Фармацевтичні композиції та методи лікування

Реферат: Винахід стосується лікування ожиріння і пов'язаних з ним порушень обміну речовин та/або залежності від нікотину із застосуванням лікарського засобу, що містить антитіла в активованій потенційованій формі до канабіноїдного рецептора людини типу 1 у суміші трьох гомеопатичних розведень С12, С30 та С200. UA 112749 C2 (12) UA 112749 C2 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ГАЛУЗЬ ВИНАХОДУ Даний винахід стосується лікарських засобів, котрі можуть бути використані для лікування ожиріння та пов'язаних з ним порушень обміну речовин, а також залежності від психоактивних речовин, зокрема нікотину. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ На сьогоднішній день ожиріння визнано хронічним захворюванням, котре потребує лікування, щоб зменшити ризики для здоров'я. Ріст випадків ожиріння є дуже нагальною проблемою оскільки саме ця хвороба несе серйозні ризики для здоров'я людей, приводячи до ішемічної хвороби серця, інсультів, гіпертонії, 2-го типу цукрового діабету, дисліпідемії, апное увісні, остеоартриту, хвороби жовчного міхура, депресії, і деяких форм раку (наприклад, раку тіла матки, молочної залози, простати і товстої кишки). Негативні наслідки ожиріння для здоров'я в США посідають друге місце серед причин смертності, котрі можна було б попередити Дивіться, М. Макгінніс (McGinnis Μ), У.Х. Фоедж (Foege W Η), "Актуальні причини смертності в Сполучених Штатах", медичне видання "ДЖАМА" (JAMA), 270, 2207 12 (1993р.). Вважається, що 5-10 % зниження маси тіла може істотно поліпшити стан метаболічних складових, таких як вміст глюкози в крові, артеріальний тиск, і концентрація ліпідів. На сьогоднішній день, ті рецептурні препарати, котрі доступні для лікування ожиріння, у цілому, здатні знизити вагу шляхом індукції насичення або зменшення проценту засвоєння жирів. Насичення досягається шляхом збільшення синаптичних рівнів норадреналіну, серотоніну, або обох компонентів одразу. Наприклад, стимуляція серотонінових рецепторів підтипів 1В, 1D, і 2С, а також адренергічних рецепторів 1 та 2, зменшує споживання їжі шляхом регулювання ситості. Дивіться, ГА. Брей (Bray GA), "Нова ера медикаментозного лікування. Фармакологічне лікування ожиріння: Огляд симпозіуму", Ожиріння. Дослідження 3 (Додаток 4), (1995р.). Адренергічні агенти (такі, наприклад, як діетілпропіон, бензфітамін, фендіметразін, мазиндол та фентермін) діють шляхом модуляції центральних норадреналінових та дофамінових рецепторів через спонукання до вивільнення катехоламінів. Старі медичні засоби для зменшення ваги, що були основані на дії адренергічних рецепторів (такі, наприклад, як амфетаміни, метамфетаміни та фенметразіни), котрі приймали активну участь у процесі роботи дофаміну, більше не рекомендуються для застосування через ризик зловживання ними, а фенфлурамін та дексфенфлурамін, котрі входять до групи серотонінергічних препаратів, які використовуються для регулювання апетиту, вже не доступні для використання. Через виражені побічні дії та розвиток звикання, що виникає у результаті застосування цих психоактивних речовин, нажаль, досі не винайдено такого препарату, котрий був би ефективним та безпечним і мав би централізовану дію. Таким чином, все ще існує необхідність у більш ефективних і безпечних методах терапевтичного лікування, що могло б зменшити або попередити ожиріння і всі пов'язані з ним порушення обміну речовин. На додаток до ожиріння, також існує і потреба в лікуванні такого захворювання як залежність від певних речовини. Залежність від тютюну є однією з найбільш важливих попереджуваних причин захворюваності та смертності у нашому суспільстві, оскільки саме ця залежність відповідальна за тисячі смертей, котрі фіксуються щорічно. Половина всіх курців помирає від захворювань, безпосередньо пов'язаних з вживанням тютюну, а більшість з них є дуже схильними до захворюваності. Близько 15 мільйонів курців намагаються кинути палити, але щороку, лише одному мільйону з них вдається позбавитися цієї згубної звички. Сигаретний дим містить велику кількість дуже складних речовин, найбільш важливою з яких є нікотин, що є саме тією речовиною, до якої у курців розвивається звикання. Кільком фармакотерапіям вдалося довести свою ефективність у лікуванні тютюнової залежності. До таких терапій входять нікотин-замісні терапії у вигляді жувальної гумки, пластиру, назальних спреїв та інгаляторів. Як метод лікування нікотинової залежності були розроблені безнікотинові фармакологічні терапії. До складу можливих реагентів входили: нікотин-блокадна терапія, препарати, що впливають на серотонінергічні нейротрансмісії, антидепресанти, транквілізатори, клонідин та заміна сенсорної здатності дихальних шляхів (Роуз (Rose), 1996р.; Чінчіріпіні (Cinciripini) та співавт., 1998р. Онкологія 12: стор. 249-256). Нікотин-блокадна терапія (що також, відноситься до застосування блокаторів нікотин-рецепторів) використовує сполуки, котрі займають місце рецепторів нікотину, що послаблюють те саме відчуття насолоди, котре людина отримує від тютюну (Кларк (Clarke), 1991р. Британський журнал "Залежність" 86: стор. 501-505). Незважаючи на наявність таких методів лікування тютюнової залежності, все ж таки необхідність у більш ефективних методах ще залишається актуальною. Канабіноїдні рецептори відносяться до класу рецепторів клітинної мембрани надродини Gбілок сполученого рецептора. Канабіноїдні рецептори активуються трьома основними групами 1 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ліганд, а саме: (а) ендоканабіноїдами (виробляються у організмі ссавців), (б) рослинними канабіноїдами (такими, наприклад, як ТНС, що продукуються у рослині каннабісу) і (в) синтетичними канабіноїдами (такими, наприклад, як HU-210, котрі були вперше синтезовані у 1988 р. з (1R, 5S)-Myrtenol). Ці канабіноїди проявляють свою дію, зв'язуючись з канабіноїдними рецепторами, що знаходяться в клітинній мембрані. Ендоканабіноїди є учасниками багатьох фізіологічних та патофізіологічних процесів. На сьогоднішній день більшість препаратів, що застосовуються для взаємодії з ендоканабіноїдною системою походять від канабісу. Канабіс є найбільш популярним у якості сировини для виготовлення таких продуктів як марихуана та гашиш, а його регулярне використання може, згодом, перерости у залежність. Розглянемо два характерних канабіноїдних рецептора: канабіноїдний рецептор 1 (СВ1) центральний рецептор, що знаходяться в головному мозку та периферичних тканинах ссавців і канабіноїдний рецептор 2 (СВ2) - периферичний рецептор, котрий міститься лише в периферичних тканинах. Рецептор СВ1 в основному є дуже вираженим в декількох областях мозку, включаючи лімбічну систему (мозочкові мигдалини, гіппокамп), гіпоталамус, кору головного мозку, мозочок і базальні ганглії. Для відображення різноманітності фармакологічних ефектів, були використані певні сполуки, що виступали агоністами або антагоністами по відношенню до одного або обох цих рецепторів. Дивіться, наприклад, Р.Г. Пертві (Pertwee RG), "Фармакологія канабіноїдних рецепторів СВ1 та СВ2", Фармакологія. Терапія, (1997р.) 74: стор. 129-180 та В. Ді Марсо (Di Marzo V), Д. Мелк (D. Melck), Т. Бісогно (Т. Bisogno) та Л. ДеПетроселліс (L. DePetrocellis), "Ендоканабіноїди: ендогенні ліганди канабіноїдних рецепторів нейромодуляторної дії", Неврозні тенденції (Trends Neurosi) (1998 p.) 21: стор.521-528. Терапевтична дія сильно розбавленої (або наднизької) форми антитіл, потенційованих гомеопатичною технологією (активована потенційована форма) була відкрита винахідником даної патентної заявки, доктором Олегом Івановичем Епштейном. Патент США № 7,582,294 на лікарський засіб для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, або простатиту шляхом введення активованої гомеопатичної форми антитіл до простатоспецифічного антигену (ПСА). Білок S-100 - це кислотний цитоплазматичний білок, що знаходиться у нервовій системі. Було припущено, що білок S-100 грає певну роль у викликанні почуття тривоги. Дивіться, Акерманн (Ackermann) та співавт., "Підвищена дослідницька активність та знижена реакція на збудження відчуття тривоги у мишей-самців як наслідок дефіциту білку S100A1", Біохімія. Біофізика. Протоколи за 2006 p., 63 (11):1307-19; Діль (Diehl) та співав., "Тривалий вплив відлучення від матері та піддавання дії розладу, спричиненого моделлю посттравматичного стресу, на поведінку та рівень білку S100B у різних за статтю щурів". Дослідження мозку, 2007р., 144:107-16. Ці матеріали зазначаються у цій заявці у якості посилання. Введення наднизьких доз антитіл до S-100 білків мало заспокійливу, протиастенічну, протиагресивну, стресозахисну, протигіпоксичну, протиішемічну, нейропротекторну та ноотропну дію. Дивіться, В. Кастан'є (Castagne V) та співавт., "Заспокійлива дія наднизьких доз антитіл до білків S100 у дорослих щурів", журнал Фармація. Фармакологія 2008 p., 60 (3):309-16; О.