Спосіб діагностики інфекційного мононуклеозу

Спосіб діагностики інфекційного мононуклеозу шляхом визначення показників крові, який відрізняється тим, що додатково визначають ступінь збільшення розмірів піднебінних мигдаликів, шийних груп лімфатичних вузлів, селезінки і печінки, визначають КІЛЬКІСТЬ лейкоцитів, паличкоядерних нейтрофілів, лімфоцитів, атипових мононуклеарів, швидкість осідання еритроцитів, наявність антивірусних антитіл, розраховують мононуклеозний коефіцієнт (МК) за формулою МК=АМ х Л/10+АМ х П+АМ х Л і/100+АМ х ШОЕ/10+ +ВЕБІдМхЛ+ВЕБІдМхП+ВЕБІдМхЛі+ВЕБІдМхА М+ +ВЕБІдМхШОЕ+МигхЛ+МигхП+МигхЛі+МигхАМ + +Мигх ШОЕ+Лім х Л+Лім х П+Лім х ЛІ+ЛІМ х АМ+ +ЛімхШОЕ+ГепхЛ+ГепхП+ГепхЛі+ГепхАМ+ +ГепхШОЕ+СелхЛ+СелхП+СелхЛі+СелхАМ+ +СелхШОЕ, Де Л- КІЛЬКІСТЬ лейкоцитів у крові, ВЕБ ІдМ - наявність антивірусних антитіл (ІдМ) до вірусу Епштейн-Барр у крові, П - КІЛЬКІСТЬ ВІДСОТКІВ паличкоядерних і інших несе гментоядерних нейтрофілів у лейкоцитарній формулі, Лі - КІЛЬКІСТЬ ВІДСОТКІВ лімфоцитів у лейкоцитарній формулі, AM - КІЛЬКІСТЬ ВІДСОТКІВ атипових мононуклеарів у лейкоцитарній формулі, ШОЕ - швидкість осідання еритроцитів крові мм/год, Миг - ступінь збільшення розмірів піднебенних мигдаликів відносно норми у 1,5 чи 2 рази, Лім - ступінь збільшення розмірів підщелепних та задньошийних лімфатичних вузлів у 1,5 чи 2 рази, Геп - ступінь збільшення розмірів печінки у см нижче реберної дуги, Сел - ступінь збільшення розмірів селезінки у см нижче реберної дуги, 10, 100 - індекси, які застосовувалися для вирівнювання розрахункових величин, і при значенні МК 387 і більше і збільшенні розмірів піднебінних мигдаликів, підщелепних і шийних лімфатичних вузлів, печінки і селезінки діагностують інфекційний мононуклеоз О) о 00 Корисна модель відноситься до медицини, а саме, до лабораторної діагностики інфекційного запалення внутрішніх органів Відомий спосіб діагностики запалення при захворюваннях дихальної системи різного генезу [патент України №34840, G01 N33/53] Суть способу полягає у тому, що запальний процес діагностують по КІЛЬКОСТІ моноцитів, лімфоцитів, ШОЕ і вмісту альбуміну, та визначають коефіцієнт вираз ності запалення Недоліком способу є те, що запропонований коефіцієнт виразності запалення, збільшуючись у хворих з запаленнями легенів, не відображає запалення печінки, селезінки, піднебінних мигдаликів і лімфатичних вузлів Найбільш близьким до заявленого, вибраний як прототип, є відомий спосіб діагностики інфекції (№2002103970), викликаної вірусом ЕпштейнБарр, шляхом виконання непрямої імуноперокси оГ 8019 дазної реакції, при якій беруть 0,05мл лімфоцитарної суспензії крові хворого, наносять тонким шаром на предметне скельце, через 5-7 хвилин фіксують у ацетоні на протязі 3-5 хвилин, потім обробляють нормальною сироваткою, інкубують з моноклональними антивірусними антитілами протягом 45 хвилин, після чого додають біотініліровану сироватку і при наявності гранул у цитоплазмі лімфоцитів діагностують інфекційний мононуклеоз. Недоліком цього способу є те, що збільшуються втрати на діагностику, а при інфікуванні дітей вірусом Епштейн-Барр можливі негативнопозитивні помилки тому, що не враховуються симптоми хвороби. Найбільш близьким та обраним за прототип є спосіб диференційної