Спосіб лікування діабетичної стопи

1. Спосіб лікування діабетичної стопи, що включає медикаментозну терапію, направлену на компенсацію вуглеводного обміну, корекцію рівня глюкози крові, дезінтоксикацію, стимуляцію репаративних процесів, фізіотерапевтичні процедури у вигляді світло- та електролікування, місцеву лікувальну дію на стопу C2 2 (19) 1 3 81503 повністю виключати навантаження ураженої стопи хворого. Кожний з методів розвантаження має свої переваги та недоліки. Так, ходьба на милицях - це відносно висока мобільність хворого, транспортабельність, доступність придбання. Але при їх призначенні потрібна висока уважність пацієнта в тому, що він не наступить на уражену кінцівку без милиць, а через те, що тривалість лікування цього захворювання від трьох до дванадцяти місяців і більше, вірогідність дотримання такого режиму дуже мала. Це ж відноситься і до користування крісломколяскою. Крім того коляска дещо обмежує мобільність пацієнтів та підходить не для всіх помешкань. Гіпсові пов'язки надійно захищають уражену кінцівку, але вони не дають можливості регулярно спостерігати та перев'язувати виразки, вони важкі, потребують частих змін, що веде до додаткових витрат часу та матеріалів. Кращий результат лікування одержують при ортезуванні нижньої кінцівки, яке повністю виключає уражену стопу від навантаження за рахунок перенесення його на власну зв'язку надколінка. Недоліки його полягають в тому, що ортезування проводять без тотального контакту із стопою, не забезпечується перекат при ходьбі, стопа не захищена від травмування. А опора на власну зв'язку надколінка негативно впливає на м'які тканини області колінного суглобу, передавлює кровоносні судини, утр уднює кровообіг в дистальному відділі нижньої кінцівки. Відомий також спосіб лікування хворих з синдромом "діабетична стопа", по заявці в Укрпатент [№20040907589 від 17.09.2004р., який прийнято за прототип]. Спосіб включає комплексну реабілітацію хворих за рахунок проведення медикаментозної терапії, направленої на компенсацію вуглеводного обміну, корекцію рівня глюкози крові, дезінтоксикацію, стимуляцію репаративних процесів, паралельно з цим проведення фізіотерапевтичних процедур (електролікування, світлолікування, теплові процедури), масажу, лікувальної фізкультури (ЛФК), розвантаження уражених зон стопи з допомогою індивідуальної ортопедичної розвантажувальної устілки, насиченою антибактеріальними препаратами, та місцеве лікування виразок за рахунок дії цими препаратами на уражену область кінцівки. Недоліками відомого способу являється те, що його неможливо застосувати для лікування самої тяжкої форми діабетичної стопи нейроостеоартропатії (стопа Шарко) через те, що ця патологія в гострий період потребує повного розвантаження стопи ураженої нижньої кінцівки. Метою даного винаходу являється підвищення ефективності лікування хворих з нейроостеоартропатією, підвищення їх рухової активності під час лікування, та профілактика ампутацій кінцівок. Ця мета досягається тим, що в способі лікування діабетичної стопи, що включає 4 медикаментозну терапію направлену на компенсацію вуглеводного обміну, корекцію рівня глюкози крові, дезінтоксикацію, стимуляцію репаративних процесів, фізіотерапевтичні процедури у вигляді світло- та електролікування, місцеву лікувальну дію на стопу розвантажувальною ортопедичною устілкою, відмінністю є те, що кінцівку хворого розміщують в тотально-контактний ортез з розвантажувальною устілкою, виготовлених по індивідуальній гіпсовій моделі нижньої кінцівки, установлених у фізіологічно вигідному положенні кісток стопи та гомілковостопного суглобу, та з його допомогою повністю знімають навантаження з уражених зон стопи і розподіляють навантаження від ваги тіла пацієнта на зони стопи, на гомілку та на гомілковостопний суглоб, які допускають часткове навантаження. Крім того, при необхідності, зони розвантаження ортопедичної устілки, розміщені під виразками стопи, наповнюють