І. Епштейн, "Антитіла до кальцій-зв'язуючого білка S100B, що блокують виникнення довготривалої підвищеної чутливості у наземних равликів", Фармакологія. Біохімія. Вивчення поведінки, 2009р., 94 (1):37-42; Т.А. Вороніна і співавт., Розділ 8. Дія антитіл до S-100 білків при тривожно-депресивних розладах у експериментальних та клінічних умовах. "Тваринні моделі в біологічній психіатри", під ред. А.В. Калефф (Kalueff A.V.), Ньою-Йорк, компанія "Нью Саенс Паблишерс, Інк." (New Science Publishers, Inc.), 2006 p., стор. 137-152. Ці матеріали зазначаються у цій заявці у якості посилання. Проблема ожиріння та залежності від тих чи інших речовин залишається актуальною, а отже і пошук нових медичних препаратів з бажаною лікувальною дією проти вище згаданих хвороб має продовжуватися. СТИСЛИЙ ОПИС ВИНАХОДУ За одним аспектом винахід відноситься до лікарського засобу, котрий складається з активованої потенційованої форми антитіла до канабіноїдного рецептора людини. У людини, переважним канабіноїдним рецептором є рецептор 1 (СВ1). Передбачається, що за цим аспектом винаходу, активована потенційована форма антитіла повністю впливає на канабіноїдний рецептор людини 1. Конкретні послідовності, котрі представлені в детальному описі винаходу, безпосередньо відображають дію такого передбачення. Передбачається, що активована потенційована форма антитіла діє на поліпептидний фрагмент людського канабіноїдного рецептора 1. Активована потенційована форма антитіла, переважно, представлена у вигляді суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200. В особливо привілейованому варіанті, активована потенційована форма антитіла представлена у формі 2 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200 якими імпрегновано твердий носій. Передбачається, що активована потенційована форма антитіла до канабіноїдного рецептора людини є моноклональним, поліклональним або природним антитілом. Активована потенційована форма антитіла до канабіноїдного рецептора людини є, переважно, поліклональним антитілом. Антитіло до канабіноїдного рецептора людини можна отримати шляхом здійснення послідовних сотенних розведень у поєднанні зі струшуванням кожного розчину. За іншим аспектом винахід відноситься до методу лікування ожиріння і пов'язаних з ним порушень обміну речовин. Зазначений метод передбачає введення лікарського засобу будького виду або форми, передбачених даним аспектом винаходу. Лікарський засіб може бути введений пацієнту дозованою лікарською формою для одноразового чи дворазового введення від одного до чотирьох разів на день. У даному випадку розглядається введення двічі на день. За іншим аспектом винахід відноситься до методу лікування нікотинової залежності. Зазначений метод передбачає введення лікарського засобу будь-якого виду або форми, передбачених даним аспектом винаходу. Лікарський засіб може бути введений пацієнту дозованою лікарською формою для одноразового чи дворазового введення від одного до чотирьох разів на день. У даному випадку розглядається введення двічі на день. За іншим аспектом винахід відноситься до методу зміни антропометричних параметрів ссавця, що як очікується, отримає вигоду від таких змін. Зазначений метод передбачає введення лікарського засобу будь-кого виду або форми, передбачених даним аспектом винаходу. За однією модифікацією антропометричним параметром є окружність талії. За іншою модифікацією, антропометричним параметром є співвідношення окружності талії та зросту. Та ще за однією модифікацією, антропометричним параметром є співвідношення окружностей талії та стегон. Тут розглядаються різні варіанти. За іншим аспектом винахід відноситься до методу зниження маси тіла у ссавців. Зазначений метод передбачає введення лікарського засобу будь-якого виду або форми, передбачених даним аспектом винаходу. В одному з варіантів, маса тіла зменшується не менш ніж на 5 %. В іншому варіанті, маса тіла знижується як мінімум на 10-15 %. В іншому варіанті, маса тіла знижується менш ніж на 15 %. За іншим аспектом винахід відноситься до методу зниження росту маси тіла ссавця. Зазначений метод передбачає введення лікарського засобу будь-якого виду або форми, передбачених даним аспектом винаходу. В одному варіанті, зростання маси тіла знижується як мінімум на 10 %. В іншому варіанті, зростання маси тіла зменшується щонайменше на 30 %. За іншим аспектом винахід відноситься до методу полегшення зменшення обсягів споживання їжі у ссавців, які, як очікується, отримають вигоду від такого зменшення. Зазначений метод передбачає введення лікарського засобу будь-кого виду або форми, передбачених даним аспектом винаходу. За іншим аспектом винахід відноситься до лікарського засобу, котрий складається з активованої потенційованої форми антитіла до канабіноїдного рецептора людини та активованої потенційованої форми антитіла до білків S-100. В одному з варіантів, антитіло до білку S-100 є антитілом до цілого білку S-100. Послідовності білку S-100 наведені у специфікації. Антитіла до білків S-100, переважно, представлені у формі суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200, якими імпрегновано твердий носій. До фармацевтичного складу цього аспекту винаходу може входити антитіло до білку S-100, котре є моноклональним, поліклональним або природним антитілом. Як правило, антитіло до білку S-100 є поліклональним. Антитіло до білку S-100 можна отримані шляхом здійснення послідовних сотенних розведень у поєднання зі струшуванням кожного розведення. За іншим аспектом винахід відноситься до способу лікування пацієнта, страждаючого залежністю від психоактивних речовин. Зазначений метод передбачає введення лікарського засобу, що містить активовану потенційовану форму антитіла до канабіноїдного рецептора людини та активовану потенційовану форму антитіла до білку S-100. Переважно, психоактивною речовиною є нікотин. За даними тесту за шкалою симптомів відміни (MPSS тест), введення вище зазначених комбінацій, з точки зору статистики, веде до значного поліпшення здатності переносити процес відмови від (кидання) куріння. Також, за даними Тесту на Нікотинову Залежність Фагерштрьома (Fagerstrom Test), саме введення вище зазначених комбінацій, з точки зору статистики, веде до значного зменшення кількості курців серед пацієнтів стаціонару як з помірною, так і з важкою формою нікотинової залежності. За іншим аспектом винахід відноситься до лікарського засобу, використовуваного для лікування пацієнтів, що страждають залежністю від психоактивних речовин. Зазначений засіб має бути отриманий у такий спосіб, результатом якого є продукування а) потенційованого 3 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 розчину антитіла до канабіноїдного рецептора людини та б) розчину активованої потенційованої форми антитіла до S-100 білку, кожен з яких виготовлений шляхом створення послідовних повторюваних розведень та багаторазовим струшуванням кожного отриманого розчину у вертикальному положенні у відповідності до технології виготовлення гомеопатичних препаратів, а потім, поєднання потенційованих розчинів, змішування їх, або ж імпрегнування носія зазначеним комбінованим розчином або кожним розчином окремо. За іншим аспектом винахід відноситься до лікарського засобу, використовуваного для лікування ожиріння та пов'язаних з ним порушень обміну речовин. Зазначений засіб має бути отриманий у такий спосіб, результатом якого є продукування потенційованого розчину антитіла до канабіноїдного рецептора людини, виготовленого шляхом створення послідовних повторюваних розведень та багаторазовим струшуванням кожного отриманого розчину у вертикальному положенні у відповідності до технології виготовлення гомеопатичних препаратів, а потім, необов'язково, імпрегнування носія зазначеним розчином. СТИСЛИЙ ОПИС СХЕМАТИЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ Фіг. 1 - Відображає дію ННД антитіл до СВ-1 та Сибутраміну на збільшення маси тіла та об'єму споживання їжі. Фіг. 2 - Відображає зменшення маси тіла після введення ННД антитіл до СВ-1. Фіг. 3 - Відображає зниження маси тіла пацієнтів на 5 % або більше. ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ Визначення винаходу базується на формулі винаходу, яка наведена у кінці цього документу. Виходячи з цієї формули, наведений нижче глосарій містить відповідні визначення застосованих у формулах термінів. Термін "антитіло", у тому, значені, у якому він використовується у цьому документі, означає імуноглобулін, який специфічно прив'язується до, і таким чином визначається як зв'язаний з, певною просторовою і полярною організацією іншої молекули. Як зазначено у переліку, антитіла можуть включати в себе повний імуноглобулін або його фрагмент, можуть бути природними, поліклональними або моноклональними, та можуть включати в себе різні класи та ізотипи, такі як IgA, IgD, ІgЕ, lgG1, lgG2a, lgG2b та lgG3, ІgМ. Тоді як їх фрагменти можуть включати в себе Fab, Fv та F (ab')2, Fab' і т.і. Форма однини "антитіло", означає також форму множини цього терміну - "антитіла". Термін "активована потенційована форма" або "потенційована форма" відповідно, що використовується у цьому документі по відношенню до антитіл означає продукт гомеопатичного потенціювання будь-якого базового розчину антитіл. "Гомеопатичне потенціювання" означає використання методу гомеопатії задля наділення відповідної субстанції базового розчину терапевтичною дією гомеопатичного препарату. "Гомеопатичне потенціювання" може включати в себе, здійснення послідовних повторюваних розведень, поєднаних з зовнішніми методами обробки, такими, наприклад, як (механічне) струшування. Іншими словами, відповідно до технології виготовлення гомеопатичних препаратів, базовий розчин антитіла піддають здійсненню послідовних повторюваних розведень та багаторазовому вертикальному струшуванню кожного отриманого розчину. Бажана концентрація базового розчину антитіл в розчиннику, що, як правило, складається з води або суміші води та етилового спирту, складає приблизно від 0,5 до 5,0 мг/мл. Процедура підготовки кожного компонента, тобто розчину антитіла, передбачає використання суміші трьох водних або водно-спиртових розведень 12 30 200 базового матричного розчину (матричної настоянки) антитіл розведених у 100 , 100 та 100 разів відповідно, що еквівалентно сотенним гомеопатичним розведенням С12, С30 та С200. Приклади гомеопатичного потенціювання описані в патентах США № 7,572,441 та 7,582,294, котрі у повній формі та з визначеною цим документом метою, зазначаються у цій заявці у якості посилань. У той час, коли термін "активована потенційована форма" використовується у патентних формулах винаходу, термін "наднизькі дози (ННД)" використовується в прикладах. Термін "наднизькі дози" став професійним терміном в даній галузі шляхом дослідження та використання гомеопатично розведених та потенційованих форм речовини. Термін "наднизька доза" або "наднизькі дози" є взаємозамінними і, в першу чергу, є синонімами терміну "активована потенційована форма", що використовується у патентних формулах винаходу. Іншими словами, антитіло вважається таким, що представлено у "активованій потенційований формі" або у "потенційованій формі" за умови наявності трьох факторів. Поперше, "активована потенційована" форма антитіла є продуктом процесу підготовки, прийнятого у сфері виготовлення гомеопатичних препаратів. По-друге, "активована потенційована" форма антитіла повинна мати біологічну активність, визначену методами, прийнятими у сучасній фармакології. І, по-третє, біологічна активність, продемонстрована "активованою 4 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 потенційованою формою антитіла" не може бути обумовлена наявністю молекулярної форми антитіл у кінцевому продукті гомеопатичного процесу. Наприклад, активована потенційована форма антитіла може бути отримана шляхом піддавання базових, ізольованих антитіл в молекулярній формі низці послідовних розведень у поєднанні з зовнішніми впливом, таким як механічне струшування. При зменшенні концентрації, зовнішня обробка, може також супроводжуватися такими процесами, як, вплив ультразвукових, електромагнітних або інших фізичних факторів. В. Швабе (V. Schwabe) "Гомеопатичні препарати", М., 1967 p., патенти США № 7,229,648 та № 4,311,897, котрі у повній формі та з визначеною цим документом метою, зазначаються у ньому у якості посилань, описують ті процеси, котрі є прийнятними методами гомеопатичного потенціювання в області виготовлення гомеопатичних препаратів. Результатом цієї процедури є рівномірне зменшення базової молекулярної форми антитіл у концентрації молекул. Процедура повторюється до тих пір поки не буде отримана бажана гомеопатична потенція. Для окремого виду антитіла, необхідні гомеопатичні потенції можна визначити шляхом піддавання проміжних розведень біологічним тестам за відповідною фармакологічною моделлю. "Гомеопатичне потенціювання" може включати в себе, здійснення послідовних повторюваних розведень, поєднаних з зовнішніми методами обробки, такими, наприклад, як (механічне) струшування. Іншими словами, відповідно до технології виготовлення гомеопатичних препаратів, базовий розчин антитіла піддають здійсненню послідовних повторюваних розведень та багаторазовому вертикальному струшуванню кожного отриманого розчину. Бажана концентрація базового розчину антитіл в розчиннику, що, як правило, складається з води або суміші води та етилового спирту, складає приблизно від 0,5 до 5,0 мг/мл. Процедура підготовки кожного компонента, тобто розчину антитіла, передбачає використання суміші трьох водних або водно-спиртових розведень 12 30 200 базового матричного розчину (матричної настоянки) антитіл розведених у 100 , 100 та 100 разів відповідно, що еквівалентно гомеопатичним розведенням С12, С30 та С200. Приклади отримання бажаної потенції також наведені у патентах США № 7,229,648 та 4,311,897, котрі у повній формі та з визначеною цим документом метою, зазначаються у ньому у якості посилань. Процедура, що застосовується по відношенню до "активованих потенційованих" форм антитіл та описується в цьому документі, більш детально представлена далі. Існувало дуже багато протиріч щодо лікуваннясуб'єктів дослідження гомеопатичними препаратами. Хоча даний винахід і оснований на застосуванні прийнятих гомеопатичних процесів для отримання "активованих потенційованих" форм антитіл, з точки зору дії на суб'єктів дослідження, даний винахід посилається не лише на гомеопатію. Винахідником цього способу застосування було несподівано виявлено і, у прийнятій фармакологічній моделі, в повній мірі продемонстровано, що розчинник, у кінцевому рахунку отриманий в результаті здійснення декількох послідовних розведень базової молекулярної форми антитіла, має чітко встановлену дію, котра жодним чином не пов'язана з наявністю слідів молекулярної форми антитіл у цільовому розведені. "Активована потенційована" форма антитіл, мова про яку іде у цьому документі, була перевірена на біологічну активність за допомогою прийнятних фармакологічних моделей, а саме експерименту у пробірці ("in vitro") або експерименту на живих організмах ("in vivo"), використовуючи придатну тваринницьку модель. Експерименти зазначені нижче демонструють біологічну активність за обраними моделями. Окрім цього, результати клінічних досліджень на людях, котрі представлені у цьому документі нижче, також містять докази, що свідчать про те, що дія, що спостерігалася у тваринницькій моделі може бути легко перенесена на терапію, призначену для застосування у людей. Дослідження людського організму також свідчать про наявність "активованих потенційованих форм", що описуються у цьому документі, для лікування зазначених вище захворювань та розладів, котрі у медичній практиці відносяться до патологічних станів людського організму. Крім того, заявлена "активована потенційована" форма антитіла включає тільки ті розчини або тверді лікарські засоби, біологічну активність котрих не можна пояснити наявністю молекулярної форми антитіл, що залишилися від базового розчину. Іншими словами, хоча і передбачається, що "активована потенційована" форма антитіл може містити сліди базової молекулярної форми антитіла, кваліфікований фахівець в цій області, з будь-якою долею вірогідності, не може записати виявлену у фармакологічних моделях біологічну активність на залишки молекулярної форми антитіл, оскільки концентрація молекулярної форми антитіл, що залишається після здійснення послідовних розведень, є вкрай низькою. Оскільки винахід не обмежений будь-якою конкретною теорією, біологічна активність "активованої потенційованої" форми антитіл даного винаходу, не можна віднести на рахунок базової молекулярної форми антитіла. Перевага надається "активованій потенційованій формі антитіла" у рідкій чи твердій формі, в котрих концентрація молекулярної форми антитіла нижча за ліміт виявлення при 5 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 застосування прийнятних аналітичних методик таких, наприклад, як капілярний електрофорез та Високоефективна Рідинна Хроматографія (ВЕРХ). Особлива перевага надається "активованій