діагностики інфекційного мононуклеозу, ангіни і дифтерії [Патент РФ №2184962] шляхом реєстрації спектрів поглинання зразків висушеного останку сироватки крові з вазеліновим маслом і подальшою математичною обробкою отриманих даних. Недоліком способу є те, що він потребує наявності спеціальної апаратури для проведення, не враховуються можливі етіологічні збудники цих захворювань (бактеріальне дослідження при ангінах і дифтерії, та зміни в аналізі крові - наявність атипових мононуклеарів та антивірусних антитіл при інфекційному мононуклеозі). В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу діагностики інфекційного мононуклеозу, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників, досягається визначення наявності атипових мононуклеарів та антивірусних антитіл при інфекційному мононуклеозі. Поставлена задача вирішується в способі діагностики інфекційного мононуклеозу шляхом дослідження крові та математичної обробки одержаних даних, згідно з корисною моделлю, в одній пробі крові визначають кількість лейкоцитів, атипових мононуклеарів, паличкоядерних нейтрофілів і лімфоцитів, наявність антивірусних антитіл, ШОЕ, а також визначають ступінь збільшення розмірів піднебінних мигдаликів, підщелепних і шийних лімфатичних вузлів, печінки і селезінки, визначають значення монунеклеозного коефіцієнту (МК) за формулою: МК=АМ х Л/10+АМ х П+АМ х Л і/100+ +АМ х ШОЕ/10++ВЕБІдМ х А+ВЕБІдМ х П+ +ВЕБІдМхЛі+ВЕБІдМхАМ++ВЕБІдМхШОЕ+ +МигхЛ+МигхП+МигхЛі+МигхАМ+ +МигхШОЕ+ЛімхЛ+ЛімхП+ЛімхЛі+ЛімхАМ+ +ЛімхШОЕ+ГепхЛ+ГепхП+ГепхЛі+ГепхАМ+ +Геп х ШОЕ+Сел х Л+Сел х П+Сел х Лі+Сел х А М+ +СелхШОЕ. Де: Л - кількість лейкоцитів у крові; ВЕБІдМ - наявність антивірусних антитіл (ІдМ) до вірусу Епштейн-Барр у крові; П - кількість відсотків паличкоядерних і інших несегментоядерних нейтрофілів у лейкоцитарній формулі; Лі - кількість відсотків лімфоцитів у лейкоцитарній формулі; AM - кількість відсотків атипових мононуклеарів у лейкоцитарній формулі; ШОЕ - швидкість осідання еритроцитів крові мм/год; Миг - ступінь збільшення розмірів піднебенних мигдаликів відносно норми у 1,5 чи 2 рази; Лім - ступінь збільшення розмірів підщелепних та задньошийних лімфатичних вузлів у 1,5 чи 2 рази; Геп - ступінь збільшення розмірів печінки у см нижче реберної дуги; Сел - ступінь збільшення розмірів селезінки у см нижче реберної дуги; 10, 100 - індекси, які застосовувалися для вирівнювання розрахункових величин, і при значенні МК 387 і більше і збільшенні розмірів піднебінних мигдаликів, підщелепних і шийних лімфатичних вузлів, печінки і селезінки діагностують інфекційний мононуклеоз. Розроблена формула визначення МК, враховує не тільки загальні прояви запальної хвороби у вигляді реакції збільшення кількості лейкоцитів та ШОЕ, а й появі лімфоцитів, які мають геном вірусів (атипові мононуклеари), наявності антивірусних антитіл (ІдМ) до ВЕБ, а також збільшення розмірів печінки і селезінки, лімфовузлів, піднебінних мигдаликів внаслідок вірусного запалення, що наближає МК до значної вірогідності. Діагностична специфічність МК дорівнює 100%, а діагностичне значення МК у хворих інфекційним мононуклеозом досягає 95,8%. Спосіб здійснюється наступним чином: В перший день обслідування хворого у пробі крові знаходять кількість