Спосіб патогенетичного лікування автоімунного тиреоїдиту

Реферат: Спосіб патогенетичного лікування автоімунного тиреоїдиту за допомогою протизапальних, протиалергійних (імуностимулятори) засобів, гормональної (при порушенні функції щитоподібної залози) і кальцієвої терапії. Здійснюють ретельне виявлення і обов'язкове лікування осередків хронічної інфекції (хронічні гепатохолецистити, хронічні пієлонефрити, частіше кам'яні - сечовий діатез) за допомогою сліпих зондувань з сорбітом на фоні відварів плодів шипшини, стовпчиків кукурудзи і препаратів розторопші - карсил, силімарол чи гепабене. При наявності хронічного гепатиту додають ессенціале форте Н, при наявності хронічного пієлонефриту, частіше кам'яного (сечовий діатез), додають палін і нітроксалін (5-Nok). UA 85384 U (54) СПОСІБ ПАТОГЕНЕТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ АВТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ UA 85384 U UA 85384 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, точніше до ендокринології, та може бути використана в терапевтичній, неврологічній, кардіологічній, гінекологічній, хірургічній практиці. В усьому світі, особливо в Україні, зниження імунітету призводить у більшості хворих з різними йододефіцитними захворюваннями (ендемічний та неендемічний зоб, так званий "ювенільний" зоб, навіть дифузно-токсичний зоб) до переходу в хронічний автоімунний тиреоїдит (АІТ). Як і усі автоімунні захворювання, хронічний автоімунний тиреоїдит - захворювання запального типу, яке характеризується загостреннями, частіше у зв'язку з перенесеними гострими чи загостреннями хронічних хвороб (хронічні холецистити, хронічні гепатохолецистити, хронічні гепатити, хронічні пієлонефрити, частіше кам'яні (сечовий діатез), хронічні тонзиліти, хронічні періодонтити і т.п.), які без лікування алергізують організм хворих (протизапальні цитокіни і т.п.), тому ефективність лікування цього захворювання і тривалість клінічної ремісії залежить від своєчасного виявлення і радикальної санації всіх осередків інфекції і, в першу чергу, хронічних холециститів (хронічних гепатохолециститів, хронічних гепатитів), хронічних пієлонефритів (життєво важливі органи виділення). Відомо декілька способів лікування АІТ, котрі виражають різні сторони патогенезу тільки цієї патології щитоподібної залози, але мають тенденцію до загострень у зв'язку з невиявленням хронічних осередків інфекції (1, 2). Найближчим аналогом цього методу лікування, вибраним як прототип, є спосіб Камінського О.В. (3), який робить акцент на роль протизапальних цитокінів в патогенезі АІТ, але відмежовується тільки нестероїдними протизапальними препаратами, залишаючи без уваги інші протизапальні процеси в організмі, які потребують обов'язкової санації, тому що не дають можливості затиханню автоімунного процесу. В основу корисної моделі поставлено задачу виявлення та радикального лікування у хворого на АІТ хронічних холециститів (хронічних гепатохолециститів, хронічних гепатитів) за допомогою сліпих зондувань з сорбітом (1 столова ложка на одну склянку теплої кип'яченої води натщесерце 1 раз на добу зранку, двічі на тиждень) повторними курсами № 2, 3 з тижневими перервами, послідовно, на фоні прийому жовчогінних та сечогінних трав. При наявності симптомів хронічного гепатохолециститу додавали препарати розторопші (гепатопротектори) - карсил, гепабене, силімарол і т.п., при більш виражених симптомах (хронічний гепатит) додавали ессенціале форте Н, енерлів і т.