медикаментозним препаратом, яким діють місцеве на виразку необхідний проміжок часу. Розміщення кінцівки хворого в тотальноконтактному ортезі з розвантажувальною устілкою та фіксація її в цьому ортезі дозволяє розподілити навантаження від ваги пацієнта на зони гомілки, гомілковостопного суглобу та повністю звільнити від навантаження уражені зони стопи. За рахунок збереження мобільності, можливості періодичного спостереження за станом кінцівки та, при необхідності, дії медикаментозними препаратами місцеве на виразки стопи, спосіб дозволяє підвищити ефективність лікування. На приведеному кресленні показаний індивідуальний тотально-контактний ортез з розвантажувальною устілкою, який використовується при лікуванні. Спосіб пояснюється кресленнями, на яких зображено: - Фіг.1 - загальний вигляд ортезу, за допомогою якого реалізується спосіб; - Фіг.2 - фото пацієнтів в ортезах. Ортез включає в себе розрізну індивідуальну двохстворчату гільзу 1 на гомілку і стопу, яка складається із задньої гільзи-створки 2 та передньої гільзи-створки 3, які охоплюють стопу та гомілковостопний суглоб хворого. Гільза виготовлена із термопластичного матеріалу по гіпсовому позитиву нижньої кінцівки, встановленому по нижній кінцівці хворого у фізіологічно вигідному положенні. Створки сполучені між собою з допомогою кругових застібок 4, наприклад із стрічки велкро. До зовнішньої підошовної частини задньої створки 2 ортезу прикріплена підошва-балансир 5 із скошеними носковою та п'ятковою частинами, а у внутрішню частину встановлена розвантажувальна устілка 6. Спосіб лікування хворих з діабетичною стопою здійснюють наступним чином. Перед початком лікування хворим проводять повне клінічне (аналіз крові, сечі, глікемічний профіль, коагулограма, ЕКГ, РВГ), рентгенографічне (рентгенографія стопи та гомілковостопного суглобу) та бактеріологічне 5 81503 (посів на флору та чутливість до антибіотиків при наявності виразок) обстеження. За даними цих обстежень хворим призначають препарати нейротропної дії (берлітіон), препарати, що стимулюють регенерацію тканин (актовегін, солкосеріл). З метою прискорення зрощення переломів призначають препарати кальцію, проводять дезінтоксикаційну, антибактеріальну, інсулінотерапію, фізіотерапевтичне лікування (електро - та світлометоди). Проводять детальне обстеження хворого на предмет виявлення зон стопи, які необхідно виключити із навантаження, та зон стопи, які можуть бути навантажені. За даними цих обстежень призначають тотально-контактний ортез з індивідуальною розвантажувальною ортопедичною устілкою, виготовлений по позитиву нижньої кінцівки. Для цього стопу та гомілку встановлюють у фізіологічно вигідне положення та в цьому положенні формують спочатку негатив, по якому виготовляють позитив у вигляді індивідуальної гіпсової моделі. По цій моделі виготовляють гільзу 1 тотально-контактного ортезу та розвантажувальну устілку 6 на гомілковостопний суглоб і на стопу з урахуванням виявлених уражень діабетичної стопи та зон, на які можливе навантаження. Зони розвантаження устілки, при необхідності (при наявності виразок), наповнюють лікарськими препаратами (хлорофіліпт, йоддицерин, левомеколь та ін.). Устілку розміщують у виготовлений індивідуально тотально-контактний ортез, розміщують в ньому кінцівку та за допомогою кріплення 4 фіксують її в ортезі. Розподіляють навантаження від ваги тіла пацієнта навантаження на зони стопи, на гомілку та на гомілковостопний суглоб, які допускають часткове навантаження, та повністю знімають навантаження з уражених зон стопи. За рахунок двостворчатої гільзи ортез легко вдягається та знімається з кінцівки, що дає можливість проводити періодичні спостереження за станом діабетичної стопи, заміни лікувальних препаратів в розвантажувальній устілці 6 та проведення гігієнічних процедур. В процесі користування таким ортезом за рахунок задньої та передньої створок 2 і 3 гільзи 1, проксимальні краї яких знаходяться