лейкоцитів, атипових мононуклеарів, паличкоядерних, сегментоядерних, несегментоядерних нейтрофілів, лімфоцитів, ШОЕ, наявність антивірусних антитіл (ІдМ), також визначають ступінь збільшення розмірів піднебінних мигдаликів, підщелепних і інших шийних лімфатичних вузлів, печінки і селезінки. Далі визначають мононуклеозний коефіцієнт (МК) за формулою: Знак МК=АМ х Л/10+АМ х П+АМ х Л і/100+АМ х ШОЕ/1 0+ +ВЕБІдМхЛ+ВЕБІдМхП+ВЕБІдМхЛі+ +ВЕБІдМхАМ+ВЕБІдМхШОЕ+МигхЛ+МигхП + +МигхЛі+МигхАМ+МигхШОЕ+ЛімхЛ+ЛімхП + +ЛімхЛі+ЛімхАМ+ЛімхШОЕ+ГепхЛ+ГепхП+ +Геп х Л і+Геп х АМ+Геп х ШОЕ+Сел хЛ+Сел х П + +СелхЛі+СелхАМ+СелхШОЕ, Де: Л - кількість лейкоцитів у крові ВЕБІдМ - наявність антивірусних антитіл (ІдМ) до вірусу Епштейн-Барр у крові; П - кількість відсотків паличкоядерних і інших несегментоядерних нейтрофілів у лейкоцитарній формулі; Лі - кількість відсотків лімфоцитів у лейкоцитарній формулі; AM - кількість відсотків атипових мононуклеарів у лейкоцитарній формулі; 8019 ШОЕ - швидкість зсідання еритроцитів крові мм/год; Миг - ступінь збільшення розмірів піднебінних мигдаликів відносно норми у 1,5 чи 2 рази; Лім - ступінь збільшення розмірів підщелепних та задньошийних лімфатичних вузлів у 1,5 чи 2 рази; Геп - ступінь збільшення розмірів печінки у см нижче реберної дуги; Сел - ступінь збільшення розмірів селезінки у см нижче реберної дуги; 10, 100 - індекси, які застосовувалися для вирівнювання розрахункових величин. При значенні МК 387 і більше і збільшенні розмірів піднебінних мигдаликів, підщелепних і інших шийних лімфатичних вузлів, печінки і селезінки діагностують інфекційний мононуклеоз. Приклад 1 Хворий Г.Р. Історія хвороби №202 , хлопчик 1 року 9міс. При обстеженні в клініці: скарги на підвищення температури тіла до 38°, збільшення розмірів підщелепних лімфатичних вузлів шиї, утруднення носового дихання. Підщелепні лімфатичні вузли збільшені більше 2см у діаметрі, пастозні, задньошийні - до 1,5см. При огляді зіву: піднебінні мигдалики збільшені до 1 І І ступеню (виступають з-за дужок більш ніж на 1см), з гнійними нашаруваннями. Аускультативно: везикулярне дихання, тони серця гучні, ритмічні. Пальпація паренхіматозних органів: збільшення печінки до 1см з-під реберної дуги, селезінки - до 1см. Аналізи крові: кількість лейкоцитів 8,4x109/л, паличкоядерних - 1 %, еозинофілів - 1 %, сегментоядерних 47%, лімфоцитів - 39%, моноцитів - 12%, атипових мононуклеарів - 4%, ШОЕ - Юмм/год. Виявлено антивірусні антитіла до вірусу Епштейн-Барр (ВЕБ) VCAIgM - 0,6. ДНК ВЕБ у крові не знайдено. МК=АМ х Л/10+АМ х П+АМ х Л і/100+ +АМхШОЕ/10++ВЕБІдМхА+ВЕБІдМхП+ +ВБІдМхЛі+ВЕБІдМхАМ++ВЕБІдМхШОЕ+ +МигхЛ+МигхП+МигхЛі+МигхАМ+ +МигхШОЕ+ЛімхЛ+ЛімхП+ЛімхЛі+ЛімхАМ+ +ЛімхШОЕ+ГепхЛ+ГепхП+ГепхЛі+ГепхАМ+ +ГепхШОЕ+СелхЛ+СелхП+СелхЛі+СелхА М+ +СелхШОЕ. МК=4х8,4/10+4x1+4x39/100+4x10/10+2x8,4 + +2x1+2x39+2x4+2x10+2x8,4+2x1+2x39+2 х4+ +2x10+1 х8,4+1 х1+1 Х39+1 х4+1 хЮ+1 х8,4+ +1x1+1 Х39+1 х 4+1 х 10=424,5 По значенню МК видно, що його величина значно перевищує величини у здорових дітей. Він трохи більший і від верхнього рубежу МК у хворих ангінами (М+2 сигми =386,2). Для діагнозу інфекційний мононуклеоз у хворого має значення не тільки величина МК, але і наявність в крові атипових мононуклеарів, антивірусних антитіл, збільшення розмірів піднебінних мигдаликів і підщелепних лімфовузлів, печінки і селезінки. Приклад 2 Хворий Л.