потенційованій формі антитіла" у рідкій чи твердій формі, в котрих концентрація молекулярної форми антитіла нижча числа Авогадро. У фармакології молекулярних форм терапевтичних речовин звичайною практикою є створення кривої "доза-реакція", у якій рівень фармакологічної відповіді відображається в залежності від концентрації препарату з активним компонентом, що вводиться суб'єкту дослідження або перевіряється in vitro. Мінімальний рівень препарату, котрий продукує будь-яку видиму реакцію, називається пороговою дозою. Особливо передбачено, що "активована потенційована" форма антитіл містить молекулярне антитіло, якщо таке передбачено, у концентрації, що нижча за порогову дозу, визначену для молекулярної форми антитіла для даної біологічної моделі. Термін "рецептор СВ1" має загальне значення у даній області, і може включати як природний СВ1 рецептор, так і його варіації та змінені форми. Рецептор СВ1 може походити з різних джерел, однак основним джерелом його походження є організм ссавців. Термін "ожиріння" позначає діапазон ваги, який більше, ніж той, що вважається здоровим для даного зросту. Ступінь ожиріння визначається за допомогою ваги і зросту, що використовуються для розрахунку "індексу маси тіла" (ІМТ). Доросла людина, ІМТ якої складає 25-29,9 вважається людиною з надмірною вагою. Доросла людина, ІМТ якої становить 30 або вище вважається людиною, що страждає на ожирінням. Формула визначення ІМТ така: Вага - (висота в дюймах) 2 χ 703 = ІМТ ІМТ не завжди точно вказує на ступінь ожиріння. З'являється все більше документарних свідчень того, що розповсюдження середнього ступеня ожиріння може бути більш тісно пов'язане з метаболічним ризиком, ніж з ІМТ. Виявляється, що визначення розповсюдженості середнього ступеня ожиріння є дуже важливим для його виявлення на ранніх стадіях ризику для здоров'я, навіть серед людей з нормальною вагою. С.Д. Сіє (S D Hsieh), X. Йошинага (Н Yoshinaga) та Т. Муто (Т Мито), Міжнародний журнал з проблем ожиріння (2003 р.) 27, стор. 610-616. Дивіться також: Г.М. Прайс (Price GM), P. Уаю (Uauy R), Ε. Бріз (Ε Breeze), С. Дж. Балпітт (Bulpitt CJ), A.E. Флетчер (Fletcher AE) (серпень 2006 p.). "Вага, форма і ризик смертності у літніх людей: високий показник співвідношення окружностей талії та стегон, не високий індекс маси тіла, пов'язані з великим ризиком смертності" та американський журнал Clin. Nutr 84 (2): 449-60. Окружність талії та її показники, такі як співвідношення окружності талії та стегон та співвідношення окружності талії та зросту, були використані в якості репрезентативних показників середнього ступеня ожиріння. Санг (Sung) та співавт., "Окружність талії та співвідношення окружності талії та зросту китайських дітей, Гонконг", Журнал Здоров'я суспільства Головного БіоМед Видання 2008 p., 8:324. Таким чином, вимірювання антропометричних параметрів, таких як окружність талії, співвідношення окружностей талії та стегон та співвідношення окружності талії та зросту, вважається показником ступеня ожиріння. Термін "співвідношення окружностей талії та стегон" означає співвідношення показників окружності талії та окружності стегон. Показник такого співвідношення визначається шляхом ділення окружності талії на окружність стегон. Якщо цей показник у жінок більше за 0,9, а у чоловіків більше за 1,0, то це говорить про високий ризик виникнення серцево-судинних захворювань, та є підставою для початку лікування ожиріння. В ідеалі, у жінок цей показник не має перевищувати 0,8, а у чоловіків 0,95. Термін "співвідношення окружності талії та зросту" людини - показник такого співвідношення визначається шляхом ділення окружності талії людини на її зріст. Для людей віком до 40 років, такий показник, що перевищує 0,5 є критичним, в той час коли для людей вікової групи від 40 до 50 років критичними вважаються показники 0,5 та 0,6, а для людей старше 50 років критичне значення починається з 0,6. Термін "порушення обміну речовин, викликані ожирінням" відноситься до хронічних хвороб, які потребують лікування щоб знизити надвисокі ризики для здоров'я, пов'язані з ожирінням та типовими порушеннями, викликаними цією хворобою, а саме цукровий діабет 2 типу, серцевосудинні захворювання і гіпертонія, гіперліпідемія та фібринолітичі порушення. Термін "Тест Фагерштрьома" відноситься до стандартних тестів на нікотинову залежність, які визначають ступінь звикання до (залежності від) нікотину. Дивіться, Т.Ф, Хізертон (Heatherton T.F.), Л.Т. Козловські, (Kozlowski L.T.), Р.С. Фрекер (Frecker R.C.), К.О. Фагерштрьом (Fagerstrom K.O.), Тест Фагерштрьома на нікотинову залежність: Аналіз Анкети Тесту Фагерштрьома на Нікотинову Залежність. Британський журнал "Залежність" 1991 p.; 86:1119-27. Тест складається з короткого звіту про самооцінку, яка вимірюється по десятибальній шкалі від 0 до 10, причому 10 - означає найвищий рівень залежності. 6 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Термін "Шкала симптомів відміни" (тест MPSS) відноситься до шкали, розробленої на початку 1980-х років, що використовується для оцінки симптомів відмови від цигарок. (Р. Вест (West R), П. Хайєк (Hajek P): Оцінка за шкалою симптомів відміни для визначення симптомів відмови від цигарок. Психофармакологія 2004 p., 177 (1-2): 195-199). Основним вимірювальним елементом тесту MPSS є 5-бальна шкала, за якою визначається пригнічений настрій, дратівливість, неспокій, труднощі з концентрацією уваги і голодом та 6-бальна шкала, за якою визначається сила витривалості та стійкості перед позивами закурити та час, витрачений на боротьбу з цими позивами. Термін "Шпитальна шкала тривоги та депресії" (шкала HADS) відноситься до суб'єктивної шкали виявлення ознак тривоги та депресії у стаціонарних і амбулаторних хворих. Дивіться, А.С, Зігмонд (Zigmond, A.S.), Р.П. Снейт (Snaith R.P.), "Шпитальна шкала тривоги та депресії", Протоколи психіатричних досліджень. Scand., 1983 р., Том 67, стор. 361-370. Даний винахід представляє лікарський засіб, котрий використовується для введення відповідному пацієнту та до складу якого входить активована потенційована форма антитіл до канабіноїдного рецептора людини. Даний винахід відноситься до лікарського засобу, котрий складається з активованої потенційованої форми антитіла до а) канабіноїдного рецептора людини та до б) білку S-100, що за необхідністю, використовується для лікування пацієнтів. Відповідно до цього аспекту винаходу, лікарський засіб може бути як у рідкій, так і у твердій формі. Кожна активована форма антитіл посиленої дії, що входить до складу лікарського засобу, виготовляється з базової молекулярної форми антитіла шляхом застосування процесів, прийнятих у гомеопатичній практиці. Базові антитіла можуть бути моноклональними або поліклональними антитілами, отриманими за результатами знаних та використовуваних процесів таких, наприклад, як ті, що описані в Імунотехнологіях, Г. Фрімель (G. Frimel), M., "Медицина" (Meditsyna), 1987 р., стор. 9-33; "Людські антитіла" "Моноклональні та рекомбіновані антитіла, 30 років потому" Е. Лаффлі (Laffly Ε.), Р. Содойер (Sodoyer R.) - 2005 p. - Том 14. - № 1-2, стор. 33-55, що зазначаються у цьому документі у якості посилань. Передбачається, що для лікування ожиріння і нікотинової залежності необхідно приймати 68 таблеток на день даного лікарського засобу. За одним варіантом, способом застосування препарату передбачено прийом 2х таблеток 3 рази на день. За іншими способами застосування - 3 таблетки 2 рази на день; 4 таблетки 2 рази на день; 1 таблетку 6 разів на день та 2 таблетки 4 рази на день. Моноклональні антитіла можна отримати, наприклад, за допомогою технології гібридоми (моноклонування). Початкова стадія процесу включає імунізацію, що основана на принципах, що розвиваються вже під час виготовлення поліклональних антисироваток. На подальших етапах роботи здійснюється продукування гібридних клітин, що генерують клони антитіл однакової структури. їх індивідуальне виведення здійснюється з використанням тих же методів, що і у випадку підготовки поліклональної сироватки. Поліклональні антитіла можна отримати за допомогою активної імунізації тварин. Для цього, придатним для цього тваринам (наприклад, кролям) проводять серію ін'єкцій відповідного антигену, будь-то канабіноїдного рецептора людини чи білку S-100. Імунна система тварин генерує відповідні антитіла, які збираються у тварин всім відомим способом. Ця процедура дозволяє виготовити моноспецифічну сироватку багату на антитіла. За бажанням, сироватку, що містить антитіла можна очистити, наприклад, за допомогою афінної хроматографії, фракціонування шляхом осаджування солей або іонно-обмінної хроматографії. В результаті, очищена, збагачена