вище середньої третини гомілки, та за рахунок тотального контакту гільзи ортезу уражена кінцівка надійно іммобілізується, гомілковостопний суглоб "замикається", що виключає рухи в суглобах стопи, а навантаження перерозподіляється на всю поверхню гомілки та частково на зони стопи здатні до навантаження, наприклад, на зону п'ятки або плесни. Підошва-балансир 5 покращує перекат через стопу, усуває згинаючі сили через кістки плесни та передплесни, перешкоджає тильному та підошовному згинанню стопи. Розвантажувальна устілка крім функції розвантажування дозволяє розміщувати та замінювати лікувальні препарати у відповідності до призначення. Клінічний приклад 1 Хвора С-ка, 56 років, поступила в клініку зі скаргами на деформацію стопи, "хруст" в стопі, набряк стопи, підвищення температури та 6 гіперемію стопи. Хворіє цукровим діабетом 25 років, інсулінозалежна. Постійно контролює рівень глюкози крові та дотримується режиму інсулінотерапії. Після огляду та обстеження був поставлений діагноз діабетична нейроостеоартропатія, гостра стадія, що було підтверджено даними рентгенологічного обстеження: перелом IV та V плеснової кістки, ознаки кісткової резорбції, надмірне зниження поздовжнього склепіння стопи, запалення суглобів стопи. Поряд з медикаментозним лікуванням хворій було призначене користування виготовленим індивідуально тотально-контактним ортезом та ортопедичною устілкою з розвантаженням передплеснової та плеснової зон стопи, яка була вставлена в ортез. При перебуванні у клініці інституту проводилися періодичні огляди кінцівки. Хвора користувалася цим ортезом 3 місяці, не обмежуючи фізичної активності. На контрольному огляді через 3 місяці: ознаки запалення стопи зникли, переломи кісток стопи зрослися, але залишилась деформація стопи, відновлена опороздатність стопи, хвора могла пересуватися без ортезу. Клінічний приклад 2. Хвора В-ко, 53 роки, поступила в клініку зі скаргами на біль в нижніх кінцівках, деформацію стоп, підвищення температури, набряк стоп. Хворіє цукровим діабетом 19 років, одержує інсулінотерапію три рази на добу. Неодноразово лікувалась в центрі "Діабетична стопа" та ендокринологічному відділенні за місцем проживання. Проводилась іммобілізація кінцівки задньою гіпсовою лангеткою, пізніше циркулярною гіпсовою пов'язкою. З приводу гострої стадії стопи Шарко зліва проводилась інтенсивна консервативна терапія, але процес прогресував і на правій стопі відкрилась трофічна виразка та розпочалася деструкція стопи. Поряд з медикаментозним лікуванням хворій на обидві кінцівки було призначене користування індивідуальними тотально-контактними ортезами та ортопедичними устілками з розвантаженням уражених зон та наповненням в уражених виразками зонах стопи медикаментозних препаратів. Устілки були встановлені в ортез. Через два місяці користування після загоювання виразок хвора була виписана з клініки та продовжувала користуватися ортезами в домашніх умовах. При контрольному огляді через п'ять місяців, згідно даних клінічного та рентгенологічного обстеження відмічалась хронічна стадія патологічного процесу: деформація стоп залишалась, температура в нормі, набряків немає, на рентгенограмах: склероз кісткових стр уктур стопи, зрослі переломи, анкілози суглобів. Хвора ходить на двох кінцівках без допоміжної опори. Таким чином, запропонований спосіб лікування хворих з діабетичною стопою, що поєднує медикаментозне, фізіотерапевтичне лікування, повне розвантаження уражених зон та тотально-контактне навантаження здатних до перенесення навантаження зон кінцівок за 7 81503 допомогою тотально-контактного ортезу та розвантажувальної устілки з медикаментозними препаратами, скорочує тривалість загоювання виразок та зрощення переломів, що скорочує термін перебування хворого в стаціонарі, підвищує ефективність лікування діабетичної стопи, спрощує догляд за виразками, дає можливість забезпечити мобільність хворого та уникнути ампутації кінцівки. 8