Спосіб діагностики внутрішньонефронного калькульозу

Реферат: Спосіб діагностики внутрішньонефронного калькульозу шляхом проведення статичної та динамічної реносцинтиграфії з використанням в ході дослідження діуретика і визначення величини включення радіофармпрепарату ниркою. Як діуретик використовують гідрохлортіазид, який призначують перорально у дозі 50 мг за 2 години до початку дослідження. Повторну статичну реносцинтиграфію проводять через 4 години після прийому препарату. UA 86276 U (12) UA 86276 U UA 86276 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме урології, і може бути використаною для діагностування внутрішньонефронного калькульозу. Внутрішньонефронний калькульоз - це патологія, яка є одним з етапів розвитку сечокам'яної хвороби, і несвоєчасне його виявлення та лікування призводить до клінічного розвитку уролітіазу. Перший рівень, або етап, розвитку сечокам'яної хвороби (СКХ), як правило, з початку протікає латентно і проявляє себе у вигляді факторів ризику з обмінних порушень. При цьому камені в органах сечостатевої системи ще відсутні. Цей період хвороби може продовжуватись невизначено довго і в деяких випадках каменеутворення не відбувається і весь патологічний процес може зберігатися на рівні факторів ризику. Наприклад, гіперурікемія, гіперурікозурія, гіпероксалурія, гіперкальциурія та цистинурія можуть існувати й без каменеутворення. В подібних ситуаціях каменеутворенню протидіє низка еволюційних захисних механізмів в нирках, сечових шляхах та сечі. До них можна віднести: збалансований транспорт (секреція, реабсорбція та екскреція) літогенних речовин в тубулярній системі нирок, "ідеальну" уродинаміку в сечових шляхах, антикристалізаційні властивості уротелія слизових оболонок сечових шляхів та складну біохімічну та біологічну захисну систему самої сечі від процесів кристалізації та каменеутворення. Однак, при стійких метаболічних порушеннях за оксалатним, кальцієвим, сечокислим, цистиновим обміном в патологічний процес все активніше залучаються нирки, їх тубулярна система, процеси транспорту - секреція, реабсорбція та особливо екскреція у вторинну сечу літогенних речовин. Водночас на тлі транспортних перевантажень літогенні речовини можуть потрапляти в інтерстиціальну тканину нирки. Формально цей період можна вважати другим етапом розвитку СКХ. Він протікає з переважним залученням тубулярної системи нирок. Саме хронічне перевантаження первинної сечі будь-якими літогенними речовинами - кальцієм, фосфатами, оксалатами, сечовою кислотою, уратами або циститом - неминуче викликають порушення транспорту літогенних речовин у канальцях нирок. Це супроводжується функціональним та дегенеративним порушенням в них. В нирках розвивається так званий інтерстиційний нефрит з формуванням нефрокальцинозу. Цей патологічний процес практично завжди двосторонній. Він формується навіть при відсутності сечової інфекції та може ускладнюватись нефросклерозом, хронічною нирковою недостатністю та паренхіматозною формою артеріальної гіпертензії. Але встановлення такого діагнозу не завжди є вчасним і точним, що веде до призначення неадекватної терапії. Отже, актуальною є розробка нових, більш точних, нешкідливих способів діагностики внутрішньонефронного калькульозу на основі виявлення ультраструктурних порушень. Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, до пропонованої корисної моделі є спосіб, який полягає у виявленні мікролітів в епітеліальних клітинах нефрону шляхом проведення статичної реносцинтіграфії 99 МТс-фосфонатами і динамічної 131 реносцинтиграфії І-гіпураном. При величині включення ниркою радіофармпрепарату більш 131 6 % і часу напіввиведення І-гіпурану не більше 11 хвилин вводять сечогінний засіб лазикс і через 45-90 хвилин при діурезі не менше 10 мг/хв. повторно проводять статичну реносцинтиграфію 99 МТс-фосфонатами і при стабілізації величини включення радіофармпрепарату ниркою або її зниження не нижче 6 % діагностують внутрішньонефронний калькульоз (А.с. СРСР № 1701285, МПК5: А61В6/00. Способ диагностики внутринефронного калькулеза. - Опубл. 