антитілами сироватка може бути використана в якості базового матеріалу для виготовлення активованої потенційованої форми антитіл. Бажана концентрація базового розчину антитіл в розчиннику, що, як правило, складається з води або суміші води та етилового спирту, складає приблизно від 0,5 до 5,0 мг/мл. Процедура підготовки активованої потенційованої форми антитіл або їх комбінацій за цим винаходом передбачає використання суміші трьох водних або водно-спиртових розведень 12 30 200 базового матричного розчину антитіл розведених у 100 , 100 та 100 разів відповідно, що еквівалентно гомеопатичним розведенням С12, С30 та С200. Для підготовки твердої лікарської форми, твердий носій обробляється необхідним розведенням, отриманим за допомогою відповідного гомеопатичного процесу. Для отримання єдиного блоку лікарського засобу, що складається з комбінації винаходу, носій імпрегнують кожним окремим розведенням. Для підготовки бажаної комбінації лікарського засобу, підходять обидва способи імпрегнації. За обраною модифікацією, базовим матеріалом, що використовується для виготовлення активованої потенційованої форми, котра входить до складу винаходу, є поліклональне, 7 UA 112749 C2 5 отримане з тваринної моделі антитіло до відповідного антигену, а саме, до канабіноїдного рецептора людини та/або білку S-100. Для отримання активованої потенційованої форми поліклональних антитіл до канабіноїдного рецептора людини, обраний антиген може бути введений в якості іммуногена лабораторним тваринам, бажано, кролям. Для отримання поліклональних антитіл до канабіноїдного рецептора людини, можна використовувати цілісну молекулу канабіноїдного рецептора людини. Наступна Послідовність SEQ.ID. No. 1 (SEQ ID NO: 1.) канабіноїдного рецептора людини розглядається як прийнятий антиген: 8 UA 112749 C2 9 UA 112749 C2 5 Поліпептидний фрагмент канабіноїдного рецептора людини використовується, переважно, в якості іммуногена (антигена) для імунізації кролів. Для генерації поліклональних антитіл для отримання поліпептидного фрагменту канабіноїдного рецептора людини, можна використовувати синтетичний пептид канабіноїдного рецептора людини в якості іммуногена (антигена). Прийняті послідовності (людський рецептор СВ1) для таких антигенів такі: 10 UA 112749 C2 11 UA 112749 C2 5 Прикладом процедури підготовки базових поліклональних антитіл до канабіноїдного рецептора людини може слугувати процедура описана далі. За 7-9 днів до забору крові, кролям проводять від 1 до Зх внутрішньовенних ін'єкцій потрібного антигену, щоб збільшити рівень 12 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 поліклональних антитіл в системі кровообігу. При імунізації, беруться зразки крові для перевірки рівня антитіл. Як правило, максимальний рівень імунної реакції розчинного антигену досягається протягом 40-60 днів після першої ін'єкції антигену. По закінченні першого циклу імунізації, у кролів починається 30-денний реабілітаційний період, після якого проводиться повторна імунізація ще 1-3 внутрішньовенними ін'єкціями. Для отримання антисироватки, що містить потрібні антитіла, кров імунізованих кролів збирають та поміщають в 50 мл центрифужні пробірки. Згустки продукту, що утворюються на стінках пробірок видаляються дерев'яною лопаткою, і стрижень поміщають в згусток по центру пробірки. Потім, кров на одну ніч поміщають в холодильну камеру при температурі близько 40 °C. Наступного дня, згусток на лопатці видаляють, а рідину, що залишилася центрифугують протягом 10 хвилин при 13000 обертів за хвилину. Надосадова рідина є цільовою антисироваткою. Отримана антисироватка, як правило, жовтого кольору. 20 % NaN3 (вагова концентрація) додається до антисироватки до кінцевої концентрації 0,02 % і, до використання, зберігається в замороженому стані при температурі -20 °C або без NaN3 - при температурі 70 °C. Для сепарації цільових антитіл до канабіноїдних рецепторів з антисироватки, використовується наступна послідовність твердофазної абсорбції: 10 мл антисироватки кролів двічі розбавляють 0,15 Μ NaCI, після чого додають 6,26 г Na2S04, перемішують і витримують протягом 12-16 годин при температурі 4 °C. Осад видаляють центрифугуванням, розводять в 10 мл фосфатного буферного розчину і діалізують у тому ж розчині протягом ночі при кімнатній температурі. Після видалення осаду, розчин наноситься на стовпчик ДЕАЕ-целюлози, збалансований фосфатним буферним розчином. Фракція антитіла визначається шляхом вимірювання оптичної щільності елюату при 280 нм. Виділені неочищені антитіла очищають за допомогою афінної хроматографії додаючи отримані антитіла канабіноїдного рецептора, розташовані на нерозчинній матриці хроматографічного носія, з подальшим вивільненням концентрованими водними розчинами солей. Отриманий, в результаті, буферний розчин використовується в якості стартового розчину для процесу гомеопатичних розведень, який використовується для підготовки активованих потенційованих форм антитіл. Переважна концентрація стартового матричного розчину антиген-очищених поліклональних антитіл кролика до канабіноїдного рецептора становить 0,55,0 мг/мл, бажано 2,0-3,0 мг/мл. Білок S100, що відповідає за роботу мозку, виражений нейронами та гліальними клітинами (астроцитами та олігодендроцитами), безпосередньо або через взаємодію з іншими білками, виконує в ЦНС ряд функцій, спрямованих на підтримання нормального функціонування мозку, зокрема це стосується процесів навчання і запам'ятовування, росту і життєздатності нейронів, регуляції метаболічних нейронних процесів в тканинах і т.і. Для отримання поліклональних антитіл до білку S-100, використовується саме цей білок, фізичні та хімічні властивості котрого описані в статті М.В. Старостіна, С.М. Свиридова, Нейроспецифічний білок S-100, "Прогрес сучасної біології", 1977 р., Том 5, стор. 170-178; у книзі М.Б. Штарка (М.В. Shtark), "Антигени білку, що відповідає за роботу мозку та функції нейронів", "Медицина", 1985 p.; стор.12-14. Білок S-100 виділяється з мозкової тканини бика за наступною методикою: За допомогою спеціальних подрібнювачів мозкова тканина бика заморожена в рідкому азоті перетворюється в порошок; - білки виділяються в співвідношенні 1:3 (вага/об'єм) з використанням буфера для екстрагування з гомогенізацією; - гомогенат нагрівають протягом 10 хв при температурі 60 °C, а потім охолоджують до 4 °C в крижаній бані; - нестійкі до теплового впливу (термолабільні) білки видаляються за допомогою центрифугування; - фракціонування сульфатом амонію здійснюється в кілька етапів, з подальшим видаленням осадових білків; - фракція, яка містить білок S-100 осаджується з використанням 100 % насиченого сульфату амонію, до якого крапельним шляхом додається рН до позначки 4,0; потрібні фракції збираються центрифугуванням; - осад розчиняють у мінімальній кількості буферного розчину, що містить ЕДТА та меркаптоетанол, діалізують деіонізованою водою та ліофілізують; - за фракціонуванням кислих білків відбувається хроматографія на іонообмінних носіях ДЕАЕ-целюлозі DE-52, а потім ДЕАЕ-сефадексі А-50; 13 UA 112749 C2 5 10 - зібрані та діалізовані фракції, що містять білок S-100 білків, діляться за молекулярною масою шляхом селевої фільтрації на сефадексі G-100; - очищений білок S-100 діалізують та ліофілізують. Молекулярна маса мозок-специфічного очищеного білку S-100 складає 21000 D. Завдяки високій концентрації аспарагінової і глутамінової кислот мозок-специфічний білок S100 є високо кислотним і займає крайню позицію анода при електроендосмосі в переривчастій буферній системі поліакриламідного гелю, який полегшує його ідентифікацію. Поліклональні антитіла до білку S-100 можна, також отримати методом, аналогічним тому, що описується для отримання антитіл до канабіноїдного рецептора, використовуючи ад'ювант. Вся молекула білку S-100 може бути використана в якості іммуногена (антигена) для імунізації кролів: 14 UA 112749 C2 5 10 Для отримання антисироватки, мозок-специфічний білок S-100 або його суміш, білків S-100 (антигенів) в комплексі з метилірованим сироватковим альбуміном бика в якості теплоносія з повним ад'ювантом Фрейнда готується та додається до виділеного мозок-специфічного білку S100, котрий вводиться підшкірно лабораторним тваринам - кролям в область спини у кількості 12 мл. На 8-й та І 5-й дні проводять повторну імунізацію. Забір крові (наприклад, з вушної вени) проводять на 26-й та 28-й дні. Отриманий титр антисироватки 1:500-1:1000, утворює одну смугу преципітації з екстрактом нервової тканини, але не реагує з екстрактами гетерологічних органів і формує єдиний пік преципітації як з чистим білком S-100, так і з екстрактом нервової тканини, що вказує на те, що отримана антисироватка є моноспецифічною. 