Б. Історія хвороби №295, хлопчик З років. При обстеженні в клініці скарги: на підвищення температури тіла до 38-39°С, збільшення 6 лімфатичних вузлів шиї, утруднення носового дихання, біль у горлі, розміри підщелепних лімфатичних вузлів збільшені до 2см у всіх групах. Піднебінні мигдалики збільшені до І-ІІ ступеню, з гнійними нашаруваннями на поверхні. Аускультативно: везикулярне дихання, тони серця гучні, ритмічні. Пальпація паренхіматозних органів: збільшення печінки до 5см з-під реберної дуги, селезінки - до 1см. Аналізи крові: кількість лейко9 цитів - 7,5x10 /л, паличкоядерних - 1%, еозинофілів - 1%, сегментоядерних - 15%, лімфоцитів 77%, моноцитів - 6%, атипових мононуклеарів 7%, ШОЕ - 22мм/год. Виявлено антивірусні антитіла до вірусу Епштейн-Барр (ВЕБ) VCA IgM - 0,7. Методом ПЛР знайдено ДНК ВЕБ у крові. МК=7х7,5/10+7x1+7x77/100+7x22/10+ +0,7x7,5+0,7x1+0,7x77+0,7x7+0,7x22+2x7, 5+ +2 х 1 +2 х 77+2 х 7+2 х 22+2 х 7,5+2 х 1 +2 х 77+2 х7+ +2x22+5x7,5+5x1+5x77+5x7+5x22+1x7,5+ +1x1+1 Х77+1 Х7+1 х22=1372,69. По значній величіні МК, розрахованого на основі специфічних ознак, діагноз інфекційного мононуклеозу дуже вірогідний, що підтверджується також виявленням частини геному вірусу ЕпштейнБарр у крові хворого. Приклад З Хворий М.А. Історія хвороби №282, хлопчик 1 року 9міс. При обстеженні в клініці: скарги матері на підвищення температури тіла у дитини до 39°С. Пальпуються підщелепні лімфатичні вузли до 1 см у діаметрі, лімфатичні вузли в інших групах шиї не збільшені. Піднебінні мигдалики збільшені до І-ІІ ст., з гнійними нашаруваннями на поверхні. Аускультативно: везикулярне дихання, тони серця гучні, ритмічні. Пальпація паренхіматозних органів: розміри печінки і селезінки не збільшені. Аналізи крові: кількість лейкоцитів - 9,0x109/л, еозинофілів 2%, паличкоядерних - 3%, сегментоядерних - 38%, лімфоцитів - 49%, моноцитів - 8%, ШОЕ - 28 мм/год. Антивірусні антитіла до вірусу ЕпштейнБарр (ВЕБ) VCA Ід М відсутні. ДНК ВЕБ у крові не знайдено. МК=0+0+0+0+0+0+0+0+0+9 х 2+3 х 2+49 х 2+ +28 х 2+9 х 2+3 х 2+49 х 2+28 х 2+0+0+0+0+0+0+ +0+0+0+0=356. Значення МК наближається до верхньої межі у хворих ангінами (М+2 сигми =386,2). Оскільки у крові хворого не виявлено атипові мононуклеари і антивірусні антитіла, відсутнє збільшення розмірів печінки і селезінки, то незважаючи на доволі значну величину МК, діагноз інфекційного мононуклеозу не підтверджується, про що свідчить також відсутність ДНК вірусу Епштейн-Барр у крові. Всього було обстежено 68 дітей у віці від 1,1 року до 14,0 років з встановленим клінічним діагнозом інфекційний мононуклеоз, який у всіх вікових групах перебігав у середній ступені важкості. З них хлопчиків було - 36 , а дівчаток - 32. У кожній віковій групі було приблизно порівну дітей кожної статі. Застосування МК з метою діагностики вірусного мононуклеозу відображено в таблиці. 