30.12.91. - Бюл. № 48). Цей спосіб приймаємо за прототип. Спільними суттєвими ознаками прототипу та корисної моделі, що заявляється, є наступні: - проведення статичної та динамічної реносцинтиграфії, - використання діуретика, - визначення величини включення радіофармпрепарату ниркою. Спосіб-прототип має певні недоліки. Так, у способі використаний петельний діуретик лазикс. Він пригнічує реабсорбцію не тільки хлору та натрію, але й кальцію у цьому відділі канальця і збільшує його екскрецію ниркою, що робить подальші діагностичні дослідження недостатньо 131 достовірними. До того ж, при дослідженні використовується І-гіпуран, який спричинює додаткове негативне променеве навантаження на організм пацієнта. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу діагностики внутрішньонефронного калькульозу шляхом використання іншого діуретика при проведенні 131 дослідження, а також зміни часу його введення, та виключення з дослідження І-гіпурану, що забезпечить більш точну діагностику та зменшення радіаційного навантаження на організм. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає проведення статичної та динамічної реносцинтиграфії з використанням в ході дослідження діуретика і визначення 1 UA 86276 U 5 10 15 20 25 30 35 величини включення радіофармпрепарату ниркою, новим є те, що як діуретик використовують гідрохлортіазид, який призначують перорально у дозі 50 мг за 2 години до початку дослідження, а повторну статичну реносцинтиграфію проводять через 4 години після прийому препарату. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Для проведення дослідження використовується якісно інший діуретик групи тіазидів гідрохлортіазид, який спричинює іншу дію на транспорт кальцію, а саме, збільшує реабсорбцію кальцію в поєднанні зі зниженням всмоктування натрію. В результаті на тлі підвищення сечовиділення падає екскреція кальцію ниркою і 99 МТс-МДФ реєструє не стимульовано виведений, а внутрішньонефронно фіксований кальцій, що підвищує достовірність діагностики. Спосіб здійснюють таким чином. Перед проведенням дослідження для визначення сумарної функції нирок (клубочкова фільтрація, канальцева реабсорбція) пацієнту проводять тест Роберга-Тарєєва. При відсутності виражених форм ниркової недостатності приступають до основного етапу - ізотопному дослідженню з використанням радіофармпрепаратів (РФП). За 2 години до дослідження пацієнт приймає peros 50 мг (2 таблетки) гідрохлортіазиду. Після цього пацієнту внутрішньовенно вводять 2 МБк/кг МТс-МДФ (99 МТсметилендифосфанату). Дослідження виконують в положенні хворого сидячи спиною до коліматера (детектора) гамма-камери, у поле діяльності якої попадають органи сечовидільної системи. Протягом перших 30 хвилин проводять динамічну реносцинтиграфію. Через 2 години виконують статичну реносцинтиграфію, в ході якої визначається 99 МТс-МДФ від 1000 000 імпульсів у відсотках. Через 4 години від моменту прийому гідрохлортіазиду, що є піком його концентрації у сироватці крові, повторно виконують статичну реносцинтиграфію з 99 МТс-МДФ. При стабілізації величини включення РФП ниркою або його зниження не нижче 6 % діагностують внутрішньонефронний калькульоз. Приклад Хвора С., 41 рік, лікувалась в урологічному відділенні з приводу нападу правобічної ниркової кольки. Захворювання виникло вперше у житті. Напад кольки був купований медикаментозно (1 мл кетанов - внутрішньом'язово; но-шпа 2 мл та баралгетас 5 мл - внутрішньовенно). За даними досліджень крові - норма, в сечі - оксалурія у великій кількості. За даними оглядової та екскреторної орографії - порушень пасажу сечі немає, рентген - позитивних конкрементів у проекції органів сечовидільної системи не виявлено. Амбулаторно виконана статична реносцинтиграфія з 99Тс-МДФ за пропонованим способом. Включення радіофармпрепарату правою ниркою - 7,1 %, лівою - 8,2 %. Через 1,5 години - 6,9 % та 7,9 % відповідно. Діагноз: двобічний внутрішньонефронний калькульоз. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 Спосіб діагностики внутрішньонефронного калькульозу, що здійснюють шляхом проведення статичної та динамічної реносцинтиграфії з використанням в ході дослідження діуретика і визначення величини включення радіофармпрепарату ниркою, який відрізняється тим, що як діуретик використовують гідрохлортіазид, який призначають перорально у дозі 50 мг за 2 години до початку дослідження, а повторну статичну реносцинтиграфію проводять через 4 години після прийому препарату. 45 Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2