15 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Активовану потенційовану форму антитіл даного винаходу можна отримати шляхом гомеопатичного потенціювання використовуючи базовий розчин. Як правило, застосовується метод пропорційного пониження концентрації, котрий передбачає серійне розведення 1 частини кожного попереднього розчину (починаючи з базового) в 9 частинах (для десяткового розведення), або в 99 частинах (для сотенного розведення), або в 999 частинах (для тисячних розведень) нейтрального розчинника, починаючи з концентрації базового розчину антитіл в розчиннику, переважно, водної чи водно-спиртової суміші, в об'ємі від 0,5 до приблизно 5,0 мг/мл, в поєднанні з зовнішнім впливом. Як правило, під зовнішнім впливом розуміють багаторазове вертикальне струшування (динамізацію) кожного розведення. Для кожного подальшого розведення до моменту досягнення необхідного рівня активності, або фактору розведення, використовуються окремі контейнери. Цей метод є загальноприйнятим у гомеопатичній практиці. Для прикладу, дивіться, В. Швабе (V. Schwabe) "Гомеопатичні лікарські засоби", М., 1967 р., стор. 14-29, що зазначається у цьому документі у якості посилання. Наприклад, для приготування 12-сотенного розведення (позначається С12), одна частина базового матричного розчину антитіл до канабіноїдного рецептора людини концентрацією 3,0 мг/мл розбавляють в 99 частинах нейтрального водного або водно-спиртового розчину (переважно, 15 % етилового спирту), а потім багато разів (10 і більше) струшують у вертикальному положенні, щоб створити перше сотенне розведення (позначається як С1). Друге сотенне розведення (С2) отримують з 1-го сотенного розведення С1. Для підготовки 12-го сотенного розведення (С12) ця процедура повторюється 11 разів. Таким чином, 12-е сотенне розведення (С12) - це розчин отриманий у результаті 12 серійних розведень однієї частини базового матричного розчину антитіл до канабіноїдного рецептора людини концентрацією 3,0 мг/мл у 99 частинах нейтрального розчинника в різних контейнерах, що еквівалентний сотенному гомеопатичному розведенню С12. Аналогічні процедури з відповідними коефіцієнтом розбавлення проводяться для отримання розведень С30 і С200. Для перевірки активності проміжні розведення можна перевірити використовуючи будь-яку, необхідну вам, біологічну модель. Переважними активованими потенційованими формами для антитіл, що входять до складу винаходу, є суміш розведень С12, С30 та С200 для кожної активованої потенційованої форми. При використанні суміші різних гомеопатичних розведень (в основному сотенних) активної речовини у якості біологічно активних рідких компонентів, кожен компонент лікарського засобу (наприклад, С12, С30, С200) готується окремо відповідно до вище згаданої процедури до моменту отримання від наступного до останнього розведення (наприклад, до моменту отримання С11, С29 та С199 відповідно), а потім по одній частині кожного компоненту додають до контейнерів, дотримуючись складу суміші, і змішують з необхідною кількістю розчинника (наприклад, з 97 частинами для сотенного розведення). Можна використовувати активну речовину як суміш різних гомеопатичних розведень, наприклад, десяткових та/або сотенних (D20, С30, С100 або С12, С30, С50 і т.д.), ефективність яких визначається експериментально, шляхом тестування розведення у відповідній біологічній моделі, наприклад, у тих моделях, котрі описані у розділі "Приклади" цього документу. В ході зниження потенціювання та концентрації, вертикальне струшування може бути замінено зовнішнім впливом ультразвуку, електромагнітних полів або будь-якого аналогічного зовнішнього чинника, прийнятного до використання у гомеопатичній практиці. Як правило, лікарський засіб, передбачений цим винаходом, може бути як у рідкій, так і у твердій формі. Якщо до складу лікарського засобу входить два антитіла, то його рідка форма містить суміш з двох антитіл, переважно, у співвідношенні 1:1 активованої потенційованої форми антитіл до канабіноїдного рецептора людини та активованої потенційованої форми антитіл до білка S-100. Кращим рідким носієм є вода або водно-спиртова суміші. Тверда форма лікарського засобу за цим винаходом може бути отримана шляхом імпрегнування твердої форми сумішшю активованої потенційованої форми водного або водноспиртового розчину активних компонентів. Якщо до складу лікарського засобу входить два антитіла, активні компоненти змішують, як правило, у співвідношенні 1:1 та використовують у рідкій лікарській формі. Як альтернатива, носій може бути послідовно імпрегнований кожним необхідним розведенням. Обидва способи імпрегнації є прийнятними. Як правило, лікарський засіб у твердій формі готується з гранул фармацевтично прийнятного носія, який попередньо був насичений водним або водно-спиртовим розведенням активованої потенційованої форми антитіл. Тверда лікарська форма може бути в будь-якій формі, відомої у фармацевтичній галузі, а саме, у формі таблеток, капсул, пастилок і т.д. У якості неактивних фармацевтичних інгредієнтів можна використовувати глюкозу, сахарозу, мальтозу, крохмаль, ізомальтозу, ізомальт та інші моно-оліго-і полісахариди, використовувані при виробництві фармацевтичних препаратів, а також технологічні суміші зазначених вище 16 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 неактивних фармацевтичних інгредієнтів з іншими фармацевтично прийнятними наповнювачами, такими, наприклад, як ізомальт, кросповідон, цикламат натрію, натрію сахарин, безводна лимонна кислота і т.д., у тому числі мастильні матеріали, розпушувачі, сполучні речовини і барвники. Переважними носіями є лактоза та ізомальт. До складу фармацевтичної лікарської форми можуть додатково входити стандартні фармацевтичні наповнювачі такі, наприклад, як мікрокристалічна целюлоза і стеарат магнію. Приклад отримання стандартної твердої лікарської форми представлено нижче. Для підготовки твердої форми для перорального застосування, 100-300 мкм гранули лактози імпрегнують водними або водно-спиртовими розчинами активованої потенційованої форми антитіл до канабіноїдного рецептора людини та/або активованої потенційованої форми антитіл до білку S-100 у співвідношенні 1 кг розчину антитіл на 5 або 10 кг лактози (від 1:5 до 1:10). Щоб здійснити імпрегнування, гранули лактози піддають насиченню зрошенням в псевдозрідженій киплячій бані (наприклад, "Huttlin Pilotlab", виробництва компанії Huttlin GmbH) з наступним сушінням за допомогою нагрітого потоку повітря при температурі нижче 40 °C. Певна вирахувана кількість висушених гранул (від 10 до 34 вагових частин), насичених активованою потенційованою формою антитіл поміщають в змішувач і змішують з 25-45 ваговими частинами "ненасиченої" чистої лактози (використовується в цілях скорочення витрат, спрощення і прискорення технологічного процесу без зниження ефективності лікування), разом з 0,1-1 вагових частин стеарат магнію, і від 3 до 10 вагових частин мікрокристалічної целюлози. Отриману таблетовану масу рівномірно змішують та таблетують методом прямого напівсухого пресування (наприклад, під пресом для таблетування Корша - XL 400), щоб сформувати від 150 до 500 мг пігулки круглої форми, масою переважно 300 мг. Після таблетування, отримуємо 300 мг таблетки насичені водно-спиртовим розчином (3,0-6,0 мг/таблетка) у поєднанні з активованою потенційованою формою антитіл. Кожен компонент комбінації, що використовується для імпрегнування носія представлений у формі суміші сотенних гомеопатичних розведень, переважно, С12, С30 та С200. Оскільки винахід не обмежується будь-якою конкретною теорією, вважається, що активована потенційована форма антитіл, описана у цьому документі, не містить молекулярної форми антитіл в кількості, достатній для біологічної активності, котра є характерною для такої молекулярної форми. Біологічна активність лікарського засобу, представленого цим винаходом, та його комбінацій наочно продемонстрована в доданих до цього документу прикладах. Лікарський засіб, до складу якого входить активована потенційована форма антитіл до канабіноїдного рецептора людини, можна використовувати для лікування пацієнтів, що страждають від ожиріння і пов'язаних з ним порушень обміну речовин. Як показано в доданих до цього документу прикладах, введення активованої потенційованої форми антитіл, що представлена цим винаходом, приводить до зниження маси тіла, уповільнення ріст маси тіла, сприяє зменшенню кількості верхнього типу ожиріння та полегшенню процесу скорочення об'ємів споживання їжі. За однією модифікацією даний винахід відноситься до методу лікування ожиріння і пов'язаних з ним порушень обміну речовин