Установка для електрогідравлічної очистки виливків

Спосіб відведення коксового газу з двома газозбірниками, що включає відведення газів періоду завантаження тільки в газозбірник коксового боку та відведення газів періоду коксування в газозбірник машинного боку, який відрізняється тим, що гази періоду завантаження та початкового періоду коксування відводять, упродовж 1 години, тільки в газозбірник коксового боку і направляють для обігріву коксових печей, при цьому смолу, що виділяється з відвідних газів, разом з вугільним пилом, після відділення від аміачної води, використовують для обмаслювання вугільної шихти, яка надходить на коксування. Корисна модель відноситься до пристроїв охолодження і очистки коксового газу від частинок смоли, вугільного пилу та води і може бути використана у коксохімічному виробництві. Відомий спосіб відведення парогазових продуктів з коксових печей через два газозбірники, розташовані з коксового та машинного боків батареї, при цьому коксові гази відводять з кожної печі двома стояками, що встановлені з обох боків печі, одночасно в газозбірники коксового і машинного боків, звідки газ надходить по перекидному газопроводу, який з'єднує обидва газозбірники, у спільний газопровід, з'єднуючий батарею з цехом уловлювання [Хімічна технологія твердих горячих копалин, під редакцією Г.Н. Макарова, Г.Д. Харламповича. М., Хімія, 1986 р., стор.232-233]. До недоліків відомого способу відноситься перетікання охолодженого газу підсклепінним простором коксових камер з одного газозбірника у другий, у разі нерівного тиску в них. Або при забиванні форсунки аміачної води в коліні одного з стояків, що знижує температуру підсклепінного простору до 600°С і нижче, порушує тепловий і гідравлічний режими коксових печей, погіршує якість коксу техніко-економічні показники виробництва. Найбільш близьким, за технічною суттю до корисної моделі, що заявляють, є спосіб бездимного завантаження коксових печей з двома газозбірниками і використанням парової інжекції, в якому, з метою поліпшення умов праці та зменшення вмісту золи в смолі, підключають газозбірник коксового боку тільки на період завантаження печей, а газозбірник машинного боку - від моменту планування шихти в печах до закінчення коксування, при цьому частина газів останньої фази завантаження потрапляє до газозбірнику машинного боку. Для підтримання в газозбірнику коксового боку температури на рівні 80-85°С газ, що охолоджується в газозбірнику машинного боку до 80-100°С відводиться додатковими перекидними газопроводами в газозбірник коксового боку, звідки, разом із газами завантаження, надходить в цех уловлювання хіиічних продуктів [Авторське свідоцтво СРСР №127234, кл. С10В27/04, опубліковане у 1960р., бюлетень №7]. Недоліками відомого способу є низька якість продуктів уловлювання і складність роботи цеху уловлювання, через інжектування газів завантаження парою або водою в обидва газозбірники, що підвищує вміст кисню в коксовому товарному газі та вугільного пилу - в смолі газозбірника машинного боку, а також сприяє утворенню шкідливих відходів та погіршенню техніко-економічних показників виробництва, потребує додаткових витрат на прокладку перекидних газопроводів. В основу корисної моделі поставлене завдання вдосконалення способу відведення коксового газу, в якому відведення газів періоду заванта со GO о>