8019 Таблиця Значення мононуклеозного коефіцієнту (МК) у дітей різного віку, хворих інфекційним мононуклеозом, ангіною та у здорових дітей Групи пацієнтів Мононуклеоз 1,1-2,0 років Мононуклеоз 2,1-4,0 років Мононуклеоз 4,1-6,0 років Мононуклеоз 6,1-8,0 років Мононуклеоз 10,1-12,0 років Мононуклеоз 12,1-14 років Ангіна 1,1-2,0 років Ангіна 2,1-4,0 років Ангіна 4,1-6,0 років Ангіна 6,1-8,0 років Ангіна 10,1-12 років Ангіна 12,1-14 років Кількість пацієнтів 12 14 10 10 12 10 11 14 5 10 10 10 Показник МК М+т 570,9+51,2 844,9± 66,3 702,0±81,4 701,3±55,8 766,9±57,7 751,3±62,3 243,4±21,5 239,6± 9,3 182,9±21,8 193,2+23,6 217,0+12,3 226,1 ±16,1 Показник МК у 100% хворих інфекційним мононуклеозом коливався від 328 до 1372,0, у стільки ж разів він зростав у порівнянні зі здоровими дітьми, в яких всі складові МК були біля нуля. У тих випадках, коли МК був низьким (у двох хворих), до уваги приймали наявність у крові атипових мононуклеарів і антивірусних антитіл, збільшення розмірів печінки, селезінки, піднебінних мигдаликів та підщелепних лімфатичних вузлів, що мало диференційне значення. Це було обумовлено тим, що у здорових дітей не відмічалось збільшення розмірів лімфатичних вузлів, піднебінних мигдаликів, печінки і селезінки, були відсутні у крові атипові мононуклеари та антивірусні антитіла до ВЕБ. У протилежність цьому, ці всі ознаки виявлялись у дітей при інфекційному мононуклеозі. Як видно з таблиці 1 у всіх вікових групах у дітей з інфекційним мононуклеозом всі результати достовірно відрізнялись від даних у здорових, що дає підставу діагностувати це запалення у 100% хворих. У контрольних групах дітей з ангінами також визначали МК (таблиця). Було обстежено 64 дитини в аналогічних вікових групах. У 100% хворих ангіною МК підвищувався від 132 до 356 за рахунок збільшення розмірів піднебінних мигдаликів і підщелепних лімфовузлів, без збільшення розмірів печінки та селезінки, без наявності атипових мононуклеарів та антивірусних антитіл (ІдМ) до ВЕБ у крові. Комп'ютерна верстка Н. Лисенко У порівнянні з нормою Р t 11,1 0,001 12,7 0,001 8,62 0,001 12,57 0,001 13,2 0,001 12,0 0,001 11,3 0,001 25,8 0,001 8,4 0,001 8,1 0,001 17,6 0,001 14,0 0,001 У порівнянні t 5,9 9,0 6,1 8,4 9,3 8,1 з ангіною Р 0,001 0,001 0,001 0,001 0,001 0,001 Величини МК у хворих ангіною були у декілька разів меншими, ніж у відповідних груп хворих на інфекційний мононуклеоз (у віці 1,1-2,0 МК менший у 2,3 рази; 2,1-4,0 - у 3,5 рази; 6,1-8,0 - у 3,8 рази; 10,1-12,0 - у 3,5 рази; 12,1-14,0 - у 3,3 рази). Хоча показники МК у хворих ангінами у всіх вікових групах були достовірно вищими у порівнянні зі здоровими дітьми. Проте величина МК у хворих інфекційним мононуклеозом перевищувала верхній рубіж значення (М+2 сигми) МК у хворих ангінами. у 91,6% пацієнтів у віковій групі 1,1-2,0 роки, у 100% вікової групи 2,1-4,0 роки; у 100% вікової групи 4,1-6,0 років; у 100% вікової групи 6,1-8,0 років; у 100% вікової групи 10,1-12,0 років; у 100% вікової групи 12,1-14,0 років; У деяких хворих ангіною збільшені величини МК обумовлені значним збільшенням розмірів піднебінних мигдаликів та підщелепних лімфовузлів. Таким чином, корисна модель, яка пропонується, значно поліпшує діагностику інфекційного мононуклеозу на ранній стадії перебігу за рахунок використання сумарних індексів симптомів і лабораторних показників. Мононуклеозний коефіцієнт (МК) має «діагностичну специфічність» 100%. Діагностичне значення МК у хворих інфекційним мононуклеозом досягає 95,8%. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 4 2 , 01601