шляхом введення лікарських засобів, що містять активовану потенційовану форму антитіл до людського рецептора канабіноїдів, переважно канабіноїдного рецептора 1. За іншою модифікацією даний винахід забезпечує спосіб сприяння скороченню споживання продуктів харчування суб'єктом дослідження, котрий як очікується, має отримати певну вигоду від такого скорочення, шляхом введення лікарських засобів, що містять активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини, переважно канабіноїдного рецептора 1. Ще одна модифікація даного винаходу передбачає методи зміни антропометричних параметрів таких, наприклад, як окружність талії, співвідношення окружності талії та стегон та співвідношення окружності талії та зросту. Відповідно до модифікації, що застосовується для зменшення окружності талії, суб'єкту дослідження вводять лікарські препарати, що містять активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини, а саме рецептора 1, у тому об'ємі, котрий буде достатнім для досягнення поставленої мети. Відповідно, за однією модифікацією, окружність талії суб'єкта дослідження зменшується щонайменше на 1 %, в той час, коли за іншими модифікаціями - на 1,5 %, 2 %, 2,5 %, 3 % або 3,5 %, якщо порівнювати окружність талії суб'єкта дослідження до введення лікарських засобів, що містять активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини. Відповідно, за однією модифікацією, окружність талії суб'єкта дослідження зменшується щонайменше на 1см, в той час, коли за іншими модифікаціями - на 2см, 3см або 4 см, якщо 17 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 порівнювати окружність талії суб'єкта дослідження до введення лікарських засобів, що містять активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини. Інша модифікація винаходу передбачає методи для зниження маси тіла суб'єкта дослідження. За цією модифікацією суб'єкту дослідження вводять лікарські препарати, що містять активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини, а саме рецептора 1, у тому об'ємі, котрий буде достатнім для досягнення поставленої мети. Відповідно, за однією модифікацією, маса тіла суб'єкта дослідження зменшується щонайменше на 15 %, в той час, коли за іншими модифікаціями - на 5 %, 10 %, або 15 %, якщо порівнювати масу тіла суб'єкта дослідження до введення лікарських засобів, що містять активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини. Ще одна модифікація винаходу передбачає методи для уповільнення росту маси тіла суб'єкта дослідження. За цією модифікацією суб'єкту дослідження вводять лікарські препарати, що містять активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини, а саме рецептора 1, у тому об'ємі, котрий буде достатнім для досягнення поставленої мети. Відповідно, за однією модифікацією, ріст маси тіла суб'єкта дослідження уповільнюється щонайменше на 60 %, в той час, коли за іншими модифікаціями - на 10 %, 25 %, 30 %, 50 % або 60 %, якщо порівнювати масу тіла суб'єкта дослідження до введення лікарських засобів, що містять активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини. Лікарський засіб, що містить активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини та активовану потенційовану форму антитіл до білку S-100, можна використовувати для лікування пацієнтів, котрі страждають залежністю від психоактивних речовини, переважно нікотиновою залежністю. Заявником несподівано було виявлено, що поєднання активованої потенційованої форми антитіл до канабіноїдного рецептора людини та активованої потенційованої форми антитіл до білку S-100 є корисним при лікуванні зловживання психоактивними речовинами. За однією модифікацією комбінація активованої потенційованої форми антитіл до канабіноїдного рецептора людини та активованої потенційованої форми антитіл до білку S-100 є ефективною при лікуванні нікотинової залежності. Введення лікарського засобу, що містить активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини 1 та активовану потенційовану форму антитіл до білку S-100 для лікування пацієнтів з нікотиновою залежністю покращує показники якості життя, що оцінюються за такими критеріями, як депресія і тривожність. Було експериментально показано, що введення лікарського засобу, що містить активовану потенційовану форму антитіл до канабіноїдного рецептора людини 1 та активовану потенційовану форму антитіл до білку S-100 для лікування пацієнтів з нікотиновою залежністю покращує здатність більш легко та безболісно переносити процес відмови від (кидання) паління, 1 було доведено аналізом результатів тесту MPSS. Також, експериментально було показано, що введення комбінації форм антитіл пацієнтам з неважкої нікотиновою залежністю від > 4, як визначено за допомогою тесту Фагерштрьома на Нікотинову Залежність, в результаті, призводить до скорочення куріння як мінімум на 23 % протягом 4 тижнів; на 36 % за 8 тижнів та не менш ніж на 41 % за 12 тижнів. Крім того, експериментально було показано, що введення комбінації форм антитіл пацієнтам з неважкою формою нікотинової залежності призводить до статистично значущого зниження початкового середнього числа за тестом Фагерштрьома щонайменше до позначки 1,34±0,14. Також, експериментально було показано, що введення комбінації форм антитіл пацієнтам з тяжкою нікотиновою залежністю від > 7, як визначено за допомогою тесту Фагерштрьома на Нікотинову Залежність, в результаті, призводить до скорочення куріння як мінімум на 11 % протягом 4 тижнів; на 22 % за 8 тижнів та не менш ніж на 30 % за 12 тижнів. Крім того, експериментально було показано, що введення комбінації форм антитіл пацієнтам з тяжкою формою нікотинової залежності призводить до статистично значущого зниження початкового середнього числа за тестом Фагерштрьома щонайменше до позначки 4,42±0,30. За певною модифікацією також розглядається окреме введення двох відокремлено виготовлених лікарських форм, кожна з яких містить одну з активованих потенційованих форм антитіл даного лікарського засобу. Далі винахід ілюструється на прикладах. ПРИКЛАДИ ПРИКЛАДІ. Дія наднизьких доз поліклональних кролячих антитіл до канабіноїдного рецептора людини типу 1 (ННД Анти-СВ1 (ULD Anti-CB1)), очищених на антигені, отриманому гіперрозведенням 12 30 200 базового матричного розчину у 100 , 100 , 100 разів (суміш сотенних гомеопатичних 18 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 розведень С12, С30 і С200) на функціонування канабіноїдного рецептора типу 1 була протестована in vitro у двох режимах: в режимі агоністів та антагоністів. Режим Агоніста: До введення в лунки пластини (96 лунок пластини, об'ємом 250 мкл), клітини утримувалися у збалансованому соляному буферному розчині Хенкса (Інвітрогені), який містив 20 мМ HEPES (Ы-2-пдрокс1-етилпиперазин-№2-етансульфанову кислоту) (рН = 7,4). Клітини попередньо інкубували протягом 10 хвилин при кімнатній температурі з додаванням 20 мкл розчину ННД Анти-СВ1. Після попередньої інкубації, був доданий активатор аденілатциклази NKH477. Клітини інкубували протягом 10 хвилин при температурі 37 °C та лізували. До лунок додали флуоресцентний акцептор (CAMF, позначено D2) та люмінесцентний донор (антитіла cAMF, позначено європейським кріптатом). В якості базисного контролю, клітинну суспензію попередньо інкубували у присутності збалансованого соляного буферного розчину Хенкса (20 мкл), а не ННД Анти-СВІ. В якості стимульованого контролю, суспензію клітин попередньо інкубували у присутності референсагоніста СР 55940 (20 мкл), а не ННД Анти-СВ1. Функціональна активність (концентрація cAMF) визначалася за гомогенним методом із застосуванням флуоресценції з часовим розподілом (ГМЧР). Інтенсивність флуоресценції за базисним контролем була прийнята за основоположну, тому її значення було вирахувано з інтенсивності флуоресценції за експериментальними показниками (ННД Анти-СВ1) та контрольними показниками (СР 55940): Визначена специфічна реакція клітини на введення ННД Анти-СВ1 розраховувалася за наступною формулою: інтенсивність флуоресценції в експерименті (ННД Анти-СВ1) інтенсивність флуоресценції базисного контролю. Визначена специфічна реакція клітини на введення референс-агоніста (СР 55940) розраховувалася за наступною формулою: інтенсивність флуоресценції контролю (СР 55940) інтенсивність флуоресценції базисного контролю. Результати були виражені у процентному співвідношенні специфічної реакції клітини на введення референс-агоніста за стимульованим контролем: Процент реакції референс-агоніста = ((визначена специфічна реакція/специфічна реакція на введення референс-агоніста у контролі) χ 100 %). Режим Антагоніста: До введення в лунки пластини (96 лунок пластини, об'ємом 250 