п.) в залежності від тяжкості уражень печінки; при наявності хронічного пієлонефриту, частіше кам'яного (сечовий діатез), проводили 2 курси лікування уроантисептиками - палін 2-4 капсули 7 діб 1-2 капсули зранку та ввечері після їжі (1-й курс) та 3-4 пігулки нітроксалину 10-14 діб (2-й курс) в залежності від тяжкості процесу і маси тіла. Динамічне спостереження за хворими з АІТ 5-7 років привело до затихання (клінічної ремісії) у 92 % хворих і тільки у 8 % знадобилось проведення повторних курсів у зв'язку в перенесеними гострими захворюваннями чи загостреннями хронічних запальних захворювань. Спосіб дешевий, доступний абсолютній більшості хворих, радикально лікує осередки інфекції і тим гарантує надійність тривалої ремісії хронічного автоімунного тиреоїдиту. Приклад з практики. Хворий В.І., 56 років, страждає багато років автоімунним тиреоїдитом, отримував L-тироксин у дозі 75-100 мкг постійно, курс протизапальної терапії мовалісом (10 діб), імуналом, кальцієвими препаратами. При повторному дослідженні через 3 місяці виявлено декілька вузлів в обох долях, антитіла до тиреоперокідази підвищились до 1.300 ОД, виявлено загострення хронічного гепатохолециститу, сечовий діатез з потайним кам'яним пієлонефритом з симптоматичною гіпертензією до 180-200 мм рт. ст. До терапії додані відвари жовчогінних і сечогінних трав і плодів (плоди шипшини, стовпчики кукурудзи), сліпі зондування з сорбітом повторними курсами № 4, 5 на курс, протизапальну терапію паліном, нітроксаліном. Стан хворого значно поліпшився, щитоподібна залоза пом'якшала. Печінка при пальпації зменшилась, не виступає з-за реберної дуги, нормалізувались цифри артеріального тиску. Через 3 місяці при ультразвуковому дослідженні вузли не відзначаються. Тиреотропний гормон Т4 вільний в нормі, антитироїдні антитіла зменшились до 376 ОД. Джерела інформації:. 1. Калинин А.П., Чепурной Г.И., Литвинов В.И. Современные аспекты лечения аутоиммунного тиреоидита. Клин. мед.-1988. - Т. 66. - № 8. - С. 32-35. 2. Кустова Н.И., Киселёва Т.П. Лечение аутоиммунного тиреоидита. Сов. мед.-1988. - № 8. С. 25-26. 3. Камінський О.В. Актуальні питання терапії при хронічному автоімунному тиреоїдиті. Застосування селективних нестероїдних протизапальних препаратів. - Укр. мед. часопис. -2004. - № 4 (42). - VII-VIII. - С. 40-45. 1 UA 85384 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Спосіб патогенетичного лікування автоімунного тиреоїдиту, що полягає у радикальному лікуванні за допомогою протизапальних, протиалергійних (імуностимулятори) засобів, гормональної (при порушенні функції щитоподібної залози) і кальцієвої терапії, який відрізняється тим, що здійснюють ретельне виявлення і обов'язкове лікування осередків хронічної інфекції (хронічні гепатохолецистити, хронічні пієлонефрити, частіше кам'яні - сечовий діатез) за допомогою сліпих зондувань з сорбітом - 1 столова ложка на склянку теплої, кип'яченої води з ранку натщесерце № 4, 5 (2 рази на тиждень) на фоні відварів плодів шипшини і стовпчиків кукурудзи у звичайних дозуваннях до однієї склянки на добу, послідовно 5-7 діб, і препаратів розторопші - карсил, силімарол чи гепабене 3-4 пігулки на добу одинпівтора місяця; при наявності хронічного гепатиту додають ессенціале форте Н 3-6 капсул на добу один-півтора місяця; при наявності хронічного пієлонефриту, частіше кам'яного (сечовий діатез), додають палін 2-4 капсули на добу 7 діб (перший курс) і нітроксалін (5-Nok) 3-4 пігулки 10-14 діб в залежності від маси тіла та тяжкості хвороби (другий курс), які без лікування в подальшому алергізують організм і посилюють автоімунний процес у щитоподібній залозі. Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2