Застосування n-стеароїлетаноламіну як лікарського засобу для терапії цукрового діабету і та іі типів

Застосування N-стеароїлетаноламіну як лікарського засобу для терапії цукрового діабету І та II типів, ускладнених ангіопатіями, що має гіпоглікемічні та ангіопротекторні властивості. Винахід відноситься до біології та медицини і може бути застосований в людей та тварин, а саме як лікарський засіб N-стеароїлетаноламін (NSE), здатний знижувати вміст глюкози в крові, чинити ангіопротекторний та мембраностабілізуючий вплив, застосовується при фармакотерапії цукрового діабету І та II типу, ускладненого ангіопатіями. Серед пероральних протидіабетичних препаратів найбільшого поширення знайшло застосування похідних суль фонілсечовини та бігуанідів. Відомий препарат "Гліклазід" (Gliclazidum) належить до похідних сульфосечовини II покоління, застосовується для лікування інсуліннезалежного цукрового діабету, має гіпоглікемічну та ангіопротекторну дію. Недоліком препарату є протипоказання при застосуванні у хворих з цукровим діабетом І типу, печінковою та нирковою недостатністю, а також низка побічних явищ, як то нудота, діарея, еритроцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія [1]. Відомий препарат "Метформін" (Metforminum) - пероральний протидіабетичний засіб групи бігуанідів, застосовується для лікування цукрового діабету у хворих із порушеннями ліпідного обміну та ожирінням. Недоліком цього препарату є протипоказання застосування його при лактатному ацидозі, печінковій недостатності, цирозі печінки, інфекційних захворюваннях, лейкозі та гіповітамінозі В1, а також у людей похилого віку [1 ]. Відомо спосіб застосування ендогенних лігандів каннабіноїдних рецепторів - анандаміду (Nарахідоноїлетаноламіну) та 2-арахідонілгліцеролу. Показана здатність цих сполук до регуляції секреції інсуліну, що реалізується через модуляцію Са2+-сигналу в інсулінсекретуючи х клітинах і опосередкована зв'язуванням із каннабіноїдними рецепторами (СВ2) [2]. Крім того, Nарахідоноїлетаноламін за позарецепторним механізмом посилює інсулін-стимульовану утилізацію глюкози адипоцитами [3]. Недоліком даного способу є те, що N-арахідоноїлетаноламін є нестійкою сполукою і легко втрачає фармакологічну активність в результаті окиснення, а також має виражену психотропну активність і викликає залежність. В основу винаходу поставлена задача знайти ефективний та недорогий препарат, який можна отримати з вітчизняної сировини, фізично та хімічно стійкий у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що володіє гіпоглікемічною дією, здатний (19) UA (11) 85523 (13) C2 (21) a200708180 (22) 18.07.2007 (24) 26.01.2009 (46) 26.01.2009, Бюл.№ 2, 2009 р. (72) ГУЛА НАДІЯ МАКСИМІВНА, UA, КОСЯКОВА ГАЛИНА ВАСИЛІВН А, UA, БЕРДИШЕВ АНДРІЙ ГЕННАДІЙОВИЧ, UA (73) ІНСТИТУТ БІОХІМІЇ ІМ. О.В. ПАЛЛАДІН А НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ Н АУК УКРАЇНИ, U A (56) UA 77 278 C2, 15.11.2006 Hula N.M., Kosiakova H.V., Kindruk N.L., Khmel' T.O.: “Effect of N-stearoylethanolamine on the level of stable NO metabolites in different pathological conditions which are accompanied by oxidative stress”, Ukr Biokhim Zh. 2005 May-Jun;77(3):113-9 3 85523 чинити ангіопротекторний вплив, коригувати та компенсувати порушення ліпідного обміну, інгібувати вільнорадикальні процеси у клітинах та тканинах. Задача вирішується шляхом застосування Nстеароїлетаноламіну як препарату для лікування цукрового діабету І та II типу, що ускладнені діабетичними ангіопатіями. Суть винаходу полягає у здатності NSE знижувати вміст глюкози у крові, чинити ангіопротекторний вплив, відновлюючи ендотелій-залежні судинні реакції у щурів із стрептозотоциновим цукровим діабетом, а також здатна модифікувати та стабілізувати ліпідний склад клітинних мембран за умов активації процесів перекисного окиснення, що і складає основу протидіабетичних фармакотерапевтичних властивостей пропонованого препарату. N-стеароїлетаноламін запропонований до застосування як лікарський засіб для фармакотерапії атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, стенокардії спокою та напруги, гострого коронарного синдрому, при функціональних та органічних ураженнях печінки та консервації донорських органів, опійній наркоманії, інтоксикаціях ЦНС, для лікування станів, що супроводжуються ішемією та гіпоксією органів та тканин, реперфузійним синдромом, оксидативним стресом, наркотичною залежністю, запобігання розвитку незворотних структурних змін мембран, а також для істотного підвищення резистентності органів та тканин до дії ушкоджуючих чинників у людини та тварин [4]. Запропонований препарат може бути застосований перорально у вигляді твердих, рідких та м'яких лікарських форм для внутрішнього вживання. Приклад 1 Гіпоглікемічна дія NSE за умов стрептозотоцин-індукованого діабету у щурів. В дослідженні використовували щурів-самців лінії Вістар, вагою 250-280г. Цукровий діабет індукували одноразовим введенням тваринам розчину стрептозотоцину, вн утрішньоочеревинно, з розрахунку 50мг/кг ваги [5]. Окремо була виділена група інтактного контролю (n=21). Розвиток захворювання контролювали за зростанням вмісту глюкози в крові. Вміст останньої визначали о-толуідіновим методом [6] з використанням стандартних наборів реактивів для фотометричного визначення глюкози в біологічних рідинах ("Філіст Діагностика", 4 Україна). Через 4 тижня після індукції діабету була відібрана група щурів (n=15), що отримувала водну суспензію NSE, per os, з розрахунку 50мг/кг ваги, протягом 10 днів після чого тварин забивали під нембуталовим наркозом. Через 12 тижнів після індукції діабету (стадія судинних ускладнень захворювання) щурів було поділено на 2 групи: перша - контрольна (n=30), тварини другої групи (n=34) отримували водну суспензію NSE, per os, з розрахунку 50мг/кг ваги, протягом 10 днів. По закінченню експерименту тварин забивали під нембуталовим наркозом. В крові щурів визначали вміст глюкози вищезазначеним методом. Дані, наведені на Фіг.1. демонструють, що виражений гіпоглікемічний ефект суспензії NSE (50мг/кг) проявляється як на початкових, так і на розвинутих стадіях цукрового діабету. На Фіг.1: Вплив NSE на вміст глюкози в крові щурів із стрептозотоцин-індукованим діабетом. 1 - вихідний стан; 2 - через 4 тижні після індукції діабету; 3 - через 12 тижнів після індукції діабету. Примітки: * - дані вірогідні (р