мкл), клітини утримувалися у збалансованому соляному буферному розчині Хенкса (Інвітрогені), який містив 20 мМ HEPES (ІЧ-2-гідроксі-етилпиперазин-№2-етансульфанову кислоту) (рН = 7,4). Клітини попередньо інкубували протягом 5 хвилин при кімнатній температурі з додаванням 20 мкл розчину ННД Анти-СВ1. Після додавання у лунки референс-агоніста СР 55940, клітини інкубували протягом 10 хвилин при кімнатній температурі. Потім, до лунок додали активатор аденілатциклази ΝΚΗ477. Клітини інкубували протягом 10 хвилин при температурі 37 °C та лізували. До лунок додали флуоресцентний акцептор (cAMF, позначено D2) та люмінесцентний донор (антитіла cAMF, позначено європейським кріптатом). В якості базисного контролю, клітинну суспензію попередньо інкубували у присутності референс-антагоніста AM 281 (20мкл), а не ННД Анти-СВ1. Референс-агоніст СР 55940В у базисному контролі не додавали. У якості стимульованого контролю, суспензію клітин попередньо інкубували у присутності збалансованого соляного буферного розчину Хенкса), який містив 20 мМ HEPES (N-2-гідроксі-етилпиперазин-№2-етансульфанову кислоту) (рН = 7,4) та референс-агоніста СР 55940 (20 мкл). Функціональна активність (концентрація cAMF) визначалася за гомогенним методом із застосуванням флуоресценції з часовим розподілом (ГМЧР). Інтенсивність флуоресценції за базисним контролем була прийнята за основоположну, тому її значення було вирахувано з інтенсивності флуоресценції за експериментальними показниками (ННД Анти-СВ1) та контрольними показниками (СР 55940): Визначена специфічна реакція клітини на введення ННД Анти-СВ1 розраховувалася за наступною формулою: інтенсивність флуоресценції в експерименті (ННД Анти-СВ1) інтенсивність флуоресценції базисного контролю. Визначена специфічна реакція клітини на введення референс-агоніста (СР 55940) розраховувалася за наступною формулою: інтенсивність флуоресценції контролю (СР 55940) інтенсивність флуоресценції базисного контролю. Результати були виражені у процентному співвідношенні інгібування специфічної реакції клітини на введення референс-агоніста у контролі: 19 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 Процент інгібування реакції референс-агоніста = 100 % - ((визначена специфічна реакція/специфічна реакція на введення референс-агоніста у контролі) х100 %). В результаті дослідження, було показано (див. Таблицю 1), що ННД Анти-СВ1 змінює функціональну активність канабіноїдного рецептора типу 1, що доведено визначенням внутрішньоклітинної концентрації cAMF. Дія агоніста канабіноїдного рецептора типу 1 була продемонстрована на досліджуваній речовині, а саме наднизьких дозах антитіл до канабіноїдного рецептора типу 1 (суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200). У порівнянні зі силою дії стандартного агоніста СР 55940, котра приймається як 100 %, сила дії досліджуваного агоніста складає 21 %. ПРИКЛАД 2. Досліджувана речовина представлена у формі водного розчину ННД поліклональних кролячих антитіл до канабіноїдного рецептора людини типу 1 (ННД Анти-СВ1), очищених на 12 30 200 антигені, отриманому гіперрозведенням базового матричного розчину у 100 , 100 , 100 разів (суміш сотенних гомеопатичних розведень С12, С30 і С200). Для дослідження було використано 40 мишей-самців лінії С57В1 (їх вага на початку дослідження складала 13,5-15,5 г). 10 мишей отримували стандартні корми на регулярній основі (стандартний режим харчування); 30 мишей отримували стандартний корм з висококалорійними добавками (висококалорійний режим харчування) і, одночасно, або дистильовану воду (контрольна доза - 0,4 мл/мишу) або Сибутрамін (Меридіа, капсули 10 мг, виробництва компанії Abbott GmbH, Німеччина) (10 мг/кг) або ННД Анти-СВ1 (0,4 мл/мишу). Всі розчини вводили внутрішньошлунково один раз на день протягом 5 місяців. Перед введення досліджуваних речовин, вимірювали об'єм споживання їжі мишами. У подальшому, таке вимірювання проводили щотижня. Об'єм споживання їжі визначався як середня кількість корму (в грамах), спожита мишею через 1 і 2 місяці після дослідження, та, як середня кількість корму на 10 г маси тіла миші. За весь період спостережень, миші, котрі дотримувалися низькокалорійного режиму харчування, спожили в середньому на 15 % менше корму, ніж миші, котрі дотримувалися висококалорійного режиму харчування (Табл. 2). Як Сибутрамін, так і ННД Анти-СВ1 сприяли зменшенню споживання їжі. Дієвість Сибутраміну була вищою, оскільки за тиждень об'єм споживання їжі знизився на 19,3 % (р 0,05). У таблиці 2 наведені результати дослідження, зокрема, вплив ННД Анти-СВ1 та Сибутраміну на об'єми споживання їжі у С57В1 мишей (середні показники за 5 місяців спостереження), Μ ± м. 20 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 На двадцятому тижні експерименту миші, котрі дотримувалися режиму харчування з високим вмістом жиру, котрі отримували ННД Анти-СВ1, спожили набагато більше їжі у порівнянні з першим тижнем експерименту (Див. Фіг. 1). Фіг. 1 відображає вплив ННД Анти-СВ1 та Сибутраміну на збільшення маси тіла мишей С57В1 та об'єми споживання їжі на 10 г ваги після останнього 20-го тижня експерименту. В порівнянні з контролем, у мишей, що отримували ННД Анти-СВ1, спостерігалося уповільнення росту маси тіла на 51,2 %. Сибутрамін, у свою чергу, на останньому двадцятому тижні експерименту, знижував масу тіла на 51,5 % в порівнянні з контрольною групою. ПРИКЛАД 3. Досліджувана речовина представлена у формі водного розчину ННД поліклональних кролячих антитіл до канабіноїдного рецептора людини типу 1 (ННД Анти-СВ1), очищених на 12 30 200 антигені, отриманому гіперрозведенням базового матричного розчину у 100 , 100 , 100 разів (суміш сотенних гомеопатичних розведень С12, С30 і С200). Для дослідження було використано 33 миші-самці лінії С57В1 (їх вага на початку дослідження складала 13,09±0,738 г). Миші дотримувалися зміненого режиму харчування з високим (45 %) вмістом жиру і, одночасно, їм давали або дистильовану воду (контрольна доза 0,2 мл/мишу) або Сибутрамін (10 мг/кг) або ННД Анти-СВ1 (0,2 мл/мишу). Всі розчини ННД Анти-СВ1 вводили внутрішньошлунково один раз на день протягом 2х місяців. Перед введення досліджуваних речовин (на початку дослідження), вага мишей вимірювалася на електронних вагах Philips Cucina HR 239016 і, у подальшому, таке вимірювання проводили щотижня. Збільшення маси тіла мишей оцінювалося у процентному співвідношенні з початковою вагою. Через 6 тижнів після введення розчинів, ННД Анти-СВ1 уповільнили збільшення маси тіла мишей, котрі дотримувалися режиму харчування з високим вмістом жиру. У Таблиці 3 відображені показники середньої тижневої (у грамах) маси тіла мишей С57В16, котрі дотримувалися режиму харчування з високим вмістом жиру та ННД Анти-СВ1 (0,2 мл/мишу) або Сибутрамін (10мг/кг) Μ ± м. У таблиці 3 відображена динаміка збільшення маси тіла мишей. Таблиця 3. 21 UA 112749 C2 5 10 15 20 25 30 Як показано, ННД Анти-СВ1 уповільнюють збільшення маси тіла мишей, котрі дотримуються режиму харчування з високим вмістом жирів, знижуючи об'єми споживання їжі і нічим не поступаються у своїй ефективності широко використовуваному засобу для зниження маси тіла, а саме Сибутраміну. ПРИКЛАД 4. 300 мг таблетки насичені водно-спиртовим розчином (6 мг/таблетку) активованої потенційованої форми поліклональних кролячих антитіл до канабіноїдного рецептора людини типу 1, очищених на антигені, отриманому гіперрозведенням базового матричного розчину у 12 30 200 100 , 100 , 100 разів (суміш сотенних гомеопатичних розведень С12, С30 і С200). У дослідженні приймало участь 80 суб'єктів (20 чоловіків і 60 жінок) віком від 20 до 69 років (середній вік склав 40,2±1,26 років), 68,7 % з яких страждали від надлишкової маси тіла або ожиріння (1-ІII ступеня). Суб'єктам дослідження (СД) давали по 1 таблетці 2 рази на день. У таблиці 4 відображені демографічні та антропометричні показники пацієнтів, включених у дослідження. Дані всіх суб'єктів, котрі приймали участь у дослідженні (N=80) були включені в аналіз безпеки. Протягом усього періоду спостереження, у суб'єктів дослідження була відмічена добра переносимість розчинів. Жодних побічних дій виявлено не було. Всі суб'єкти дослідження завершили лікування в термін, визначений протоколом дослідження; жоден пацієнт не був достроково виведений з дослідження. При оцінці впливу ННД АнтиСВ1 на зміну маси тіла суб'єктів дослідження (СД), було встановлено, що застосування препарату призводило до зниження маси тіла 56 (70 %) пацієнтів. У 24 (30 %) пацієнтів, вага залишилася незмінною або трохи збільшувалася. Однак, слід і зазначити, що серед таких пацієнтів, у 14 (17,5 %), вага, на початку дослідження, була в нормі (ІМТ