. - 4-th ed. - Oxford ect: Butterworth Heinemann, 1999. - 673 p.]. До основних недоліків прототипу слід віднести: 1. Можливість отримання хибних значень при змішаному астигматизмі, після кераторефракційних операцій та різноманітних захворюваннях рогівки. 2. Помилкова діагностика кератоконусу у хворих з рівномірно тонкою рогівкою. 3. Пізня діагностика кератоконусу, якщо захворювання розвивається на товстій рогівці. Враховуючи недоліки прототипу, у способі ранньої діагностики кератоконусу, що заявляється, пропонується використовувати різницю між значеннями товщини рогівки у центрі та на середній периферії. Спосіб здійснюють таким чином: послідовно вимірюється товщина рогівки у центрі та на середній периферії. Враховуючи, що діаметр рогівки може коливатися від 11 до 13 мм, то вимірювання середньої периферії виконується у 2,5 мм від лімбу. Отримані дані записуються. З даних отриманої товщини рогівки на периферії віднімається значення товщини рогівки у центрі. Якщо отримана різниця перевищує 130 мікрон, діагностується кератоконус. Приклад 1. Хворий Б., 20 років, амбулаторна карта № 4503, знаходився на диспансерному обліку в клініці "Візус" з діагнозом: Простий міопічний астигматизм обох очей. Під час першого звернення до клініки у 2008 році: гострота зору правого ока без оптичної корекції 0,6; з максимальною корекцією циліндричними лінзами гострота зору = 1,0. Гострота зору лівого ока без оптичної корекції 0,7; максимально коригована циліндричними лінзами гострота зору = 1,0. Дослідження на кератотопографі виявило прямий астигматизм, максимальна оптична сила рогівки дорівнювала 44,5 Дптр. на правому оці, та 45 Дптр. на лівому оці. Вогнищевого підвищення діоптрійності рогівки не було зафіксовано. Ознак кератоконусу на обох очах не було. Товщина рогівки у центрі на правому оці = 510 мікрон, на лівому оці =505 мікрон. Біомікроскопія та стан очного дна без особливостей. При контрольному дослідженні через 1 рік хворий зазначив погіршення якості зору, особливо у сутінках. Гострота зору правого ока без оптичної корекції 0,5; з максимальною корекцією циліндричними лінзами гострота зору = 1,0. Гострота зору лівого ока без оптичної корекції 0,4; максимально коригована циліндричними лінзами гострота зору = 1,0. Дослідження на кератотопографі виявилося майже без змін, але було зафіксовано підвищення оптичної сили рогівки на 0,5 Дптр. на правому оці, та на 1 Дптр. на лівому оці. Проте таке збільшення оптичної сили рогівки у межах похибки методу, тому діагноз кератоконус за даними кератотопографії у даному випадку виставити неможливо. Товщина рогівки у центрі залишилася незмінною. Товщина рогівки, виміряна у 2,5 мм від лімбу =650 мікрон на правому, та 655 мікрон на лівому оці. Різниця у значеннях між середньою периферією та центром рогівки дорівнювала 140 та 150 мікрон. Отримані дані дозволили діагностувати кератоконус та відмовити хворому у виконанні кераторефракційної операції. Через 1,5 роки хворий знов звернувся до клініки зі скаргами на значне погіршення зору лівого ока. При обстеженні лівого ока на кератотопографі з'явилося вогнищеве підвищення оптичної сили до 52 Дптр, з типовою для кератоконусу локалізацією у нижньо-темпоральному квадранті. Кератотопографічне дослідження правого ока також виявило підвищення оптичної сили рогівки до 49 Дптр. у нижньо-темпоральному квадранті. Товщина рогівки на середній периферії залишилася майже без змін, а товщина рогівки у центрі зменшилася до 450 мікрон на лівому оці, та 480 мікрон на правому оці, що свідчить про значне прогресування кератоконусу та відповідає клінічному перебігу захворювання та співпадає з даними кератотопографії. 1 UA 72468 U 5 10 15 20 Приклад 2. Хвора Т., 24 роки на момент звернення, амбулаторна карта № 5476, знаходиться на диспансерному обліку в клініці "Візус" з діагнозом: Міопія середнього ступеня, складний міопічний астигматизм обох очей. Під час першого звернення до клініки у 2006 році: гострота зору правого ока без оптичної корекції 0,1; з максимальною корекцією сфероциліндричними лінзами гострота зору = 1,0. Гострота зору лівого ока без оптичної корекції 0,07; максимально коригована сфероциліндричними лінзами гострота зору = 1,0. Дослідження на кератотопографі виявило прямий астигматизм, максимальна оптична сила рогівки дорівнювала 46,5 Дптр на правому оці, та 47 Дптр. на лівому оці. Вогнищевого підвищення діоптрійності рогівки не було зафіксовано. Товщина рогівки у центрі на правому оці = 435 мікрон, на лівому оці = 420 мікрон. Біомікроскопія та стан очного дна без особливостей. При контрольному дослідженні через 2 роки гострота зору стабільна, данні кератотопографії без змін. Товщина рогівки у центральній зоні не змінилася. Ще через 2 роки хвора звернулася до клініки щодо рефракційної операції. Обстеження підтвердило стабільність суб'єктивних та об'єктивних даних. Товщина рогівки у центральній зоні без змін - 435 мікрон на праве око та 420 мікрон на ліве око. Товщина рогівки на середній периферії - 520 мікрон на праве око, та 501 мікрон на ліве око. За даними пахіметрії рогівка тонка по всій площі, але ознак кератоконусу не зафіксовано. Хворій виконано імплантацію задньокамерної фалічної лінзи. Обстеження через рік підтвердило стабільність стану. Переваги пропонованого способу: 1. Дозволяє діагностувати кератоконус на ранніх стадіях при відсутності клінічних ознак захворювання та нормальній товщині рогівки у центрі. 2. Дозволяє запобігти хибному діагностуванню кератоконусу у хворих з міопією та міопічним астигматизмом при наявності рівномірно тонкої рогівки. 25 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 Спосіб ранньої діагностики кератоконусу, що включає визначення товщини рогівки в центрі, який відрізняється тим, що додатково визначають товщину рогівки на середній периферії, у 2,5 мм від лімбу та при різниці товщин більше 130 мікрон, діагностують кератоконус. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2